3. Психічні розлади при трансмісивних (пріонових) ураженнях

ХХІ століття зіткнулось не тільки із зростанням кількості венеричних захворювань, але й з пріоновими хворобами.

Пріоновими (трансмісивними - від лат. transmissio – передача, перехід) називають захворювання, що передаються від хворої тварини або людини здоровій.

Пріони – білки, які мають властивості мікробів. За будовою вони належать до найпростіших із відомих на сьогодні інфекційних чинників. Пріони витримують всі види обробки і гинуть останніми серед усього живого.

Пріони відкриті біологом С.Плюзинером у 1982 р. Захворювання передається аліментарним, ятрогенним і спадковим шляхами. Розмноження пріонів відбувається в клітинах нервової і імунної систем, ушкоджуючи сіру речовину мозку, який за час хвороби зменшується в об’ємі в два рази, і клінічно проявляється деменцією. У периферичній крові будь-яких специфічних біологічних змін не виявляють ні в початковому періоді ні в період розпалу хвороби, що створює труднощі діагностики.

Експерти ВООЗ вважають, що через 10-15 років найбільш поширеною буде пріонова інфекція, і найнебезпечніша “пріонова бомба” для здоров’я людини.

На сьогодні відомі захворювання на коров’ячий сказ, або “синдром усміхненої смерті”, яка поширилась серед рогатої худоби в Англії, Франції, Німеччині, Португалії, Польщі. Споживання м’яса і продуктів з яловичини, інфікованої пріонами, а також гормональних медичних препаратів, виготовлених з цих тварин, є найбільшими чинниками ризику захворювання людей.

Відомі дві групи захворювань людини, що їх спричиняють пріони: - спонгіоформні (пористоподібні) трансмісивні енцефалопатії (хворобу Крейтцфельдта-Якоба, Куру і інші); спонгіоформний міозит.

Хвороба Крейтцфельдта-Якоба - це підгостра енцефалопатія, що супроводжується повільно прогресуючою загибеллю нейронів. Швидко розвивається недоумство з пірамідними та екстрапірамідними симптомами. Захворювання спорадичне, частота становить 1 : 100 000 населення. Зараження відбувається аліментарним (споживання м’яса хворих корів) шляхом, зрідка ятрогенно, під час введення гормону росту, пересадки рогівки від людини до людини і інше.

Діагноз пріонових захворювань можна встановити тільки за даними гістологічного дослідження. Специфічних методів лікування на даний час не розроблено, прогноз несприятливий. Профілактика можлива шляхом запобігання передаванню збудника аліментарним та ятрогенним шляхами людині та знищення хворих тварин.

Викликають занепокоєння і ряд інших інфекційних чинників: інфекційний мононуклеоз (вірус Епштейна-Барра), який передається повітряним, контактно-побутовим шляхами і викликає злоякісну лімфому Бернетта, карциноми гортані, пухлини печінки; вірусний гепатит С, яким хворіють понад 700 мільйонів чоловік, що призводить до цирозу і раку печінки; епідемія “курячого грипу” в Китаї, Тайвані, В’єтнамі, Лаосі, Камбоджі, Пакистані, Японії та Індонезії, Туреччині, поширюються перелітними птахами надзвичайно швидко, а при з’єднанні вірусу групи А з вірусом “курячого грипу” з’являться нові штами, здатні викликати епідемію в світі серед людей з мільйонними жертвами.

Пташиний грип. Пташиний грип – це захворювання, яке викликається вірусом штаму H⁵N , який має найбільшу швидкість мутацій і поширюється хворими птахами і людьми.

Прогнози часу виникнення і характеру чергової пандемії не визначені, але очікуються, тому серед населення, особливо в зонах зараження, панує емоційна напруженість, та “орінтофобія”.

Дикі водоплавні птахи (переважно качки) є безсимптомними вірусоносіями групи А всіх підтипів. Під час сезонних міграції перелітні птахи переносять вірус на великій відстані і перебуваючи у спільних водоймах інфікують домашніх птиць низьковірулентними дикими штамами вірусу. Крім того, джерелом інфекції можуть бути домашні птахи, які виділяють високовірулентний штам Н5N , залишаючись при цьому абсолютно здоровими. Домашні качки інфікують іншу свійську птицю, а також свиней і, можливо, людей. Механізм передачі фекально-оральний і повітряно-крапельний. На даний час невідомо жодного випадку зараження людини через продукти птаховиробництва. Однак існує підвищений ризик зараження під час забою і обробки птиці.

Основну групу ризику серед птахів складають домашні птиці, серед людей – сільські жителі.

Вірус тривало зберігається в замороженому м’ясі, гине через кілька хвилин при термічній обробці, (70 С).

На відміну від диких птахів, у свійської птиці пташиний грип викликає дві різні форми захворювання: легку, яка немає серйозних наслідків; важку (зустрічається рідко) з великою летальністю (ураження органів дихання в поєднанні з масивними внутрішніми кровотечами – “куряча лихоманка”, “куряча чума”.

Симптоми курячого грипу у людей визначаються епітеліо- і ендотеліотропністю вірусу. Клінічно він проявляється типовим респіраторним симптомокомплексом (ринорея, кашель, біль у горлі, затруднене дихання) і системнихми проявами (лихоманка, міалгії, поліорганні дисфункції) на фоні вираженої астенії, тактильної, зорової, акустичної гіперстезій, змінами свідомості, які можуть сягати делірію і аменції.

Профілактика. Основними методами боротьби є :

-         знищення інфікованих і контактних птахів в найкоротший строк;

-         карантин і дезінфекція птахоферм і господарств;

-         обмеження перевезення птахів;

-         особиста гігієна при забої та обробці м’яса і яєць птахів.

ВООЗ рекомендує:

1.     Уникати зараження:

не зберігати сире м’ясо з продуктами, готовими до вживання;

не використовувати той самий кухонний посуд для приготування сирого м’яса і продуктів готових до вживання.

2.     Старанно готувати страви з птиці:

ретельно мити м’ясо (вірус втрачає активність);

готувати м’ясо при температурі не менше 70 ^о С;

не вживати м’ясо рожевого кольору або такого, що виділяє рожевий сік.

3.     Обережно обходитися з яйцями (вірус може бути як ззовні, так і всередині).

перед приготуванням – мити яйця з милом;

не використовувати сирі яйця або напівготові;

4.     Зберігати чистоту:

* старанно мити руки з милом та всі поверхні і кухонний посуд після роботи з сирими продуктами птахівництва.

Крім цього, потрібно створити вірусологічні карти, спрямовані на попередження поширення особливо небезпечних інфекційних захворювань в умовах масової міграції із Східної і Центральнії Азії, ротації миротворців, туристів і заробітчан з Ближнього Сходу, Африки і Європи.