22. Вступні та підсумкові заняття

Роботі над художнім твором передують вступні заняття, завдання яких активізувати й збагатити знання учнів певного змісту, відновити відповідні життєві враження, викликати потрібний настрій, збудити інтерес до твору, бажання його прочитати, розібратись у ньому, а також привернути увагу школярів до таких важливих моментів тексту, які під час читання можуть бути не помічені ними. Тільки внаслідок такої підготовки твір буде сприйнятий у процесі першого читання зі жвавою цікавістю, його зміст засвоюватиметься свідомо, збудить відповідні переживання, дасть нові знання, виховуватиме морально й естетично.

Завданнями вступних занять визначаються їх основні компоненти: ви­світлення особливостей соціально-економічного та побутового життя сус­пільства відображеної письменником епохи; розгляд найважливіших подій і фактів, що характеризують рівень розвитку літератури і суміжних мистецтв; повідомлення про історію написання виучуваного твору та його літературну долю; встановлення внутрішньопредметних та міжпредметних зв'язків; пояснення незнайомих або малознайомих учням слів і висловів.

На вступних заняттях застосовуються різні методи, прийоми, форми, і засоби роботи: розповідь, пояснення або лекція, доповіді, виступи, повідомлення, реферати школярів; та ін. Добір прийомів визначається характером твору, який читатися, та педагогічними умовами.

Після вивчення художнього твору проводяться підсумкові заняття. Їх завдання: виявити, що у вивченому творі недостатньо засвоєно учнями, уточ­нити і поглибити їх знання; синтезувати набуті під час аналізу знання учнів про вивчений твір, постав він у їхній уяві як єдине художнє ціле; посилити виховний вплив твору на учнів.

На підсумкових заняттях застосовуються різні форми, методи та прийоми:

- класна бесіда, диспут;

- зачитування учнями рефератів, виголошення виступів і повідомлень з окремих питань;

- складання тез, планів;

- перечитування тих місць з твору, які учні недостатньо повно зрозуміли;

- виразне читання; усне малювання;

- складання кінострічки (в середніх класах), кіносценарію (у старших класах);

- перегляд діа- і кінофільму;

- екскурсії в літературно-меморіальні музеї, картинні галереї;

- письмові роботи (відповіді на запитання, твір-роздум про улюбленого героя твору, якусь подію, ситуацію тощо);

23. Вивчення біографії письменника

Біографія опис життя і діяльності людини.

Традиційно життєвий шлях письменника розглядається на етапі підго­товки до сприйняття художнього твору. У цей час визнача­ються принципи добору біографічного матеріалу, методи і прийоми його реалізації.

У 5 — 8 класах творчий шлях письменника неможливо вивча­ти в повному обсязі, окрім тих біографічних епізодів, що безпо­середньо пов'язані з програмовим твором. Методичні форми вивчення таких епізодів різноманітні: слово (розповідь) учите­ля про письменника; робота з портретами; екскурсія до музею, на виставку, до пам'ятника тощо; використання фотографій, кар­тин, ілюстрацій, які розкривають особистість письменника й допомагають відтворити колорит його доби.

Слово вчителя- важливий методичний прийом, що найчастіше використовується в середніх класах. Він дає змогу через невеличке повідомлення, розповідь відтворити суспільно – історичне тло, настрій та стиль доби, описаної у творі, тобто – підготувати учнів до його сприйняття.

СПЕЦИФІКА ВИВЧЕННЯ БІОГРАФІЇ ПИСЬМЕННИКА У СТАРШИХ КЛАСАХ

Вивчаючи життєвий і творчий шлях письменника в старших класах, необхідно враховувати знання, набуті учнями раніше, органічно вводити їх до нового навчального курсу. Тут важко визначити якісь постійні методи, прийоми та форми роботи, бо кожен письменник — неповторна особистість, яка потребує окремого підходу.

Дослідження біографічного матеріалу можна вести таки­ми шляхами:

1. спочатку розглядається біографія письменника, а потім його творчий шлях;

2. біографія письменника розглядається одночасно з його творчістю;

3. біографія розглядається частково, незалежно від того, пер­ший чи другий шлях дослідження біографічного матеріалу обрано.

Ці шляхи окреслюють укладачі програм, де в анотації за­значено: «Життєвий шлях письменника», «Життєвий і твор­чий шлях письменника», «Біографічний нарис», «Короткі відо­мості про письменника» та ін.

Біографічний матеріал варто добирати за рубриками, а потім використовувати в тій логічній послідовності, якої потребує тема.

1. Портрет письменника (картини, гравюри, ілюстрації, фотографії тощо).

Учителю необхідно знати, з якими портретами учні вже знайомі. Для систематизації матеріалу потрібне його планувати і в середніх, і в старших класах.

2. Прізвище, ім'я та по батькові. Готуючись до вступного слова про письменника, вчитель повинен перевірити пра­вильність написання та вимову його прізвища, імені, по батькові. Необхідно записати їх великими літерами на дошці, поста­вивши наголос.

В окремих випадках доцільно звернути увагу учнів на етимологію прізвищ.

На уроках зарубіжної літератури учні не раз звертатимуться до поняття псевдонім.

Вивчаючи творчість Марка Твена у 5 класі, школярі запи­сують до словничка:

Псевдонім — вигадане ім'я {прізвище), під яким автор друкує свої твори.

3. Дати. Досвід показує, що учні погано запам'ятовують дати життя письменників, неохоче складають хронологічні таблиці. Кожен учитель мусить виробити власний підхід до розкрит­тя біографії письменника на тлі доби, визначити кілька необ­хідних дат.Дати, які вчитель зазвичай записує на дошці, мають органічно входити до структури лекції.

Час учитель визначає, виходячи з власних міркувань: це можуть бути роки життя письменника; роки його творчої діяльності; історичні межі — чверть, півстоліття або століття.

З історії пригадуються найважливіші події, які вплинули на формування світогляду письменника та на його життя, стиму­лювали творчий процес (сприяли народженню тем, ідей тощо).

Найвідоміші твори, які на той час визначали розвиток філософії, літератури та мистецтва, — це та творча атмосфера, в якій жив письменник й коло талановитих сучасників, з яки­ми він міг спілкуватися.

5. Громадська та політична діяльність письменника. Ма­теріал цієї рубрики дасть змогу вчителеві розкрити письмен­ ника як громадянина, пояснити його зацікавленість літературною працею, звертання до тих чи тих тем і проблем.

Розкриття учнями громадської діяльності письменника тісно пов'язане з дослідженням ними тематики та проблематики його творів. Доцільним є під час викладу матеріалу введення елементів бесіди, виступу-повідомлення, широке використан­ня наочності та епістолярної спадщини митця.

6. Світогляд письменника. Розкриваючи перед учнями своєрідність того чи того письменника, потрібно дуже відпо­відально й мудро підходити до вибору матеріалу та його тлу­мачення.

У процесі роботи учні повинні зрозуміти, що світогляд пись­менника, як і світогляд будь-якої людини, формується впро­довж життя, а отже — змінюється. Саме цим пояснюються суперечності у творчості багатьох авторів.

Ґрунтовно розкрити світогляд певного письменника учите­леві допоможуть:

а) висловлювання про нього відомих діячів культури:

б) висловлювання письменників про свої погляди та переконання:

в) уривки з творів, що яскраво відбивають погляди автора на життя.

7. Епістолярна спадщина — важливе джерело вивчення жит­тєвого і творчого шляху письменника, розкриття світоглядних позицій митця. Листи класиків літератури часто не поступаються довершеним творам мистецтва. Це скарбниця думок, почуттів чи й таємниць письменника.

Використання епістолярію — складне та відповідальне зав­дання, котре потребує ретельної підготовки й особливого такту.

8. Автобіографія. Від біографії вона відрізняється вихідною точкою зору: письменник сам оцінює прожите, добирає з подій ті, які вважає найважливішими для розповіді. Мета автобіо­графії — викласти концепцію власного життя. Тому цей матеріал має значне освітньо-виховне значення: на уроці не­мовби звучить голос самого письменника, його розповідь про час, про себе та свою творчість.

Важливо дібрати найефективніші прийоми застосування цього матеріалу. Серед них — використання повного тексту автобіографії. Його зачитує вголос учитель чи кілька учнів, заздалегідь підготовлених. Читання може супроводжуватися музикою, влаштовується виставка книжок письменника, «га­лерея» його портретів тощо. Але найчастіше виділяють окремі фрагменти автобіографії для ілюстрування певних моментів життя чи творчості письменника. Дібрані уривки вчитель може зачитати з книжки, вивчити напам'ять чи записати на карт­ки (плакат).

9. Інтерв'ю з письменником. Ми розглядаємо інтерв'ю не як жанр журналістики, а як літературне явище, що розкриває погляди того чи того автора на окремі події життя, мистецтва, себе та свою творчість.

Інтерв'ю з письменником можна присвятити як весь урок, гак і його частину. Все залежить від мети, яку ставить перед собою вчитель. Подаємо інтерв'ю, яке можна використати під іас вивчення творів на воєнну тематику.

10 Літературний портрет. Використовуючи літературні портрети, вчитель не тільки глибше розкриє учням творчу особистість письменника, а й приверне їхню увагу до цікавого й досить поширеного літературного жанру.

11. Письменницькі нагороди, премії, звання. Така інфор­мація дасть змогу з'ясувати рівень популярності письменни­ка, ступінь його визнання в рідній країні та за її межами, оз­найомить учнів з вищими літературними та мистецькими нагородами.

13. Особисте життя, коло друзів письменника. Це питан­ня завжди цікавить учнів, як і всіх читачів загалом. Але вчи­тель повинен підходити до нього дуже виважено. Щоб уникнути фальсифікацій, слід користуватися лише науковими даними, у своїй розповіді обов'язково посилатися на достовірні джерела, не робити поспішних висновків на підставі окремих фактів.

14. Музеї письменників. Досвід переконав, що це чи не найкращий спосіб зацікавити школярів літературою, її творцями. Якщо ж немає можливості відвідати музей, доцільно провести уявну екс­курсію. Матеріал для заочної екскурсії можна дібрати з різних джерел.

15. Наочність і ТЗН. Необхідність таких матеріалів на уроці вже стала аксіомою. Під час вивчення біографії письменника можуть бути використані всі види наочності: предметно-об­разна (документи, фотокопії, фотознімки, картини, портрети, макети, книжки тощо), словесно-образна (фонохрестоматії, відеофільми, радіокомпозиції), умовно-схематична (літературні карти, таблиці, схеми), динамічно-синтетична (кінофільми, ірдгфільми).

16. Письменник та Україна. Окремого методичного посібника, присвяченого цьому питанню, в Україні поки що немає.