3. Біологічні

3.1.Харчові отруєння морськими продуктами, грибами, ягодами, рослинами тощо;

3.2. Токсичні ефекти контактів з отруйними тваринами (змії, комахи, риби) і рослинами;

3.3. Отруєння або інфікування біологічними речовинами медичного призначення (вакцини, імуноглобуліни та ін.);

3.4. Вплив біологічного знаряддя (токсинів біологічного походження).

4. Отрути, що уражають нервову систему

1. Власне психотропні

1.1. Судомні (коразол, цикутотоксин, стрихнін, треморин та ін)

1.2. Психодизлептичні речовини, або галюциногени (діетиламід лізергінової кислоти, буфотенін, псилоцин, псилоцибін, мескалін, дитран, канабіол, гармалін та ін.)

1.3. Отрути медіаторної дії, або синаптичні і речовини, що збуджують холінореактивні (ацетилхолін і холіноміметики) і адренореактивні (адреналін) системи, блокують холінореактивні (атропіну сульфат та ін.) і адренореактивні (дегідроерготамін) системи, інгібітори моноамінооксидази (імізин та ін.).

2. Опосередковано психотропні

2.1.   Отрути, що вибірково уражають печінку і нирки (тетрахлоретан, чотирихлористий вуглець та ін.)

2.2. Ниркові отрути (ртуть, хром, свинець, щавлева кислота та ін.)

2.3. Кардіотоксичні речовини (серцеві глікозиди, акотінин та ін.)

2.4. Антикоагулянти (дикумарин та ін.)

2.5. Отрути, що пригнічують дихальний центр (наркотики, етанол, снодійні, групи опію, вуглеводів та ін.)

2.6. Гемолітичні отрути (миш’яковий водень, сапоніни, зміїна отрута та ін.)

2.7. Отрути, що перетворюють гемоглобін на метгемоглобін (анілін, нітробензол, толуїдин та ін.)

Отрути, що паралізують дихальні ферменти, тканини (ціаніди).

Патогенез психічних розладів унаслідок дії екологічних чинників

Патогенез психічних розладів грунтується на основі теорії стресу І.Сельє, як “загальної неспецифічної нейрогуморальної реакції, що виникає в організмі за умов, що загрожують порушенням гомеостазу”.

Зміни діяльності центральної нервової системи відіграють суттєву роль у відповідних реакціях організму на вплив шкідливих екологічних чинників. Психічні розлади, зумовлені впливом несприятливих екологічних чинників, залежать як від характеру впливу (гострі чи хронічні), так і від їх специфічних особливостей, і клінічно проявляються в різноманітних синдромах: непсихотичних (астенічних, неврозоподібних, вегетодистонічних); психотичних (делірій, онейроїд, сплутаність свідомості, параноїд, афективні розлади); психоорганічних – екологічна енцефалопатія з її варіантами (астенічний, експлозивний, ейфоричний, апатичний); екологічні вазопатії та екстрапірамідні розлади та інші.

Контрольні запитання:

1.      Що таке екологія?

2.      Завдання екологічної психіатрії.

3.      Класифікація екологічних чинників, що зумовлюють психічні розлади.

4.      Патогенез психічних розладів.

Клініка психічних розладів, що виникли унаслідок впливу фізичних, хімічних і біологічних чинників. Вплив фізичних чинників на психічне здоров’я. Іонізуюче випромінювання

Ступінь тяжкості радіаційного ураження залежить від дози випромінення. Розрізняють чотири ступені променевої хвороби:

І ступінь – 1-2 Гр; ІІ – 2-4 Гр; ІІІ – 4-6 Гр; ІV – понад 6 Гр. Іонізуюче випромінення уражає нервову систему 1) безпосередньо; 2) побічно (реалізується полінейромедіаторними, обмінними, дисциркуляторними і автоімунними порушеннями).

1. Первинна реакція на опромінення характеризується дисфорією – злісно-сумною дратівливістю або її маніакальним варіантом – ейфоричним збудженням, відомим під назвою “рентгенівського похмілля”. Цей стан найчастіше спостерігають в ІІ стадії гострої променевої хвороби .

Нейропсихічні порушення, які виникли внаслідок гострого опромінення, проявляються загальною слабкістю, швидким виснаженням, збудливістю, плаксивістю, які супроводжуються тривогою, страхом, епізодичними розладами свідомості, що може перерости в байдужість, втрату інтересів до навколишніх явищ, до свого стану. Поряд з цим спостерігають головний біль, нудоту, блювання, парестезії, сонливість або безсоння.

У тяжких варіантах (ІІІ стадія) із різними соматичними порушеннями швидко наростають симптоми слабкості й апатії, за якими розвиваються оглушення та різної інтенсивності делірій, сопор, кома.

У ІV стадії за відносно легкого променевого ураження спостерігають соматогенну астенію, а в разі тяжкого – амнестичний синдром, грубі психосенсорні розлади, поліневрит.

Віддаленими наслідками гострої променевої хвороби на фоні енцефалопатії з переважним ураженням гіпоталамо-гіпофізарної ділянки є стійка астенія, скороминучі напади каталепсії, дисфорії, вегетативні порушення (непереносимість спеки, холоду, коливань атмосферного тиску).

У віддалений період гострої променевої хвороби (3-5 років і більше) формується пострадіаційна енцефалопатія – психоорганічний синдром, що проявляється астенією, звуженням кола інтересів, пасивністю, емоційною нестійкістю з дратівливістю, грубістю, зниженням пам’яті, критики, безпечністю. У важких випадках зміни особистості виражені чіткіше: порушуються функції і процеси мислення, знижується їх рівень, кмітливість; втрачаються соціальні зв’язки, наростають апатія, абулія.

За тривалого впливу іонізуючого випромінювання після гострої променевої хвороби або надто великих доз розвивається хронічна променева хвороба.

2. При хронічній променевій хворобі І ступеня переважають помірні порушення нервової регуляції, астенізація, нервово-трофічні зміни, біль різної локалізації, особливо головний – мігреноподібний, що супроводжується запамороченням і нудотою. При нагромадженні в кістках радіонуклідів долучається остеоалгічний синдром. Поряд з цим виявляється слабкість, дратівливість, виснажуваність, затруднення в запам’ятовуванні поточної інформації.

Для хронічної променевої хвороби ІІ ступеня характерна церебрастенія з швидким виснаженням нервової системи, фіксаційною гіпомнезією і діенцефальними розладами. Посилюється остеоалгічний синдром та порушується чутливість за поліневритичним типом. На всіх рівнях уражається вегетативна нервова система, стають чіткими ендокринні і нейротрофічні порушення.

Хронічна променева хвороба ІІІ (тяжкого) ступеня характеризується дифузним органічним ураженням центральної нервової системи, прогресує енцефалопатія, що супроводжується судинними кризами.

При хронічному опроміненні найтиповішим психопатологічним проявом є поліморфний астенічний стан з наявністю астенічних кризів, посиленням головного болю, загальною слабкістю, апатією або бурхливими афективними проявами. При хронічному опроміненні в значних дозах розвиваються радіаційна лейкоенцефалопатія, атрофія і некроз мозку, що супроводжуються психоорганічною симптоматикою, яка сягає ступеня деменції.

3. Особливе значення мають наслідки внутрішньоутробного опромінення головного мозку, який належить до найбільш радіочутливих органів людини в критичні періоди цереброгенезу (8-25 тижнів). У разі опромінення плода в цей період в дозах 0,05 гр збільшується кількість випадків народження дітей з розумовим відставанням, мікроцефалією і нападами, природженими каліцтвами й пухлинами центральної нервової системи, що спостерігається після Чорнобильської катастрофи.

З часів розщеплення атомного ядра у певної категорії людей з тривожно-помисловими рисами характеру почали розвиватись страхи перед наслідками дії радіації, що називається радіофобією. Радіофобний синдром набув поширення після аварії на Чорнобильській АЕС, особливо в зонах підвищеної радіації. Цей синдром проявляється підвищеною настороженістю і нездоровою цікавістю до дії радіації, страхом перед вживанням продуктів, які підвищено акумулюють радіонукліди (щавель, гриби, шпинат тощо). Страх і тривога у певної частини людей сягають рівня панічного відреагування. Тривога обов’язково супроводжується соматовегетативними розладами, пов’язаними, переважно, з підвищенням тонусу симпатичної нервової системи і з дисфункцією всієї вегетативної нервової системи. Це супроводжується рядом симптомів: тахікардія, безсоння, головний біль, болі в різних частинах тіла, вегето-судинна дистонія, зниження апетиту, статева дисфункція, зниження працездатності тощо. В межах радіофобії ці зміни певний час мають, по суті, функціональний характер, але при відсутності або неадекватному лікуванні можуть перейти в органічні. З іншої сторони, у людини можуть з’явитись перші ознаки органічного захворювання, які помилково трактують як прояв радіофобії. Хворі належно не обстежуються, а, відповідно, не лікуються, і хвороба прогресує.

Аварія на Чорнобильській АЕС спричинила велику кількість соціальних, психологічних та медичних наслідків. Характерним для психічного здоров’я ліквідаторів наслідків катастрофи є патологічний розвиток особистості: посттравматичний розвиток особистості; психосоматичний патологічний розвиток особистості; шизотиповий розвиток особистості; органічний патологічний розвиток особистості та поведінкові стратегії пацієнтів, їх внутрішньої картини хвороби як специфічної форми життя.

Таким чином, реалії життя спонукають до знання особливостей радіофобного синдрому, для вчасного його діагностування і попередження розвитку органічного захворювання, яке приховується за тривожним фоном, пов’язаним з радіофобією та змінами особистості.