7. Аналіз статутного капіталу і інших складових власного капіталу банку
Статутний капітал являє собою вартість вкладів акціонерів (засновників, учасників) банку, внесених з метою формування його активів для початку чи подальшої банківської діяльності, а також гарантування інтересів вкладників банку.
Розмір статутного капіталу банку визначається його засновниками, але він не може бути меншим, ніж встановлений НБУ рівень.
Аналіз статутного капіталу починається з оцінки динаміки його зміни, а також розрахунку його питомої ваги у ВК і в загальному обсязі пасивів банку.
Збільшення СК банку позитивно характеризує діяльність банківської установи та свідчить про її розвиток.
В подальшому вивчають склад акціонерів, що дозволяє зясувати яким фізичним та юридичним особам належить більшість голосів на загальних зборах акціонерів.
Загальну характеристику масштабів діяльності банку дає показник приросту статутного капіталу:
Цей показник дає можливість визначити темпи експансії, тобто розширення діяльності банку й зміцнення його статусу.
Ефективність використання статутного капіталу визначається за допомогою таких показників:
розмір кредитних вкладень на 1 грн статутного капіталу;
розмір прибутку на 1 грн статутного капіталу;
розмір прибутку на одну акцію;
розмір прибутку на одного акціонера;
термін окупності акціонерного капіталу.
Резервний капітал банку — це грошові ресурси, що резервуються банком для забезпечення непередбачених витрат, спеціальних потреб та покриття збитків.
Резервний капітал на відміну від статутного капіталу, формується в процесі подальшої діяльності комерційного банку за рахунок отриманого ЧП.
Він використовується для покриття збитків банку та для виплати дивідендів по привілейованим акціям, якщо для цього недостатньо прибутку.
Наявність резервного капіталу забезпечує фінансову стійкість комерційного банку, що, у свою чергу, позитивно впливає на підвищення його платоспроможності і зменшення вірогідності банкрутства.
Резервний капітал формується в порядку, установленому загальними зборами учасників, засновників (акціонерів). Мінімальний розмір резервного капіталу не може бути меншим 25 % статутного капіталу, а розмір відрахувань — меншим 5 % чистого прибутку. Коли резервний капітал досягає встановленого розміру, то відрахування до нього припиняються. У разі використання коштів з резервного капіталу відрахування від чистого прибутку на його формування поновлюються.
У процесі аналізу резервного капіталу комерційного банку необхідно:
перевірити створення резервного капіталу відповідно до чинного законодавства;
проаналізувати тенденції зростання резервного капіталу;
проаналізувати причини витрат кожної суми вказаного капіталу (тобто причини, напрямки, заходи).
8. Завдання та загальна схема аналізу зобов’язань банку
У загальному обсязі банківських ресурсів основну частину складають залучені і запозичені кошти тобто зобов’язання банків.
Під зобов’язаннями банку розуміють вимоги до банк. активів , що зобов’язують банк сплатити фіксовану суму коштів у визначений час у майбутньому.
Аналіз зобов’язань банку здійснюється в наступній послідовності:
Визначення загального обсягу зобов’язань банку, їх частка в загальних пасивах і динаміка їх зміни протягом певного періоду часу
Вивчається структура зобов’язань банку і структурних зрушень, що відбулися в аналізованому періоді
Розрахунок і вивчення окремих показників що характеризують стабільність строкових депозитів і депозитів до запитання, міжбанківських кредитів.
Оцінюється ефективність формування ресурсної бази з позиції достатності стабільності та витратності.
Вивчається ефективність використання залучених і запозичених коштів банку
Аналізується дотримання нормативів обов’язкового резервування коштів на кореспондентських рахунках в НБУ
Під час аналізу зобов’язань банку здійснюють як кількісний так і якісний аналіз .
Кількісний аналіз дозволяє зробити висновок щодо обсягу залучених ресурсів і його зміни в аналізований період, а якісний аналіз дозволяє зробити висновок щодо стабільності ресурсної бази.