Зм 2. Тема 8. Порядок надання адресних субсидій

План лекції

1. Суть та призначення адресних субсидій

2. Система соціальних пільг у сфері житлово-комунального господарства

3. Методика й практика нарахування субсидій.

4. Розподіл призначеної субсидії по окремим видам послуг

1.Суть та призначення адресних субсидій

Під мається на увазі безготівкову форму розрахунків із громадянами по оплаті житлово-комунальних послуг у тих випадках, коли вартість споживаних по соціальній нормі житлової площі й нормативів стандартного набору комунальних послуг (утримання будинків, теплопостачання, водопостачання, каналізація, газопостачання й електропостачання з урахуванням регіональних норм споживання) перевищує встановлений законодавством рівень квартирної плати щодо величини середньодушового місячного сукупного доходу домогосподарства.

Програма адресних житлово-комунальних субсидій, як система соціального захисту малозабезпечених родин, була впроваджена в Україні на основі постанови Кабінету Міністрів України те 4 лютого 1995 року. “Про надання субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг” У травні 1995 року у всіх адміністративних районах України відділи житлових субсидій стали приймати заяви громадян і відповідні родини при призначенні субсидії почали платити за послуги ЖКХ не більше 15% від свого середньомісячного сукупного доходу. До кінця 1995 року уряд України прийняв ряд постанов, розширивши можливість надання населенню субсидій на зріджений газ, тверде паливо й електроенергію. Разом з тією постановою КМУ від 21 жовтня 1995 року №848 була затверджена нова редакція «Положення про порядок призначення й надання населенню субсидій по відшкодуванню витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання зрідженого газу, твердого й грубного побутового (рідкого) палива», що передбачає деяке спрощення порядку надання населенню субсидій. Були також установлені соціальні нормативи споживання електроенергії, газу й рідкого палива.

Перший період (1995-1996 р.р.) реалізації програми надання субсидій на оплату послуг ЖКГ характеризувався значним розширенням учасників й істотним ростом розміру субсидій. Досить сказати, що сума призначених у грудні місяці 1995 року субсидій виросла в порівнянні із травнем цього року в 40,3 рази. Перехід із січня 1996 року на 60% відшкодування населенням вартості послуг ЖКГ привів усього за три місяці (січень-березень) до майже троєкратного збільшення родин, що звернулися із заявами про призначення субсидій. Перехід у вересні 1996 року на 80% відшкодування населенням вартості послуг ЖКГ викликало нову хвилю звернень по всіх адміністративних районах України, житлові субсидії були призначені 5,7 млн. родинам.

З метою деякого скорочення витрати бюджетних коштів у липні 1998 року постановою Кабінету Міністрів України №1156 обов'язковий розмір оплати було збільшено з 15% до 20% від сукупного середньомісячного доходу домогосподарства. Колишній 15% розмір оплати був збережений у тому випадку, якщо в житловому приміщенні проживають тільки пенсіонери або непрацездатні громадяни, а також у складі прописаних є непрацездатні діти, інваліди першої й другої групи і середній сукупний дохід яких не перевищує 40% прожиткового мінімуму.

На початку 2000 року була скорегована адресність надання субсидій шляхом обліку майнового положення родин при визначенні прав на компенсацію. Установлювалося, що субсидія не призначається, якщо родина:

1. Здає у наймання або в оренду житлове приміщення. У випадку придбання нового житлового приміщення субсидія призначається не раніше чим через рік, починаючи з місяця придбання;

2. Є у своєму володінні більше, ніж одне житлове приміщення або будинок, загальна площа яких у сумі перевищує встановлені норми;

3. Володіє транспортним засобом, що перебуває в експлуатації не більше 10 років від дня випуску (за винятком отриманого або придбаного на пільгових умовах через органи соціального захисту населення).

Крім того, на початку 2000 року була припинено й частково обмежена дія пільг на оплату житлово-комунальних послуг, які надавалися певним категоріям громадян.