38. Дайте порівняльну характеристику фізичного і людського капіталу.

В Україні відома концепція людського капіталу, запропонована американсь-

ким економістом, викладачем Вашингтонського університету Джоном Кендри-

ком у його праці «Сукупний капітал США і його формування»5, перекладеній

на російську мову й опублікованій в СРСР у 1978 р. На думку Дж. Кендрика,

капітал — це «здатність протягом певного періоду створювати певний продукт і

дохід, включаючи неринкові форми доходу»6. На підставі цього визначення ка-

піталу вчений поділяє його на два основні складники — речовий і неречовий

капітал, а кожна з цих частин, у свою чергу, поділяється на капітал втілений і не

втілений у людях. Людським капіталом у цій структурі буде втілений у людях

речовий і неречовий капітал.

Речовий капітал, утілений у людях, — це капітал, одержаний завдяки вкладен-

ням у формування та виховання людини. У традиційних поглядах на людський ка

пітал такі вкладення розглядаються виключно як споживання, і їх не вважають ін-

вестиціями. На думку Дж. Кендрика, «…непослідовно кваліфікувати витрати на

освіту людини як інвестиції, а витрати на формування людської істоти, чий розум і рефлекси одержують освіту і тренування, не вважати інвестиціями»1.

Неречовий капітал, утілений у людях, — це витрати на освіту та професійну

підготовку людини, її здоров’я, а також на мобільність трудових ресурсів. На

перший погляд це трактування неречового капіталу, утіленого в людях, іден-

тичне концепції людського капіталу Г. Беккера. Проте розуміння інвестицій

Дж. Кендриком має свої особливості, передусім у плані інвестицій у освіту та

професійну підготовку.

Дж. Кендрик відносить до втіленого в людях неречового капіталу так звані

загальноосвітні і практичні знання. Загальноосвітні знання, що становлять ос-

новну масу всіх наявних у природі знань, складаються зі знань інтелектуальних

і духовних. Різниця між ними полягає в тому, що інтелектуальні — це знання

про навколишній світ, людське суспільство і культуру, а духовні — це знання

про місце та призначення людини у світі та її головні життєві цінності. І інтеле-

ктуальні, і духовні знання людина здобуває за допомогою будь-якої гуманітар-

ної освіти, включаючи, наприклад, релігійну освіту. Однак, хоч гуманітарна

освіта, за визнанням самого Дж. Кендрика, здатна приносити «дохід лише в не-

грошових, психологічних формах», на його погляд, ця обставина «не позбавляє

нас підстав кваліфікувати створений нею [освітою] запас знань як капітал».

Практичні знання (ноу-хау) розраховані на те, щоб підготувати людей до конк-

ретних видів трудової діяльності. Людина здобуває такі знання частково завдя-

ки освіті, але переважно в результаті професійної підготовки. Саме практичні

знання, здобуті в процесі навчання і професійної підготовки, «спеціально спря-

мовані на збільшення здатності людини створювати дохід».

39. Поясніть зростання значення людського капіталу для економічного і соці­ального розвитку.

У наш час ідеї про те, що люди та їхній розвиток є найважливішою метою

суспільного прогресу, набувають дедалі ширшої підтримки як у наукових еко-

номічних дослідженнях, так і в опрацюванні національних програм розвитку і

проектів міжнародного співробітництва. Суттєвий вплив теорії людського капі-

талу, яка дістає нових наукових підтверджень стосовно постіндустріального су-

спільства, посилював позиції щодо вирішальної ролі людини в економічній ди-

наміці, підвищення ефективності людської діяльності на всіх рівнях. Вплив

людського капіталу, передусім підвищення рівня освіченості працівників, на

економічне зростання оцінюється не тільки безпосередньо через підвищення

продуктивності праці більш освічених людей, але й опосередковано — через

зростання ефективності і прискорення науково-дослідних і дослідно-конструк-

торських розробок та масове впровадження їх у всі сфери людської життєдіяль-

ності (що також потребує належного рівня освіти мас населення).

Специфіка людського капіталу й інвестицій у нього виявляється насампе-

ред у тому, що він не може формуватися без прямої безпосередньої участі

(затрат часу і сили) його майбутнього власника. У зв’язку з цим приватне ін-

вестування в людський капітал є абсолютно необхідною умовою його наро-

щування на будь-якому рівні. Освіта чи професійна підготовка, що фінансу-

ється за кошти держави чи підприємства, тобто зовсім безплатна для спо-

живача, потребує від нього, однак, затрат часу і праці. Найчастіше нарощу-

вання людського капіталу супроводжується і матеріальними витратами осо-

би чи сім’ї (втрачені заробітки, часткова оплата навчання, витрати на канц-

товари і багато іншого). Тому необхідною умовою ефективності інвестуван-

ня в людський капітал на рівні держави, регіонів та підприємств є раціона-

льне розуміння і прихильне ставлення до нарощування людського капіталу з

боку його майбутніх власників.

У зв’язку з цим особливої ваги набуває потреба створення в суспільстві по-

зитивного ставлення до освіченості, професіоналізму, високої кваліфікації.

Особливо це важливо для України на сучасному етапі, бо на всіх рівнях управ-

ління в нашому суспільстві все ще не відбулася переорієнтація від матеріально-

речових чинників до людського фактора економічного зростання. Одним з пер-

спективних напрямків розв’язання цього завдання є популяризація в суспільстві

концепцій людського капіталу і людського розвитку.