8. Зміст і методика навчання фонетики. Формування артикуляційних й інтонаційних навичок.

Під фонетикою як аспектом навчання розглядають звуки, звукосполучення, наголос, ритм, мелодику, інтонацію, паузи. У школі важко домогтися бездоганної вимови учнів, тому вимоги до нього визначають, виходячи з принципу апроксимації — наближення до правильної вимови. Фонетичного матеріалу, яким повинні опанувати учні, обмежується, а також допускається деяке зниження якості проголошення окремих звуків. Матеріал для навчання вимови відбирається відповідно до двох принципів: 1) відповідності потребам спілкування (у мінімум включаються звуки i інтонеми, які мають смислорозрізняльну функцію.) 2) стилістичний - об'єктом навчання є стиль літературної (нормативної) вимови. Положення, що лежать в основі роботи над вимовою: 1) інтерференція (уподібнення звуків ІМ звукам РМ) 2) наслідування (імітація) (відтворення звуку, слова, речення тощо на основі почутого слухового образу) 3) пояснення 4) тренування. Для постановки вимови рекомендують: 1. Аналітико-імітативний шлях, що передбачає сполучення різноманітних способів формування нових звукових образів. 2. Розвиток фонематичного та інтонаційного слуху учнів, оскільки від ступеня його досконалості залежить не тільки розуміння, але i продукування усного мовлення IM. 3. Активне використання фонограми i відеофонограми, що забезпечується ТЗН, зокрема магнітофоном i відео. 4. Прослуховування запису власного мовлення, що допомагає учню почути свою вимову зі сторони, порівняти його зі зразком i внести відповідні зміни. Фонетичні вправи: 1) вправи в слуханні: Слухання повинне бути активним, тому воно завжди має супроводжуватися завданням. 1. Прослухайте низку звуків/слів, підніміть руку, коли почуєте певний звук. 2. Прослухайте пари звуків i підніміть руку, коли обидва звуки пари однакові. 2) у відтворенні

Put the words in the right column according to the pronunciation of -s at the end of the word.

girls boys cheques places

hours earns products loves

9. Позакласна робота з іноземної мови. Завдання, принципи та форми організації.

Позакласна робота – система різноманітних освітньо-виховних заходів, що виходять за межі обов’язкової навчальної програми. Завдання, які постають перед позакласної роботи, включають: - подальше удосконалення знань, умінь, та навичок, отриманих учнями на уроках ІМ; - розвиток творчих здібностей учнів - формування навичок самостійної роботи учні; - розширення кругозору учнів - стимулювання інтересу, підсилення мотивації навчання; - формування соціокультурної компетенції. Принципи: • добровільності та масовості;

• урахування та розвитку індивідуальних особливостей та інтересів учнів; • зв’язку позакласної роботи з уроками;• комплексності, захопленості та розвитку ініціативи і самостійності. Форми позакласної роботи: - індивідуальна; групова: В діяльності гуртків та факультативів тематика, хоч і корелюється з програмовою, однак є більш гнучкою, більше продиктованою інтересами і захопленнями учнів. Одне з важливих покликань групової позакласної роботи – стимулювання інтересу до англійської мови через драму, музику, художні твори та поезію, охоплення різноманітних тем і сюжетів, що викликають особливий інтерес; - масові форми. За змістом форми позакласної роботи поділяють на: - змагальні – конкурс, гра, олімпіада, вікторина; - засоби масової інформації – стінгазета, оголошення, бюлетень, усний журнал, дайджест; - культурно-масові – вечір-свято, вечір, присвячений творчій діяльності, вечір-зустріч тощо; - політико- масові – форум, фестиваль, прес-конференція, телеміст тощо; - обєднуючі – клуби за інтересами.