14.5. Захист педосфери та охорона земельних ресурсів

Земля є основним засобом виробництва в сільському і лісовому господарстві, просторовою базою розміщення і розвитку всіх галузей народного господарства, населених пунктів і доріг, інших елементів інфраструктури.

Снятинський район розташований в помірно теплій і вологій агрокліматичній зоні, що сприяє веденню сільського господарства. Воно є головною галуззю народного господарства району.

Найпоширенішими грунтами є чорноземи опідзолені та типові (35% площі району), темно-сірі опідзолені (25%), лучні і лучно-черноземні (15%), дерново-підзолисті (15%) та дернові.

Чорноземи опідзолені розміщені на пологих схилах південних експозицій в умовах глибокого залягання грунтових вод. Вони добре і на значну глибину гумусовані, у верхньому горизонті вміст гумусу становить від 3.4 до 4.4 відсотка. Реакція грунтового розчину в них слабокисла, гідролітична кислотність у середньому дорівнює 4.8 мг-екв. на 100 г грунту. Насичення основами коливається в межах від 73 до 88 відсотків. В складі увібраних основ в цих грунтах переважає кальцій над магнієм (відповідно 12.9-14.8 мг-екв. на 100 г грунту). На території Снятинського району вони простягаються широкою смугою із заходу на схід і охоплюють всю центральну та південно-східну частини району.

Темно-сірі опідзолені грунти залягають на широких вододільних просторах. Вони займають переважно північну частину району. За механічним складом ці грунти легко- та середньосуглинисті. Верхні горизонти збагачені фракціями пилу. Темно-сірі опідзолені грунти в орному шарі містять в середньому від 2.6 до 2.8 відсотків гумусу, кількість якого поступово зменшується з глибиною. Сольове рН в середньому становить 5.6. Гідролітична кислотність досить висока – 4.5 мг-екв. на 100 г грунту, насичення основами становить 74.4%. Рухомих форм фосфору в орному шарі в середньому є 7.0, а калію – 7.25 мг на 100 г грунту. Ці грунти підлягають детальному вивченню, оскільки цезієве забруднення розташоване якраз на них.

Лучні і лучно-черноземні грунти утворились під лучною трав'янистою рослинністю на алювіальних відкладах річкових заплав. Вони потрапляють під вплив тривалого затоплення повеневими і паводковими водами. На території району вони займають частину на півдні району, а частину на заході, а також в межах цілого району у вузьких терасованих днищах річкових долин. Гумусовий горизонт сягає глибин 20-40 см. Він темно-сірого кольору, дрібнозернистої структури, ущільнений. У лучних грунтах міститься в середньому 3.1% гумусу. Реакція грунтового розчину середньо- або слабокисла. Гідролітична кислотність невисока – в середньому близько 3 мг-екв. на 100 г грунту. Сума увібраних основ досягає 12.6 мг-екв. на 100 г грунту, а ступінь насичення основами – 80%. Вони мають середні запаси рухомих форм поживних для рослин елементів.

Дерново-підзолисті та дернові грунти поширені на середніх і високих терасах. В межах району вони поширюються в південно-західній частині та, частково, в межах цілого району. Гумусово-елювіальний горизонт має незначну глибину в декілька сантиметрів, чітко виражений ілювіальний горизонт, характерний темно-бурим забарвленням і великою щільністю, має глибину від 30 до 40 см. Ці грунти бідні на гумус, вміст якого становить від 1.0 до 2.5 відсотків. Сума увібраних кальцію і магнію у верхньому горизонті становить від 4.0 до 5.5 мг-екв. на 100 г грунту. У них низька обмінна здатність і буферність. У більшості випадків рН сольової витяжки коливається в межах від 4.0 до 5.0 залежно від ступеня опідзолення грунтів. Дернові грунти ще до кінця не сформувалися, тому мають різні характеристики на різних ділянках. Заходи щодо їх поліпшення повинні бути спрямовані на боротьбу з шкідливими процесами (розмивом, змивом, оглеєнням) та поліпшення їх фізико-хімічних властивостей.

При загальній площі Снятинського району в 60.2 тис.га під сільськогосподарські угіддя відведено 47.2 тис.га (78.4%). З них рілля займає 38.3 тис.га, сіножаті 2.2 тис.га, пасовища 5.3 тис.га. Землі, вкриті лісом, в 1999 році становили лише 3.0 тис.га. Окрім того під водою знаходиться 1.3 тис.га та забудовано площу в 3.8 тис.га. Осушені землі займають 9.0 тис.га. Загальна розораність території становить 63.6% від всієї площі району, що є досить високим показником і однією з екологічних проблем району.

Орні землі краще піддаються ерозійним процесам, ніж природні території. Грунти протягом періоду сільськогосподарської діяльності втратили майже 25 відсотків гумусу, що є значною втратою для умов Карпатського регіону. В цілому, в Снятинському районі було змито 12.3 тис.га земель, що становить 26 відсотків від загальної площі району. В області за ступенем змитості Снятинський район посідає 3 місце, поступившись Рогатинському і Галицькому районам.

Потрібно активно протидіяти процесу ерозії земель, оскільки заходи, які проводилися раніше, на жаль, не зупинили розвитку цих негативних процесів.

В Снятинському районі основним наслідком нераціонального освоєння території є нагромадження значної кількості сільськогосподарських угідь. До певного періоду вони були представлені сукупністю дрібноконтурних угідь навколо хуторів, сіл і невеликих міст. Орні землі були розміщені на рівнинних територіях і виположених схилах. В результаті проведених в 50-70 роках культуртехнічних робіт, дрібноконтурні угіддя були трансформовані у великі поля для забезпечення ефективної роботи механізмів. В орні землі переводились значні площі без врахування особливостей рельєфу, клімату та стійкості грунтів до антропогенного впливу, була знехтувана найголовніша мета раціонального землекористування – пристосування однорідних ділянок землі для потреб виробництва з врахуванням екологічних вимог.

Для забезпечення високих і стабільних урожаїв сільськогосподарських культур на значних площах району впроваджені інтенсивні технології, які базуються на внесенні високих доз добрив і застосуванні захисту рослин. Їх використання, порівняно з 1970 роком, зросло майже у два рази. Зменшення обсягу використання добрив в останні роки слід розглядати як явище, що негативно вплине на родючість грунтів і призведе до значного зниження урожайності всіх культур. У зв’язку з цим на сучасному етапі розумної альтернативи застосуванню добрив немає і рівень їх використання в найближчий період повинен бути доведений до оптимального.

Нераціональне використання земельного фонду, порушення природного балансу в структурі угідь, розміщення орних земель на крутих ерозійно-небезпечних схилах призвели до активізації водно-ерозійних процесів. Наслідком ерозії є перевитрати енергетичних і матеріальних ресурсів для пересіву пошкоджених посівів. Грунти втратили з орного шару майже 25% гумусу. Внаслідок ерозії родючість грунтів значно знижується, що не дозволяє досягти того рівня урожайності, який забезпечується кліматичними ресурсами. Відтворити еродовані грунти природним шляхом практично неможливо, а штучне відновлення вимагає значних трудових і фінансових затрат.

Порушився гідрологічний режим рік, внаслідок чого зросла імовірність формування повеней, різко знижується водність рік у межинні періоди. Виснажуються джерела, зникають малі річки. З розораних до самого урізу води схилів талими і дощовими водами в річки та інші водойми змиваються грунт, добрива, пестициди, хвороботворні бактерії, що призводить до замулювання водних об’єктів, забруднення і погіршення якості природних вод.

Відсутність ціни на землю обумовлює споживацьке ставлення до неї. На жаль землекористувачі не несуть відповідальності за якість та рівень родючості грунтів. Немає механізму, який би робив невигідним таке використання земель, в результаті якого погіршується їх стан. Землекористувачі одержать певний прибуток за вирощену продукцію навіть тоді, коли вони домоглися цього тільки за рахунок потенційної родючості грунту і при цьому застосовували технології, які призводять до посилення ерозійних процесів і погіршення властивостей грунтів.

Грунтовий покрив є надзвичайно тонкою і вразливою “плівкою” землі, яка зазнає в результаті антропогенного впливу значних змін, часто негативних і незворотних, що обумовлює його деградацію.

Специфікою Снятинського району, як і всієї Івано-Франківської області, є недостатня землезабезпеченість. Постійне зниження землезабезпеченості з одночасним зростанням потреб у продуктах харчування і сировини обумовлює необхідність інтенсивного використання земельних ресурсів і розв’язання, разом з цим, найбільш важливої проблеми – забезпечення охорони земель, відтворення і підвищення родючості грунтів.

Вигідне географічне положення і сприятливі кліматичні умови району зумовили раннє і щільне заселення території району, інтенсивне використання природних ресурсів. Однак, у процесі освоєння території були допущені і допускаються певні прорахунки, що призвело до розвитку негативних екологічних процесів і явищ. Сільськогосподарська освоєнність території Снятинського району становить 78.4% (табл.14.1).

До найбільш шкідливих забруднювачів навколишнього середовища належать радіоактивні речовини.

Після аварії на Чорнобильської АЕС питання про вплив радіоактивного забруднення на компоненти навколишнього середовища та здоров’я людини набуло важливого значення. Це обумовлено певними особливостями радіонуклідів – їх здатністю нагромаджуватись в організмі і високою канцерогенною і мутагенною дією. За масштабами і наслідками післядії, аварія на ЧАЕС є найбільшою технологічною катастрофою. В навколишнє середовище надійшло 50 мКu радіоактивних речовин. Значна їх частина випала в межах 30-кілометрової зони. Найбільшу небезпеку складають довгоживучі радіонукліди – плутоній 239, 240; цезій-134, 137; стронцій-90.

Загальна площа забрудненої радіонуклідами території в Івано-Франківській області становить 229.5 тис.га, із них 196.0 тис.га сільськогосподарських угідь і 35.5 тис.га лісового фонду. За даними обстежень, виконаних спеціалістами ВО”Спецатом” і обласної санепідемстанції, внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС в Івано-Франківській області найбільше радіоактивне забруднення території по Сs-137 має місце в Снятинському районі.

Для виведення радіонуклідів з грунту можна рекомендувати культури, що мають властивість швидко їх засвоювати. Це – ріпак ярий і озимий, гірчиця біла і сиза, рижій, редька олійна та ін.