3. Аналіз реалізації природних загроз і прогноз їхнього розвитку

Виникнення надзвичайних природних ситуацій є в основному неконтрольованим

процесом, але існує ряд факторів, що сприяють їхніму виникненню [3]. До них

відносяться:

— збільшення техногенного навантаження на навколишнє середовище;

— аномальні зміни деяких параметрів біосфери, атмосфери, гідросфери і літосфери;

— висока урбанізація територій, нераціональне розміщення об'єктів

господарської діяльності;

— неефективність чи відсутність моніторингу компонентів природного середовища;

—низька вірогідність прогнозування небезпечних природних явищ;

— відсутність чи поганий стан гідротехнічних, протизсувних, протиселевих

захисних споруджень;

Таким чином, на території України можливе виникнення небезпечних і стихійних

явищ широкого спектру метеорологічних, гідрологічних, геологічних.

Безперечним є факт глобальних змін клімату.

4. Аналіз стану галузі техногенних загроз

Недосконала структура господарства України десятиліттями формувалася без

урахування об'єктивних потреб населення й екологічних можливостей її

конкретних територій. Морально застаріле і фізично зношене устаткування

обумовило інтенсивне використання енергії, води, інших ресурсів територій і

практично неконтрольовані викиди забруднюючих речовин в усі компоненти

природи. Таким чином, на сьогоднішній день для країни фактично сформоване

положення виробництва є головним чинником, що формує рівень техногенно-

экологической безпеки.

Сучасні тенденції розвитку народного господарства такі: використання

потенційне небезпечних технологій і виробництв, істотне погіршення

екологічних характеристик окремих регіонів, господарське освоєння територій з

підвищеною погрозою природних катастроф. Перевага доцентрових тенденцій у

розміщенні виробництва і населення, у свою чергу, приводить до концентрації

економічного і соціального життя у великих містах [4].

Наявність в Україні розвиненої промисловості, надвисока її концентрація,

колосальні промислові комплекси, частіше потенційно небезпечні, розвинена

система транспортних комунікацій у тому числі нафте-, газо- і

продуктопроводів, велика кількість енергетичних об'єктів, використання у

виробництвах значних кількостей потенційно небезпечних речовин збільшує

імовірність виникнення техногенних надзвичайних ситуацій, що несуть загрозу

природному навколишньому середовищу і людині.

Розподіл надзвичайних ситуацій техногенного характеру по видах за період

1997—2000 років представлено в таблиці 1[4].

Таблиця 1

Надзвичайні ситуації техногенного характеру

_:

Вид Надзвичайних ситуацій	кількість н. с.	загальножержавний	Регіо- нальний	місцевий	Об'єктивний	Загинуло людей	Постраждало людей
Пожежі, вибухи	655	10	14	232	389	711	697
Аварії з викидом шкідливих речовин	51			11	40	6	66
Наявність в ОС шкідливих речовин вище ГДК	44	1		13	30		2
Аварії з викидом радіоактивних речовин	2			1	1		2
Аварії на очисних спорудженнях	5			3	2	3
Гідродинамічні аварії	3			2	1	1

В Україні існує високий рівень радіаційної небезпеки, обумовленої розміщенням

на її території чотирьох атомних станцій із тринадцятьма атомними реакторами,

двох досвідчених ядерних реактора і більш трьох тисяч підприємств і

організацій, що використовують радіоактивні речовини і випускають

радіоактивні відходи.

Протягом останніх 4 років на АЕС України відбулося 131 надзвичайна ситуація

через позапланову зупинку реакторів. Розподіл аварій за зазначений період

приведено в таблиці 2.

В Україні функціонує близько 2 тисяч хімічно небезпечних виробництв, де

зберігається чи використовується 300 тисяч тонн сильнодіючих отруйних речовин

(СДОР).

За останні чотири роки в Україні відбулася 51 надзвичайна подія через викиди

СДОР.

У таблиці 2 приведена статистика надзвичайних ситуацій, які відбувались на

атомних електростанціях в межах України (тут приводяться дані щодо всіх

електростанцій) [4].

Таблиця 2

АЕС	Кількість надзвичайних ситуацій
Запорізька	53
Ровенська	35
Південно - Українська	24
Чорнобильська	12
Хмельницька	7

У господарствах України існує більш 1200 вибухо- і пожежнонебезпечних

об'єктів, в яких зосереджено більш ніж 13,6 млн. тони твердих і рідких

вибухо- і пожежнонебезпечних речовин: хімічні, нафто- і газопереробні,

коксохімічні, металургійні і. машинобудівні підприємства, мережа нафто-,

газо-, аміакопроводів, вугільні шахти. У таблиці 3 приведені дані про

кількості надзвичайних ситуацій, зв'язаних з пожежами і вибухами в

промисловості впродовж останніх чотирьох років.

Таблиця 3.

Надзвичайні ситуації в промисловості

Назва надзвичайної ситуації	кількість	Загинуло людей	Постраждало людей
Пожежі і вибухи в шахтах, підземних і гірських видобутках	132	262	148
Пожежі і вибухи в спорудженнях, комунікаціях і технологічному устаткуванні	136	53	117
Пожежі і вибухи на об'єктах розвідки, видобутку, переробки , транспортування і збереження пальних і вибухонебезпечних речовин, що легко займаються	62	9	114
Пожежі на радиаційно -, хіміко- і біологічно небезпечних об'єктах	13	7	2

Аварії на магістральних газопроводах, довжина яких більш ніж 35 тисяч

кілометрів, і нафтопроводах, довжина яких більш ніж 4 тисячі кілометрів;

компресорних нафтопереробних (31 шт.) і газопереробних (89 шт) станціях,

продуктопроводах (3,3 тис. км) в основному через злочинні ушкодження

призводять до значного негативного впливу на навколишнє середовище. За

останні чотири роки відбулося 136 аварій, особливо багато у Львівській

області [4].

Загальна площа сховищ виробничих відходів в Україні перевищує 30 тисяч гектарів,

вони постійно горять і забруднюють повітряне середовище газом і пилом. З

загальної кількості хвостосховищ - 70% (154) належать до вугільної

промисловості, 19% (42) — підприємствам металургійної і хімічної промисловості,

11 % — підприємствам будіндустрії. Крім того Україна має 2300

гідроспоруджень для збереження відходів хімічних, металургійних ,ТЕЦ,

промстоків агропромислового комплексу. Усе це негативно впливає на стан

навколишнього середовища і забруднює території і підземні води.

Сьогодні фіксується тривожна тенденція зниження рівня надійності гідротехнічних

споруджень Дніпровського каскаду, Довжина Якого складає 120 км. Досвід

експлуатації гребель показує, що після 50 років збільшується ймовірність

аварій, у тому числі й руйнування їхнього тіла. У 1994—1995 роках за

пропозицією Світового банку приведена експертиза робочого стану дніпровської

ГЕС, що визначила необхідність реконструкції її. При руйнуванні 1 Дніпровського

каскаду ГЕС можливе затоплення близько 60 тисяч гектарів земель, руйнування 80

мостів, зупинка роботи енергосистем, виведення з ладу до 2000 км ЛЕП,

вихід з ладу газового, водяного господарства, порушення транспортного

сполучення [2].

Основними шляхами проникнення на територію України небезпечних хімічних

речовин, особливо сильнодіючих отруйних речовин, є перенесення їх атмосферним

повітрям і поверхневими водами.