25. «Невеличка драма» в.Підмогильного: конфлікт раціонального й чуттєвого

“Невеличка драма”  — це передусім світ, у якому  панує раціо. Герої-прагматики  твердо усвідомлюють, чого  хочуть у цьому житті і рідко сумніваються в тому, що їм поталанить. Вони націлюють себе на успіх, свої погляди спрямовують у майбутнє і визначальною у ньому  вважають власну діяльність (Славенко). Письменник тонко відчув, як суспільство, знеособлено орієнтуючись на науку й техніку, не рахується з духовними потребами людини. Герої націлені служити розвиткові, тоді як за нормальних умов повинно бути навпаки. Людина в творах В.Підмогильного є тим, що вона з себе зробить, це своєрідний проект, витворений суб’єктивно.Конфлікт оснований на взаємовпливі двох світів: світу Марти (життя заради вищих почуттів. Як-от кохання) і світу Славенка (механічний світ індустріального деспотизму). Образ Марти Висоцької — це своєрідний вияв неприйняття письменником прагматичного мислення. Марта —  особистість романтична й надзвичайно щира. Вона не грає. Їй чужа фальшива театральність життя. Мрія в житті Марти важить набагато більше, ніж для будь-кого з героїв, але дівчина зайва в спрагматизованому світі. Льова – також герой романтичний та філософський. Славенко ж ставить успіх, кар’єру, матеріальну забезпеченість головним завданням у житті, вперто й наполегливо шукає шляхи до успіху, навіть якщо для цього треба буде «йти по трупах». Саме тому шлюб (тобто довічне поєднання душ) між Мартою і Юрієм неможливий, адже неможливо поєднати індустріалізаційну механічність і природне життя в коханні. Славенко відштовхує Марту, вбиваючи надію на реалізацію її мрій, адже вона не зливається з його штучним світом. Тому єдиний світ, в який Марта «втікає» - світ мрій, сну. В реальності непманівський вимір перемагає, але в душі все одно залишається непокора механічному режимові.

26. Інтелектуальний експеримент у романі в.Підмогильного «Невеличка драма.

Роман «Невеличка драма» В. Підмогильний надрукував у журналі «Життя й Революція» (1930.— № 3—в). Твори українського митця привертали увагу як тогочасної, так і сучасної критики. Зокрема, дослідників цікавила проблема сприйняття автором людини і обставин, колективного й особистого, суспільної моралі, пізнання психіки особистості тощо. М.Тарнавським, Ю.Шерехом, С.Павличко, О.Галетою, В.Шевчуком, С.Лущій, Г.Кудрею, І.Назаренко чималу увагу приділено дослідженню тематичного розмаїття творів (місто-село, людство-людина, розум-почуття, національна політика, форми буття людини). «Невеличка драма» спонукає нас шукати літературні паралелі, тобто цей твір, сказати б, найбільш літературницький. Але тільки на перший погляд. Глибше вчитавшись у роман, не можна не відзначити його інтелектуальної сили. Письменник удається до героїв-символів, принаймні, такими є Марта та Юрій Славенко. Марта — дівчина чиста й глибока, з ідеалами й несвідомим потягом до духовності. Юрій Славенко — герой «механізований», не людина, а робот, запрограмований на певні дії, вчинки чи навіть думки, — продукт сумнозвісної індустріалізації, ніби персонаж науково-фантастичного чи офіціально-виробничого твору. За своєю тематичною структурою «Невеличка драма» − симетричний, механістичний твір. Роман виразно поділений між Мартою, романтичною мрійницею в пошуках емоційних ідеалів, і Юрієм, прагматичним науковцем, що поважає лише розум та корисність. Обидві ці постаті стають головними, які позначають протилежні полюси в філософській дискусії. Кожен займає свою позицію у великому переліку порівняльних якостей. «Марта і Юрій – це ірраціональність і раціональність, інстинкт і розум, почуття й інтелект, мистецтво і наука, <…> спонтанність і планування, мова серця і мова розуму» Мова в романі В.Підмогильного виступає способом для передачі свідомої продукції розуму, а також служить для відображення емоцій і несвідомих почуттів героїв.