21. Проблема свободи вибору в романі в.Винниченка «Записки кирпатого Мефістофеля».

Роман «Записки Кирпатого Мефістофеля» — один із фрагментів експериментаторського мислення Володимира Винниченка, роман , у якому лабораторний метод експерименту над людиною посідає головне місце. Діяльність Михайлюка-Мефістофеля направлена на підпорядкування собі життя: об’єктом його експериментаторських вправ стає його оточення, він грає почуттями і станами людей, скеровуючи їх згідно до своєї користі.

Але в ньому також є і Михайлюк-Людина, який бажає тихого сімейного щастя: кохання, дітей, життєвої гармонії. Ці дві натури постійно борються, тому «Я» Якова повинно обирати між двома шляхами. На початку роману Мефістофель керує його душею, він без почуття провини грає друзями (від Кривулі до Сосницького). У своєму житті головною перешкодою для щастя Якова із Шапочкою стає дитина, тому він вирішує позбавитися Міки. Він розробляє план, як він застудить хлопчика під час прогулянки Клавдії. Але тут в його душі пробуджується щось проти - суть Мефістофеля так і не змогла повністю переконати суть людини. Він торкається обличчя дитини і розуміє, що не зможе бути із Шапочкою. Отже, коли постає питання найбільшого вибору в його житті – вибору між коханою жінкою і дитиною, Людина виграє – Яків обирає Клавдію з Мікою.

«Режисер» Михайлюк доти експериментував на «сцені» життя, доки не з’явився інший «режисер», що виявився не менш вправним - Клавдія, Михайлюк не витримує експериментаторської конкуренції життя, натиск якої знищує мефістофелівські претензії владарювати над світом. Отже, функціональна роль образу Мефістофеля в романі «Записки Кирпатого Мефістофеля» підпорядкована низхідній тенденції: потенційний гравець стає іграшкою життя.

22. Роман в.Винниченка «Записки кирпатого Мефістофеля»: теорія «нової моралі».

Роман «Записки Кирпатого Мефістофеля» — один із фрагментів експериментаторського мислення Володимира Винниченка, роман , у якому лабораторний метод експерименту над людиною посідає головне місце. Діяльність Михайлюка-Мефістофеля направлена на підпорядкування собі життя: об’єктом його експериментаторських вправ стає його оточення, він грає почуттями і станами людей, скеровуючи їх згідно до своєї користі.

Головним експериментом в романі є проба так званої «нової моралі». Вустами Михайлюка Винничнко ставить під питання необхідність традиційних шлюбних відносин. Він намагається вивести певну закономірність з середньостатистичних шлюбів: аналізує життя Сосницьких, Кривуль та Михайлюка з Клавдією, і приходить до висновку, що всі вони нещасливі. Революційні ідеї вільних стосунків проникають у всі умовиводи Якова щодо відносин. Михайлюк вважає, що при такому пануванні егоїзму і гордині та ставленні до життя як до гри офіційні шлюбні стосунки втрачають сенс. Він сумнівається в батьківських традиціях, відкидаючи їх як пережиток минулого.Але, зрештою, Яків Михайлович сам повертається до прийняття усталених норм сім’ї, починаючи жити з Клавдією і Мікою. Він змушений відкинути «нову мораль» заради щастя дитини і, головне, свого душевного спокою – він повертається до вічних істин.