- •16. Порядок припинення юридичних осіб.
- •31. Поняття, форма та зміст довіреності
- •54. Сервітут, емфітевзис. Суперфіцій.
- •77. Поняття, значення та функції договору в цивільному праві
- •9. Цивільна дієздатність та її види
- •40. Загальна характеристика спадкування за заповітом
- •63. Загальна характеристика патентного права
- •86. Поняття способів забезпечення виконання зобов’язання
- •5. Поняття та особливості цивільних правовідносин
- •32. Способи захисту суб’єктивних цивільних прав.
- •1) Захист цивільних прав та інтересів судом.
- •2)Захист цивільних прав та інтересів Президентом України, органами державної влади, органами арк або органами місцевого самоврядування.
- •3)Захист цивільних прав нотаріусом (шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі)
- •4)Самозахист цивільних прав.
- •55. Поняття, принципи та система права інтелектуальної власності
- •78. Система цивільно-правових договорів.
- •4. Наука цивільного права, її методи, система. Зв'язок з іншими науками
- •30. Поняття представництва та його види
- •76. Система зобов’язань
- •53. Захист прав власності від порушень, не поєднаних з позбавленням володіння.
- •3. Цивільне законодавство. Аналогія права та закону у цивільному праві.
- •28. Межі, способи здійснення субєктивних цивільних прав.
- •51. Право спільної власності. Поняття, види та їх суб’єктивний склад.
- •74. Особливості охорони нетрадиційних об’єктів права інтелектуальної власності.
- •1) Наукові відкриття,
- •2) Компонування інтегральних мікросхем,
- •3) Раціоналізаторські пропозиції,
- •4) Сорти рослин
- •5) Породи тварин.
- •6) Інформація
- •1. Винахід вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим, має винахідницький рівень і придатний для промислового використання.
- •2. Об'єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології.
- •3. Законом можуть бути встановлені продукти та процеси, які не є придатними для набуття права інтелектуальної власності на них відповідно до цієї статті.
- •1. Заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.
- •1. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
- •2. До застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
- •1. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
- •2. Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом — у володіння третій особі.
- •1. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
- •1. Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).
- •3. Застава права на чужу річ здійснюється за згодою власника цієї речі, якщо для відчуження цього права відповідно до договору або закону потрібна згода власника.
- •1. У договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.
- •2. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).
- •1. Право застави припиняється у разі:
- •2. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.
- •22 Цінні папери як об'єкти цивільного права. Поняття, види.
- •1. Визначення цінного паперу
- •2. Основні вимоги до цінних паперів
- •3. Класифікація цінних паперів
- •43 Здійснення спадкових прав
- •66Правова охорона корисноі моделі
- •1.1 Правове забезпечення охорони винаходу (корисної моделі)
- •1.2. Умови надання правової охорони
- •2. Умови патентоспроможності
- •2. Умови патентоспроможності
- •7. Види цивільних правовідносин
- •36. Поняття і значення спадкування. Основні поняття спадкового права
- •59. Загальна характеристика інституту авторського права і суміжних прав
- •82. Поняття та принципи виконання зобов`язань
- •15. Порядок виникнення юридичних осіб
- •29. Принципи виконання цивільного обовязку
- •52.Витребування майна з чужого незаконого володіння.
- •75. Поняття та склад забовязання. Субєкти забовязання.
- •12. Місце проживання фізичної особи. Умови, порядок, наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
- •26. Форма правочинів та наслідки їх недотримання
- •72. Право на охорону найменування місце походження товару (географічне позначення)
- •3. Цивільне законодавство. Аналогія права та закону у цивільному праві.
- •28. Межі, способи здійснення субєктивних цивільних прав.
- •51. Право спільної власності. Поняття, види та їх суб’єктивний склад.
- •74. Особливості охорони нетрадиційних об’єктів права інтелектуальної власності.
- •1) Наукові відкриття,
- •2) Компонування інтегральних мікросхем,
- •3) Раціоналізаторські пропозиції,
- •4) Сорти рослин
- •5) Породи тварин.
- •6) Інформація
59. Загальна характеристика інституту авторського права і суміжних прав
Авторське право — набір виключних прав, які дозволяють авторам літературних, мистецьких та наукових творів отримати соціальні блага від результатів своєї творчої діяльності.
Основним положенням АП є монопольне право автора на обнародування твору — дію, завдяки якій твір уперше стає доступним для публіки. За життя автора ніхто, крім самого автора, не вправі вирішувати, чи буде випущено у світ його твір, а якщо буде, то коли і яким чином.
В основі систематизації комплексу прав, які охоплюється поняттям «авторське право», лежить їхній поділ на майнові та немайнові. Ці два види прав відрізняються один від одного тим, що майнові права автор може передати третій особі, а немайнові права автора є його невід'ємними правами — і тому не можуть бути передані будь-кому іншому. Строк тривалості немайнових прав не обмежується, строк тривалості майнових прав встановлюється міжнародними договорами та національним законодавством.
Немайнові авторські права
До немайнових прав належать права:
бути визнаним автором твору (право авторства)
дозволяти або забороняти використання твору під справжнім ім'ям автора, псевдонімом або без зазначення імені, тобто анонімно (право на ім'я)
дозволяти або забороняти оприлюднення твору у будь-якій формі включно із правом відкликати твір у будь-який момент до оприлюднення (право на оприлюднення)
захищати твір, включно із його назвою від будь-якого викривлення, що може нанести шкоду честі та гідності автора (право на захист репутації)
Майнові авторські права
До цього виду прав належать права дозволяти та забороняти:
право на відтворення
право на поширення
право на імпорт
право на публічну демонстрацію або публічне виконання
право на публічне сповіщення
право на переклад
право на переробку
Строк дії авторського права
Відповідно, до українського законодавства АП діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті. Якщо твір оприлюднено анонімно або під псевдонімом, який не прямо асоціюється з конкретною людиною і не є загально відомим, то АП діє лиш протягом 70 років після оприлюднення твору. Якщо твір був створений у співавторстві, АП діє протягом життя його авторів і 70 років після смерті останнього з них.
По завершенні строку дії АП, твори переходять до суспільного надбання. Це означає, що будь-хто може їх вільно використовувати без виплати авторської винагороди нащадкам автора.
Суміжне право виникає внаслідок факту виконання твору, виробництва фонограми, виробництва відеограми, оприлюднення передачі організації мовлення. Для виникнення і передачі суміжних прав не вимагається виконання будь-яких формальностей, в тому числі реєстрації. Права виробника фонограми і виконавця породжує сам факт створення відповідного звукозапису.
Існують три різновиди суміжних прав:
права виконавців на їх виконання
права виробників фонограм і відеограм на їх фонограми та відеограми
права організації мовлення на їх радіо- і телевізійні програми
Виконавцями вважаються співаки, актори, музиканти, диригенти, танцюристи та інші особи, які виконують твори літератури або мистецтва.
Виробниками фонограм і відеограм є фізична або юридична особа, яка першою здійснила звуковий запис, звучання, виконання або інших звуків
Організації радіо- і телемовлення організації, які здійснюють передачу безпровідними засобами звуків або зображень і звуків для приймання публікою
Термін дії суміжних прав:
Охорона суміжних прав обмежена у часі і різниться залежно від суб`єкта суміжних прав:
для виконавців охорона немайнових прав виникає з моменту створення відповідного запису і діє протягом всього життя виконавця, а майнові права виконавця охороняються протягом 50 років від дати першого запису виконання
для виробників фонограм ф відеограм – права охороняються протягом 50 років від дати першого опублікування фонограми ( відеограми) або їх першого звукозапису (відеозапису), якщо фонограма (відеограма) не була опублікована протягом зазначеного часу.
для організацій мовлення – права охороняються протягом 50 років від дати першого публічного сповіщення передачі.