47. Час і простір у романі с.Жадана «Депеш Мод».

Дія твору відбувається у червні 1993 року. А надто, якщо ця криза "пізнього тинейджерства" збіглась із крахом радянської імперії, з чергами, купонами, талонами, гугнявим дубляжем перших голлівудських фільмів, безробіттям і абсолютною непевністю щодо майбутнього, минулого й теперішнього. Це – ранні 90-ті в Україні.  Простір присутності героя – чужі квартири, тимчасові готелі, потяги, машини, тобто, той простір, який йому не належить. Таке відчуття безпритульності виявляється в описі номенклатурної квартири випадкової коханки, до якої періодично потрапляють герої С.Жадана («Депеш Мод»). Вона є простором існування тих, хто «окопався на зелених пагорбах життя переважно з сонячного його боку», простором існування, привласненим за правом попереднього покоління (Микола Іванович, представник владних структур, є трагікомічним уособленням цього права, адже невипадково в діалогах із протагоністом твору постійно вживає присвійний займенник («Депеш мод» С.Жадана). Простором виступає дорого – шлях. Это роман-миссия, цель которой формулируется только спустя три диких вступления. Герои берут ящик водки и отправляются в путь - на поиски приятеля, которого нужно срочно направить на похороны отчима. Долгая дорога проходит в беседах с галлюциногенным Иисусом. Беседы усугубляют состояние обиды на рухнувший режим. Обида приводит друзей (или кто они там) за забор промзоны и вынуждает вынести оттуда эпохальный, по мнению Жадана, бюст члена ЦК. Бюст меняется на двадцать долларов в набитой антиквариатом квартире генеральской дочки, что позволяет приобрести ящик водки на остаток пути. Простір пустоти. Но больше всего в романе пустоты. Уродливой, расшатывающей основы жизни и лишенной всякого созидательного начала пустоты, которая переполняла украинское общество в проклятые девяностые годы. Пустоты, которую не могла наполнить ни борьба за выживание, ни борьба за наживу – единственные и максимально обнаженные в те годы формы активного существования. Именно потому эту пустоту заполняют водка, курево и почти сюрреалистические по своей бредовости похождения трех друзей. Музичний простір. музичний мотив, коли герої ідентифікують себе із забороненими свого часу в СРСР західними музичними гуртами, які, попри запроваджувані режимом табу, викликали захоплення й навіть культ у юного покоління. Зрозуміло, поширення західної рок-музики асоціювалося з неприйняттям ідеології комуністичної держави, приналежністю до іншої культурної моделі (західної цивілізації), яку тоді погано собі уявляли, але в доступних фрагментах вона незмінно викликала непідробний інтерес. Така музична асоціація служить основою для надбудовування цілого конструкту в романі Сергія Жадана «Депеш Мод».  В "чоловічому" "Депеш Мод" чітко зафіксований простір, подолати який герої не можуть і навряд чи хочуть. Про це свідчить хоча би такий фінал роману: "Я дивлюся на асфальт і бачу, як до мого хліба підповзає втомлений, змучений депресіями слимак, витягує свою недовірливу пику в бік мого хліба, потім розчаровано всовує її назад до панцира і починає відповзати від нас на Захід — на інший бік платформи. Я навіть думаю, що цієї дороги йому вистачить на все його життя". Не вельми оптимістично.