- •1. Зарубіжна література як шкільний навчальний предмет
- •2.Зміст і структура шкільного курсу зар.Л-ди
- •5. Учитель словесності та його професійні якості
- •15. Метод творчого читання, основні прийоми та види робіт
- •22. Вступні та підсумкові заняття
- •23. Вивчення біографії письменника
- •24. Специфіка вивчення епічних творів
- •25. Специфіка вивчення ліричних творів
- •II етап. Читання ліричного твору
- •III етап. Навчальна пауза
- •VII етап. Використання елементів аналізу
- •VIII етап. Повторне читання
- •IX етап. Вивчення напам'ять
- •26. Специфіка вивчення драматичних творів
- •27. Методика формування теоретико-літературних понять
- •28. Особливості уроків позакласного читання.
- •29. Факультативні заняття із світової літератури
- •30. Шкільний літературний кабінет
24. Специфіка вивчення епічних творів
Епос (від грец. — слово, розповідь) — оповідний рід художньої літератури.
Програма пропонує для вивчення учням загальноосвітньої школи твори різних літературних родів. Кожен з цих родів має своє визначення та особливості, які й зумовлюють різні підходи до їх осягнення. Отже, бачення і розуміння особливостей кожного літературного роду необхідні для ефективного дослідження різних родів.
На відміну від лірики, де навколишня дійсність зображається через передачу почуттів, настроїв, переживань, емоцій ліричного героя чи автора, драми, яка зображає дійсність безпосередньо через висловлювання та дію самих персонажів, в епосі подається об'єктивна картина навколишньої дійсності. Чітка визначеність епічного твору криється в його оповідному характері. Оповідна основа епічного твору настільки сповнена естетичною енергією, що виникає потреба осмислити роль оповідача в його структурі, котрий може виступати від першої або третьої особи як персоніфікований оповідач, не ототожнюваний з особою автора. Кількість оповідачів, наявність різних поглядів — ознака спрямованості епосу до максимальної об'єктивності. Різноманітність форм оповіді свідчить про багаті художні можливості епосу, в якому осягається світ у його багатогранності, складності та єдності.
Теоретична основа вивчення епічних творів у школі спирається на положення, висвітлені у літературознавстві та психолого-педагогічних науках. Вони були враховані під час розроблення критеріїв добору епічних творів для шкільних програм.
Етапи вивчення художнього твору:
5 – 6 класи |
7 – 8 класи |
9 – 11 класи |
Пдготовка до сприйняття Читання твору з коментарем Словникова робота Бесіда за змістом прочитаного Близький до тексту переказ Використання окремих елементів аналізу Підсумки Творчі усні та письмові роботи |
Підготовка до сприйняття Читання твору Словникова робота Бесіда за змістом прочитаного Використання елементів аналізу Підсумки Творчі усні та письмові роботи |
Підготовка до сприйняття твору Читання твору Підготовкадо аналізу твору Аналіз твору Підсумки Творчі усні та письмові роботи |
У методичній науці кожен з етапів визначений за змістом і методикою реалізації. Однак, хоч які б умови висувала програма, хоч які б прийоми вчитель застосовував до вивчення художнього тексту, хоч які б етапи обирав, важливо, щоб були окреслені та сприйняті визначальні особливості твору. А це відбувається поступово, бо знання літературознавчого матеріалу накопичуються від класу до класу. Тому спочатку настає розуміння й засвоєння тісно взаємопов'язаних окремих елементів епічного твору, а з часом — і цілісної картини художнього тексту.
Учні повинні вміти:
5 – 6 класи |
7—8 класи
|
9—12 класи
|
Складати простий звичайний план окремих епізодів Складати простий план переказу сюжету |
писати складні звичайні плани переказу епізодів і сюжетів; писати складні цитатні плани переказу епізодів і сюжетів; писати складні комбіновані плани переказу епізодів і сюжетів |
складати всі визначені плани у будь-якій композиції |
Готуючись до характеристики персонажа, вчителю потрібно розібратися з визначенням самого терміна «персонаж», з'ясувати його місце у системі образів художнього твору.
Образи художнього твору |
||||
Образи-символи
|
Образ автора
|
Образи дійових осіб |
Образ природного довкілля — пейзаж
|
Образ речового середовища - інтереєр |
|
||||
Образ читача |
Персонаж |
Оповідач |
Розповідач |
Визначення терміна вчитель дає учням кілька разів, відповідні до вимог програми.
Так, у п'ятому класі програма вперше пропонує поняття Про головних і другорядних персонажів. Визначення терміна може бути таким: Персонажем називається образ дійової особи, який творять його портрет, костюм, мова, вчинки, хнрактеристики з боку інших персонажів, що ведуть розповідь.
Тому, готуючись до характеристики персонажа з учнями середніх класів, можна використати запитання:
-- Яке враження справила на вас перша зустріч з персонажем? Знайдіть і зачитайте це місце.
Чи змальовано у тексті портрет персонажа? Які елементи зовнішності привернули вашу увагу? Чому? Що увиразнено в портреті? Наведіть цитати.
Яку роль відіграє авторська характеристика персонажа? Зачитайте уривки.
Чи висвітлює автор почуття, думки персонажа? Простежте їхню динаміку, визначте, яку роль вони відіграють у творі. Наведіть приклади.
Зверніть увагу на поведінку та вчинки персонажа, чи допомагають вони висвітлити його характер? Для підтвердження думки зачитайте уривки з твору.
Знайдіть у тексті описи помешкання персонажа. Чи характеризують вони персонажа, чи доповнюють його?
Зверніть увагу па особливості мовлення персонажа. Яку роль воно видіграє в його загальній характеристиці?Наведіть приклади.
Визначте роль персонажа у світі людей.
Складіть свою думку про персонаж.
У старших класах визначення терміна «персонаж» ускладнюється. Учням пояснюють його походження (персонаж — франц. реrsоnnаgе, від лате, personnа — маска актора в античному театрі, в переносному розумінні — носій маски, актор, власне — зображувана ним особа) і додають визначення за літературознавчим словником.
Наприклад: «Персонаж — експресивно нейтральне поняття , яке означає постать літературного твору з будь-якими психічними, особистісними рисами, моральними, ідеологічними, світоглядними переконаннями — постать як текстуальну позицію, антропоморфологічно окреслену, незважаючи на те, чи мала вона свого прототипа, чи цілковито витворена митцем» та ін.