25. Проаналізуйте справедливість як рівність. Чи встановлюється у помсті справедливість?

^{Справедливість як рівність: «Чини стосовно інших так, як вони чинять стосовно тебе» (таліон).}

^{Чи встановлюється у помсті справедливість? Чи розкаїться вбивця, коли його стратять? Чи буде справедливим, коли людина вбиває (можливо у стані афекту), а за це вбивають батька цієї людини?}

^{Потрібно, щоб була приглушена воля вбивці насамперед.}

^{Логіка помсти у християнській етиці трансформується в правило: «Не відповідай злом на зло»; «Хай кине камінець той, хто не має гріха». На місце таліону приходить нова етика – «Не судіть і несудимі будете». Але таліон як архетип діє у сучасному суспільстві на рівні упередження і стереотипу.}

^{26. Як конституюється принцип справедливості у взаємостосунках між людьми?}

^{Принцип справедливості конститується у взаємовідносинах між людьми у наступних вимогах:}

^{«Не ображай,не шкодь,не порушуй чужих прав»;}

^{«Поважай ближнього як самого себе, навіть якщо ти не можеш його любити і не допускай, щоб ні його, ні тебе не поважали»;}

^{Головна вимога принципу справедливості – повага прав і гідності людини.}

^{27. Що в ситуації конфлікту буде пріоритетнішим (на думку філософів-моралістів): творити несправедливість чи терпіти її? Висловіть своє ставлення до означеної етичної проблеми.}

^{В ситуації конфлікту буде пріорітетнішим (на думку філософів-моралістів) творити несправедливість, ніж терпіти її, бо коли людина її терпить, то вона стає ув’язнена в системі, стає рабом несправедливості. Більш того, філософи-моралісти засуджують таке поводження, що проявляє лише слабкість та безхребетність і невиражаючи супротив несправедливості людина сама надає їй право на існування.}

^{28. У чому полягає раціональний сенс критики Ф.Ніцше етики любові?}

^{Критики ніцшеанства (філософії Ніцше) визнають, що мислитель підняв важливу етичну проблему: як у любові до іншого уникнути потакання власним порокам, як зберегти вірність вищим моральним переконанням у стосунках з іншими і як поєднати принципи моралі з практичними вчинками стосовно конкретних людей.}

^{29.Які основні нормативні положення теорії розумного егоїзму?}

^{Сам по собі егоїзм (від лат. Ego «я») 1) психологічний термін: Ціннісна орієнтація суб'єкта, яка характеризується переважанням в його життєдіяльності своєкорисливих особистих інтересів і потреб безвідносно до інтересів інших людей і соціальних груп. Крайнім ступенем егоїзму є егоцентризм 2) соціологічний термін: принцип життєвої орієнтації і моральне якість людини, пов'язане з перевагою власних інтересів інтересам інших (індивідуальних і колективних) суб'єктів. егоїзм прямо протилежний альтруїзму - принципу безкорисливої, жертовної моралі служіння ближньому. Термін «розумний егоїзм» часто використовується в останні роки для позначення філософсько-етичної позиції, що встановлює для кожного суб'єкта принциповий пріоритет особистих інтересів суб'єкта над будь-якими іншими інтересами, будь то суспільні інтереси чи інтереси інших суб'єктів. Розумний егоїзм - це: · Вміння робити вчинки собі на користь, враховуючи при цьому інтереси інших (навіть якщо цим іншим ІНОДІ доводиться відмовляти); · Вміння дивитися далі власного носа, прогнозувати розвиток подій, живучи не лише сьогоднішнім днем; · Вміння оцінити ситуацію або проблему очима іншої людини і зробити так, щоб йому теж захотілося зробити щось на користь вам; · Вміння подбати спочатку про себе, щоб отримати можливість допомагати іншим; любити перш себе, щоб мати можливість дати любов іншому. Чи є поняття розумного егоїзму прив'язаних тільки до людини в суспільстві? Чи буде воно застосовне до людини поза суспільством (наприклад, до живе на безлюдному острові)? Потреба в окремому терміні обумовлена, мабуть, негативним смисловим відтінком, традиційно пов'язують з терміном «егоїзм». Якщо під егоїстом (без уточнюючого слова «розумний») часто розуміють людину, яка думає тільки про себе і / або нехтує інтересами інших людей, то прихильники «розумного егоїзму» зазвичай стверджують, що така зневага в силу цілого ряду причин просто невигідно для нехтує і, отже, являє собою не егоїзм (у вигляді примату особистих інтересів над будь-якими іншими), але лише прояв недалекоглядності або навіть дурниці. Поняття розумного егоїзму тісно пов'язано з поняттям «індивідуалізм». Здоровий егоїзм забезпечує життя індивідуума. Здорового егоїста відрізняють пріоритетність власних інтересів і усвідомлення своїх потреб. Це дозволяє йому самостійно дбати про себе і не обтяжувати інших своїми справами і проблемами. Здоровій егоїзму можна повчитися у дітей і тварин. Будь-який в природі повинен вміти і хотіти подбати про себе. Здоровий розумний егоїзм дозволяє реалізувати себе, не завдаючи шкоди близьким, не вводячи їх у спокусу. А значить, своїм існуванням не порушуючи гармонії цього світу. Дотримання принципу здорового розумного егоїзму визначає і практику поведінки. Життєве кредо можна сформулювати так: буду готовий приймати послуги від інших людей і відчувати до них подяку, але також буду приймати ці послуги тільки в тому випадку, якщо не під силу впоратися з ситуацією самому; просуваючись у своєму духовному зростанні, вчуся сам піклуватися про себе .}