Література

1. Александрова Е.И. Наброски типологии уроков в системе развивающего обучения // Инф.-метод. журнал. – М., 1995. - № 3.

2. Выготский Л.С. Собрание сочинений. – М., 1991. – Т.1.

3. Давыдов В.В. О понятии развивающего обучения //Педагогика. – 1995. - № 1. – С.3.

4. Давыдов В.В. Теория развивающего обучения. – М., 1996.

5. Фурман А.В. Методологический анализ систем развивающего обучения //Педагогика и психология. – М., 1995. - № 1.

6. Эльконин Д.Б. Избранные психологические труды. – М., 1989.

2.13.3. Технологія розвиваючого навчання, спрямована на розвиток творчих якостей особистості

(Г.С. Альтшуллер)

У сучасній психолого-педагогічній науці вважається, що творчість – поняття умовне, вона може виражатися не тільки в створенні принципово нового, що не існувало раніше, але й у відкритті відносно нового (для даної області, даного часу, в даному місці, для самого об'єкта).

Узагальнені творчі здібності особистості:

• самостійне бачення проблем, аналітичне мислення;

• уміння перенести ЗВН і СРД у нову ситуацію;

• бачення нового в знайомому об'єкті (альтернативне мислення);

• уміння комбінувати, синтезувати раніше засвоєні способи діяльності в нові (синтетичне, комбінаційне мислення).

Метою технології Г.С.Альтшуллера є:

• навчання творчої діяльності;

• ознайомлення з прийомами творчої уяви;

• рішення винахідницьких задач.

Теорія розв’язання винахідницьких задач (ТРВЗ) Г.С. Альтшуллера:

• теорія – каталізатор творчого розв’язання проблем;

• знання – інструмент, основа творчої інтуїції;

• творчими здібностями наділений кожен (винаходити можуть усі);

• творчості, як будь-якій діяльності можна навчитися;

• використовувати основні і доступні учням типи проблем, характерні для даної сфери науки або практики;

• спрямувати емоційні переживання учнів безпосередньо на зміст проблеми.

Згідно Г.С.Альтшуллеру процес пошукової, винахідницької діяльності являє собою основний зміст навчання.

Основним поняттям теорії розв’язання винахідницьких задач є протиріччя. При виникненні протиріччя можливі два шляхи його розв’язання:

1. компроміс, примирення протилежних вимог, пропонованих, наприклад, до визначеної конструкції;

2. висування якісно нової ідеї або принципово іншої конструкції.

Г.С.Альтшуллер виділяє 40 типів принципів усунення технічних протиріч: дроблення, витиснення, місцевої якості, асиметрії, об'єднання, універсальності, «мотрійки», антиваги, попередньої напруги, попереднього виконання, «заздалегідь підкладеної подушки», еквипотенційності, «навпаки», сфероідальності, динамічності, переходу в інший вимір, часткового чи надлишкового рішення, використання механічних коливань, періодичної дії, неперервності корисної дії, проскакування, «звернути шкоду на користь», зворотного зв'язку, «посередника», самообслуговування, копіювання, дешевої недовговічності замість дорогої довговічності, заміни механічної схеми, використання пневмо- і гідроконструкцій, застосування гнучких оболонок і тонких плівок, застосування пористих матеріалів, зміни фарбування, однорідності, відкидання і регенерації частин, зміни фізико-механічних параметрів об'єкта, застосування фазових переходів, термічного розширення, сильних окислювачів, інертного середовища, композитних матеріалів.

У методиці Г.С.Альтшуллера використовуються індивідуальні і колективні прийоми:

До останніх відносяться:

• евристична гра;

• мозковий штурм;

• колективний пошук.

Оцінювання результатів творчості: похвала за будь-яку ініціативу; заохочення словом, демонстрацією роботи; виставка робіт; нагородження грамотою, дипломом і т.д.