12.2. Радіаційне забруднення

Вже минули роки, як “мирний атом” показав, що це таке насправді: 26 квітня 1986 року – назавжди цей день занесено чорним в історію людства.

Різні відомства розповідають про свої досягнення в ліквідації наслідків цієї найстрашнішої антропогенної катастрофи. Але насправді це не так: ми не маємо поки що значних досягнень у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, тому що жодна із проблем не вирішена.

Майже половина території України отримала додаткове радіаційне забруднення, яке буде впливати на все живе протягом тисячоліть. Внаслідок Чорнобильської аварії, радіаційне забруднення виявлене і в Снятинському районі. Особливо це стосується площі сіл Стецівка та Стецева. По радіаційному забрудненню більша територія району має радіаційний фон, що не перевищує норми. Середнім фоновим значенням для регіону Міністерством охорони здоров’я України прийнята величина 15 мкР/год, а допустима — 60 мкР/год. Діапазон зміни фону порівняно малий: від 10 мкР/год (с.Борщів) до 19-20 мкР/год (смт.Заболотів), середнє значення його складає біля 15 мкР/год. Аналогічним радіаційним фоном відзначається і практично вся південна зона території району, де вона становить 14-15 мкР/год (сс.Новоселиця, Джурів, Попельники, Завалля та ін.).

Центральна та північна частини району характеризуються середнім значенням радіаційного фону: 20-25 мкР/год. В межах північно-східної частини території району виявлено підвищений радіаційний фон: с.Стецівка — 50-60 мкР/год і більше, с.Стецева — до 60 мкР/год і більше. На південь від цих сіл (сс.Потічок, Русів) радіаційний фон в середньому підвищений (відносно природного) до 35-40 мкР/год. Радіоактивного забруднення зазнала і територія сіл Рудники (біля 30 мкР/год), Видинів (40 мкР/год), Устя (до 30 мкР/год) та ін. Так, необхідно відзначити, що в с.Іллінці в посадках ялинок біля клубу в грунті виявлено значне підвищення радіоактивного забруднення до 150 мкР/год.

Важливим фактором розподілу радіоактивного фону є рельєф місцевості. Майже всі точки, в яких радіаційний фон підвищений, знаходяться на понижених ділянках. Це пояснюється тим, що потоки води від випадання атмосферних опадів вимивають із грунту схилів підвищених ділянок радіонукліди і виносять їх на понижені місця. Біда ще і в тому, що забруднені нуклідами потоки стікають в ставки і водойми, де вони акумулюються в мулових відкладах, заражаючи водорості, молюсків, рибу.

В Снятинському районі головними радіонуклідами є Cs137 і Cs134. З метою дослідження забруднення радіонуклідами головних продуктів харчування досліджувались проби м’яса, овочів, хліба, молока, свіжої риби і т.ін. Так, в с.Тростянець були відібрані для дослідження риби, в яких вміст цезію досягає 3370 * 10-12 Ku/кг (на суху масу), що значно вище допустимої. В грибах вміст цезію в 100 разів більший ніж у хлібі, і в 4 рази вище ніж в рибі.

В цілому, в радіологічному відношенні досліджувана територія до Чорнобильської аварії характеризувалась відносно низькими значеннями гамма-поля, які становили від 10 до 15 мкР/год. Лише в районах витоків і верхньої течії річок можна було виявити невеликі за протяжністю аномалії з потужністю експозиційної дози (ПЕД) від 30 до 40 мкР/год. Це пояснюється тим, що в цих місцях ріки відслонюють породи, які складаються з бітумінізованих аргілітів та коричнювато-чорних пісковиків, що залягають у вигляді малопотужних прошарків (від 0.2 до 0.5 м) в косівській світі.

В процесі радіологічних досліджень, проведених Київським геологорозвідувальним трестом, було здійснено також радіогідрологічні роботи. Виявлено, що радіогідрологічна характеристика регіону відносно одноманітна. Вміст урану у водах, за результатами лабораторних визначень, відповідає фоновим значенням для регіону і дорівнює від 1*10-7 г/л до 8*10-7 г/л. Вміст радію в пробах також незначний і становить від 1*10-11 г/л до 8*10-11 г/л, що відповідає нормальному фону.

Після аварії на Чорнобильській АЕС радіологічна ситуація дещо змінилася, а найбільші зміни відбулися в Снятинському районі Івано-Франківської області. За офіційними даними, аварійний викид із 4 енергоблоку становив 1.85*10-18 Бк (5*107 Ku) активності.

Викиди при аварії мали специфічний склад. В них було менше стронцію-90, ніж при інших аваріях. Радіаційну ситуацію в перші тижні після вибуху визначали в основному радіоізотопом йоду-131 та йоду-132 з періодами напіврозпаду 8.04 діб та 2.3 години відповідно. Потім, після їх розпаду основними радіонуклідами (протягом двох років) стали цезій-137 та цезій-134 (періоди напіврозпаду 30 років і 2.062 роки відповідно), а в подальшому – цезій-137.

Цезій-137 утворюється в результаті розпаду ксенона-137 і завдячує своїм походженням примусовому поділу ядер атомів важких елементів в ядерних реакторах, при ядерних вибухах, або в природних умовах завдяки спонтанному поділу урану-238. Його похідний продукт барій-137 випромінює гамма-кванти, на чому і засноване вимірювання рівня цезія-137 методом гамма-спектрометрії [69].

Як відомо, ступінь радіоактивного забруднення знаходиться в залежності від віддалення території від АЕС. Загальна забрудненість грунту в результаті вибуху на Чорнобильській АЕС коливалась в межах від 1.3*104 Ku/км2 до 0.2 Ku/км2 [70]. Разом з тим, зменшення забрудненості пропорційно збільшенню відстані спостерігалося не всюди. Утворилися плями, в яких, незважаючи на значні відстані від АЕС, забрудненість радіонуклідами була більшою, ніж в менш віддалених ділянках. Значною мірою це характерно для західного сліду радіоактивної хмари. Забруднення грунту цезію-137 має плямистий характер. В зв’язку з цим вміст цезію-137 на території населених пунктів відрізняється в багато разів. Діаметр радіонуклідних плям варіює від кількох десятків метрів до кількох кілометрів.

За даними аерогаммазйомки, в Снятинському районі виявлено ділянки із щільністю забрудненості цезієм-137 від 2.5 до 3.0 Ku/км2 і навіть більше в селах Стецева, Стецівка, Русів, Підвисоке, що є серйозним наслідком Чорнобильської аварії.

Дані радіоактивного забруднення, одержані аерогаммаспектрометричним методом, підтверджують результати робіт, що проведені персоналом тимчасового трудового колективу ВО “Спецатом” з м.Чорнобиль. Ці дослідження по виявленню забрудненості території Івано-Франківської області ізотопом цезій-137 проводились з 26 червня по 30 серпня 1991 року. Було проведено дозиметричне обстеження 22187 об’єктів в 50 населених пунктах Снятинського району. При цьому було відібрано 350 проб грунту. Ці роботи проводились у відповідності з “Методичними рекомендаціями по оцінці радіаційної обстановки в населених пунктах”.

Вимірювання гамма-випромінювання і густини потоку бета-частинок здійснювалось приладами типу МКС-01Р, ДЗГ-01Т і “Прип’ять”, які були метрологічно атестовані. Для виявлення місць радіоактивного забруднення відбувалось “прослуховування” обстежуваної території приладом СРП-68-01.

Вимірювання ПЕД проводилось на висоті 1 м від поверхні грунту, а вимірювання бета-забруднення — на відстані 5 см від поверхні досліджуваного об’єкту.

Всі населені пункти Снятинського району піддавали 100 % подвірному обстеженню. Обстежувались також громадські та адміністративно-промислові об’єкти. На кожному подвір’ї або іншому об’єкті здійснювалось 9 вимірів ПЕД і 3 виміри бета-забруднення в точках, вказаних в паспорті подвір’я.

Значення ПЕД по всіх 50 населених пунктах, які найбільш часто повторюються, розподілились наступним чином: від 10 до 14 мкР/год – 64 %, а діапазон значень ПЕД від 14 до 35 мкР/год - 36% (сс.Підвисоке, Іллінці, Рудники, Русів, м.Снятин), про що оперативно доводилось до відома господаря подвір’я, представника сільської ради, керівникам підприємств і організацій.

Узагальнені результати вимірів ПЕД і бета-забруднення в населених пунктах району зведені в [21].

В кожному населеному пункті також проводився відбір проб грунту в кількості не менше 5 проб в кожному з них. В місцях відбору проб здійснювались виміри ПЕД приладом ДРГ-01Т на висоті 3-5 см і 1 м від поверхні грунту. Відбір проб здійснювався контактним методом з допомогою спеціального пробовідбірника на глибину близько 200 мм.

Результати аналізу проб грунту зведені в [21]. Щільність радіоактивного забруднення грунтів цезієм-137 і стронцієм-90 розподілилась наступним чином: села Стецева, Стецівка, Русів, Підвисоке, Потічок, Белелуя, Красноставці, Ганьківці, Устя, Тулова, Орелець, Вовчківці, Рудники, Іллінці, Тростянець, м.Снятин — мають щільність забруднення грунтів цезієм-137 від 1 до 5 Ku/км2, стронцієм-90 від 0.1 до 0.3 Ku/км2, що становить 36 % від всієї кількості населених пунктів району. В інших населених пунктах щільність забруднення грунтів цезієм-137 становить менше 1 Ku/км2 і 0.1 Ku/км2 відповідно (рис.12.1, 12.2, 12.3, 12.4, 12.5).

Потягом 1991-1992 років на території Івано-Франківської області В.П.Степанюком і В.О.Бумасовим [8] було проведено радіометричну гамма-зйомку за рядом маршрутів (польових профілів). Наземна радіометрична гамма-зйомка здійснювалась переносним сцінтилляційним радіометром СРП-68-01 та СРП-88Н, які пройшли метрологічну повірку. Вимірювання відбувалось безпосередньо на трав’яному покрові, а в окремих випадках останній усувався з метою виявлення активності більш глибоких шарів грунту. Деякі з маршрутів прокладались і по території Снятинського району.

Маршрут № 4 довжиною понад 120 км починався в смт.Ворохті, закінчувався в м.Городенка. Профіль проходив через населені пункти: Верховину, Косів, Снятин. Було відпрацьовано 92 точки спостережень. На цьому маршруті виявили декілька ділянок з підвищеним значенням гамма-поля. Одна з аномалій починається за м.Снятин і спостерігається протягом 14 км вздовж автотраси за с.Стецева. Значення гамма-поля тут знаходиться в межах від 20 до 30 мкР/год, а в с.Потічок зареєстрована максимальна для цього профілю величина поля в 50 мкР/год. Вона і є максимальною для всієї досліджуваної території. Для інших ділянок даного профілю мають місце значення гамма-поля від 12 до 17 мкР/год.

Маршрут № 6, довжиною 107 км, починався у м.Снятин, а закінчувався на Яблунецькому перевалі. Населені пункти на маршруті: Заболотів, Коломия, Делятин, Яремча. Кількість точок спостереження на маршруті — 72. На ділянці Снятин-Заболотів спостерігаються найвищі значення виміряної ПЕД — 27 мкР/год та 31 мкР/год біля сіл Устя та Прутівка відповідно. В кінці профілю поблизу Яремчі значення ПЕД були досить незначними і становили від 6 до 11 мкР/год.

Згідно одержаних даних, було побудовано карти радіаційної обстановки на території Снятинського району (див. рис. 6.20). Згідно карти, можна зробити висновок про плямистий розподіл радіонуклідного забруднення. Рівень ПЕД поступово змінюється від 16 мкР/год до 22 мкР/год і вище з південного заходу на північний схід, що вказує на напрямок, звідки поширилось забруднення. Це також підтверджують дещо витягнуті на південний захід ізолінії підвищених рівнів ПЕД. В зону із значеннями ПЕД рівним 20 мкР/год і більше потрапили села Підвисоке, Русів, Потічок, Стецева і Стецівка. Рівень ПЕД продовжує зростати і далі на територію сусіднього Кіцманського району Чернівецької області.

Бета-забруднення Снятинського району виявляє подібні тенденції у розподілі по території району. Воно поширюється у вигляді більш дрібних плям, видовжених з

північного заходу на південний схід і південь, тобто перпендикулярно вісі, що вказує на напрямок, звідки прийшло забруднення. Можна відмітити наявність однієї плями поблизу с.Стецева, в якій рівень бета-забруднення перевищує 15 мкР/год, і двох плям, в яких рівень перевищує 10 мкР/год. Одна з них охоплює всі населені пункти по східній межі району від м.Снятин до с.Підвисоке, а друга охоплює територію в центрі Снятинського району від с.Вовчківці до с.Драгомисів.

Радіонуклідна пляма простягається з південного заходу на північний схід вузькою смугою і продовжується на території сусідніх районів (Кіцманського і Заставнівського). В зони, в яких щільність забруднення цезієм-137 перевищує 2 Ku/км2, потрапили сс.Устя, Орелець, Стецівка, Русів. А поблизу с.Стецева щільність забруднення перевищує 3 Ku/км2. Тобто в цих зонах рівень забруднення грунту лише в 2-2.5 рази нижчий прийнятої евакуаційної норми 8 Ku/км2 “Нормами радіаційної безпеки”.

Стронцієве забруднення в цілому розповсюджується подібно до цезієвого, але на фоні загальних тенденцій виділяється окремою плямою інтенсивне стронцієве забруднення поблизу с.Шевченкове, де рівень щільності забруднення перевищує 0.3 Ku/км2.

Рівень забруднення радіонуклідами лісів на території Івано-Франківської області не впливає на режим ведення лісового господарства. В деревині, що заготовляється в цих лісах, вміст цезію-137 не перевищує допустимих величин. В продукції побічного користування (ягоди, гриби, лікарська сировина та ін.) вміст радіонуклідів може перевищувати допустимі рівні, тому вона підлягає обов’язковому дозиметричному контролю [71, с.74].

На сіножатях і пасовищах спостерігається накопичення радіонуклідів трав’янистою рослинністю. При випасі худоби на пасовищах із щільністю забруднення грунтів понад 1 Ku/км2 вміст радіоцезію в молоці, як правило, перевищує допустимі нормативи. Сіно, що заготовляється на угіддях з такою щільністю забруднення, підлягає обов’язковому дозиметричному контролю.

По Снятинському району було обстежено площу в 40966 га, в тому числі 5752 га сіножатей і пасовищ. Вся обстежена площа була в тій чи іншій мірі забруднена цезієм та стронцієм. Щільність забруднення стронцієм [71, с.75] не перевищувала 1 Ku/км2 на всій обстеженій площі. Натомність цезієм було забруднено 933 га (з них 168 га пасовищ), коли щільність забруднення була в межах від 5 до 15 Ku/км2; 18350 га (3271 га пасовищ), коли рівень забруднення був від 1 до 5 Ku/км2, і 21681 га (2313 га пасовищ), коли рівень не перевищував 1 Ku/км2. Тобто, територія в 19283 га потребує особливого дозиметричного контролю.

Таким чином після Чорнобильської аварії, незважаючи на вжиті заходи, радіаційне забруднення потребує подальшого знешкодження.

Висновки

Техносфера Прут-Дністровського межиріччя включає три основні чинники, що впливають на формування екологічної ситуації:

Радіаційні плями від західного сліду Чорнобильської катастрофи;

Розсіяне забруднення компонентів довкілля важкими металами, нафтопродуктами та ін. від Бурштинської ТЕС та інших регіональних і місцевих джерел.

Забруднення агроландшафтів надлишками пестицидів, мінеральних та органічних добрив.

Все це необхідно враховувати при оцінці сучасної екологічної ситуації та при розробці заходів щодо її покращання.

Розділ 13 КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА СУЧАСНОГО СТАНУ ЕКОЛОГІЧНИХ СИСТЕМ ТА ПРОГНОЗ ЇХ МОЖЛИВИХ ЗМІН

Аналіз екологічного стану окремих компонентів навколишнього природного середо­вища — літосфери (розділ 3), геофізичних полів (розділ 4), геоморфосфери (розділ 5), пе­досфери (розділ 6), гідросфери (розділ 7), атмосфери (розділ 8), фітосфери (розділ 9), зоосфери (розділ 10), демосфери (розділ 11) та техносфери (розділ 12) дозволило скла­сти комплексну карту сучасної екологічної ситуації, яка враховує екологічну деградацію та забруднення усіх компонентів, і ґрунтується на ландшафтній основі (рис.13.1, 13.2). На карту винесені генералізовані контури найбільш значимих і чітких еколого-техно-геохіміч­них аномалій, що характеризують сучасний екологічний стан ґрунтів, поверхневих вод, атмосферного повітря та біоти рослинного і тваринного походження.

Комплексні аномалії по кожному компоненту екосистеми визначались шляхом “на­кладання” електронних карт по кожному елементу-забруднювачу одна на одну і отри­мання таким шляхом контурів забруднення (рис.13.3, 13.4, 13.5). Після цього аномалії компонентів суміщались і визначались зони забруднення довкілля – спільні для всіх ком­понентів, які і виносились на комплексну карту сучасної екологічної ситуації Прут-Дніст­ровського межиріччя (рис.13.6).

Характеристику сучасної екологічної ситуації на території Снятинського району роз­почнемо з загальних особливостей екологічного стану довкілля Прикарпаття та долин Прута і Дністра [65]. В цьому регіоні склалася достатньо напружена екологічна ситуація, яка зумовлена трьома головними чинниками: забрудненнями від транскордонних перено­сів з Центральної та Східної Європи, регіональних забруднень від власних великих міст і підприємств та локальними забрудненнями від місцевої промисловості.

Транскордонними переносами із Катовіце-Краківської промислової агломерації Польщі на територію Івано-Франківської області щорічно поставляється 30 тис.т сульфатної сірки, 20 тис.т амонійного азоту, 10 тис.т нітратного азоту, а разом з ними велика кількість інших хімічних елементів — важких металів тощо (за даними МСОП – Міжнародного з союзу охорони природи). Західний метеорологічний центр (Осло, Норвегія) свідчить, що з тери­торії Польщі на Україну щорічно випадає 691 тис.т двооксиду сірки, а в зворотному на­прямі переноситься 215 тис.т, тобто баланс взаємних забруднень не на нашу користь. Чорнобильська катастрофа зумовила появу на досліджуваній території плям радіонуклід­ного забруднення Cs137 [66,67].

Регіональні забруднення від впливу великих міст і промислових підприємств Івано-Франківської та Чернівецької областей спричинені щорічними викидами в атмосферне повітря (180-240 тис.т в 1991-1999 рр.) та скидами у водне середовище недостатньо очи­щених та неочищених стоків (20-35 і 5-6 млн.м3 в 1991-1999 рр.). На території Івано-Фра­нківської області виявлено дві еліпсоподібні плями регіонального забруднення ґрунтів, по­верхневих і ґрунтових вод, рослинності. Одна з них простя-галася від Івано-Франківська до Городенки і далі досягає досліджуваного регіону (рис.13.7). Вона “накриває” Дністровську долинну екосистему і зумовлена викидами Бурштинської ТЕС (за набором характерних елементів), які осідають під впливом теплового бар’єру міста Івано-Франківська. Друга пляма простягається від м.Долини до м.Надвірна і пов’язана з викидами нафтогазовидо­бувних, нафтопереробних підприємств та компресорних станцій. На досліджувану терито­рію вона не заходить.

Локальні забруднення від окремих підприємств розповсюджені також широко, в тому числі і в досліджуваному районі [67, 68].

Досить цікаві дані отримані нами при аналізі розповсюдження різних забруднювачів — токсичних елементів в компонентах навколишнього середовища (рис.13.8, 13.9, 13.10,13.11, 13.12, 13.13, 13.14). Із приведених графіків видно, що між вмістом елементів у ґрунтах, ґрунтових і поверхневих водах та рослинності є тісна кореляція, особливо по лініях профілів 1-1 і 2-2. При цьому максимальні накопичення забруднювачів можуть бути в різних середовищах, що вимагає спеціального пояснення, яке можна зробити тільки після додаткових польових та аналітичних досліджень.

Переходячи до аналізу сучасної екологічної ситуації на досліджуваній території (рис.13.6), підкреслимо, що вона обумовлена всіма трьома чинниками, описаними вище.

Транскордонні переноси безумовно впливають на цю територію, хоч ми поки що не можемо “вичленити” їх ефект із сумарного екологічного стану. Це можна зробити лише побудувавши регіональний тренд транскордонних забруднень. Вірогідно це буде зроблено пізніше, після завершення досліджень усіх компонентів довкілля Прикарпаття і Дністровської долинної екосистеми.

Регіональні забруднення на досліджуваній території охоплюють північну та північно-східну її частину та самий крайній південний схід. Це Дністровська еколого-ландшафтна область (долинна екосистема) ( № 1 на рис.13.6)

Дністровська долинна екосистема з регіональним забрудненням протягується на досліджувану територію від м.Івано-Франківська до м.Городенка і далі до м.Заліщики. Ця витягнута вздовж долини Дністра еліпсоподібна смуга регіональних забруднень обумовлена, як уже було сказано вище, викидами Бурштинської ТЕС. Основними забруднювачами ґрунтів і поверхневих вод є Cu, Zn, Se, Cd, As, Hg, Fe. Рослинна сільськогосподарська продукція в основному чиста, хоча в деяких місцях відмічається підвищений вміст Fe в картоплі. Біота тваринного походження (в основному молоко) характеризується підвищеним вмістом Zn. Ця еколого-ландшафтна область майже повністю перекривається вуглекислотною аномалією в атмосферному повітрі, що також свідчить про вплив на ландшафти викидів Бурштинської ТЕС та міста Івано-Франківська.

Чернівецький еколого-ландшафтний район регіонального забруднення (№ 8 на рис.13.6) знаходиться під впливом промислово-міської агломерації м.Чернівці. Основний внесок в забруднення дають машинобудівна, металообробна, нафтохімічна, електроенергетична, легка, харчова та інші галузі промисловості. За даними В.М.Гуцуляка [14], шкідливі викиди в атмосферне повітря перевищують ГДК по багатьом компонентам від 1.5 до 3 і більше разів. Це й обумовило значне забруднення південно-східної частини досліджуваної території. Ґрунти і поверхневі води забруд- нені Se, Cd, Zn, Fe, As, Hg, нафтопродуктами та їх похідними. В складі атмосферного повітря тут спостерігається дефіцит кисню та надлишки азоту і вуглекислого газу. В сільськогосподарській продукції рослинного походження (картопля) підвищений вміст Fe, а в молоці — Zn

Вся інша більша частина досліджуваної території знаходиться під впливом локальних забруднень. Сюди відноситься Прут-Дністровська еколого-ландшафтна область з чотирма районами та два райони Передкарпатської еколого-ландшафтної височинної області.

Заставнівський еколого-ландшафтний карстовий степовий район (№2 на рис.13.6) поділяється на дві смуги з різним ступенем локального забруднення — Йосипівську та Борівецько-Вербівецьку.

Йосипівська смуга (№2а на рис.13.6) має мінімальні забруднення. Лише на крайньому заході вона перекрита плямою радіонуклідного забруднення від Cs137, що простягається з північного сходу на південний захід в районі сіл Киселів, Стецева, Белелуя.

Борівецько-Вербівецька смуга (№2б на рис.13.6) локального забруднення ґрунтів і поверхневих вод Zn, Cd, Se, Al, нафтопродуктами, радіонуклідами на крайньому заході, рослинної продукції Fe та біоти тваринного походження Zn обумовлена діяльністю місцевої промисловості смт.Заставної.

Обертинський еколого-ландшафтний грядово-терасовий лісостеповий район (№3 на рис.13.6) поділяється на дві зони локального забруднення: Трофанівську та Заболотівську.

Трофанівська зона (№3а на рис.13.6) має мінімальні забруднення і практично є екологічно чистою.

Заболотівська зона (№ 3б на рис.13.6) локального забруднення ґрунтів і поверхневих вод нафтопродуктами та Cd, Zn, Se, Hg, атмосферного повітря CO2, тваринницької продукції Zn та іншими забруднювачами обумовлена впливом місцевої промисловості смт.Заболотова, автомобільної дороги Івано-Франківськ—Чернівці, нафтобази та іншими чинниками.

Кіцманський еколого-ландшафтний терасовий лісостеповий район (№ 4 на рис. 13.6) поділяється на три смуги локального забруднення — Ставчанську, Кіцмансько-Снятинську і Оршівську.

Ставчанська смуга (№4а на рис.13.6) має мінімальні забруднення і лише на крайньому заході перекрита плямою радіонуклідного забруднення Cs137, що простягається в зоні сіл Киселів-Стецева-Белелуя.

Кіцмансько-Снятинська смуга (№4б на рис.13.6) має локальне забруднення ґрунтів і поверхневих вод Cd, Zn, Se, Hg та нафтопродуктами, атмосферного повітря CO2, біоти рослинного походження Fe і тваринницької продукції Cd. Крім того, на заході і сході ця смуга “підсилена” радіонуклідним забрудненням від Cs137. Основне джерело локальних забруднень цієї смуги — місцева промисловість смт.Кіцмань та м.Снятина, додаткове джерело — Чорнобильська катастрофа.

Оршівська смуга (№4в на рис.13.6) має мінімальні забруднення і може бути віднесена до екологічно чистих територій.

Хотинський еколого-ландшафтний горбисто-лісовий район (№5 на рис.13.6) має локальні забруднення ґрунтів і поверхневих вод Cd, Zn, As, атмосферного повітря CO2, а також “несе на собі” невелику радіонуклідну пляму від Cs137 .

Передкарпатська еколого-ландшафтна височинна область (№ 6, 7 і 8 на рис.13.6) поділяється на три райони — Косівський, Брусницький та Чернівецький. Останній відноситься до зон регіонального забруднення.

Косівський еколого-ландшафтний горбисто-грядовий лісовий район (№6 на рис.13.6) можна б було рахувати екологічно чистим, якби не було радіонуклідної плями від Cs137 .

Брусницький еколого-ландшафтний грядово-улоговинний лісовий район (№7 на рис.13.6) є екологічно чистою територією.

Безумовно, всі еколого-ландшафтні одиниці — області, райони, зони, смуги — виділені на тому фактичному матеріалі, який ми отримали в процесі своїх досліджень та узагальнення існуючих даних.

Аналіз сучасного екологічного стану всіх складових екосистеми — компонентів навколишнього середовища (табл.13.1) в їхній динаміці дозволив оцінити (в умовних одиницях - балах) стан екосистем Снятинського району, розробити прогноз їхнього подальшого розвитку, а також намітити, для яких екосистем необхідні стабілізаційні заходи. Останні будуть запропоновані в наступному розділі.

Висновки

Для досягнення поставленої мети — визначення сучасної екологічної ситуації, або, як прийнято зараз говорити, для проведення екологічного аудиту, на радіаційно забруднених територіях Прут-Дністровського межиріччя, оцінки впливу кожного чинника забруднення навколишнього середовища на стан здоров’я населення були проведені польові роботи на полігоні площею понад 500 км2 з розбивкою мережі із 78 точок спостережень, в яких були відібрані проби ґрунтів, поверхневих і ґрунтових вод, донних відкладів, атмосферного повітря, сільськогосподарської продукції рослинного і тваринного походження.

Проби ґрунтів, води, біоти рослинного і тваринного походження були проаналізовані на вміст в них 21 хімічного елементу Ti, Al, Fe, Mn, Cu, Zn, Pb, Cd, Se, As, Hg, Sr та інші, а проби атмосферного повітря — на O2+Ar, N2, CO2, CH4, C2H4, C2H6, C3H8, ацетон, бензол, бутил-ацетат, ксилоли, толуоли, етанол. Крім того, були використані результати дозиметричної паспортизації населених пунктів досліджуваної території, що зазнала радіаційного забруднення від Чорнобильської катастрофи.

На основі аналітичних досліджень побудовані бази даних по кожному із компонентів довкілля і по радіаційному забрудненню. Кожна база включає факторологічну інформацію ( до 1638 одиниць: 78 проб на 21 компонент).

Була проведена комп’ютерна обробка баз даних на ПЕОМ з використанням програмного забезпечення ГІС Map Info та Surfer. В результаті було побудовано кілька десятків комп’ютерних (електронних) еколого-техногеохімічних карт по забрудненню ґрунтів, поверхневих і ґрунтових вод, атмосферного повітря, біоти рослинного та тваринного походження та радіонуклідного забруднення.

Для визначення зв’язку аномалій з конкретними природними умовами геологічного середовища, геоморфосфери та ландшафтів, проведено сумісний аналіз аномалій в різних середовищах. Комплексні аномалії (рис.13.16) по кожному середовищу винесені на карту сучасної екологічної ситуації, на якій виділено ряд еколого-ландшафтних таксонів — областей, районів, зон і смуг, що характеризуються різними ландшафтними умовами і різним ступенем деградації чи забруднення довкілля.

Найбільш забрудненим є Чернівецький еколого-ландшафтний район, Борівецько-Вербівецька та Кіцмансько-Снятинська еколого-ландшафтні смуги. Заболотівська еколого-ландшафтна зона, Ставчанська еколого-ландшафтна смуга, Хотинський і Косівський еколого-ландшафтні райони та Дністровська еколого-ландшафтна область характеризуються помірним забрудненням. Йосипівська та Оршівська еколого-ландшафтні смуги, Трофанівська еколого-ландшафтна зона та Брусницький еколого-ландшафтний район — практично екологічно чисті.

Найважливішим, на наш погляд, досягненням проведених досліджень є встановлення того факту, що всі основні еколого-ландшафтні таксони з різним ступенем забруднення простягаються паралельно між собою, у відповідності до простягання ландшафтних одиниць, тобто з північного заходу на південний схід. І тільки радіонуклідне забруднення Cs137 “лягло” на ці ландшафти впоперек до їх простягання, тобто з північного сходу на південний захід, у відповідності до напрямку вітрів в перші дні після Чорнобильської катастрофи.

Отже означені вище еколого-ландшафтні області, райони, зони і смуги несуть на собі забруднення значно старше Чорнобильської катастрофи. Його походження різне: від транскордонних переносів до регіональних і локальних джерел. Але все рівно воно розподілилось у відповідності до ландшафтних особливостей досліджуваної території. Це забруднення поступало повільно, розповсюджувалось атмосферними течіями і розподілялось дощем та снігом, випадаючи на різні ландшафти. Поверхневі води, площинні потоки і тимчасові струмки розподіляли забруднення по різних геоморфологічних рівнях, де воно і депонувалося в залежності від типу ґрунтів, рослинності та геохімії ландшафтів.

Звідси — висновок: аналіз захворюваності населення треба вести не тільки відповідно до характеру розповсюдження та інтенсивності радіонуклідного забруднення, а й з врахуванням усіх інших чинників: важких металів, нафтопродуктів, мінеральних добрив, отрутохімікатів та ін. Якщо ми маємо зону чи смугу лише з одним типом забруднення, то це свідчить про його мінімум. Якщо плями забруднення від кількох чинників накладені одна на одну, то тоді сумісна (кумулятивна) їх дія може підсилюватись на кілька порядків. Можна виконати відповідні розрахунки і встановити кількісні кореляційні зв’язки між захворюваністю і різними забруднювачами, як це було нами показано в попередньому розділі.

Розділ 14 Шляхи покращання і оптимізації сучасної екологічної ситуації