10. Патогенні основи мікробіологічної діагностики черевного тифу і паратифів а і в. Методи мікробіологічної діагностики, їх оцінка.

Черевний тиф – це гостре системне захворювання, викликається S. Typhi. S. typhi – вид бактерій, що належить до родини Enterobacteriaceae, роду Salmonella. Викликає черевний тиф – антропонозну інфекцію, яка характеризується ураженням лімфатичного апарату тонкої кишки, бактеріємією, інтоксикацією, розеольозним висипом, збільшенням печінки і селезінки. Основний механізм зараження – фекально-оральний. Основні шляхи передачі – водний, харчовий, рідко – контактний.

Патогенез. Стадії патогенезу:

Дигустивная – збудник проходит по шлунково-кишечному тракту;

Інвазія – збудник проникає в ентероцити, в пеєрові бляшки і солитарные фолікули тонкого кишечника;

Лімфаденіт – збудник проникає в лімфоцити. А потім в черевну і грудну лімфатичну протоку;

Бактеріємія – збудник попадає попадає в кров ф циркулює з потоком крові;

Паренхіматозна дифузія – збудник з кров’ю заноситься в кістковий мозок, печінку, селезінку;

Видільна – образуется АТ, бактерії виділяються.

Формування імунітету і результат хвороби – смерть, одужання, бактеріоносійство.

Мікробіологічна діагностика. Для встановлення діагнозу черевного тифу в перший тиждень сіють кров (метод виділення гемо культури) у середовища накопичення: жовчний або селенітовий бульйон з подальшим пересіванням на диференціально-селективні середовища (Ендо, Плоскірєва, вісмут-сульфітний агар). Для ідентифікації виділеної культури використовують біохімічні тести і серологічні методи.

Починаючи з 2-го тижня захворювання проводять серологічну дослідження з метою визначення наявності і типу антитіл. Дослідження проводиться постановкою РНГА, яку ставлять О-, Н- і Vi-діагностикумами.

11. Сальмонели. Збудник черевного тифу. Біолог власт, аг будова, патогенез.

Сальмон у 1985. Рухливі Гр- палички із заокругленими кінцями. Капсул і спор не утв.. Фак. анаероби.Добре ростуть на простих жовчовмісних середовищах. Спльмонели мають джгутикрвий Н-аг і соматичний О-аг, деякі мають поверхневий Vi-аг. Антропонозне захворюванння. Зараженння видбувається перорально. Після проникненння черевнотифозних сальмонел у кишки людини минає певний строк (7-28 діб) протягом якого розвивються запальні явища в одиночних і групових лімфатичних фолькулах тонкої кишки. Наприкінці інкуб. Періоду сальмонели проникають у грудну лімфатичну протоку, а потім в кров, розвив стан бактеріємії і відбув занесення збудника у органи. На 2 тижн захворюванння в пеєрових бляшках накопич ендотоксин, вони всмоктуються в кров і відбув інтоксикація. На 3 тиж захв із жовчних проток і кишкових крипт сальмонели надходять у великій кількості у кишки, частина проникає знову в лімфатичні фолікули, сенсибілізовані під впливом первинного діяння на них сальмонел. Розвиваєьбся стан гіпергії з утв виразкових процесів. Імунітетет напружений і тривалий. Першими до кінця 1-го тижня з’являються ат до О-аг, які досягають макс титрів до розпалу захворювання, а потім зникають. АТ до Н –АГ з’являються в період реконвалесцеції і у щеплених осіб і тривало зберіг. Для специф профілактика викор вакцину ТАВtе і спиртову черевнотифозну вакцину, збагачену Vi антигеном. Лікув левоміцетин, рифампіцин.

12. Сальмонели, збудник гострого гастроентериту. Класиф. Мікробіол діагностика. Наиб.часто возбудителями сальмонеллеза являются серовары S.Typhimurium, S.Dublin, S.Choleraesuis

Сальмон у 1985. Рухливі Гр- палички із заокругленими кінцями. Капсул і спор не утв.. Фак. анаероби.Добре ростуть на простих жовчовмісних середовищах. Фак. анаероби.Добре ростуть на простих жовчовмісних середовищах. Спльмонели мають джгутикрвий Н-аг і соматичний О-аг, деякі мають поверхневий Vi-аг. За головним компонентом О-аг всі сальмонели поділяють на серологічні групи. Ці групи позначають великими літерами лат алфавіту ( А,В, С ...). Запропоновано існування тільки двох видів сальмонел – S enterica i S.bongori. Основні клінічні симтоми ( блювання, пронос, підв т) зумовлено дією ентеротоксину й ендотоксину, які вивільнюються при руйнуванні в кишечнику. Збудник може проникати у кров і заноситись в будь-яке місце організму викликаючи гнійні процеси. Лаб діагн. Бактеріологічне досл (промивні води шлунку, випор, сеча, кров). РНГА, ІФА, наростанння титру ат у динаміці захв.