6.1. Міжнародні норми гранично допустимих концентрацій хімічних елементів в ґрунтах
Після щорічних доповідей Римського клубу [29] стало зрозумілим, що ріст забруднень довкілля, в тому числі і ґрунтів, досяг загрозливої межі. Всесвітня конференція 00Н в 1992 p. в Ріо-де-Жанейро намітила програму дій на XXI століття, призвала уряди всіх країн перейти на рейки сталого розвитку господарства в екологічно безпечних межах. Міжнародна конференція в Кіото в 1997 p. зобов'язала істотно знизити викиди парникових газів.
На фоні цих міжнародних декларацій важливо знати межі того, що ми вже маємо по забрудненню довкілля. Нижче ми розглянемо лише проблему екологічного стану ґрунтового покрову взагалі і Прут-Дністровської екосистеми зокрема.
Японський дослідник I.O.Nriagu [30], ґрунтуючись на узагальненні світового матеріалу, показав, що антропогенна (техногенна) емісія важких металів у атмосферу, а з неї - в ґрунти Землі, починаючи з 1983 p., перевищила природну для V, Cu, Ni, Zn, As, Mo, Cd, Hg, Pb, S і U. Якщо розставити ці елементи в порядку відношень глобальних оцінок природної емісії до загальної (сумарної, тобто природної + техногенної), то отримаємо такий ряд: Pb - 0.04; Cd - 0.15; V - 0.25; Zn - 0.34; Ni - 0.35; As - 0.39; Hg - 0.41; Sb - 0.41; Cu - 0.44; Mo - 0.48; Se і Сг - 0.58 і т.інш.
Приблизно такі ж оцінки отримано для Європейської Росії [31, 32, 33, 34], Білорусі [35], рівнинної території України [36, 37, 38, 39, 40], Західного Сибіру [41, 42], а також Польщі [43], Канади [44], Великої Британії [45] та інших обширних територій Землі.
Тому дуже важливим є визначення глобальних характеристик природного вмісту важких металів в ґрунтах (кларків), а також їх регіональних фонових значень. Для цього здійснюється глобальний проект Міжнародного геохімічного картування [46]. З 1991 p. розпочалось "Многоцелевое геохимическое картирование России" [47], а з 1993 p. еколого-геохімічні зйомки території України масштабу 1 : 200 000, поштовх яким дала Чорнобильська катастрофа [23].
Все це дозволило провести порівняльний аналіз глобальних та регіональних кларків мікроелементів та встановити їх гранично допустимі концентрації (ГДК) в ґрунтах (табл.6.1).
Регіональний геохімічний фон важких металів в компонентах навколишнього природного середовища, в тому числі і в ґрунтах, визначався для території Західної України на основі аналізу матеріалів В.І.Почтаренко [49], Є.О.Яковлева [50], Л.Л.Малишевої [51], І.М.Волошина [52] та досліджень О.М.Адаменка [23, 53]. Обробка та узагальнення аналітичного матеріалу по розподілу елементів в ґрунтах проводились за допомогою як традиційних методів варіаційної статистики в геохімії [54], так і нових підходів з використанням ПЕОМ.
металів
в ґрунтах виконувались шляхом визначення
мінімального Xmin, максимального Хmах,
середнього арифметичного
,
середнього логарифмічного і середнього
максимально правдоподібного з врахуванням
дисперсії розподілу S, середньоквадратичного
відхилення, коефіцієнтів асиметрії А,
ексцесу Пірсона Е, t-критерія Стьюдента
і t-критерія Родіонова [42]. В результаті
було отримано фоновий вміст елементу
Хф в ґрунтах, флуктуація фону, кларк
концентрації К, коефіцієнт концентрації
і коефіцієнт аномальності (табл. 6.2).
В ґрунтах лісостепової зони, в тому числі і Західної України, розподіл елементів (табл.6.3) істотно не відрізняється від світових (див.табл.6.2), але залежить від типу ґрунтів. У зв'язку з тим, що на території Снятинського району ми відбирали проби, в основному, з дерново-підзолистих ґрунтів, приводимо нижче їх узагальнену геохімічну характеристику (табл. 6.4)..
Наші проби були відібрані з горизонту А2 ґрунтового профілю. Ми вивчили розподіл важких металів по всьому ґрунтовому профілю (див.рис. 2.3). Літературні дані [55] підтвердили установлену нами для Снятинському району ту ж саму закономірність (рис. 6.1).