4. Сукупність та функції торгівлі в умовах ринку.

Торгівля як галузь господарської діяльності має розгорнуту мережу оптових і роздрібних підприємств, забезпечує зберігання, транспортування і реалізацію товарної продукції, предметів споживання. Торгівля інформує і впроваджує нові товари, виробництво яких тільки починається, які для споживачів є ще невідомими, сприяє особистій матеріальній зацікавленості людей у підвищенні продуктивності праці, в збільшенні виробництва, в більш повному задоволені потреб. Торгівля виконує наступні функції: 1) доведення товарів до споживачів;

2) продовження процесу виробництва у сфері товарного обігу (сортування, комплектування, пакування); 3) зміна форм вартості з товарної на грошову; 4) надання торгових послуг населенню в процесі реалізації товарів.

5. Торговельне підприємство як суб’єкт ринкових відносин.

Торговельне підприємство - самостійний господарюючий суб’єкт, що створений для закупівлі, реалізації, а також зберігання товарів, надання різного роду супутніх послуг в цілях задоволення потреб ринку та отримання прибутку.

Основні ознаки підприємства: - організаційна єдність; - відокремлене майно; - майнова відповідальність; - власне ім’я. В практиці господарювання кожне торговельне підприємство здійснює наступні види діяльності:

- вивчення ринку товарів; - інноваційна діяльність (впровадження технічних, організаційних нововведень, освіта працівників); - торгово-виробнича діяльність (визначення обсягу товарообігу та його структури); - комерційна діяльність (організація закупівлі і збуту товарів); - післяпродажний сервіс; - економічна діяльність (стратегічне і поточне планування, облік і звітність, ціноутворення); - соціальна діяльність (забезпечення належних умов праці і соціального клімату). Функції торговельного підприємства : 1) вибір найбільш ефективної організаційної форми діяльності ТП; 2) управління технологічними процесами; 3) управління процесом обслуговування покупців;

4) управління персоналом; 5) управління товарообігом; 6) управління доходами; 7) управління витратами; 8) управління прибутком; 9) управління активами; 10) управління капіталом; 11) управління інвестиціями; 12) управління господарським ризиком; 13) управління фінансовим станом.

6. Соціально економічне значення товарообігу: на держ рівні, на рівні підприємства

На державному рівні значення товарообігу полягає в наступному: 1) товар визнається суспільством; 2) товарообіг характеризує обсяг і структуру споживання; 3) товарообіг відображає обсяг реальних доходів споживачів та дозволяє зробити висновок про рівень життя споживачів; 4) товарообіг показник стану грошового обігу; 5) товарообіг характеризує обсяг діяльності торговельного підприємства. На рівні підприємства товарообіг є економічною передумовою отримання необхідного обсягу доходу та прибутку, є фактором формування ресурсного потенціалу підприємства.

7. Склад та структура роздрібного товарообороту, основні чинники, що впливають на обсяг та структуру товарообороту.

Роздрібний товарообіг характеризує обсяги продажу безпосередньо населенню споживчих товарів для власного користування. Види продаж: - продаж споживчих товарів підприємствами торгівлі за готівковий розрахунок і в кредит; - продаж товарів торговельними кооперативами; - виручка майстерень за ремонт швейних виробів, взуття, годинників, телевізорів та ін.; - виручка кооперативів по побутовому обслуговуванню населення за видами робіт, які носять товарний характер; - продаж непродовольчих товарів через комісійні магазини; - продаж продукції підприємств громадського харчування; - продаж споживчою кооперацією сільськогосподарських продуктів; - виручка за ремонт і технічне обслуговування автомашин; - продаж одягу, взуття майстернями за індивідуальними замовленнями споживачів; - продаж деяких товарів організаціям та установам для їх господарських потреб (дрібний опт). Структура роздрібного товарообороту характеризує його розподіл на продовольчі і непродовольчі товари, а їх в свою чергу – за товарними групами, товарними найменуваннями (позиціями). Фактори: - регульовані (піддаються управлінню з боку торговельного підприємства і відповідних його служб); - нерегульовані (не можуть управлятися підприємством, але впливають на його діяльність). Фактори, регульовані підприємством: 1) фактори ресурсного забезпечення; 2) фактори, пов’язані з організацією торгівлі; 3) фактори, що визначають умови торговельного процесу; 4) фактори, що відображають стан комерційної роботи.

Фактори, що не регулюються підприємством: 1) фактори, що характеризують розвиток торгівлі в обслуговуваному районі; 2) фактори, що обумовлюють купівельний попит; 3) фактори демографічного характеру; 4) соціально психологічні фактори.