36. Причини та насл. Змін клімату. Гіпотеза антр. Зміни клімату. «парниковий ефект», баланс вугл. Газу

Змі́на клі́мату — коливання клімату Землі в цілому або окремих її регіонів з часом. Зміни клімату обумовлені змінами в земній атмосфері, процесами, що відбуваються в інших частинах Землі, таких як океани, льодовики, а також ефектами, супутніми діяльності людини. Зовнішні процеси, що формують клімат, це зміни сонячній радіації і орбіти Землі. зміна розмірів і взаємного розташування материків і океанів; зміна світимості Сонця; зміни параметрів орбіти Землі; зміна прозорості атмосфери і її складу в результаті змін вулканічній активності Землі; зміна концентрації парникових газів (СО2 і CH4) в атмосфері; зміна відбивній здатності поверхні Землі (альбедо); зміна кількості тепла, наявного в глибинах океану.

Антропогенні чинники включають діяльність людини, яка змінює навколишнє середовище і впливає на клімат. В деяких випадках причинно-наслідковий зв'язок прямий і недвозначний, як, наприклад, при впливі зрошування на температуру і вологість, в інших випадках цей зв'язок менш очевидний. Різні гіпотези впливу людини на клімат обговорювалися впродовж багатьох років. В кінці XIX століття в західній частині США і Австралії була, наприклад, популярна теорія «дощ йде за плугом»

Парнико́вий ефе́кт, явище в атмосфері Землі, при якому енергія сонячних променів, відбиваючись від поверхні Землі, не може повернутися в космос, оскільки затримується молекулами різних газів. У результаті на Землі підвищується температура. Без парникового ефекту температура Землі за оцінками була б на 25o-30o нижчою, ніж є насправді.

Гази, що затримують теплове випромінювання і перешкоджають витіканню тепла в космічний простір, називаються парниковими газами.

Нагромадження вуглекислого газу в атмосфері - одна з основних причин парникового ефекту.

CO2 – найзначніший з антропогенних парникових газів. Хоча цей газ природного походження, завдяки діяльності людини він створюється у найбільшій кількості. Щоб запобігти різкому потепленню найближчими роками, концентрація вуглекислоти повинна бути понижена до рівня, що існував до індустріальної епохи — до 350 частин на мільйон (0,035%) (зараз — 385 частин на мільйон і збільшується на 2 мільйонних долі (0,0002%) в рік, в основному через спалювання викопного палива і вирубку лісів.

Основна маса вуглецю акумульована в карбонатних відкладах дна океану (1,3*1016 т), кристалічних породах (1,0*1016 т), кам’яному вугіллі і нафті (3.4*1015 т). Саме цей вуглець бере участь у повільному геологічному колообігу.

37. Зміни в океані внаслідок похолодання клімату. Реакції світового океану на потепління

Значне зростання виділення вуглекислого газу може призвести до порушення енергетичного балансу планети. Протягом тисячоліть середньодобова температура на Землі дорівнювала 15 градусам за Цельсієм. Однак впродовж останніх 100 років вона підвищилась на 0,5-0,6 градуса, а до середини ХХ1 ст. може зрости на 1,5-2,5 градуси, що призведе до відомого "парнікового ефіекту" - до підвищення температури поверхні Землі внаслідок затримки вуглекислим газом тепла розігрітої Сонцем земної поверхні. Це може спричинити багато небажаних для існуючих екосистем, в тому числі і для людини, наслідків. Одне з них - підвищення рівня Світового океану за рахунок танення льодовиків Антарктиди. А це потягне за собою затоплення величезних прибережних територій. За даними спеціалістів, за останнє століття рівень Світового океану піднявся на 10-12 см. Нині цей процес ще й прискорився в декілька разів.

Дуже небезпечним для життя на Землі є руйнація озонового шару, що відбувається внаслідок попадання в верхні шари атмосфери оскидів азоту, брому, хлорорганічних сполук, в результаті чого озон розкладається на кисень. Існування озонового шару є дуже важливою умовою для існування життя на Землі, оскільки він поглинає руйнівне для живого ультрафіолетове випромінювання. Великої шкоди завдається озоновому шару внаслідок висотних польотів літаків та космічних кораблів. Фреони, що широко застосовуються в холодильниках, також руйнуючим чином впливають на озоновий шар. Щорічно виготовляється біля 1 млн. т фреонів.

Дуже негативним з екологічної точки зору є витік антарктичного озону. Але якщо раніше пульсуюча діра в озоновому шарі відновлювалась, то з в останні десятиліття вона спостерігається цілорічно і розширюється. Так, за даними дослідників, у 1987 р. озонова діра охоплювала площу в 5 млн. кв. км, а в 1990 р - біля 10 млн. кв. км.

Розуміючи необхідність негайних спільних дій, 28 держав виробників фреону уклали в 1985 р. Віденську конвенцію з охорони озонового шару. В 1987р відбулася Монреальська конференція, рішення якої були підтримані понад 50 державами, які вважали за необхідне змінтити виробництво озоноруйнівних речовинтаким чином, щоб у 1998 р. їх вироблялося вже на 50% меньше, а потім поступово вони були повністю замінені на безпечні сполуки.