Література

1. Атутов П.Р. Технология и современное образование //Педагогика. – 1996. - № 2. – С.10-11.

2. Беспалько В.П. Основы теории педагогических систем. – Воронеж, 1977.

3. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. – М., 1989.

4. Боголюбов В.И. Педагогическая технология: эволюция понятия //Советская педагогика. – 1991. – № 9. – С.123-128.

5. Гузеев В.В. Образовательная технология: от приема до философии //Библиотека журнала «Директор школы». Вып.4, 1996.

6. Гульчевская М.В. Современные педагогические технологии. – Ростов-на-Дону, 1999.

7. Кларин М.В. Педагогическая технология. – М., 1989.

8. Освітні технології: Навч.-метод.посібник / О.М. Пехота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін. – К.: А.С.К., 2002. – 255 с.

9. Раченко И.П. Технология развития педагогического творчества. – Пятигорск, 1996.

10.Селевко Г.К. Современные образовательные технологии. – М., 1998.

2.9. Технологія укрупнення дидактичних одиниць

П.М.Ерднієв обґрунтував ефективність укрупненого введення нових знань, що дозволяє застосовувати узагальнення в поточній навчальній роботі на кожному занятті. Це дозволяє:

• встановлювати більше логічних зв'язків в навчальному матеріалі;

• виділяти головне та істотне у великій дозі матеріалу;

• зрозуміти вивчення матеріалу в загальній системі ЗВН;

• встановити більше міжпредметних зв'язків;

• більш емоційно подати матеріал;

• зробити більш ефективним подальше закріплення.

Мета

Досягнення цілісності знань з предмету є головною умовою саморозвитку інтелекту учнів. Необхідно створити інформаційно досконалу послідовність розділів і тем спецпредметів, яка забезпечує їх узагальнення та цілісність.

Концептуальні положення

Поняття укрупнення одиниці засвоєння вбирає наступні взаємозалежні конкретні підходи до навчання:

1. спільне й одночасне вивчення взаємозалежних дій, операцій, функцій;

2. забезпечення єдності процесів складання і розв’язання задач;

3. перетворення структури вправи, що створює умови для протиставлення вихідного і перетвореного завдань;

4. досягнення системності знань;

5. реалізація принципу додатковості в системі вправ (розуміння досягається в результаті міжкодових переходів між образним і логічним у мисленні, між його свідомим і підсвідомим компонентами).

При цьому використовуються фундаментальні закономірності мислення, які оптимізують пізнавальний процес:

• закон єдності і боротьби протилежностей;

• перемежоване протиставлення контрастних подразників (І.П.Павлов);

• принцип зворотних зв'язків, системності і циклічності процесів (П.К.Анахін), зворотності операцій (Ж.Піаже);

• перехід до сверхсимволів, тобто оперирування більш довгими послідовностями символів (кібернетичний аспект).

Укрупнена дидактична одиниця – УДО – це локальна система понять, об'єднаних на основі їх змістовних логічних зв'язків і утворюючих цілісно засвоювану одиницю інформації.

П.М.Ерднієв розглядає цілісні образи, що формуються в результаті навчання, як постаналітичні. Їм передує стадія аналізу, розкладання спочатку цілісних образів, виділення в сприйманому об'єкті його елементів та їх взаємин.

Навчання будується за наступною схемою:

1. стадія засвоєння недиференційованого цілого в його першому наближенні;

2. виділення в цілому елементів і їх взаємин;

3. формування на базі засвоєних елементів і їх взаємин більш досконалого, більш точного цілісного образу.

Зміст

Для реалізації технології УДО необхідно об'єднати в одному підручникові теорію і вправи по спецпредмету, який вивчається.

В єдиному підручнику повинні широко використовуватись висновки за аналогією – найважливішого елемента творчого мислення. Так, вправи наводяться до кожного логічно завершеного параграфу (уроку, заняття).

Учням пропонується:

а) вивчати одночасно взаємно зворотні дії та операції;

б) порівнювати протилежні поняття, якщо такі існують, розглядаючи їх одночасно;

в) співставляти споріднені та аналогічні поняття;

г) співставляти етапи роботи над вправою і різні способи розв’язання.

Таким чином, головною особливістю змісту технології П.М.Эрднієва є перебудова традиційної дидактичної структури матеріалу в середині навчальних предметів, а в ряді випадків і в середині блоку споріднених навчальних предметів.

Особливості методики

Провідний елемент технології УДО – це «вправа-триада», що складається, як правило, із трьох елементів, які розглядаються на одному занятті, а саме:

а) вихідна задача;

б) її перетворення;

в) її узагальнення.

У роботі над вправою (завданням) чітко виділяються чотири послідовних і взаємозалежних етапи:

а) складання вправи;

б) виконання вправи;

в) перевірка відповіді (контроль);

г) перехід до спорідненої, але більш складної вправи.

Існуюче традиційне навчання обмежується здебільшого другим із зазначених етапів (тобто лише одним з чотирьох етапів роботи над вправою!).

Досвід навчання на основі укрупнення одиниць засвоєння вказав, що основною формою вправи повинне стати багатокомпонентне завдання, що утвориться з декількох логічно різнорідних, але психологічно зістикованих у деяку цілісність частин, наприклад:

а) рішення звичайної «готової» задачі;

б) складання зворотної задачі і її рішення;

в) складання аналогічної задачі і її розв’язання;

г) складання задачі по деяких елементах, загальних з вихідною задачею;

д) розв’язання або складання задачі, узагальненої по тим чи іншим параметрам вихідної задачі.

Зрозуміло, спочатку в укрупнену вправу можуть увійти лише деякі з зазначених варіацій.

Лейтмотивом уроку, побудованого по системі укрупнення дидактичних одиниць, служить правило: не повторення (та ще й відстрочене, тобто відкладене на наступні уроки), а перетворення виконаного завдання, здійснюване негайно на цьому уроці, через декілька секунд або хвилин після вихідного, щоб пізнавати об'єкт у його розвитку, щоб протиставити вихідну форму знання видозміненій.

Методи навчання реалізуються через виконання вправ і об'єктивуються в знаннях.

При цьому не одна тільки кількісна різноманітність методів і вправ важлива сама по собі. Лише набір визначених вправ, сконструйованих на основі принципу укрупнення, в чіткій їх послідовності забезпечує міцність і свідомість засвоєння знань.