Основна література до всіх тем:

1. В.С. Ковальський; За ред. С.Л. Лисенкова. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 448 с.

2. Ведєрніков Ю.А., Грекул В.С. Теорія держави та права. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 224 с.

3.Загальна теорія держави і права (за ред. В.В. Копєйчикова). – Київ: Юрінком, 1997. – 320 с.

4. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права (з схемами, кросвордами, тестами). – К.: Кондор, 2002.– 353 с.

5.Комаров С.А. Общая теория государства и права. Курс лекий. – М.: Манускрипт, 1996. – 312 с.

6.Котюк В.О. Загальна теорія держави і права. – К.: Атіка, 2005. – 592 с.

7.Кравчук М.В. Проблеми теорії держави і права (опорні конспекти). – К.: ВД “Професіонал”, 2004. –398 с.

8. Рабинович П.М. Общая теория права и государства. Тексты лекций. – Львов, 1993. – 213 с.

9.Рабінович П.М. Основи загальної теорії та держави. – К.: Атіка, 2001. – 176 с.

10. Скакун О.Ф. Теория государства и права (энциклопедический курс). – Харьков: Эспада, 2005. – 840 с.

Методичні рекомендації щодо проведення державного іспиту з цивільного права

Комплексний державний іспит, у тому числі, з цивільного права України, є підсумковою перевіркою рівня і ступеня фахової підготовки студентів-випускників. Він забезпечує студенту можливість показати здатність застосувати отримані в інституті знання у своїй подальшій практичній діяльності. Обсяг питань, включених до іспиту відповідає обсягу навчальної програми. Екзаменаційні питання не виходять за рамки навчального курсу цивільного права.

Повнота і якість відповіді студента забезпечується сумлінною підготовкою до складання іспиту та систематичним вивченням навчального матеріалу протягом навчального року.

Важливою вимогою є знання студентом загальних положень Конституції України. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативні акти приймаються на основі Конституції. Одночасно студент повинен знати діюче законодавство, орієнтуватись в науковій літературі з тих питань, на які він повинен дати відповіді.

Якісним показником є вміння застосувати свої знання на практиці, тому важливо проілюструвати відповідь прикладами з практики, можливо звернутися до роз'яснень Пленуму Верховного суду України та (або) Президії Вищого господарського суду України.

До цивільних кодифікаційних актів слід віднести також транспортні кодекси та устави, та цілу низку законів: "Про власність", "Про господарські товариства" та багато інших. Елементами системи цивільного законодавства поряд із законами є також і укази Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативні акти міністерств та відомств.

Крім вертикальної системи зв’язку нормативних актів цивільне законодавство має і горизонтальну систему. Принципом її побудови є відокремлення і групування актів щодо того чи іншого предмету регулювання. За цією ознакою можна виділити такі складові частини цивільного законодавства як страхове, торгівельне, будівельне, орендне, про інтелектуальну власність та ін.

Загальна і особлива частини цивільного права тісно поєднані між собою. Для вирішення будь якого цивільно-правового питання потрібне застосування норм як загальної так і особливої частин цивільного права. Певне значення має практика загальних та господарських судів. Вона тісно пов’язана з джерелами права. Ця діяльність судів, завдяки якій забезпечується єдине розуміння і тлумачення закону, яке розкриває його зміст і розвиває його положення.

Наприклад, якщо в екзаменаційному білеті стоїть завдання «суб’єктний склад цивільного правовідношення», керуючись програмою можна легко зорієнтуватись стосовно належності цього питання до загальної частини цивільного права, далі звернути увагу на те, що законодавством чітко визначене коло суб’єктів цивільних відносин, особливості їх правосуб’єктності, особливості участі у цивільних відносинах. Так, поряд з характеристикою фізичних осіб та юридичних осіб як суб’єктів цивільних відносин, окрему увагу необхідно приділити цивільній правосуб’єктності публічних утворень: держави України, Автономної Республіки Крим, територіальних громад. При характеристиці цивільної правосуб’єктності юридичних осіб необхідно зазначити, яке значення має Господарський кодекс України для визначення правового статусу юридичних осіб. Наприкінці необхідно згадати групи цивільних відносин, щодо яких цивільним законодавством встановлені обмеження щодо суб’єктного складу, тобто суб’єктами яких різновидів цивільних відносин не можуть бути окремі види суб’єктів, перелічених у ст. 2 Цивільного кодексу України, навести відповідні приклади.

Відповідаючи на будь-яке запитання стосовно окремих видів договірних зобов'язань, слід визначати поняття договору, дати юридичну характеристику договору за такою класифікацією: реальна чи консенсуальна ця угода, оплатний договір чи безоплатний, односторонній він чи двосторонній.

У необхідних випадках потрібно розкривати значення та сферу застосування договору, бажано наголосити на особливостях застосування договору в умовах ринкової економіки.

Студент може звернути увагу на виникаючі проблеми в необхідності удосконалення діючого законодавства. Треба наголосити на цьому, можливо запропонувати своє бачення цього питання, викласти як воно вирішене в Цивільному кодексі України.

Практична частина пов'язана з вирішенням практичного завдання.

Студент повинен уважно прочитати зміст задачі, яка зазначена у білеті, і визначитись, до якої групи правовідносин належить випадок, наведений у задачі. Далі потрібно визначитись, яке законодавство слід застосувати і яким чином. Не обов'язково називати номер статті Цивільного кодексу, або номер статті, пункту іншого нормативного акту. Важливо вірно дати відповідь, керуючись знанням основних положень цих законів.

Прикладом можна привести таку задачу.

Іванов у нотаріальній конторі зробив заповіт, згідно якого все своє майно заповідав онукові. Через місяць стосунки з онуком погіршились і Іванов зробив новий заповіт, по якому все своє майно залишає племінникові.

Після смерті Іванова онук звернувся до юриста за роз'ясненнями, чи має він право на половину майна Іванова, якщо, коли Іванов робив останній заповіт, він не відмінив попереднього?

Даючи відповідь на поставлене питання, потрібно звернути увагу на те, що воно потребує застосування спадкового законодавства. Згідно з діючими нормами спадкування можливе як за законом так і за заповітом. У наведеному прикладі мова йде про спадкування за заповітом. Правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, який передбачає засоби зміни і відміни заповіту.

Згідно діючих норм заповіт, який залишений пізніше, відміняє попередній заповіт повністю, або в частині, яка суперечить попередньому заповіту.

Зі змісту задачі видно, що Іванов залишив заповіт на все своє майно за останнім заповітом племінникові. Цим заповітом він відмінив попередній заповіт, тому онук не має право на отримання спадщини.