2.3. Вступ.

На початку роботи, у вступі обґрунтовується вибір теми, пояснюється її актуальність, практична і теоретична значимість. Шляхом критичного аналізу і порівняння з уже відомими способами вирішення проблеми в останніх публікаціях, автор повинний розкрити ступінь наукової розробленості обраної теми наукового дослідження та доцільність вивчення даної теми на сучасному етапі розвитку науки.

Висвітлення актуальності не повинне бути багатослівним, досить у декількох абзацах висловити сутність значимості даної роботи,

Обґрунтування актуальності, те як автор роботи висвітлює її, оцінює з погляду сучасних запитів науки і практики, характеризує його наукову зрілість і професійну підготовленість.

Щоб повідомити читачу про стан розробки обраної теми, складається короткий огляд літератури, що у підсумку повинний привести до висновку, що дана тема ще не розкрита (чи розкрита лише частково або в іншому аспекті) і тому має потребу в подальшій розробці.

Огляд літератури за темою повинний показати ґрунтовне знайомство дослідника зі спеціальною літературою, його уміння систематизувати наукові та літературні джерела, критично їх розглядати, виділяти істотне, оцінювати раніше зроблене та розглянуте іншими дослідниками, визначати головне в сучасному стані вивченості теми. Матеріали такого огляду варто систематизувати у визначеному логічному зв'язку і послідовності, і тому, перелік робіт та їх критичний розбір не обов'язково давати тільки в хронологічному порядку їх публікації.

Оскільки наукова праця частіше присвячується порівняно вузькій темі, то огляд робіт попередників варто робити тільки з питань обраної теми, а зовсім не по всій проблематиці в цілому. У такому огляді нема чого також викладати усе, що має лише непряме відношення до його роботи. Але всі скільки-небудь цінні публікації, що мають пряме і безпосереднє відношення до теми наукової праці, повинні бути названі і критично оцінені.

Іноді автор роботи, не знаходячи в доступній йому літературі необхідних даних, бере на себе сміливість стверджувати, що саме йому належить перше слово в описі досліджуваного явища, однак пізніше це не підтверджується. Зрозуміло, такі відповідальні висновки можна робити тільки після ретельного і всебічного вивчення літературних джерел і консультацій зі своїм науковим керівником.

Від формулювання наукової проблеми і доказу того, що та частина цієї проблеми, що є темою даної роботи, ще не одержав своєї розробки і висвітлення в спеціальній літературі, логічно перейти до формулювання мети дослідження, що починається, а також указати на конкретні задачі, що мають бути вирішені відповідно до цієї мети. Це звичайно робиться у формі перерахування (вивчити.. , описати..., встановити..., виявити... і т.п.).

Формулювання цих задач необхідно робити як можна більш ретельно, оскільки опис їхнього рішення повинний скласти зміст розділів наукової роботи. Це є досить важливим також і тому, що назви таких розділів народжуються саме із формулювань задач наукового дослідження.

Обов’язковим елементом вступу є формулювання об’єкту та предмету дослідження. Об’єкт – це процес або явище, що породжує або є причиною проблемної ситуації та обране для вивчення. Предмет – це те, що знаходиться у межах об’єкту.

Об’єкт та предмет дослідження як категорії наукового процесу співвід-носяться між собою як загальне і часткове. У об’єкті виділяється та його частина, яка слугує предметом дослідження. Саме на неї і спрямована, в першу чергу, увага автора. Саме предмет дослідження обумовлює тему науко-вої роботи, яка виноситься на титульний лист як назва.

Обов’язковим елементом вступу наукової роботи є також вказівка на методи дослідження, які використовуються у процесі пошуку фактичного матеріалу та є необхідною умовою для досягнення заявленої у роботі мети.

Наступним кроком є роз’яснення гіпотези дослідження. У вступі гіпотеза не повинна бути розкрита дуже деталізовано. За звичай в цій частині роботи гіпотеза розглядається у загальному вигляді, а конкретизується вже у експериментальній(практичній) частині.