26. Нестандартні типи уроків з математики.

Нестандартний урок — це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру. Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання і методику проведення таких занять. Найпоширеніші серед них — уроки-прес-конференції, уроки-аукціони, уроки—ділові ігри, уроки-занурення, уроки-змагання, уроки типу КВК, уроки-консультації, комп'ютерні уроки, уроки-консиліуми, уроки-твори, уроки-винаходи, уроки-заліки, театралізовані уроки, уроки взаємного навчання учнів, уроки творчості, уроки-сумніви, уроки-конкурси, уроки-фантазії, уроки-концерти, уроки-екскурсії, інтегральні уроки тощо.

Нестандартні уроки спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, бо вони глибоко зачіпають емоційно-мотиваційну сферу, формують дух змагальності, збуджують творчі сили, розвивають творче мислення, формують мотивацію навчально-пізнавальної та майбутньої професійної діяльності. Тому такі уроки найбільше подоба­ються учням і викликають у них творчий інтерес.

Урок-лекція. Як правило, це уроки, на яких викладається значна частина теоретич. матеріалу. Зал. від дидактичних завдань і логіки навч. матеріалу: ввідні, настановчі, поточні і оглядові лекції. За х-тером викладення і діяльності учнів: інформаційна, пояснювальна, лекція-бесіда і т.д. Ст-ра лекції визнач. вибором теми і мети уроку.

Урок-семінар. Семінари х-теризуються 2-ма взаємозв'яз. ознаками: самостійним вивченням учнів програмного матеріалу і обговоренням на уроці результатів їх пізнавальної діяльності. У практиці навчання набули поширення семінари-розгорнуті бесіди, семінари-доповіді, реферати, творчі письмові роботи, коментування читання, семінар-розвязання задач, семінар-диспут, семінар-конференція і т.д.

Однією з форм організації контролю знань, умінь і навиків учнів є урок-залік. Основна мета його полягає в діагностиці рівня засвоєння знань і умінь учнів на певному етапі навчання. Практикуються різні види заліків: поточний і тематичний, залік-практикум, диференційований залік, залік-екстерн і так далі. При їх проведенні використовуються різні форми організації діяльності вчителя і учнів: залік у формі іспиту, рингу, конвеєра, суспільного огляду знань, аукціону і так далі. Якщо учням заздалегідь повідомляють зразковий перелік завдань, що виносяться на залік, то його прийнято називати відкритим, інакше - закритим.

Уроки-практикуми, повинні бути тісним чином пов'язані з вивченим матеріалом, а також сприяти міцному, неформальному його засвоєнню. Основною формою їх проведення є практичні і лабораторні роботи. Головна їх відмінність полягає в тому, що на лабораторних роботах домінуючою складовою є процес формування експериментальних умінь учнів, а на практичних роботах — конструктивних. Розрізняють настановчі, ілюстративні, тренувальні, дослідницькі, творчі і узагальнювальні уроки-практикуми.

На уроки-екскурсії переносяться основні завдання навч. екскурсій: збагачення знань учнів; встановлення зв'язку теорії з практикою, з життєвими явищами і процесами; розвиток творчих здібностей що вчаться, їх самостійності, організованості; виховання позитивного відношення до учення. За змістом уроки-екскурсії діляться на тематичні і комплексні. За часом проведення розрізняють ввідні, супутні і завершальні уроки-екскурсії. Форми проведення уроків-екскурсійя: «прес-конференція» за участю представників підприємства, установи, музею, історичні екскурсії по предмету, що вивчається, урок узагальнювального повторення по темі, розділу або курсу у формі екскурсії і т.д.

Основу уроків-дискусій складають розгляд і дослідження спірних питань, проблем, різних підходів при аргументації думок, вирішенні завдань і т.д. Розрізняють дискусії-діалоги, коли урок компонується навколо діалогу два її головних учасників, групові дискусії, коли спірні питання вирішують в процесі групової роботи, а також масові дискусії, коли в полеміці беруть участь що все вчаться класу.

Урок-консультація. На уроках даного типу проводиться цілеспрямована робота не тільки по ліквідації пропусків в знаннях учнів, узагальненню і систематизації програмного матеріалу, але і по розвитку їх умінь. Залежно від змісту і призначення виділяють тематичні і цільові уроки-консультації.

Інтегрований урок. З практичної точки зору інтеграція припускає посилення міжнаочних зв'язків, зниження перевантажень учнів, розширення сфери отримуваної інформації, підкріплення мотивації навчання. Ієрархія ступенів інтеграції: 1.конструювання і проведення уроку двома і більше вчителями різних дисциплін; 2.конструювання і проведення інтегрованого уроку 1-м вчителем, що має базову підготовку по відповідних дисциплінах; 3.створення на цій основі інтегрованих тем, розділів, курсів.

Театралізований урок. Виділення такого типу уроків пов'язане із залученням театральних засобів, атрибутів і їх елементів при вивченні, закріпленні і узагальненні програмного матеріалу. Театралізовані уроки привабливі тим, що вносять до учнівських буднів атмосферу свята, піднесений настрій, дозв. проявити свою ініціативу, сприяють виробленню в учнів відчуття взаємодопомоги, комунікативних умінь. Театралізовані уроки розділяють за формою їх організації: спектакль, салон, казка, студія і т.п.

Основу уроку-змагання складають змагання команд. Форма проведення таких уроків: поєдинок, бій, естафета, змагання, побудовані на сюжетах відомих ігор: КВН, «Брейн ринг», «Щасливий випадок», «Зоряна година» і ін. У організації і проведенні уроків-змагань виділяють три основні етапи: підготовчий, ігровий, підведення підсумків.

Урок з дидактичною грою. На відміну від ігор взагалі дидактична гра володіє істотною ознакою — наявністю чітко поставленої мети навчання і відповідного їй педагогічного результату. Дидактична гра має стійку ст-ру: ігровий задум, правила, ігрові дії, пізнавальний зміст або дидактичні завдання, устаткування, результат гри.

Урок-ділова гра. У ділових іграх на основі ігрового задуму моделюються життєві ситуації і відносини, в рамках яких вибирається оптимальний варіант вирішення даної проблеми і імітується його реалізація на практиці. Ділові ігри діляться на виробничі, организаційно-діяльнісні, проблемні, навчальні і комплексні. Їх відмінними властивостями є: моделювання наближених до реального життя ситуацій; поетапний розвиток гри; наявність конфліктних ситуацій; обов'язкова спільна діяльність учасників гри, що виконують передбачені сценарієм ролі; використання опису об'єкту ігрового імітаційного моделювання; контроль ігрового часу; елементи змагальності; правила, системи оцінок ходу і результатів гри.

Урок-рольова гра. Специфіка рольової гри характеризується більш обмеженим набором ст-рних компонентів. Уроки-рольові ігри можна розділити у міру зростання їх складності на 3 групи: 1)імітаційні; 2)ситуаційні; 3)умовні. Форми проведення рольових ігор: уявні подорожі, дискусії на основі розподілу ролей, прес-конференції, уроки-суди і т.д. Методика розробки і проведення рольових ігор передбачає включення повною мірою або частково наступних етапів: підготовчий, ігровий,завершальний,аналіз результатів.

27. Методика викладання математики як наука і як навчальна дисципліна. Предмет, зміст, цілі, задачі і структура методики викладання математики.

Методика – слово грецького походження («метод» - шлях). МНМ – це наука про математику як навч. предмет і закономірності процесу навчання математиці різних вікових груп учнів.(Столяр). МНМ – це наука про різні форми і способи передачі математичних знань, про мету, зміст і задачі навчання математики.(Бевз).

МНМ – наука, що відноситься до циклу пед. наук, порівняно молода, немає і 200р. До 18ст. включно всі питання навчання в школах розглядалися в педагогіці. Але пізніше педагогіка розширилася, диференціювалася, від неї відділилися методики викладання навч. предметів у т. ч. і математики. Вперше методика математики (ММ) виникла в працях швейцар. педагога І.Г.Песталоцци, що опублікував в 1803 р. роботу «Наочне вчення про число». Ця книга вважається першою книгою з МНМ. Назва (термін) «ММ» ввів в 1836 році нім. педагог А.Дістервег, в перекладі це означає «шлях до математики». Т. ч., науковою дисципліною ММ стає з поч. 19ст.

Предм. МНМ є дослідж. і розробка системи ефективних методів, форм і прийомів навчання і виховання в процесі викладання математики.

Осн. мета: розкрити закономірності успішного навчання математиці.

Перед МНМ стоять наступні осн. задачі:

1) Визначення конкретної мети вивчення математики, тобто відповісти на питання: навіщо треба вивчати математику?

2) Встановлення змісту і об'єму математичних знань в школі, тобто відповісти на питання: що треба вивчати?

3) Розробка раціональних методів, організаційних форм і засобів навчання, що забезпечують засвоєння матеріалу шкільної програми, розробка рекомендацій по їх застосуванню в практиці роботи вчителя, тобто відповісти на питання: як треба навчати математиці?

Зміст МНМ складають питання її заг. теоретичних основ – загальна методика і питання вивчення окремих розділів, тем курсу – спеціальна методика.

ММ тісно пов'язана з багатьма науками і перш за все з математикою. Саме наука математика визначає зміст і методи шкільної математики, а, отже, зміст і специфіку МНМ. МНМ пов'язана з пед., особливо з дидактикою. Дидактика розглядає процес навч. в цілому, в ній досліджується мета, зміст, методи, прийоми навчання всіх шкільних предметів. Ці питання розгл. і в МНМ, тільки не в заг. трактуванні, а конкретно, щодо особливостей і вимог викладу математики. МНМ тісно пов'язана з психологією. Психологія – основа методики. МНМ пов'язана з психологією мислення, пам'яті, віковими особливостями учнів. МНМ пов'язана з логікою, бо однією з найважл. задач викладання математики є розвиток логічного мислення.

МНМ як навч. дисципліна відрізняється від МНМ як науки змістом і метою. Зміст і цілі математики, як науки – розробка і дослідження системи ефект. методів і прийомів навчання. Як навч. дисципліни – озброїти вчителів азбукою викладання. Є програма з МНМ 1977, 1986, 1990рр., програма ДЕКів 1994р. З МНМ провод. лекції, практичні, лабораторні заняття, спецкурси, спецсемінари, курсові і дипломні роботи.

Завдання методики математики - відповісти на чотири основні запитання. 1. Навіщо навчати математики? (Мета навчання математики.) 2. Що треба вивчати? (Зміст навчання.)3. Як треба навчати математики? (Методи, організаційні форми і засоби навчання математики.)4. Як розвивати і виховувати учнів у процесі навчання мате­матики?