24. Чим відрізняються зовнішній та внутрішній ринки праці? Як вони взаємодіють? Чи може окреме підприємство незалежно встановлювати ціну праці на внутрішньому ринку праці?

Розрізняють зовнішній, або професійний, ринок праці і внутрішній ринок.

Зовнішній ринок охоплює відносини між продавцями і покупцями робочої сили в масштабах країни, регіону, галузі. Це відносини, що виникають з приводу наймання працівників відповідної професії, спеціальності, а отже, потребують жорсткої класифікації робіт і чіткого визначення їх змісту.

На зовнішньому ринку діють галузеві профспілки, які об’єднують працівників окремих галузей, а також профспілки, які об’єд­нують працівників за професіями. Зовнішній ринок характеризується значною плинністю кадрів, тобто він припускає можливість вільного переходу з одного місця роботи на інше.

Внутрішній ринок являє собою систему соціально-трудових відносин у межах одного підприємства, всередині якого розміщення робочої сили і визначення її ціни, тобто заробітної плати, відбуваються згідно з адміністративними правилами і процедурами.

Внутрішній ринок передбачає рух кадрів усередині підприємства, переміщення з однієї посади (роботи) на іншу. Це переміщення може відбуватися як по горизонталі, так і по вертикалі. По горизонталі — переведенням на інше робоче місце без змін у кваліфікації, без підвищення в посаді. По вертикалі — переведенням на інше робоче місце з підвищенням у посаді або на роботу, що потребує вищої кваліфікації.

Конкретне функціонування внутрішніх ринків виражається через кадрову політику підприємств.

Розвиток внутрішнього ринку сприяє зниженню плинності кадрів, оскільки підприємство заінтересоване в збереженні працівників, які знають специфіку його виробництва.

Профспілки об’єднують працівників підприємства незалежно від їхніх професій. Зайнятість тут гарантується більшою мірою, ніж на зовнішньому ринку праці, що, у свою чергу, сприяє підвищенню ефективності використання трудового потен­ціалу.

Зовнішній і внутрішній ринки тісно пов’язані. У країнах з розвинутою економікою може переважати як один, так і інший ринок праці. Наприклад, у США переважає зовнішній ринок праці, в Японії — добре організований внутрішній ринок.

25. Розкрийте принципи дії механізму функціонування ринку праці.

Зрозуміти принцип дії механізму ринку праці допромагає його спрощена мо-

дель, властива для умов вільної конкуренції. Її розгляд потребує певних припу-

щень, а саме:

• поведінка основних суб’єктів ринку є раціональною, тобто діяльність кож-

ної людини і кожного підприємства спрямована на максимізацію задоволення

особистих інтересів. Для підприємств узагальненим головним інтересом є при-

буток, для працівника — рівень доходу від праці у вигляді заробітної плати;

• на ринку праці продаються і купуються якісно однорідні трудові послуги, а

на робочих місцях пропонуються однакові умови праці;

• покупці і продавці трудових послуг мають вичерпну інформацію щодо

стану ринку праці, можливих альтернатив та чітку ієрархію переваг;

• продуктивність праці є сталою величиною і не залежить від тривалості ро-

бочого часу та інших факторів;

• оплата праці складається лише із заробітної плати, яка відповідає відпра-

цьованому часу, тобто для підприємства має значення тільки загальна кількість

праці, яка купується;

• на ринку праці присутня велика кількість покупців та продавців (незалеж-

них один від одного та таких, що конкурують між собою у відповідних групах);

при цьому жоден окремий продавець чи покупець не має можливості впливати

на ринкову ціну товару (тобто на ставку зарплати). Заробітна плата встановлю-

ється в результаті загальної взаємодії всіх учасників ринкового процесу;

• ні держава, ні інші треті сили не втручаються у процес регулюв на ринку праці.

За умови досконалої конкуренції індивідуальний попит на працю — це кіль-

кість працівників певної професії, яку хоче і може найняти окремий роботода-

вець за того рівня заробітної плати, який на даний момент склався у галузі. Він

є похідним від:

♦ попиту на продукцію підприємства;

♦ розмірів і продуктивності використовуваного капіталу;

♦ якості та продуктивності праці;

♦ ціни, за якою купуються послуги праці.

Зазначені фактори можуть істотно впливати на зміну попиту на ринку праці.

Роботодавці, наймаючи працівників, виходять з того корисного ефекту, який

дасть їм застосування найманої праці, орієнтуючись на граничний дохід від

праці кожного наступного працівника, залученого до роботи. На практиці це

означає, що, запрошуючи на роботу нову людину, роботодавець оцінює, яку до-

даткову цінність (value added) вона принесе підприємству. Саме граничний до-

хід від роботи працівника на підприємстві є визначальним фактором попиту на

працю з боку підприємця, який прагне максимізувати свої прибутки, заоща-

джуючи витрати. Згідно з законом граничної продуктивності граничний про-

дукт, а значить, і доход підприємства зі збільшенням чисельності зайнятих па-

дає. (Припускається, що другий фактор виробництва — капітал — залишається

незмінним.) Якщо ж з кожним додатковим працівником граничний дохід скоро-

чується, то збільшити наймання підприємство, яке максимізує прибутки, але

мінімізує витрати, погодиться лише після зменшення ціни даного фактора. Це

свідчить про обернено пропорційну залежність між попитом та ціною праці