12. Злиття та приєднання, як один із способів антикризового управління

Злиття кількох підприємств в одне. Така форма санаційної реорганізації, як злиття, означає об’єднання підприємства (або кількох підприємств), яке перебуває у фінансовій кризі, з іншим, фінансово стійким підприємством (кількома підприємствами). У разі злиття підприємств усі майнові права та обов’язки кожного з них переходять до новоствореного підприємства. Бухгалтерські баланси підприємств консолідуються. Під час такої реорганізації активи і пасиви підприємств, що реорганізуються, у повному обсязі передаються підприємству-правонаступнику; підприємства, які злилися, припиняють господарську діяльність і втрачають свій юридичний статус. Приєднання – це спосіб корпоративної реструктуризації, який передбачає приєднання всіх прав та обов’язків однієї або кількох юридичних осіб – правопопередників до іншої юридичної особи – правонаступника. У результаті такої реструктуризації підприємства, що приєднуються, вилучаються з державного реєстру та втрачають свій юридичний статус. Принципова різниця між злиттям та приєднанням полягає в тому, що в першому випадку всі майнові права та обов’язки кількох юридичних осіб концентруються на балансі підприємства, яке створюється, а в другому – на балансі підприємства, що вже функціонує на момент прийняття рішення про приєднання.

Варіант 13

1. Методи оцінки фінансових ризиків

Правильною вважається оцінка, яка містить конкретне висловлення щодо подальшої поведінки (наприклад, вартості цінного паперу), яке згодом підтвердилося. Враховуються також оцінки, у формулюванні яких міститься частка невизначеності двоїстості, які, однак можна віднести до числа умовно правильних. Такі оцінки враховуються з коефіцієнтом 0,5. Коефіцієнт правильності прогнозів розраховується за формулою

К = ( Кс + 0,5Кум) - Кн , де

Кс - кількість правильних

Кум - кількість умовно правильних прогнозів;

Кн - кількість неправильних прогнозів.

Економіко-статистичні методи оцінки ризику передбачають вивчення статистики втрат і прибутків на цьому або аналогічному підприємстві за попередні періоди. На базі масиву зібраного статистичного матеріалу визначають величину і частоту отримання вигоди та виникнення фінансових втрат. При цьому активно використовують такі інструменти статистичного методу як: дисперсія, стандартне (середньоквадратичне) відхилення, коефіцієнт варіації.

Дисперсія — це середньозважена величина з квадрата відхилень дійсних фінансових результатів від середніх і визначається за формулою

де а2 — дисперсія; xt — значення можливого фінансового результату;

х — середнє значення можливого фінансового результату;

Pt — імовірність виникнення можливого фінансового результату.

Середньоквадратичне (стандартне) відхилення (s) визначається за формулою

Економічний зміст середньоквадратичного відхилення з погляду теорії ризиків полягає в характеристиці максимально можливого коливання досліджуваного параметра від його середнього очікуваного значення.

2. Система антикризового управління персоналом

Принципи управління персоналом (ПУП) — правила, основні положення і норми, яких повинні дотримуватися керівники і фахівці в процесі управління. ПУП доцільно розділити на: базисні принципи(регулюють діяльність державних органів управління в цілому-це науковість, конкретно-історичний підхід, моральність, демократизм, наступність і змінюваність.), специфічні принципи(регулюють функціонування окремих сторін діяльності управлінського персоналу-це принципи оптимізації кадрового потенціалу підприємства; принципи формування унікального кадрового потенціалу кризового підприємства; принцип компліментарності (несуперечності і підтримки) управлінських ролей на підприємстві.) До групи загальних принципів антикризового управління можна віднести наступні принципи: системності; рівних можливостей; поваги людини і її достоїнств; командної єдності; горизонтального співробітництва; правової і соціальної захищеності. Окремий інтерес являють собою приватні принципи, що можуть застосовуватися переважно в умовах конкретних ситуацій. До цієї групи можна віднести наступні основні принципи:облік довгострокової перспективи організації; інтеграція і згуртованість колективу;участь співробітників у прийнятті рішень;опора на професійне ядро кадрового потенціалу; дотримання балансу інтересів керівників і підлеглих співробітників;співробітництво з профспілками і громадськістю. Головна складова стресу людини — паніка. Стан паніки — це короткочасна втрата системності в розумовій діяльності людини при розробці й ухваленні рішення

Варіант 14