23. Форми, способи, засоби контролю і оцінювання знань і вмінь учнів.

Контроль – це виявлення, встановлення та оцінка знань учнів, тобто визначення об’єму, рівня та якості засвоєння навчального матеріалу, виявлення успіхів у навчанні, прогалин в знаннях, уміннях та навичках окремих учнів та всього класу для внесення необхідних коректив в процес навчання, для вдосконалення його змісту, методів, засобів та форм організації.

Під оцінкою успішності учнів розуміють систему певних показників, які відображають об’єктивні знання та уміння учнів. Оцінку можна розглядати як визначення ступеня засвоєння учнями знань, умінь та навичок у відповідності з вимогами, що пред’являються до них шкільними програмами.

Передусім оцінка характеризує рівень засвоєння і якості знань набутих учнями в процесі навчання, а також їх розвиток та готовність до застосування цих знань на практиці і показує відношення між тим, що учень знає з певних питань програми, і тим, що він може знати з цих же питань на даний момент навчання.

Використовуються такі форми контролю: фронтальна, групова, індивідуальна, комбінована, самоконтроль, взаємоконтроль.

При фронтальній формі організації учитель ставить питання до всього класу з метою залучення його до обговорення. Форма дозволяє вдало поєднувати перевірку знань з повторенням і закріпленням матеріалу. За порівняно короткий час учитель перевіряє знання у значної частини учнів класу.

Групова форма використовується в тих випадках, коли перевіряються підсумки навчальної роботи або хід її виконання частиною, групою учнів класу, що одержала певне завдання.

Індивідуальний контроль здійснюється на уроці і застосовується для ґрунтовного ознайомлення учителя із рівнем навчальних досягнень окремих учнів. При цьому звертається увага на осмислений характер відповіді учня, логічність його суджень, доказовість положень, уміння застосовувати засвоєні знання.

Комбінована форма поєднує індивідуальний контроль з фронтальним і груповим: учитель одночасно викликає для відповіді декількох учнів, один з них відповідає усно, 1-2 готуються до відповіді, виконуючи на класній дошці необхідну роботу, а решта учнів виконує індивідуальні письмові чи практичні завдання. Перевага: можливість ґрунтовно перевірити декількох учнів при порівняно невеликій витраті часу. Недолік: обмежує навчальну функцію перевірки, бо учні, які самостійно виконують завдання, не беруть участі у фронтальній роботі з класом, а результати їх праці перевіряються учителем за межами уроку.

Самоконтроль допомагає учневі самостійно розібратися в тому, як він оволодів знаннями, перевірити правильність виконання вправ шляхом зворотних дій, оцінити практичне значення результатів проведених дослідів, виконаних вправ, задач тощо. Сама перевірка сприяє стимулюванню учіння, більш повному сприйманню навчального матеріалу, викликає потребу в його глибокому осмисленні.

Взаємоконтроль включає контроль і оцінювання з боку інших учнів, оцінювання самим учнем висловлювань та результатів діяльності інших учнів, відповідальність за оцінювання роботи товаришів.

Серед методів (способів) контролю виділяють: усну перевірку, перевірку письмово-графічних робіт і перевірку практичних робіт.

Усна перевірка націлена: перевірити виконання домашнього завдання, виявити підготовленість учнів до вивчення нового матеріалу, перевірити ступінь розуміння і засвоєння нових знань. Залежно від змісту вона проводиться по матеріалу попереднього уроку або по окремих розділах і темах курсу. Методика усної перевірки містить у собі дві основні частини:а) складання перевірочних питань і їх задавання; б) відповідь учнів на поставлені питання.

Якість питань визначається характером розумових дій, які виконують учні при відповіді на запитання. Тому серед перевірочних завдань виділяють питання, що активізують пам'ять (на відтворення вивченого),мислення (на порівняння, доказ, узагальнення), мова. Велике значення мають проблемні питання, які змушують застосовувати отримані знання в практичної діяльності.

В дидактичній літературі виділяються дві умови якісного виявлення знань учня: учневі ніхто не заважає (вчитель і клас коментують відповідь потім); створюється обстановка, що забезпечує найкращу роботу його інтелектуальних сил.

При оцінці відповіді учня звертають увагу на правильність і повноту відповіді, послідовність викладу, якість мови. Прийоми усної перевірки використовуються на різних етапах уроку.

Перевірка письмово - графічних робіт має свої особливості: велика об'єктивність у порівнянні з усною перевіркою, охоплення потрібного числа що перевіряються, економія часу. Застосування письмових робіт використовується для: перевірки знання теоретичного матеріалу; уміння застосовувати його до рішення задач; контролю сформованих навичок.

У методиці письмово - графічних робіт виділяють чотири основних етапи,яким треба приділяти увагу, це підготовка, організація, проведення,аналіз результатів.

При підготовці потрібно: вичленувати мету перевірки, відібрати зміст об'єктів перевірки, скласти перевірочні завдання. Велику допомогу при цьому надають навчально-методичні посібники "Книга для вчителя", "Дидактичні матеріали ", зразки перевірочних робіт у журналі" Математика в школі ".

При організації перевірочної роботи учнем повідомляється - в яких зошитах її виконувати, які завдання їм призначені, як озаглавити роботу, як оформити рішення, час виконання роботи. При цьому стежити за самостійністю виконання роботи кожним учнем.

Аналізування відповідей учнів ефективно тоді, коли воно проводиться за певними схемами (схемами по елементного аналізу). Ретельно проведений аналіз дозволяє глибоко вивчити прогалини і досягнення окремих учнів, виділити типові помилки й основні труднощі учнів, вивчити причини їх появи і намітити шляхи їх усунення.

Перевірка практичних робіт дає можливість одержати дані про уміння учнів застосовувати отримані знання при вирішенні практичних завдань, користуватися різними таблицями, формулами, креслярські і вимірювальними інструментами, приладами.

До засобів перевірки відносяться питання, задачі та інші завдання, за допомогою яких виявляються знання, уміння, навички учнів. Засоби здійснення контролю поділяються на машинні і безмашинних засоби перевірки.

Безмашинних засоби перевірки включають в себе усне опитування учнів біля дошки, перевірку вчителем зошитів з домашнім завданням, математичний диктант, самостійну і контрольну роботи. Ці засоби перевірки розробляються для кожного класу і висвітлюються на сторінках методичної літератури.

З машинних засобів перевірки поширені класи автоматизованого контролю знань з застосуванням контролюючих засобів (АК, АМК-1, «Орленок», УГК, «Диск-18», «Ласточка» й ін.) або інформаційно-контролюючих (індивідуальні навчаючі машини і обладнання типу тре­нажів).