36. Чим відрізняються управлінські рішення від рішень, що приймаються у приватному житті

не дивлячись на універсальність рішень, їх ухвалення в процесі управління організацією істотно відрізняється від рішень, що приймаються у приватному житті.

Що ж відрізняє управлінські (організаційні) рішення?

Цілі. Суб'єкт управління (будь то індивід або група) ухвалює рішення виходячи не з своїх власних потреб (хоча їх вплив і грає певну роль), а в цілях рішення проблем конкретної організації.

Наслідки. Окремий вибір особи позначається на його власному житті і може вплинути на незначну кількість близьких йому людей. Менеджер, особливо високого рангу, вибирає напрям дій не тільки для себе, але і для організації в цілому і її працівників, і його рішення можуть істотно вплинути на життя багатьох людей. Якщо організація велика і впливова, рішення її керівників можуть серйозно відобразитися на соціально-економічній ситуації цілих регіонів. Наприклад, рішення закрити нерентабельне підприємство компанії може істотно підвищити рівень безробіття.

Розподіл праці. Якщо у приватному житті людина, ухвалюючи рішення, як правило, сама його і виконує, то в організації існує певний розподіл праці: одні працівники (менеджери) зайняті рішенням виникаючих проблем і ухваленням рішень, а інші (виконавці) — реалізацією вже ухвалених рішень.

Професіоналізм. У приватному житті кожна людина самостійно ухвалює рішення через свій інтелект і досвід. В управлінні організацією ухвалення рішень - набагато більш складний, відповідальний і формалізований процес, що вимагає професійної підготовки. Далеко не кожний співробітник організації, а тільки володіючий певними професійними знаннями і навиками наділяється повноваженнями самостійно ухвалювати певні рішення.

Розглянувши ці відмінні особливості ухвалення рішень в організаціях, можна дати наступне визначення управлінського рішення.

Управлінське рішення — це вибір альтернативи, здійснюваний керівником в рамках його посадових повноважень і компетенції і направлений на досягнення цілей організації.

37. Розкрийте зміст та дайте оцінку етапу ідентифікації проблеми в процесі прийняття управлінських рішень

Ідентифікація проблеми. Перший крок на шляху рішення проблеми — її визначення або діагноз, повний і правильний. Як прийнято говорити, правильно сформулювати проблему — значить наполовину вирішити її.

Існують два погляди на суть проблеми. Згідно одному, проблемною вважається ситуація, коли поставлені цілі не досягнуті або існує відхилення від заданого рівня, наприклад, майстер може встановити, що продуктивність праці або якість виробів на його ділянці нижче за норму. Відповідно до іншого, як проблему слід розглядати також і потенційну можливість підвищення ефективності. Об'єднуючи обидва ці підходи, розумітимемо під проблемою розбіжність між бажаним і реальним станом керованого об'єкту.

Виявлення і формулювання проблеми — вельми складна процедура. Річ у тому, що у момент свого виникнення багато найважливіших проблем слабо структуровані, тобто не містять очевидних цілей, альтернативних шляхів їх досягнення, уявлення про витрати і ефект, пов'язаний з кожним з варіантів, і доведення цих проблем до кількісної визначеності (структуризація) вимагає від керівників не тільки знань і досвіду, але і таланту, інтуїції, творчого підходу.

Користуючись медичною термінологією, перший крок в діагностиці складної проблеми — встановлення симптомів. Загальними симптомами хвороби організації є: низькі — прибуток, об'єм продажів, продуктивність праці, якість товарів і послуг; високі — витрати, текучість кадрів, численні конфлікти. Виявлення симптомів допомагає визначити проблему в загальному вигляді, проте подібно тому, як різні хвороби нерідко мають загальні симптоми (головний біль може бути викликаний і звичною перевтомою і гіпертонією), різні причини можуть викликати однакові організаційні проблеми (низька якість товару може бути наслідком як зношеності обладнання, так і недостатньої кваліфікації робочих). Тому менеджери повинні більш глибоко дослідити причини виниклої проблеми і не спішити усувати тільки її симптоми.

Не можна також забувати, що всі елементи і роботи в організації взаємозв'язані і рішення якої-небудь проблеми в одній частині організації може викликати появу проблем в інших. Тому, визначаючи вирішувану проблему, слід прагнути того, щоб число знов виникаючих при цьому проблем було мінімальним.