- •4. Телеологічна інтерпретація політики, тобто уявлення про неї через
- •12. Під владою розуміють здатність і можливість реалізовувати свою волю, впливати на діяльність, поведінку людей за допомогою певних засобів — авторитету, права, насильства і т. Ін.
- •21. Останні форми авторитаризму є своєрідним симбіозом авторитарних демократичних тенденцій. Гібридні режими існують у різних формах і отримали різні назви:
- •7. Добре розвинене соціальне законодавство і право.
- •32.Головні напрямки державної політики України у сфері міжнаціональних відносин.
- •34.Сутність і цілі економічної політики України на шляху до Європи.
- •35.Трансформація суспільства і проблеми соціальної політики. Особливості формування соціальної політики в Україні.
- •36.Політичні технології: суть і особливості реалізації.
- •38. Проблеми соціальної політики у сучасній Україні.
- •Доктрина державного суверенітету у працях ж.Бодена, т.Гоббса та народного суверенітету ж.Ж.Руссо.
- •41.Політичне лідерство в Україні: типи лідерів та специфіка їхнього впливу.
- •42.Ефект “майдану” і політична система України після кризи 2004 р. Та 2007 р.
- •43. Особистість як суб’єкті об’єкт політичної діяльності. Типологія особистостей за рівнем політичної активності.
- •44. Критерії демократії к.Поппера. Типи демократії.
- •45. Класичні теорії політичних еліт (в.Парето, г.Моска, р.Міхельс).
- •46. Сучасні теоретичні уявлення про сутність і роль політичних еліт.
- •47. Особливостіпрезидентської виборчої кампанії в Україні у 2009-2010 рр.
- •49.Концепція “політичного поля” п.Бурдьє. Специфіка інституціоналізації політичного поля в сучасній Україні.
- •50.Форми державного правління й адміністративно-територіального устрою держави
- •52. Політичні партії в демократичному суспільстві. Функції партійних програм у електоральному процесі.
- •53.Громадські об’єднання і рухи: поняття, зміст і особливості діяльності.
- •56. Політична культура як соціальний феномен. Типологія політичної культури за г.Алмондом і с.Вербою.
- •57. Функції змі в демократичному суспільстві. Змі під час президентської кампанії 2004 та виборів у вру 2007 року.
- •59. Політичні конфлікти
- •60. Концепція розподілу функцій влади. Реалізація її в сучасній Україні.
- •61. Роль і місце політичніх партій в українському суспільстві.
- •225 Народних депутатів України обиралися в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості (ч. 2 ст. 1 Закону України "Про вибори народних депутатів України" від 24 вересня 1997 р.).
- •63. Переваги і недоліки пропорційної виборчої системи
- •66. Згідно з діючим на той час Законом "Про вибори Президента України",
- •69. На Заході європейського континенту набирають сили процеси поглиблення
- •70. Останнім часом термін «глобалізація» наполегливо вводиться в науковий
- •71. Однією з найважливіших сфер політичної діяльності є економіка. Вона
- •72. Визначення поняття національного інтересу може коливатися від його
- •73. Термін «легітимність» походить від латинського "legiitimus" –
- •74. Істотною ознакою владно-політичної функції політичної системи України
- •75. Основними елементами процесу управління є збір та оцінка інформації,
71. Однією з найважливіших сфер політичної діяльності є економіка. Вона
являє собою складне утворення, яке знаходить теоретичне відображення в
тисячах економічних понять і категорій. Сам термін «економіка»
багатозначний. Її визначають як систему відношень, що складаються між
людьми в галузі виробництва, розподілу, обміну й споживання матеріальних
благ і послуг; сукупність різних галузей і виробництв, що утворюють
народне господарство країни та як науку, що вивчає ці поняття.
Багатозначність термінів «політика» й «економіка» обумовлює різноманіття
значень категорії «економічна політика». У політологічному аспекті
економічна політика – це діяльність політичних суб’єктів (держави,
політичних партій, рухів, суспільних організацій тощо) з розробки й
організації втілення системи практичних заходів з метою впливу на
економічний стан суспільства. Сферою економічної політики є перетин і
взаємодія економіки й політики. Політика залежить від економіки, самі
політичні суб’єкти виростають з економічної структури суспільства. Якщо, є
індустріальне суспільство, в якому основна частина суспільного продукту
створюється промисловістю, то тим самим уже визначається наперед товарний
характер суспільних зв’язків. Однак очевидна й протилежна залежність
економіки від політики. У сфері виробництва діють люди, наділені волею і
свідомістю, об'єднані в господарчі організації, підприємства, які
переслідують власні економічні інтереси. А тому від того, якою буде
економічна політика, залежить стан економіки. Якщо, наприклад, держава
введе занадто великі податки, то знизяться стимули до економічної
діяльності, що призведе до падіння виробництва. При аналізі взаємодії
економіки й політики слід враховувати її багаторівневість. Якщо,
наприклад, на рівні уряду приймається якесь господарче рішення, то, хоча
саме рішення є елементом економічної політики, воно не приводить ні до
яких реальних економічних змін. Якщо,
воно починає впроваджуватися в життя, це вже формально є економічним
актом. Стан економіки й назрілі економічні проблеми обумовлюють певну
економічну політику, втілення ж економічної політики змінює економічну
ситуацію, яка, у свою чергу, вимагає відповідної політики. Усі взаємодії
політичних й економічних змін кінець-кінцем покликані привести
управлінські, соціальні, політичні й інші структури у відповідність
досягнутому рівню матеріальних сил, створити адекватний цьому рівню
механізм розвитку. Таким чином, економіка визначає політику, політика
визначає економіку, але чим глибше рівень економіки, тим слабший вплив
політики. Найбільш глибинні економічні процеси відбуваються незалежно від
політики. Навпаки, найбільш глибокі політичні зміни – прямий наслідок
економіки.
Економічна політика може бути структурована з точки зору суб’єктів,
об’єктів і засобів впливу суб’єктів на об’єкт. Суб’єктами економічної
політики виступають держава, політичні партії й рухи, суспільні
організації тощо. Об’єкти економічної політики – економічний стан
суспільства й економічні процеси, що відбуваються в ньому. Способи впливу
суб’єктів на об’єкти представлені економіко-правовими категоріями, які
можуть бути піддані вольовій зміні, але разом з тим включені в реальний
економічний процес (податки, відсоткові ставки, ціни тощо). Згідно з цим
економічна політика може бути визначена в різних своїх складових як
податкова, цінова, кредитна тощо. Внаслідок того, що економіко-правові
важелі впливу на економіку включені й у сферу вольових політичних рішень,
й у сферу економіки, відбувається в певній мірі злиття засобів впливу на
об'єкт з самим об’єктом Так, під податковою та грошовою політикою може
розумітися як механізм впливу на економічний стан суспільства, так і
безпосередні зміни самих об’єктів (податків, структури грошових засобів).
Ще відчутніше це проявляється в таких визначеннях, як зовнішньоекономічна
політика, політика доходів тощо. Головний інструмент реалізації
економічної політики – держава. Тому політичні партії, що мають різні
економічні платформи, концепції, борються за державну владу, що дозволяє
втілити ці концепції в життя.