Гра “Президентський марафон”

Формується дві команди (з одної або паралельних груп) представників певної політичної партії, що веде виборчу кампанію за кандидата в президенти. Учні готують платформу свого кандидата, а той, у свою чергу, виступ на прес-конференції перед журналістами, виступ на мітингу. Довірені особи кандидата готують промови, агітлистівки.

Політична партія – суперник готує атрибутику виборчої боротьби для свого кандидата.

Відбувається телевізійний двобій претендентів за участю телеведучого. А “інститут громадської думки” робить опитування рейтингу популярності. Переможець – команда з більшим рейтингом.

Гра “Правова подорож Україною”

Мета гри – ознайомити учнів з основами законодавства України про права людини, сформувати у них конкретні правові поняття та навички правомірної поведінки.

Гра вимагає відповідного обладнання:

1. Три поля, контурні карти або малюнки, виконані на ватмані, на яких зображено контури України. Поля розграфлені на 20 клітинок кожне. У клітинки вписано відповіді на запитання ведучого.

2. 60 карток з фрагментами фізичної, природної та кліматичної карт України – з одного боку і номерами запитань – з іншого.

3. Два аркуші із запитаннями до гри.

4. Пояснювальна записка.

Методика проведення:

1. Гравцям віддаються поля.

2. Ведучий тримає у себе банк карток і зачитує запитання. Гравці не повинні бачити картки.

3. Ведучий дістає з банку картки і зачитує запитання.

4. Гравці швидко шукають на своїх полях відповідь, яку вони вважають правильною (кожен на своєму полі). Насправді правильна відповідь зазначена, лише на одному полі.

5. Коли гравець вважає, що знайшов правильну відповідь він піднімає руку.

6. Хто перший піднімає руку – той отримує картку від ведучого.

7. Отриману картку гравець накладає на клітинку-відповідь таким чином, щоб номер був зверху:

а) якщо відповідь правильна, то картка чітко лягає на своє місце;

б) коли відповідь неправильна, то відповідно, під час перевірки виявляється, що картка лежить не на своєму місці;

в) коли жоден з гравців не піднімає руку – проігнорована картка вилучається з гри.

8. Ведучий задає запитання доти, доки не залишиться без карток.

9. Після цього ведучий перевертає картки на ігрових полях таким чином, щоб фрагменти карток були зверху.

10. Переможцем вважається той гравець, у якого склалась правдива карта України.

На наш погляд, також ефективні ігри “Один світ – один народ”, “Правда дітей” та інші.

Як свідчить педагогічна практика, ефективною формою превентивного виховання учнівської молоді, яка забезпечує набуття нею правознавчого життєвого досвіду і який грунтується на правомірній поведінці, є дитячі та юнацькі об’єднання, таких як клуби для підлітків “Духовність”, “Закон і ми”, “Підліток і закон” та інші.

Технології таких об’єднань та правознавчих клубів можуть бути різноманітними; зустрічі з цікавими людьми, вікторини, усні журнали, демонстрування кінофільмів на правову тематику та інші.

Література

1. Оржеховська В.М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх /Навчально-методичний посібник. – Київ, 1996. – 60-70 с.

2. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх (Проблеми спільної роботи комісій у справах неповнолітніх та органів освіти України). Збірник науково-методичних статей. – К.: Академпрес, 1994.

3. Джерело педагогічної майстерності: методичний бюлетень. Випуск № 16. – Харків, 1996. – 9 с.

4. Перші кроки: Посібник для початкового вивчення прав людини. – Лондон, 1997. (Український переклад видання підготовленою Українською асоціацією “Міжнародна Амністія” за сприяння Міжнародного Секретаріату Міжнародної Амністії та Голландської секції Міжнародної Амністії).

5. Права людини: Метод.рекомендації для вчителів загальноосвітніх шкіл, гімназій та ліцеїв /Т.Бзежовська, А.Булда, Л.Заблоцька та ін.: Під ред. Л.Грузінової, Л.Заблоцької, І.Усенка, Г.Цвікальської. Укр.Правн.Фундація. Вид-во “Право”, 1996.

6. Світ сучасної людини. В.М.Поздняков /керівник авторського колективу/, Л.В.Долинська, З.М.Кононова, В.І.Онопрієнко та ін. – К.: “Майстер”, 1996.

7. Основи правознавства: Пробний підручник для 9 кл. серед. загальноосвіт. шк. /За ред. І.Б.Усенка. – Київ; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 1997.

2.3. Педагогіка співробітництва

У лютому 1988 р. у Підмосков'ї проходив семінар педагогів-новаторів, на якому були присутні В.Ф.Шаталов, С.Н.Лисенкова, І.П.Волков, В.А.Караковський, М.П.Інтінін, В.Н.Ільїн, Ш.А.Амонашвілі. На цьому форумі народилася нова технологія виховання і навчання – педагогіка співробітництва.

Нова педагогіка – дитя свого часу – епохи перебудови, і її пафос неможливо зрозуміти, якщо не розібратися в тім, що відбувалося в нашій педагогічній науці наприкінці ХХ сторіччя.

Перше, що можна сказати про педагогіку співробітництва – це те, що педагогіка, вироблена знизу.

Більш того – це педагогіка, що виникла як протест живого вчителя проти адміністративної педагогіки, що омертвляє.

Вихідний постулат педагогіки співробітництва – суб'єкт-суб'єктні відносини вчителя й учня.

Треба розрізняти два розуміння педагогічного співробітництва: вузьке і широке. У вузькому змісті – це педагогічна технологія, сукупність прийомів, у тому числі і методичних, застосовуваних тим чи іншим педагогом.

Зовсім інша справа – педагогіка співробітництва - в широкому розумінні це ідеологія і методологія нової альтернативної педагогіки.

Три найважливіших джерела педагогіки співробітництва:

• філософське навчання про людину;

• гуманістичні традиції вітчизняної педагогічної думки;

• гуманістичні традиції закордонної педагогіки.

Педагогічне співробітництво в сучасній школі тримається на 3-х китах:

• діяльнісний підхід у взаєминах педагога та учня;

• діалогічна форма представлення навчального матеріалу;

• колективна співтворчість всіх учасників навчально-пізнавальної діяльності, включаючи індивідуальну творчість учня.

Співробітництво – такий тип взаємодії, при якому люди сприяють задоволенню інтересів один одного, дотримуючись зразкового паритету. Взаємне сприяння в ході руху приводить до визначеної мети.

Педагогічне співробітництво є засобом підвищення якості освіти й обумовлено наступними факторами й умовами:

• педагогічне співробітництво – основа організації навчання, розвитку і виховання;

• створення оптимального навчального і виховного середовища, що розкриває творчий потенціал вчителя й учнів, повинне являти собою тло для інтелектуальної напруженості, ситуації успіху, позитивних емоцій у взаєминах;

• необхідні суб'єкт-суб'єктні відносини учасників педагогічного процесу.

Основні ідеї педагогіки співробітництва:

1. Відносини з учнями. Рівні, паритетні відносини суб'єктів навчально-пізнавальної діяльності.

2. Навчання без примусу. Почуття успіху, зняття страху в учнів на уроці породжує почуття впевненості, інтересу до навчання, створює умови для творчості в процесі навчання.

3. Ідея важкої мети. Навчання проводиться на високому рівні складності й успіх у досягненні цілей уроку визначається вірою в інтелектуальні сили учня.

4. Ідея вільного вибору. Щоб діти почували себе співробітниками педагога в навчанні, треба, де тільки можливо, надавати їм вільний вибір.

5. Ідея випередження. Випередження програмного матеріалу доставляє учням задоволення. С.Н.Лисенкова, крім повторення та пояснення нового, відводить якийсь час для вивчення матеріалу, що будуть проходити через 50 чи 100 уроків.

6. Ідея великих блоків. Зведення розбитої на параграфи теми у великі блоки знань дозволяє при різкому зниженні навантаження на учня збільшити обсяг досліджуваного матеріалу.

7. Ідея відповідної форми. Урок повинен за формою відповідати предмету, що вивчається. В.Ф.Шаталов, доводячи теорему, не вимовляє жодного зайвого слова.

На уроках творчості І.П.Волкова учні звертаються до нього з тисячею питань. Е.Н.Ільїн, аналізуючи художній твір, домагається, щоб і аналіз мав художню форму.

8. Ідея самоаналізу. Навіть для дітей початкової школи Ш.А.Амонашвілі ввів рефлексію, за допомогою якої він навчає учнів індивідуальному і колективному самоаналізу.

9. Інтелектуальне тло класу. Прагнення до знань створює середовище, у якому радісно вчитися (термін В.А.Сухомлинського) незважаючи на високе підвищення розумової напруги.

10. Особистісний підхід. На уроці кожен учень відчуває себе особистістю. Процес навчання супроводжується позитивними емоціями: радість нового знання і досягнення.

11. Колективне творче виховання. Зміст методики І.П.Іванова в тім, що дітей з першого і до випускного класу вчать колективній суспільній творчості. Основне правило – «Все творчо, а інакше навіщо?».

12. Творча продуктивна праця.

13. Творче самоврядування. Самоврядування розглядається не як керування без дорослих – навпаки, дух співробітництва змушує дітей шукати допомоги в старших друзів.

14. Співробітництво з батьками. Педагогіка співробітництва припускає, що діти відверто, довірливо відносяться до старших і в школі, і в родині.

15. Співробітництво вчителів. Як не можна протиставляти дітей у класі, так не можна і вчителів протиставляти один одному. Оновлюючи свої методи роботи і відносини з дітьми, вчителі будуть оновлюватися і самі, будуть співробітничати як з учнями, так і між собою.