12. Реалістична парадигма в романі п.Мирного "Повія".

В українському реалістичному романі мотиви народного бунту і звабленої дівчини стали домінуючими, перетворившись на свого роду топоси бунтарства і проституції. Про це свідчить і роман П.Мирного "Повія". саме тема проституції у різних її варіантах стала лейтмотивом геть усієї творчості П.Мирного. В історії Христі Притики автор зужив практично усі основні сюжетні ходи, які використовували письменники для творення типової історії занепаду дівчини: зваблення, перехід героїні з рук в руки, проживання її на утриманні у доброго старого (Колісник), його смерть і, нарешті, остаточне перетворення героїні на публічну жінку. Перший статевий досвід героїні у П.Мирного виписаний детально і з подробицями. Таке пролонгування,видається, покликане підкреслити щирість почуттів Христі, її чистоту,і наївність. Якщо природним шляхом ініціації героїні за нормальних умов стає шлюб, то цілком зрозуміло, щоосмислення топосу проституції не може обминути сюжетного комплексу, повязаного з сімєю. Ще перший господар Христі Улас Загнибіда намагався спокусити її багатством. Пізніше Приценко обіцяв узяти її з собою в губернію, щоб жити разом. Все це повязувалось з уявленнямм про сімейне спільне життя. Та поява Христі в межах чужої сімї часто руйнує родину: так Загнибіда через Христю убиває свою дружину Олену, а Колісник,який страждає від того, що мусить на якийсь час залишити Христю і побачитися зі своєю дружиною,невдовзі вчиняє самогубство. Поряд з тим, що повія в межах сімейної парадигми часто співвідноситься з дружиною, вона також нерідко порівнюється з дитиною, набуваючи інфантильних рис. Причину цього самі письменники пояснюють зокрема тим, що психічний розвиток повії залишається на тому моменті, коли вона вперше була зваблена. П.Мирному аж до кінця роману вдається підтримувати у читача враження інфантильності його героїні і той тон чистоти і незайманості, який був узятий на початку роману. Зазвичай в романах про повій існує шаблонна історія, яку героїня розказує чоловікам-клієнтам. Христя ж нікому з персонажів про своє життя не розповідає. Щоб залишитися в концепції реалізму,П.Мирний мав би примусити свою героїню обманювати, а значить-- зжитися з усвідомленням себе як проститутки,в той же час як Христя,хоча й не раз розмірковує про себе як про жінку без пристановища, внутрішньо не приймає цієї ролі. Осмислення топосу проституції у П.Мирного невільне від стереотипу героїчно страждаючої жінки, який залишився в спадок українському реалізмові від попередньої доби. Завдяки такому своєму лімінальному статусові повія стає ідеальним об’єктом зображення для реаліста.

13. Психологія маргінальної людини в романі п.Мирного "Повія".

П.Мирний в романі "Повія" показав, що людина, яка приїхала з села до міста, почуває себе там чужою. Це маргінальна людина,розчахнута між двома світами,як от головна героїня роману Христя Притика. П.Мирний не протиставляє місто селу чи навпаки. І там, і там , як показує письменник, існують пороки , те "лихо", що робить людину "пропащою силою", в конкретному випадку-- повією. Після смерті батька тяжкі випробування чекають на Христю та її матір. Христя без особливого жалю розлучається з рідним селом. Вона тішить себе думкою,що в місті їй буде краще. Проте уявлення Христі про місто є досить туманним, адже сама вона там ніколи не була ізнала про нього лише з розповідей. До того ж ці уявлення були суперечливими.Якщо дядько Кирило і подруга Марина малювали привабливу картину, то мати розповідала про своє наймитування в місті "безнадійним та страшним голосом", приливаючи кожне слово гіркими слізьми. Тому побачивши місто наяву з його метушнею і гамором, з грудами кам’яних будівель, дівчина жахнулась. Після широких ланів та зелених левад місто здалося їй хижим звіром. З перших днів Христя відчувала гнітючу атмосферу нового середовища. Вона була вражена життям, що панувало в місті,дикими і незрозумілими стосунками між людьми. Якщо в селі хлібороби живуть за рахунок власної праці, то в місті скрізь панують гроші, які цілком заволоділи людськими душами. Тут панує жорстокість, ницість, підлість..... Падіння Христі спричинили і психологічні чинники. На селі досить міцними є традиції і закони, які складались віками. Вони не дозволяють людині вийти за рамки морально-етичних правил. Тут людську поведінку визначає громадська думка. У місті людина почувається набагато вільнішою і розкутішою. Саме в цьому, з одного боку, є переваги міської культури,але з іншого боку, тут криється небезпека.Свобода в діях і вчинках, незалежність від певних суспільних умовностей,відіграли свою роль у падінні Христі. Суттєва відмінність між двома світами, в яких існує Христя , значною мірою впливає на її психологічний стан,порушує внутрішню рівновагу, поглиблює її трагічне становище. Дівчина так і не змогла прижитися в місті, пристосуватися до нового середовища, але й село вже стало для неї чужим. Це психологія маргінальної людини, що виявляється в розчахнутості її між двома світами. В цьому полягає внутрішня трагедія Христі.