45. Не полн! Причини та наслідки перших палеоекологічних криз на Землі. Кріосфера в Докембрійському етапі.

Палеогляціологія (рос. палеогляциология, англ. palaeoglaciology, нім. Paläoglaziologie f) – розділ гляціології, який вивчає природні льодовики геологічного минулого, а також історію виникнення і розвитку сучасного зледеніння Землі. Для реконструкції давнього зледеніння вивчаються сліди його геологічної та геоморфологічної діяльності.

ПАЛЕОЕКОЛОГІЯ - Розділ палеонтології, що вивчає умови існування, спосіб життя і взаємозв'язок вимерлих організмів, їхньої зміни в процесі історичного розвитку життя на Землі.

Льодовикові епохи наступали на Землі неодноразово – це закономірний циклічний процес. Сліди найдавнішого – гуронійського зледеніння – датуються 2,5 мільярдів років тому, коли навіть ще не існувало багатоклітинних організмів. У пізньому протерозої – близько 850 мільйонів років тому – наступив наймасштабніший і найтриваліший льодовиковий період в історії нашої планети, який називається криоґеній. Він тривав більше 220-и мільйонів років. У той час, Земля цілковито – від полюсів і до екватора – була скована льодом і нагадувала сучасний супутник Юпітера – Європу. Гіпотеза про криоґенійське зледеніння була висунута у 1992 році Джозефом Лінном Кіршвінком і отримала назву “Земля – сніжка” (Snowball Earth). Гіпотеза ґрунтується на тому, що типові льодовикові відклади віднайдені в тропічних та екваторіальних районах древніх континентів. Це підтверджується палеомагнітними дослідженнями, зокрема, більшість із континентальних відкладів криогенію виникли в межах широт у 10 градусів, тобто у безпосередній близькості до екватора.

46.Рус!!! Особливості еволюції геогр. Оболонки в палеозої.

Палеозой - крупный период в истории развития Земли, следовавший за архейской эрой и предшествовавший мезозойской эре. Палеозой начался 542 миллионов лет назад и продолжался около 290 миллионов лет.

Палеозойская эра подразделяется на шесть периодов: Ранний палеозой: Кембрийский периодский (542 млн лет - 488 млн лет), Ордовикский (488 млн лет - 443 млн лет), Силурийский (443 млн лет - 416 млн лет), Поздний палеозой: Девонский (416 млн лет - 359 млн лет), Каменноугольный (359 млн лет - 299 млн лет), Пермский (299 млн лет - 251 млн лет)

Началом палеозойской эры считают появление организмов, снабженных скелетами, раковинами, панцирями; В первой половине палеозоя жизнь существовала только в морях. Большая часть морских организмов обитала на дне; Это были наружнораковинные головоногие молюски. В конце силурийского периода совершается знаменательное событие - содержание кислорода в атмосфере к этому времени приблизилось к современному, и слой озона начал поглощать ультрафиолетовое излучение Солнца. Жизнь смогла покинуть защищавшую её прежде водную среду. На сушу выходят первые растения и животные, сначала они появляются по берегам морей и лагун, потом по долинам рек постепенно уходят в глубь континентов. К концу девонского периода на Земле уже существовали первые леса, превратившиеся в следующем, каменноугольном периоде, в дремучие дебри, оставившие нам свои обугленные остатки в виде каменного угля. В конце девона появляются первые земноводные, наземные четвероногие позвоночные. В каменноугольном периоде появляются и первые пресмыкающиеся - животные, откладывавшие на суше яйца в прочной скорлупе и не нуждавшиеся в воде для развития. Особенно много пресмыкающихся стало в следующем, пермском периоде; многочисленны зверообразные рептилии, близкие к предкам млекопитающих.

Литосф: Отложения палеозойской эры составляют палеозойскую группу слоёв, совокупность которых достигает в некоторых местностях 30.000 м. мощности, т. е. почти в 10 раз превышает мощность мезозойских отложений, что указывает на значительную продолжительность палеозоя.

В начале палеозойской эры, в кембрийский и силурийский периоды, большая часть земной поверхности представляла безбрежный океан и суша являлась только в виде островов, сложенных из кристаллических сланцев, гранитов и гнейсов, но к концу эры размеры суши значительно возрастают и выступают значительные материки из-под воды.

В палеозое прошли два горообразовательных процесса: каледонский (в кембрии - нижнем девоне) и герцинский (в верхнем карбоне - перми). Вулканическая деятельность проявлялась в палеозое весьма энергично, хотя и слабее, чем в предшествовавшую архейскую эру; Пласты палеозойских пород редко являются горизонтальными; обыкновенно они изогнуты, изломаны, собраны в складки.