13. Контролінг

Контро́лінг (англ. Controlling) — це комплексна система управління підприємством, що включає в себе управлінський облік, облік і аналіз витрат з метою контролю всіх статей витрат, всіх підрозділів і всіх складових виробленої продукції або наданих послуг, а також їх наступне планування. Контролінг забезпечує інформаційно-аналітичну підтримку процесів прийняття рішень при управлінні організацією. Сучасний контролінг містить у собі управління ризиками, велику систему інформаційного постачання підприємства, систему оповіщення шляхом управління системою фінансових індикаторів, управління системою реалізації стратегічного, тактичного й оперативного планування й систему менеджменту якості. мета контролінгу – забезпечення прибутковості та ліквідності підприємства шляхом виявлення причинно-насллідкових зв’язків при зіставленні виручки від реалізації продукції, робіт, послуг та затрат, а також прийняття заходів з регулювання відхилень, що виникли, та оптимізації цього співвідношення (затрати-прибуток). Функції контролінгу: Інформаційна - забезпечення інформацією, необхідною для поточного планування, контрорлю і прийняття оперативних управлінських рішень керівників в усіх рівнях управління підприємством. Комунікаційна - Формування інформації, яка є засобом внутрішнього комунікаційного зв’язку між рівнями управління і різноманітними структурними підрозділами одного рівня. Контрольна - Оперативний контроль і оцінка результатів діяльності внутрі підрозділів і підприємства вцілому в досягненні поставленої мети підприємства. Аналітична - Розробка основних підконтрольних показників, визначення ступеню впливу різних факторів на велечини кінцевого результату, розробка заходів по усуненю відхилень, що мали місце, чи які можуть мати місце в майбутньому, розрахунок та доцільність тієї чи іншої комерційної угоди. Прогнозна - Перспективне планування і координація розвиткук підприємства у майбутньому на основі аналізу та оцінки фактичних результатів діяльності.

14. Фінансова стійкість та її принципи

Фінансова стійкість – це стан майна підприємства, що гарантує йому платоспроможність. Фінансова стійкість підприємства передбачає, що ресурси, вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечувати самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів. Фінансова стійкість відбиває рівень ризику діяльності компанії і її залежності від позикового капіталу. За результатами розрахунків фінансової стійкості можна зробити висновки:

• про інтенсивність використання позикових засобів;

• про ступінь залежності від короткострокових зобов'язань;

• про рівень довгострокової стійкості компанії без позикових засобів.

Варіант 12

Про ризик менеджмент

Ри́зик-ме́неджмент — це система управління ризиками, яка включає в себе стратегію та тактику управління, направлені на досягнення основних бізнес-цілей банку. Ефективний ризик-менеджмент включає: систему управління; систему ідентифікації і вимірювання; систему супроводження (моніторингу та контролю). У ризик-менеджменті прийнято виділяти декілька ключових етапів: на першому етапі відбувається виявлення ризику з супутньою оцінкою вірогідності його реалізації і масштабу наслідків; на другому етапі здійснюється розробка ризик-стратегії з метою зниження вірогідності реалізації ризику і мінімізації можливих негативних наслідків; на третьому етапі вибираються методи і інструменти управління виявленим ризиком; на четвертому етапі проводиться безпосереднє управління ризиком; на завершальному етапі оцінюються досягнуті результати і коректується ризик-стратегія. Заключний етап ризик-менеджменту вважається етап вибору методів і інструментів управління ризиком. Базовими методами ризик-менеджменту є відмова від ризиків, зниження, передача і ухвалення. Ризик-інструментарій значно ширший. Він включає політичні, організаційні, правові, економічні, соціальні інструменти, причому ризик-менеджмент як система допускає можливість одночасного застосування декількох методів і інструментів ризик-управління. Найбільш часто вживаним інструментом ризик-менеджменту є страхування. Страхування припускає передачу відповідальності за відшкодування передбачуваного збитку сторонній організації (страхової компанії). Прикладами інших інструментів можуть бути відмова від надмірно ризикової діяльності (метод відмови), профілактика або диверсифікація (метод зниження), аутсорсинг витратних ризикових функцій (метод передачі), формування резервів або запасів (метод ухвалення).