26. Опишіть, яким чином використовується метод сценаріїв у прийнятті управлінських рішень

Метод сценаріїв. Суть цього методу — написання експертами сценаріїв розвитку аналізованої ситуації з метою визначити тенденції можливого розвитку і сформувати картину рішень, до яких вона може прийти під впливом тих або інших чинників, у тому числі під впливом певних управлінських рішень або при їх відсутності. Державний діяч, що ухвалює відповідальне політичне рішення, і бізнесмен, що вибирає стратегію розвитку фірми, воєначальник, що аналізує хід військової операції, і конструктор, що закладає основи принципово нового об'єкту, при розробці принципово важливих рішень, як правило, намагаються передбачити можливий сценарій розвитку подій, щоб ухвалити рішення, що приводить до успіху. Тому даний метод широко використовується для розробки стратегічних рішень в різних сферах діяльності: політиці, військовій справі, економіці і реалізується в двох основних модифікаціях: - метод отримання злагодженої думки - декілька незалежних груп експертів розробляють сценарії можливого розвитку подій, а потім за допомогою процедури, що використовується в методі Дельфі, виробляють злагоджений сценарій;

метод об'єднання сценаріїв, що повторюються - експерти спочатку виявляють найважливіші чинники, що впливають на розвиток проблемної ситуації, і по кожному з них розробляють відповідний сценарій, а потім ці сценарії поступово зближуються, узгоджуються один з одним і у результаті об'єднуються.

Побудова сценаріїв - творчий, процес, який не вкладається в рамки якої-небудь строгої формальної процедури. У кожному конкретному випадку схема процесу складається залежно від об'єкту прогнозування, наявності інформаційних технологій і математичних моделей, особистих якостей членів експертної групи і інших чинників. Процес побудови сценаріїв можна представити як висунення дослідниками різних альтернативних гіпотез розвитку даної ситуації і подальшу перевірку кожної з цих альтернатив на системі моделей. Висунення альтернатив — суто творчий процес, в якому неформальні знання, досвід, наукова інтуїція і інтелект експерта грають ведучу роль. Інформація, що генерується фахівцями, одержує потім за допомогою моделей кількісну оцінку. Реалізація цієї процедури пов'язана з проблемою перекладу якісних понять в кількісні значення параметрів системи. Наприклад, як той або інший політичний курс вищого керівництва країни виражається в конкретних значеннях управляючих параметрів, тобто в розподілі державного бюджету, податковому законодавстві, значенні облікових ставок банківського кредиту, розмірах імпортних і експортних мит і т.п. Строго логічних і тим більше формальних шляхів рішення цієї задачі не існує, хоча іноді вдається використовувати математичні методи оптимізації.

Процес прогнозування звичайно закінчується складанням підсумкового документа, в якому містяться:

• цілі і задачі прогнозу;

• короткий опис об'єкту прогнозування, гіпотеза про механізм його функціонування і розвитку, прийнята система допущень і обмежень;

• докладний опис розроблених сценаріїв і відповідних їм тенденцій розвитку з вказівкою можливих в майбутньому проблемних ситуацій;

• рекомендації для ухвалення рішень з докладним описом можливих наслідків реалізації кожної із запропонованих

альтернатив.