Зміст
Вступ
1. Загальні відомості..........................................................4
2. Аналіз загроз природи та тенденція їх прояву................................6
3. Аналіз реалізації природних загроз та прогноз їх розвитку...................8
4. Аналіз стану галузі техногенних загроз......................................8
5. Аналіз реалізації техногенних загроз і прогноз щодо їх розвитку............11
6. Основні джерела антропогенного забруднення навколишнього середовища
України ......................................................................15
7. Цілі та заходи поліпшення довкілля.........................................17
Висновки......................................................................18
Список використаних джерел....................................................20
Вступ
Глобальна екологічна криза є реалією нашого часу. Але на фоні політичної і
економічної ситуації, яка склалася в Україні, проблема стосунків з природним
оточенням відкладається в побутовій свідомості на задній план. Найбільшу
увагу привертають такі аспекти загострення екологічної ситуації, як
погіршення якості життя в результаті забруднення довкілля і наслідки
антропогенних катастроф, перш за все – наслідки аварії на ЧАЕС. Від цієї
проблеми, певно, ми позбавимось ще нескоро, мине чимало десятиліть, а,
можливо, і століття, поки ми будемо згадувати про це як про історичний факт
із життя України. Тому для українського суспільства проблема формування
екологічної свідомості є нагальною, і у найближчих десятиліттях вона повинна
стати найважливішим фактором його розвитку.
Мета цієї роботи полягає в тому, щоб як умога глибше вникнути в головні
причини, що призвели до загрозливого стану довкілля України, та виявити
наслідки, які є результатом в основному недбалого відношення людства, а саме в
нашій державі, до навколишнього середовища. В якості інформаційних джерел
я використовував мережу Internet. Була проведена робота, в результаті якої мною
були знайдені:
- велика кількість статистичних даних, що стосуються показників рівня
забруднення навколишнього середовища (водних ресурсів, повітряних, земельних,
радіаційне забруднення, забруднення токсичними відходами тощо) в Україні;
- незворотні зміни, які вже сталися з довколишнім середовищем (кліматичними
умовами, фауністичними ресурсами та флорою тощо), на цей час, що являються
досить загрозливими для здоров’я та генетики людини на даний момент та
прогресують рік від року;
- багато екологічних ресурсів в мережі, де розміщені електроні газети та
журнали з тематики екологічних проблем України, в яких містяться статті з
найсвіжішими показниками щодо екологічної статистики;
- останні новини щодо екологічних проблем України, шляхів та заходів, що
приймаються для вирішення, пом’якшення цих проблем та можливості запобігання
їх подальшого виникнення та розвитку.
В цій роботі я також пропоную Вашій увазі карти, які є додатком. Вони
наглядно ілюструють екологічні проблеми України (в певних аспектах), які
стали саме результатом людської недбалості, недостатньої турботи держави про
довколишнє середовище та недуже добрий контроль за шкідливими викидами
підприємств, людські помилки в розрахунках, а іноді й халатності на
загрозливих об’єктах , що може призвести, а у випадку ЧАЕС призвело до
трагічних, фатальних наслідків та страшних змін у здоров’ї та генетиці
людей, в результаті яких українська нація буде страждати ще не один десяток
років.
1. Загальні відомості
У відповідності зі статтею 3 Конституції України життя і здоров'я людини є
найвищою соціальною цінністю, за забезпечення яких держава відповідає перед
ним. Безпека людини і навколишнього середовища, їхня захищеність від впливу
шкідливих техногенних, природних, екологічних і соціальних факторів з
неодмінною умовою стабільного розвитку суспільства.
Ключові задачі державної політики в сфері екологічної безпеки населення на
найближчу перспективу, викладені в Положенні Президента України Верховній
Раді "Стратегія економічної і соціального розвитку на 2000-2001 роки і
Програма дій Уряду України, схваленої Верхою Радою.
Дані про надзвичайні ситуації в Україні реєструються з 1992 року. Діяльність
Міністерства надзвичайних ситуацій, створеного наприкінці 1996 року
спрямована на систематизацію, констатацію й аналіз надзвичайних ситуацій і
надання невідкладної допомоги при їхньому виникненні.
В Україні в період з 1997 року до кінця 2000 року в різних надзвичайних
ситуаціях загинуло близько 50 тисяч чоловік, з них у 2000 році більш 11 тисяч
чоловік. За цей період зареєстроване близько 6,4 тисяч надзвичайних ситуацій,
у тому числі більш 2000 — техногенного характеру і майже 1000 — природного
характеру [1].
Матеріальні збитки від дій надзвичайних ситуацій (НС) складають 3,1 млрд.
грн., з них: 2,9 млрд. грн. (93%) — збитки від природних надзвичайних ситуацій,
і 0,2 млрд. грн. (7%) — від техногених.
Динаміку основних статистичних показників надзвичайних ситуацій показано на
рис. 1 – рис. 3, а їхній розподіл по регіонах України на рис. 4.
Рис.4 Роподіл техногенних та природних надзвичайних ситуацій по регіонах
України за період 1997 – 2000 рр.
2. Аналіз загроз природи і тенденція їхніх проявів.
Кількість природних аномалій і стихійних явищ виросла (величезні температурні
контрасти, різкі переходи від холодних до жарких перевищення абсолютних
значень максимальних і мінімальних температур, сильні снігопади і дощі,
пізні заморозки).
Безперечний факт глобальних змін клімату. За даними Всесвітньої
метеорологічної організації, що діє в рамках ООН, 2000 рік виявився одним із
самих теплих за останні півтора сторіччя, а погодні умови характеризуються як
екстремальні. Учені попереджували, що кліматична ситуація може ще
погіршитися в 2001—2002 роках.
З огляду на географічне положення України, самими небезпечними регіонами в
який можливі стихійні і небезпечні метеоявища, є Крим і Закарпаття. Відлиго -
морозні явища найбільш ймовірні в Південному регіоні, Донбасу, Вінницької,
Хмельницької, Кіровоградської, Дніпропетровський областях.
Небезпечні і стихійні рівні вітру можливі на більшій території України, але
найбільш ймовірні вони в Західному і Південному регіонах.
Найбільша кількість смерчів за останні 40 років спостерігалося в Київської,
Черкаської, Запорізької, Миколаївський областях, а в Криму і Херсонській
області - один раз у п'ять років [1, 2].
За прогнозами вчених високих паводків варто очікувати на ріках Західного
регіону, басейни рік Прип'ять, Десна, Сіверський Донець, Нижній Дунай
Південний Буг.
До регіонів найбільш схильних повеням відносять Захід України і
Дніпропетровськ.
Велика кількість населених пунктів попадають під вплив селевих потоків. У
Карпатах виявлено 219 селевих водозборів.
В Україні в цілому 9/10 території попадає під дію небезпечних геологічних
процесів.
По сейсмічному районуванню території України близько 120 тисяч квадратних
кілометрів її з населенням близько 11 млн. чоловік знаходиться в зоні
можливих землетрусів силою 6 – 9 балів (по 12 бальній шкалі MSK). Крім того
за даними фахівців, підтоплення, селі і карсти приводять до підвищення
сейсмічності на 1 – 3 бали [2].
На 60% території України розвиваються процеси карстоутворення, у тому числі
на 27% виявляється відкритий карст (лійки, колодязі, прірви, обриви).
Зрушення характерні для зон тектонічних утворень, високих терас, ухилів
ерозійних систем, рік і водоймищ. Торік найбільші утрати від зрушень понесли
Дніпропетровська (35 млн. грн.), Луганська (22 млн. грн.) і Чернівецька
(близько 20 млн. грн.) області.
Абразивним процесам подверженно 2630 км морських берегів і 1200 берегів
водосховищ, що приводить до втрати щорічно сотень гектарів коштовних замілин.
В Україні підтоплено 900 тис. гектарів земель (15% територій) через глобальне
потепління та існування сухих і вологих періодів: втрати води з водоносних
комунікацій, неорганізований поверхневий стік, ліквідація чи погіршення
фільтраційних властивостей ґрунтів, зменшення випарів у зв'язку з
асфальтуванням, і т.д.
Підйому ґрунтових вод сприяє система водосховищ Дніпровського каскаду, що
приводить до підтоплення прилягаючих територій.
Основною причиною підтоплення сільськогосподарських угідь стало будівництво
дренажних споруджень: у зоні впливу Північно-Кримського каналу — підтоплено
96 тис. гектарів, Каховської зрошувальної системи — 5,1 тис. гектарів,
Каланчацкой — 9,1 тис. гектарів [ 2].
Підтоплення значних територій України є результатом безгосподарного
відношення до них, а це у свою чергу приводить до забруднення вод, підвищення
вологості і погіршенню санітарного стану територій, засоленню і заболоченню
ґрунтів, зниженню врожайності сільських угідь, виникненню зрушень, осідання,
карст, обвалів.
Більш 10 млн. гектарів території України займають ліси і торфовища, а щорічно
виникає 3,5 тисячі природних пожеж, що знищують більш 5 тис. гектарів лісу.
Близько 90% лісових пожеж виникають у 10 - кілометровій приміській зоні, з
них 60% — у 5-кілометровій зоні, у 90% випадків причиною яких є чи
необережність зловмисність людини.
На значній території України існує небезпека виникнення інфекцій через їхню
здатність десятки років існувати в навколишнім середовищі, передаючи
збудників хвороб людині через тварин, воду, ґрунт.