1. Мета, завдання, об’єкт та предмет дисципліни "Економіка праці і соціально-трудові відносини"

Економіка праці й соціально-трудові відносини — це водночас і га-

лузь наукових досліджень, і навчальна дисципліна, і сфера практичної

діяльності. У найбільш загальному його розумінні — це

праця та закономірності становлення і розвитку соціально-трудових від-

носин між суб’єктами суспільно корисної діяльності.

Тож дана дисципліна виконує інтегрувальну місію в комплексі на-

ук про працю і соціально-трудові відносини. Її предмет і змістові

компоненти узгоджуються із сучасною цивілізаційною парадигмою

суспільного розвитку, яка є і «людиноорієнтованою», і гуманно-мо-

ральною. У ній людина постає одночасно як і працівник, і споживач,

і ресурс праці, і мета розвитку суспільного виробництва, і самодоста-

тня соціальна індивідуальність.

Отже, наголошуємо на тому, що предмет цієї дисципліни — праця

в її соціально-трудовому вимірі як взаємодія між учасниками суспі-

льно корисної діяльності та соціально-трудові відносини з приводу

формування та зміни умов і способів цієї діяльності, її соціально-

трудової спрямованості та результативності праці.

Наука економіка праці та соціально-трудові відносини використо-

вує низку категорій як наукові абстракції, завдяки котрим маємо мож-

ливість описати, дослідити, спроектувати взаємозв’язки між окреми-

ми суб’єктами в процесі й із приводу праці. Ці категорії є водночас і

одно-, і різноплановими. Одноплановість їх випливає з того, що вони

пов’язані з людиною як ресурсом, фактором, носієм компетенцій, го-

ловною цінністю, метою розвитку, носієм потреб, інтересів, суб’єк-

том взаємозв’язків у процесі праці. Поза людиною немає ресурсів

праці, послуг робочої сили, результатів праці, немає ані соціально-

трудових, ані будь-яких інших відносин. А різноплановість категорій,

що використовуються в дисципліні «Економіка праці та соціально-

трудові відносини», полягає в тому, що кожна з них характеризує

окремий бік, окрему складову, окремий зріз складного «світу праці» і

відносин, що в ньому формуються.

Отже, мета цього підручника — надати можливість майбутнім фахів-

цям якнайглибше опанувати сучасні наукові, методологічні і практич-

ні знання в галузі економіки праці і соціально-трудових відносин

2. Охарактеризуйте працю й соціально-трудові відносини як предмет наукового економічного дослідження.

Праця — це складне й багатоаспектне явище, яке відіграє в житті суспі-

льства і кожної людини таку важливу роль, що саме це поняття в широкому роз-

умінні є невіддільним від людського життя. Праця — це свідома доцільна діяль-

ність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних цінностей. Праця

— це першооснова і необхідна умова життя людей і суспільства. Змінюючи в про

цесі праці навколишнє природне середовище і пристосовуючи його до своїх по-

треб, люди не тільки забезпечують своє існування, але й створюють умови для роз-

витку і прогресу суспільства. Більше того, праця є однією з найважливіших форм

самовираження, самоактуалізації і самовдосконалення людини, що вже з іншої по-

зиції, але також є потужним чинником суспільного прогресу.

Складність і багатоаспектність процесу праці, з одного боку, і ні з чим не зрів-

нянне соціально-економічне значення праці — з другого, обумовили активний інте-

рес до неї різних наук. Особливості праці як об’єкта дослідження полягають у тому,

що, по-перше, праця — це доцільна діяльність людей зі створення благ та послуг, яка

повинна бути ефективною й раціонально організованою; по-друге, праця є однією з

головних умов життєдіяльності не тільки окремої особи, а й будь-якого підприємства

чи організації, а також суспільства в цілому; по-третє, у процесі праці формується

система соціально-трудових відносин, які утворюють стрижень суспільних відносин

на рівні економіки в цілому, регіону, підприємства і мікроколективу.

Особливого значення наукове дослідження всіх, а надто соціально-економіч-

них аспектів процесу праці, набуває в наш час у зв’язку з докорінною перебудо-

вою системи суспільних відносин. Найсуттєвіші перетворення відбуваються чи

мають відбуватися саме в соціально-трудовій сфері, зачіпаючи інтереси мільйо-

нів людей і викликаючи закономірне протистояння суб’єктів цих відносин (пе-

редусім роботодавців та найманих працівників).

Праця — це свідома, цілеспрямована створювальна діяльність; докладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату в задоволенні своїх матеріальних та духовних потреб; процес перетворення ресурсів природи на цінності і блага, котрий здійснюється і керується людиною під дією як зовнішніх стимулів (економічних та адміністративних), так і внутрішніх спонук; це вияв людської особистості.

Соціально-трудові відносини вивчаються в нашому курсі як комплекс взаємо-

відносин між їхніми сторонами — найманими працівниками та роботодавцями,

суб’єктами і органами сторін за участі держави (органів законодавчої та виконавчої влади) і місцевого самоврядування. Ці відносини пов’язані з найманням, використанням, розвитком робочої сили, винагородою за працю та спрямовані на досягнення високих рівнів якості життя та ефективності виробництва.