19. Наведіть та опишіть психологічні феномени паритетного процесу ухвалення рішень

Серед безлічі таких комплексних феноменів можна виділити феномен Ф. Ірвіна — завищення значущості і ймовірності бажаного результату рішення і заниження ймовірності небажаного. Серед феноменів, знайдених при вивченні групових рішень, найбільш відомий феномен «позитивного зсуву ризику» Р. Стоунера. Він полягає в більшій ризикованості групових рішень В порівнянні з індивідуальними.

Кажучи про специфічні феномени управлінського рішення, необхідно також наголосити на цікавих явищах, описані Л. Планкеттом і Р. Хейлом. Це «аналітичний параліч», при якому збір і аналіз інформації із засобу знаходження рішення перетворюється на самоціль, «засліплення рішенням», коли аналогічний зсув мети на засіб відбувається при ранжируванні альтернатив, а також феномен «улюбленої альтернативи», що є слідством стереотипного бачення керівником ситуацій і проблем і способів Виходу з Н0Х. Навіть в іншій ситуації, вирішуючи нестандартну проблему, керівник, слідуючи стереотипу, що склався у нього, вибирає «улюблене» рішення.

Одне з найзначніших відкриттів, зроблених при дослідженні особливостей групових рішень, належить Д. Янісу. Це встановлення феномена «GroupThink» (неологізм, що означає деформацію мислення індивідів, що ухвалюють рішення в групі). Зміст цього феномена може бути описане сукупністю наступних «симптомів»:

ілюзія невразливості, що розділяється більшістю або всіма членами групи, слідством чого є зайвий оптимізм і підвищений ризик;

колективне прагнення дати раціональне пояснення схвалюваному рішенню;

безумовна віра в сповіданні групою норми поведінки;

стереотипний погляд на суперників (інші групи) як на людей слабких, дурних або негідних;

відкритий тиск на членів групи, що висувають заперечення і аргументи проти групових стереотипів;

самоцензура членів групи;

ілюзія одностайності щодо думок і оцінок;

поява самозваних «охоронців групового духу» які захищають її від несприятливої інформації.

20. Наведіть та опишіть способи управління ризиками в прийнятті управлінських рішень

Для оцінки ступеня прийнятності ризику слід перш за все виділити певні зони ризику залежно від очікуваної величини втрат: Безризикова зона / Зона допустимого ризику / Зона критичного ризику / Зона катастрофічного ризику.

Способи управління ризиками можна розділити на два основні напрями, що розрізняються як цілями так і вживаними інструментами дії: методи попередження і обмеження ризику і методи відшкодування втрат.

До першого напряму, що переслідує мету понизити рівень ризику, можна віднести наступні методи:

- ретельна попередня експертиза варіантів схвалюваного рішення і оцінка відповідних рівнів ризику;

- лімітація ризику — встановлення граничних сум витрат, пов'язаних з певним рішенням;

- використання різного роду гарантій і заставних операцій для забезпечення виконання зобов'язань боржника;

- диверсифікація ризиків, наприклад:

• інвестування капіталу організації в різні види діяльності (рекомендується не менше 12 компаній);

• інвестування в різні види цінних паперів (оптимальною

величиною вважається 8 — 20 видів)

• оптимізація структури інвестиційного портфеля (1/3 - крупні фірми, 1/3 - середні, 1/3 - дрібні);

• дублювання постачальників (як мінімум два постачальників, а краще - три-чотири);

• розділення партій (як мінімум дві партії) при транспортуванні цінного вантажу;

• збут товарів і послуг на декількох ринкових сегментах (різні категорії споживачів, клієнтів, різні регіони і т.п.);

• зберігання цінностей в різних місцях і т.д.

- орієнтація на середню норму прибутку (прибутковість), оскільки гонитва за більш високим прибутком різко збільшує ризик;

- вживання ефективних систем контролю, що дозволяють своєчасно виявляти і запобігати можливим втратам.

До другого напряму, що має мету компенсувати заподіяний організації збиток, слід віднести такі методи управління ризиком, як:

1 створення спеціальних страхових або резервних фондів. Так, наприклад, акціонерні товариства відповідно до закону «Про акціонерні товариства» зобов'язані створювати резервну фундацію, призначену для покриття можливих збитків і погашення облігаційних позик у разі недоліку прибутку. Крім того, якщо це передбачено статутом, може створюватися спеціальний фонд для виплати дивідендів;

2 страхування ризиків в страхових організаціях. Цей спосіб припускає укладення договорів страхування різних комерційних ризиків, майна, цивільної відповідальності і т.п.

Є окремі види підприємницької діяльності, в яких ризик піддається розрахунку, кількісній оцінці і де методи визначення ступеня ризику добре відпрацьовані і в теорії, і на практиці. Це перш за все відноситься до страхової діяльності і грального бізнесу, де широко використовуються методи теорії ймовірності, моделі теорії ігор і математичної статистики.