Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Відповіді методика викл. іноземної мови.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
04.09.2019
Размер:
208.9 Кб
Скачать

18. Навчання техніки письма

На початковому етапі – формування умінь каліграфії та умінь, пов'язаних зі звуко-літерними відповідностями. Середній етап – орфографія. Старший етап – удосконалення. Навчання техніки письма складається з навчання графіки, каліграфії та орфографії. Списування як вид вправ: 1. Письмо дає можливість дітям розкрити свою особистість. 2. Письмові види діяльності допомагають консолідувати свої різноманітні навички. 3. Письмо допомагає у відпрацюванні мовлення та сприяє розвитку пам’яті. 4. Письмо надає можливість дітям „побачити” правило. 5. Письмо забезпечує функціонування свідомих механізмів в опануванні мови. днією з цілей навчання письма у середній школі є формування в учнів орфографічних навичок.

У навчанні орфографії певна роль відводиться правилам. Учні не заучують правило, вони одержують його перед виконанням вправи і утримують в оперативній пам’яті як інструкцію до дії. У такому випадку правило слугує закріпленню у пам’яті орфографічного образу лексичної одиниці.

Для заучування орфографії важких слів учням можна порадити читати їх по літерах, наприклад, d-a-u-g-h-t-e-r .

Списування потрібно роз¬глядати як діяльність, яка має на меті передусім розвиток орфографічних навичок. У процесі письма є можливість повернутися до попереднього і подумати на тим, що було написано.

Вправа: учні читають слово, зосереджуючи увагу на його орфографії, потім це слово стирається з дошки або закривається папером (у книжці), а учні вимовляють його про себе і лише після цього записують у зошитах. Аналогічну роботу доцільно проводити і під час списування речень.

дати учням різні фрагменти одного тексту, причому так, щоб учні, які сидять за однією партою, отримали різні фрагменти. Кожен учень повинен переписати свій фрагмент тексту на оберненому боці аркуша, причому переписування не дозволяється, якщо видно текст.

20. Функції, види і форми контролю у навчанні іноземної мови. Тестовий контроль

Контроль – це виявлення, встановлення та оцінка знань учнів, рівня та якості засвоєння навчального матеріалу, виявлення успіхів у навчанні, прогалин в знаннях, уміннях та навичках окремих учнів та всього класу для внесення необхідних коректив в процес навчання, для вдосконалення його змісту, методів, засобів та форм організації. Вимоги: цілеспрямованість, репрезентативність (охоплений весь матеріал, що засвоюється), об'єктивність, систематичність.

Функції: 1) Функція зворотного зв’язку 2) оціночна 3) навчальна 4) розвиваюча, 5) стимулююча. А також: управління, корекція, планування Види: 1) поточний к. 2) рубіжний к. 3) підсумковий к 4) попередній к. 5) комплексний . За формою організації контроль може бути індивідуальним або фронтальним, за характером оформлення відповіді – усним або письмовим, за використанням рідної мови - одномовним або двомовним. Об’єкти контролю – навички та вміння мовлення – слухо-вимовні, лексичні, граматичні навички та вміння в говорінні, читанні, письмі та аудіюванні та комунікативна компетенція в межах програмового матеріалу.

Лінгводидактичний тест – комплекс завдань з метою визначення кількісних та якісних показників рівня мовної та мовленнєвої компетенції. Основні показники якості тесту – 1) валідність (придатність слугувати вимірювачем рівня володіння іноземною мовою учнів) 2) надійність (надійний тест, як правило, дає аналогічні результати при його повторному застосуванні) 3) диференційна здатність (здатність тесту визначати різні категорії успішності учнів) 4) практичність, економічність (зручність щодо оцінювання результатів тестування). Тестові завдання можуть бути 1. з вибірковою відповіддю, а саме: - тестові завдання альтернативного вибору; - тестові завдання перехресного вибору; - тестові завдання множинного вибору 2. з конструйованою відповіддю, а саме: - тестове завдання з вільно конструйованою умовно однозначною відповіддю; - тестове завдання з вільно конструйованою очікуваною відповіддю.

Тестовий контроль стає все більш вживаним. Він дозволяє за короткий час перевірити рівень володіння іноземною мовоюю учнів у письмовій формі та економить час вчителя для перевірки завдань.

21. Вимоги до сучасного уроку іноземної мови. Структура та зміст уроку. Урок ІМ можна визначити як закінчений відрізок навчальної роботи, протягом якого досягаються практична, загальноосвітня, розвивальна і виховна цілі через виконання спеціально спланованих індивідуальних та індивідуально-групових вправ і завдань на основі застосування певних засобів і прийомів навчання. Оскільки якісний рівень розвитку умінь і навичок пов'язаний з кількісним нагромадженням матеріалу, кожен урок повинен містити три компоненти: що необхідно засвоїти, у якому обсязі та з яким рівнем автоматизації. Цілі певного уроку чи системи уроків і кінцеві цілі навчання в школі щільно пов'язані між собою, хоча ці поняття не є тотожними. Визначаючи цілі конкретних уроків, слід враховувати, які навички і уміння необхідно формувати та розвивати у контексті цих уроків. Однією з основних особливостей уроку ІМ є його мовленнєва спрямованість. Вимоги до уроку: 1. Урок ІМ має сприяти комплексній реалізації практичної, загальноосвітньої і виховної цілей навчання 2. Урок ІМ повинен розвивати самостійність і творчу активність учнів, створювати в них мотивацію навчання. У контексті сучасних методичних поглядів урок варто розглядати не як сукупність організаційно-педагогічних дій учителя, а як діяльність двох сторін – учителя і учнів. Структура уроку обумовлена: 1) специфікою виду МД, на оволодіння яким спрямовані дії учнів і вчителя; 2) труднощами, які виникають у процесі оволодіння МД; 3) цілями, завданнями і змістом цього уроку у системі занять. Вступна та основна частини: мовленнєва чи фонетична зарядка, пояснення нового матеріалу, співвідношення на уроці тренування і мовленнєвої діяльності, контроль засвоєного. Кінець уроку.

22. Зміст та етапи навчання граматики. Система вправ з оволодіння граматичним матеріалом. Зміст навчання граматики. Одна з головних проблем організації і послідовності вивчення граматичного матеріалу складається у методично доцільному об'єднанні двох сторін мови – змістовної (насамперед, лексичної) і граматичної (формальної). У теорії і практиці навчання ІМ існує спроба розв’язати проблему навчання формальної і змістовної сторони мовлення шляхом поетапної послідовності оволодіння матеріалом: 1. На першому етапі учні опановують новим граматичним матеріалом (структурами і морфологічними формами) на основі раніше вивченої, тематично пов’язаної лексики. 2. На другому етапі головна увага надається новій лексиці з теми на основі засвоєних раніше структур. Цілком можливе введення деякої кількості нового граматичного матеріалу. 3. На третьому етапі створюються умови для творчого і правильного перекомбінування раніше засвоєного і досліджуваного лексичних і граматичного матеріалу в усному і писемному мовленні по міжтемним ситуаціям спілкування. Методично невиправдані три крайніх тенденції в розв’язанні проблеми взаємин граматичного і лексичного аспектів у комплексі при організації матеріалу: 1. Недооцінка важливості комплексної організації мовного матеріалу (лексика і граматика вивчаються окремо одне від одного; 2. Ігнорування особливостей граматичного і лексичного аспектів мови у комплексному їх вивченні; 3. Орієнтація на який-небудь один (граматичний чи лексичний) аспект мови за формального дотримання комплексу. Однобічне рішення цієї проблеми ускладнює процес навчання учнів ІМ як повноцінного засобу спілкування. Як уже відзначалося, організація граматичного матеріалу має важливе значення для формування граматичних навичок, що входять в уміння говоріння, аудіювання, читання і письма. Так, на першому і другому етапах створюються сприятливі умови для формування синтаксичних навичок як на рівні окремих структур, так і на рівні зв’язного, елементарного діалогічного і монологічного мовлення через те, що це дозволяє цілеспрямовано тренувати структури речень не тільки відокремлено, але й у тематичному зв'язку один з одним. Третій етап позитивно впливає на формування й удосконалювання мовних (монологічних і діалогічних) умінь, а також умінь читання і безперекладного розуміння зв'язних текстів. Основні етапи роботи над граматичним матеріалом. Сучасна теорія навичок і умінь в ІМ дозволяє виділити чотири основних етапи роботи над граматичним матеріалом. 1. Етап презентації граматичних явищ і створення орієнтованої основи для наступного формування навички. 2. Формування граматичних навичок шляхом їхньої автоматизації в усному мовленні. 3. Включення навичок у різні види мовлення. 4. Розвиток мовленнєвих умінь. Метою пред’явлення граматичного матеріалу етапу є створення основи для наступного формування навички у процесі його презентації в усній і письмовій мові (мовленнєвому зразку, мікроконтексті) з метою демонстрації його комунікативної функції; ознайомлення зі способами утворення (якщо нове явище складне за утворенням), зі значенням і сферою його вживання; первинного виконання дій, що включають дане явище, за зразком без правила, або за зразком і правилом.

23. Особливості навчання іноземної мови учнів молодшого шкільного віку. Традиційна психологія виділяє три вікові групи школярів. Молодший шкільний вік (від 6 до 9 років тобто 1-4 класи), середній вік (від 10 до 14 років – 5 – 9 класи) і старший (15 –17 років - 10-12 класи). Молодші школярі мають: -досить багаті уявлення і знання; - недостатньо усвідомлюють свої знання і досвід; -мислення – креативно-конкретне; - яскраво виражена емоційність; -характерна здатність до наслідування; - процес навчальної не усвідомлюється цілком, тому важливою стає дидактична гра; - незначний рівень концентрації уваги; - завдання повинні бути доступними; - неможна допускати втоми і перевантаження; - мимовільне запам’ятовування того, що викликає цікавість; - домінуючим у навчанні повинне бути усне мовлення.

Молодші школярі можуть орієнтуватися на форму і колір предмета, тому зовнішня привабливість навчального матеріалу відіграє значну роль у характері її сприймання. Велике значення для підтримки уваги під час уроку має використання наочності і технічних засобів навчання. Виважений підбір таких засобів впливає на розум і почуття дітей, викликає інтерес до предмета, робить їх мовлення образним та емоційним.

Типовою формою навчання у початковій школі виступає театралізована гра –урок характеризується широким використанням елементів гри, змагання, прихованих форм контролю, поєднання індивідуальної та фронтальної форм роботи. На уроках ІМ необхідно створювати довірливу, доброзичливу обстановку педагогічного спілкування, уважно і тактовно ставитись до учнів.

24. Особливості навчання ІМ на середньому і старшому етапах На першому етапі закладають основи володіння ІМ. Від рівня сформованості слухо-вимовних, лексичних, граматичних та орфографічних навичок, а також розвитку говоріння, аудіювання, читання та письма, залежить подальший успіх в оволодіння учнями ІМ як засобом іншомовного спілкування.

Основна школа: обсяг навчального матеріалу повинен бути достатнім, щоб закласти володіння кожним видом мовленнєвої діяльності на елементарному комунікативному рівні. На цьому етапі учні оволодівають звуковою та граматичною системами мови, найбільш поширенними граматичними явищами та значним за обсягом словником, що застосовується активно.

Старша школа: є завершальною у процесі оволодіння учнями іншомовним мовленням. Рівень навичок та вмінь усного і писемного мовлення, досягнутий в основній школі, має бути підвищено. Велика увага приділяється усному мовленню, яке набуває якісно нового розвитку стосовно змістовності, більшої природності, вмотивованості та інформативності. Основна роль на цьому етапі відводиться читанню. У старшій школі завершується формування активного словника школяра та продовжується робота з формуванням рецептивного словника. Граматичний матеріал на даному етапі засвоюється до рівня розпізнавання та розуміння при читанні.

25. Типологія вправ у системі навчання ІМ. Основні типи вправ: 1) Вправи для розвитку ознайомлювального читання 2) Вправи для навчання аудіювання: а) Підготовчі вправи: - Вправи для навчання мовленнєвого слуху; - Вправи для навчання ймовірнісного прогнозування; - Вправи для розвитку короткочасної і словесно-логічної пам'яті; б) мовленнєві вправи: - Вправи для навчання сприйняття діалогічного мовлення «зі сторони»; - Вправи для навчання сприймання діалогічного мовлення за участі в діалозі; - Вправи для навчання сприймання монологічного мовлення. 3) Вправи для розвитку письма 4) Вправи для навчання говоріння: - Вправи для навчання підготовленої діалогічного мовлення; - Вправи для навчання підготовленого монологічного мовлення; - Вправи для навчання непідготовленого діалогічного мовлення; - Вправи для навчання непідготовленого монологічного мовлення. 5) Вправи для навчання лексики 6) Вправи для навчання фонетики: - Вправи в слуханні; - вправи у відтворенні. 7) Вправи для навчання граматики: - мовні; - умовно-мовленнєві; - мовленнєві.

. 28. Методи дослідження в методиці навчання іноземної мови

Мета: одержання наукових даних про закономірності навчання ІМ, ефективність використаних матеріалів і форм навчання

Основні: 1) критичний аналіз літературних джерел 2) вивчення позитивного досвіду роботи вчителів 3)наукове спостереження 4) пробне навчання (вчитель здійснює пошук, завдяки якому підтверджується або спростовується допущення) 5) експеримент ( розвідувальний, природний – вимагає розробленої методики проведення) 6) дослідне навчання (масове навчання за запропонованою дослідником методикою – перевірка доступності розробленої методики для школи)

Допоміжні: метод інтерв’ю, анкетування, тестування, бесіда, хронометрування (відео-, аудіо- запис ходу навчального процесу) метод експертів (оцінити знання або якості дитини)

26. Стратегії щодо виправлення помилок учнів. Принцип апроксимації. Апроксимація – дуже наближена вимова. Рідна мова виключається з навчання. Принцип апроксимації навчальної діяльності дозволяє вчителю більш раціонально здійснювати організацію і контроль навчально-виховного процесу, що в результаті слугує підвищенню його ефективності. Сутність апроксимації полягає у тому, що вчитель має право ігнорувати ті помилки в мовленні, які не порушують комунікативного акту; іншими словами, ті помилки, що не перешкоджають адекватному розумінню мовленнєвого повідомлення. У практиці навчання ІМ це означає терпимість до багатьох фонетичних, лексичних і граматичних помилок, незначного порушення мовних конструкцій, які не викликають порушення змісту висловлення. Зафіксовані спостереження над мовленням носіїв ІМ свідчать про те, що вони також допускають порушення норм мови і мовлення, що, однак, не перешкоджає досягненню взаєморозуміння. Правильне здійснення даного принципу створює в класі атмосферу, що підвищує мовленнєву активність учня, усуває страх помилитися, учні стають більш розкутими в усному мовленні і читанні. Помилки є результатом того, що учень мислить!!!

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.