14.3. Можливі шляхи оптимізації екологічної ситуації

При розробці моделей оптимізації природокористування можливі два шляхи: перший – обмеження подальшого розвитку (відмова від будівництва промислових підприємств, зниження інтенсивності використання земельних, лісових, водних ресурсів тощо); другий – впровадження екологічно безпечних технологій, форм і методів господарської діяльності, а також природоохоронної техніки (машин, знарядь, механізмів). Другий шлях вважається зараз більш раціональним, що обумовлює необхідність розробки і застосування природоохоронних технологій і систем господарювання.

Для усунення дисбалансу між розвитком виробництва і станом природних ресурсів господарська діяльність повинна здійснюватись з дотриманням вимог охоронного ресурсозберігаючого природокористування, регульованої реконструкції і оптимізації ландшафтів та ведення господарства на принципово нових засадах по басейнових водозборах.

14.4. Збереження геологічного середовища та захист від небезпечних геодинамічних процесів

Снятинський район розташований у Передкарпатті. Територія району має рельєф з незначними перепадами висот і, в цілому, рівнинного типу. На сході району поверхня являє собою підвищену горбисто-пасмову лесову рівнину, а на решті території – плоску підвищену рівнину [74].

При більш детальному аналізі рельєфу територію району можна поділити на ряд морфогенетичних комплексів. Більшість з них належать до флювіально-аккумулятивного типу рельєфу і являють собою днища річкових долин, заплави та решту річкових терас різних ярусів. Ріки Прут з Черемошем та їх притоки винесли з Карпат в кінці міоцену, пліоцену і плейстоцену, тобто в період континентального розвитку Передкарпаття, величезну кількість уламкового матеріалу, який відклали передусім у карпатських передгір’ях, а також рознесли водами вздовж річкових долин у вигляді серії високих терас.

Терасові схили верхнього ярусу з незначними площадками простягаються з північного заходу на схід в північній частині району. Смуга цих терас має невелику ширину, яка становить в середньому 20 км. В деяких працях ці тераси називаються сьомою та шостою або першим та другим акумулятивним рівнем. Вони характеризуються наявністю потужних галечників, які перекриті з поверхні плащем безлесових суглинків. Галечники мають бурий колір, який надають їм сполуки заліза, та вміщають добре обкатані кременисті породи.

Тераси середнього ярусу (четверта і п’ята) розташовуються південніше більш широкою смугою майже в центрі району. Ширина цієї смуги становить в середньому 40 км. П’ята тераса поблизу Карпат має вигляд покриву, але вниз по ріках набуває рис долинної тераси. Четверта тераса піднімається над рівнем Прута на 22-25 м. Вона складена досить потужною товщею лесовидних суглинків, під якими залягає карпатський галечник невеликої потужності (1.5-2 м).

Тераси нижнього ярусу займають всю решту південної території району і простягаються в ширину далеко за її межами.

Друга тераса має найменшу ширину та невелику потужність алювію (4-6 м), отже, вона цокольна. Перша надзаплавна тераса є досить широкою. Ця тераса рівнинна, але на ній збереглися староріччя, які дещо ускладнюють її рельєф. Заплави в річці Прут та її притоках невисокі, складені переважно галечниками, що перешаровані гравієм та пісками і перекриті піщанистими суглинками.

З цих ярусів найкраще зберігає свої первинні акумулятивні форми нижній рівень терас, який створює рівнинні форми рельєфу. Середній ярус терас певною мірою захоплений ерозійними формами: долинами потічків, балками та ярами, котрі розчленовують переважно периферію терас. Високий рівень терас густо розчленований долинно-балочною мережею і виявлений лише окремими невеликими “острівцями”.

Терасовий комплекс в долинах Прута і Черемоша вже в достатній мірі зруйнований ерозією, зсувами, антропогенними втручаннями (видобуток гравію, піску, цегельних глин і т.ін.). Тому важливим є збереження цих терас, їх захист від активного втручання людини. Адже крім їх рельєфоутворюючого значення, тераси вміщають достатню кількість підземних і грунтових вод високої якості, які в умовах радіаційного забруднення можуть стати єдиним джерелом водопостачання населення.

На основі попередніх досліджень можна також відмітити наявність зони площинного розвитку зсувів – потоків в районі сіл Рудники, Джурів, Новоселиця, а також зони площинного розвитку зсувів – зсунень вздовж правих схилів річкової долини Прута від села Вовчківці до села Завалля. Розвиток їх пов’язаний із залученням в зсувні деформації терасового комплексу і корінних порід міоценового віку. Особливістю їх механізму є тривалий (не менше 50 років) період тимчасової стабілізації. Поблизу міста Снятин знаходиться зсувна деформація високих лівих схилів річки Прут в місцях склепінних антиклінальних піднять. Розміри стаціонарної ділянки 800х850 м2. Потужність деформованих відкладів до 80 м. Катастрофічне зміщення зсуву “Снятин” відбулося 12.07.77 р, в результаті чого було зруйновано п’ять будинків, пошкоджені інженерні комунікації протягом 300 м. При аналізі руху геодезичних реперів максимальна амплітуда зміщення відмічена в 1979-1980 рр. (від 50 до 294 см/рік), причому найбільш активні нижня та середня частини схилів. У верхній частині зміщення незначне (від 12 до 14 см/рік).

Терасово-акумулятивний рельєф різного ступеня розчленування панівний в Снятинському районі, але не єдиний. В північній частині району широкою смугою простягаються схилові поверхні грядово-горбистого пластово-ерозійного межиріччя з поширенням зсувних форм рельєфу. Абсолютні висоти цих межиріч в середньому становлять 300-350 м, а у вищих точках досягають 420-450 м. Відносні висоти над основним базисом ерозії – долиною Прута – досягають 120 м, що сприяло інтенсивному розчленуванню цих межиріч. Розчленуванню сприяв також і літологічний склад порід, представлених верхніми моласами Передкарпатського прогину, в яких переважають глини і глинисто-піщані породи косівської і дашавської свит. Ці породи не тільки легко розмиваються атмосферними і річковими водами, але й інтенсивно піддаються зсувам на схилах долин і горбів, а тому рельєф являє собою характерне сполучення розлогих річкових долин, схили яких і поверхні межиріч спотворені цілими серіями багатоярусних зсувів, які місцями роблять ці межиріччя не придатними до сільськогосподарської обробки.

Незначну, саму північну частину району займають вододільні поверхні з карстовими формами рельєфу. Карст в породах девону, силуру майже не здійснює шкідливого впливу при освоєнні території. Карст в крейдяно-мергельній товщі характеризується широким площинним поширенням і напівзахованою стадією розвитку, відзначається слабким ступенем активізації, перекритий невеликою (до 10 м) за потужністю товщею водопроникних четвертинних відкладів (піски, супіски, лесоподібні суглинки, глини). Активізація даного карсту можлива при порушенні природного гідрогеологічного режиму, особливо в зонах крупних водозаборів. Карст у вапняках і гіпсоангідритах неогену розвивається в напівзахованій або захованій стадіях. Його активізація можлива при техногенному втручанні. Найбільш небезпечними є карсти в сульфатних відкладах неогену.

Стосовно літосфери і геоморфосфери Снятинського району можна зробити висновок, що основний вплив на розвиток геологічного середовища, в тому числі і рельєфу, здійснюють і екзогенні процеси. Серед ендогенних процесів, що призводять до різко негативних наслідків, можна відмітити землетруси, які можуть охопити зони розломів, що відділяють Передкарпатський прогин від Покутсько-Буковинських Карпат.

Таким чином, захисту геологічного середовища та геоморфосфери необхідно приділяти значну увагу, зважаючи на їх динамічну нестійкість і літологічну незрілість гірських порід.