3. Облік запасів

Склад запасів, їх оцінку та порядок відображення у фінансовій звітності визначено П(С)БО № 9 „Запаси”, згідно якого запаси – активи, які[16,c.105]:

• утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

• перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

• утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

А виробничі запаси – це запаси, що використовуються у процесі виробничої діяльності як предмет праці і споживаються цим виробництвом протягом одного господарського (операційного) циклу, після завершення якого цілком переносять свою вартість на вартість кінцевого продукту[16,c.105].

До запасів відносять виробничі запаси (сировина і матеріали, паливно-мастильні матеріали, запасні частини, будівельні матеріали, добрива, засоби захисту рослин, біопрепарати, медикаменти); малоцінні та швидкозношувані предмети. До запасів також належать сільськогосподарська продукція після її первісного визначення, додаткові біологічні активи рослинництва після їх первісного визначення та відокремлення від біологічного активу та/або грунту, а також додаткові біологічні активи, які не є учасниками сільськогосподарської діяльності (їх утримують для продажу, або напрями їх подальшого використання не визначені) [16,c.109].

Щоб правильно організувати облік, усі виробничі запаси в сільськогосподарських підприємствах поділяються на такі класифікаційні [34,c.111]:

· насіння і садивний матеріал;

· корми - концентровані, грубі, соковиті, тваринного походження, мінеральні корми тощо;

· нафтопродукти - гас, бензин, дизельне паливо, нігрол, автол, дизельне масло, солідол, технічний вазелін тощо;

· тверде паливо - дрова, вугілля, торф, брикет тощо;

· різна сільськогосподарська сировина для переробки на млинах, крупорушках, олійницях, сушарках тощо;

· запасні частини і ремонтні матеріали;

· готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

· товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

· малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року.

Оцінка запасів є важливою передумовою організації обліку цієї ділянки, адже вона впливає на точність фінансових результатів підприємства. Виробничі запаси в бухгалтерському обліку відображаються на підприємстві за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації[16,c.110].

Первісна вартість виробничих запасів напряму залежить від способу їх надходження на підприємство. Згідно з П(С)БО 9 „Запаси” виділяють такі способи надходження запасів на підприємство:

• придбані за плату,

• виготовлені на підприємстві,

• внесені до статутного фонду,

• одержані безоплатно,

• придбані в результаті обміну.

Найбільш розповсюдженим методом надходження виробничих запасів на підприємство є запаси, що придбані за плату. В такому випадку їхньою первісною вартістю буде вважатися собівартість, яка складається з таких фактичних витрат[16,c.115]:

• суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

• суми ввізного мита;

• суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємством;

• транспортно - заготівельні витрати;

• інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вини придатні для використання у запланованих цілях.

Транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ), що виникають в процесі придбання запасів, можуть обліковуватися за двома варіантами[36,c.56]:

1) прямо включатися до собівартості придбаних запасів;

2) відображатися на окремому субрахунку рахунків обліку запасів і щомісячно розподілятись між залишками невикористаних і використаних за місяць запасів.

Для визначення суми ТЗВ, яка підлягає списанню в кінці місяця, визначається середній відсоток ТЗВ (%ТЗВ) за наступною формулою[36,c.56]:

(3.1.)

де залишок ТЗВ на початок місяця;

надходження (дебетовий оборот) ТЗВ протягом місяця;

залишки запасів на початок місяця;

надходження (дебетовий оборот) запасів протягом місяця.

Розглянемо порядок оцінки запасів при їх вибутті на прикладі дочірнього підприємства агрохолднгу «Мрія» ТОВ «Дунаєвецький фермер» та приклад списання транспортно-заготівельних витрат на витрачені матеріали .

Напідприємстві використовується оцінка за методом ФІФО означає — першим надійшов, першим списався. Ґрунтується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони надійшли на підприємство. При цьому вартість залишку запасів на кінець місяця, визначається за собівартістю останніх за часом надходження запасів (табл. 3.1).

Таблиця 3.1.