Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
politologiyaya_na_pamyat_nashadkam.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
01.09.2019
Размер:
1.15 Mб
Скачать

71. Однією з найважливіших сфер політичної діяльності є економіка. Вона

являє собою складне утворення, яке знаходить теоретичне відображення в

тисячах економічних понять і категорій. Сам термін «економіка»

багатозначний. Її визначають як систему відношень, що складаються між

людьми в галузі виробництва, розподілу, обміну й споживання матеріальних

благ і послуг; сукупність різних галузей і виробництв, що утворюють

народне господарство країни та як науку, що вивчає ці поняття.

Багатозначність термінів «політика» й «економіка» обумовлює різноманіття

значень категорії «економічна політика». У політологічному аспекті

економічна політика – це діяльність політичних суб’єктів (держави,

політичних партій, рухів, суспільних організацій тощо) з розробки й

організації втілення системи практичних заходів з метою впливу на

економічний стан суспільства. Сферою економічної політики є перетин і

взаємодія економіки й політики. Політика залежить від економіки, самі

політичні суб’єкти виростають з економічної структури суспільства. Якщо, є

індустріальне суспільство, в якому основна частина суспільного продукту

створюється промисловістю, то тим самим уже визначається наперед товарний

характер суспільних зв’язків. Однак очевидна й протилежна залежність

економіки від політики. У сфері виробництва діють люди, наділені волею і

свідомістю, об'єднані в господарчі організації, підприємства, які

переслідують власні економічні інтереси. А тому від того, якою буде

економічна політика, залежить стан економіки. Якщо, наприклад, держава

введе занадто великі податки, то знизяться стимули до економічної

діяльності, що призведе до падіння виробництва. При аналізі взаємодії

економіки й політики слід враховувати її багаторівневість. Якщо,

наприклад, на рівні уряду приймається якесь господарче рішення, то, хоча

саме рішення є елементом економічної політики, воно не приводить ні до

яких реальних економічних змін. Якщо,

воно починає впроваджуватися в життя, це вже формально є економічним

актом. Стан економіки й назрілі економічні проблеми обумовлюють певну

економічну політику, втілення ж економічної політики змінює економічну

ситуацію, яка, у свою чергу, вимагає відповідної політики. Усі взаємодії

політичних й економічних змін кінець-кінцем покликані привести

управлінські, соціальні, політичні й інші структури у відповідність

досягнутому рівню матеріальних сил, створити адекватний цьому рівню

механізм розвитку. Таким чином, економіка визначає політику, політика

визначає економіку, але чим глибше рівень економіки, тим слабший вплив

політики. Найбільш глибинні економічні процеси відбуваються незалежно від

політики. Навпаки, найбільш глибокі політичні зміни – прямий наслідок

економіки.

Економічна політика може бути структурована з точки зору суб’єктів,

об’єктів і засобів впливу суб’єктів на об’єкт. Суб’єктами економічної

політики виступають держава, політичні партії й рухи, суспільні

організації тощо. Об’єкти економічної політики – економічний стан

суспільства й економічні процеси, що відбуваються в ньому. Способи впливу

суб’єктів на об’єкти представлені економіко-правовими категоріями, які

можуть бути піддані вольовій зміні, але разом з тим включені в реальний

економічний процес (податки, відсоткові ставки, ціни тощо). Згідно з цим

економічна політика може бути визначена в різних своїх складових як

податкова, цінова, кредитна тощо. Внаслідок того, що економіко-правові

важелі впливу на економіку включені й у сферу вольових політичних рішень,

й у сферу економіки, відбувається в певній мірі злиття засобів впливу на

об'єкт з самим об’єктом Так, під податковою та грошовою політикою може

розумітися як механізм впливу на економічний стан суспільства, так і

безпосередні зміни самих об’єктів (податків, структури грошових засобів).

Ще відчутніше це проявляється в таких визначеннях, як зовнішньоекономічна

політика, політика доходів тощо. Головний інструмент реалізації

економічної політики – держава. Тому політичні партії, що мають різні

економічні платформи, концепції, борються за державну владу, що дозволяє

втілити ці концепції в життя.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]