3. Принципи методики навчання іноземної мови.

Принципи методики навчання ІМ не є однорідними. Деякі мають узагальнений характер і обумовлюють навчання ІМ у загальному плані (загальні принципи). Інші — більш часткові, оскільки сфера їхньої дії значно вужча. Існують спеціальні принципи, які відносяться до певної вузької галузі навчання ІМ (певного окремого аспекту мови, виду МД чи специфічних засобів навчання ІМ). До загальних принципів навчання ІМ відносяться: 1. Комунікативна (мовленнєва) спрямованість навчання ІМ (після вивчення ІМ – її використання). 2. Врахування особливостей РМ (За допомогою РМ вивчення ІМ). 3. Домінуюча роль вправ на всіх рівнях і у всіх сферах оволодіння ІМ (виконання вправ на закріплення матеріалу).

До спеціальних принципів методики навчання ІМ належать:

1.Принцип навчання ІМ на основі типових зразків (моделей, структур, типових речень) - покладені ретельний добір навчального мовного (мовленнєвого) матеріалу, у результаті чого учням пропонується в концентрованому виді найбільш уживаний фонетичний, лексичний і граматичний матеріал, мовні зразки, оволодіння якими дає можливість учням здійснювати комунікативні акти.

2.Принцип сполучення мовних тренувань з мовленнєвою практикою (після оволодіння матеріалом -> практика; згодом практика + вивчення нового матеріалу, як допомижний фактор).

3.Принцип взаємодії основних видів МД використання всіх методів одночасно - аудіювання, говоріння, читання і письмо.

4.Принцип усного випередження у навчанні читання і письма Здійснення його дає можливість організувати навчання таким чином, щоб забезпечити багаторазові зустрічі учня з навчальним матеріалом, що використовується в усному мовленні і у читанні іноземного тексту.

5.Принцип апроксимації навчальної діяльності. Сутність апроксимації полягає у тому, що вчитель має право ігнорувати ті помилки в мовленні, які не порушують комунікативного акту.

6.Принцип інтенсивності початкової стадії навчання ІМ (на початковому рівні потрібно вивчити велику кількість фонетичного, лексичного і граматичного матеріалу, закріплення його великою кількістю вправ).

4. Еволюція методів навчання іноземних мов від перекладних до прямих методів.

Введення іноземної мови до шкільних програм країн Європи (XVIII -початок XIX ст.) проходило в той момент, коли пануюче положення в них займала латинська мова. Вона поступово втрачала своє значення як засіб спілкування, тому більш ніж тисячолітня традиція викладання латинської мови в навчальних закладах познилася на практиці викладання нових "живих" мов, насамперед французької та англійської. Перекладні методи, механічно перенесені на живі мови, поділялись на граматико-перекладний (ХVІІІ-1917 поширений у Росії) та лексико (текстуально)- перекладний.

Два варіанти перекладних методів: 1) граматико-перекладний: - фонетика не розглядалась; - лексика вивчалась як ілюстрації до граматичних правил; - тільки дослівний переклад; - навчання іноземної мови було спрямовано на розвиток логічного мислення; - правила заучувались напам’ять, без попередньої аналітичної роботи, що забезпечує його усвідомлення. 2) текстуально-перекладний: - в центрі уваги - лексика; - заучуванню напам’ять творів в оригіналі; - роль граматики по відношенню до лексики була другорядною – граматика опановувалась безсистемно, як коментар до тексту; - метод забезпечував передусім розвиток навичок читання та перекладу.

На початок 70-х років XIX сторіччя припадає поява прямих методів, що було зумовленим різким економ-соц розвитком. Основні положення прямих методів: в основі навчання іноземних мов лежать ті ж процеси, що й при оволодінні рідною мовою; головну роль у мовленнєвій діяльності відіграють пам'ять та відчуття, а не мислення.

Основною заслугою представників прямих методів є те, що вони віддали перевагу живій розмовній мові і розробили методику навчання усного мовлення. Навчання за цими методами відбувалось в атмосфері іноземної мови на відміну від занять за граматико-перекладним методом, на яких мали місце "розмови про іноземну мову на рідній мові". Діалог між вчителем і учнем.

Неопрямі методи: Усний метод Пальмера - навчання усного мовлення за двома напрямами – говоріння та розуміння; спочатку накопичення пасивного матеріалу, а потім його активне відтворення; Аудіолінгвальний метод Фрізом і Ладо (США, 40-і роки). Заучування шляхом наслідування. Аудіовізуальний метод: - способами засвоєння матеріалу є імітація, заучування напам'ять і утворення за аналогією. метод Веста – читання. У результаті читання великої кількості текстів в учня виробляється відчуття мови і тим самим послабляється вплив РМ.