- •Еволюція коків, їх загальна характеристика. Стафілококи, біологічні властивості, класифікація, практичне значення.
- •Роль стафілококів у розвитку патології людини, патогенез спричинених ними процесів. Характеристика токсинів і ферментів патогенності. Роль у виникненні внутрішньо лікарняної інфекції.
- •Методи мікробіологічної діагностики стафілококових процесів та їх оцінка. Імунітет при стафілококових захворюваннях. Препарати для специфічної профілактики і терапії, оцінка.
- •Стрептококи, біологічні властивості, класифікація. Токсини, ферменти патогенності.
- •Стрептококи пневмонії, біологічні властивості. Патогенність для людини і тварин. Мікробіологічна діагностика пневмококових захворювань
- •Гонококи. Біологічні властивості, патогенез і мікробіологічна діагностика захворювань. Профілактика і специфічна терапія гонореї та бленореї.
- •Патогенні основи мікробіологічної діагностики черевного тифу і паратифів а і в. Методи мікробіологічної діагностики, їх оцінка.
- •11. Сальмонели. Збудник черевного тифу. Біолог власт, аг будова, патогенез.
- •13,14. Шигели. Біолог власт, класиф, Патогенез дизентерії.
- •35.Лептоспіри і їх характеристика,класифікація.Патогенез,імунітет і мб.Діагностика. Специфічна профілактика і терапія.
- •36.Борелії.,біолог властивості.Патогенез.Збудники ендемічного і епідемічного поворотного тифу.Профілактика і терапія поворотного тифу. Збудник хвороби Лайма.Патогенез,терапія,діагностика,профілактика.
- •39.Мікоплазми,класифікація.Біолог.Властивості,методи культивування.Патогенез,діагностика.
- •40.Хламідії,класифікація,біолог.Вл.Методи культивування.Роль в розвитку патології людини.Мікроіолог.Діагностика.
- •41.Малярійний плазмодій,характеристика.Патогенез малярії.Мікробіог.Діагностика.Профілактика і терапія.
- •42.Кампілобактери.Біолог.Властивості,мікробіолог.Діагностика.
- •43.Хелікобактер пілорі.Відкриття,біолог.Влстивості,патогенез.Метода мікробіолог.Діагностики.Сучасні методи лікування
- •44.Сучасні методи лабораторної діагностики інфекц.Захворювань.
- •45.Ієрсинії-збудники псевдотуберкульозу і ентероколіту,властивості,діагностика
- •45.Патогенні гриби і актиноміцети (збудники канидозу,дерматомікозу, їх характеристика). Принципи мб діагностики
- •46. Токсоплазма,морфолоособливості культивування. Патогенез захворювань. Мб діагностика. Специфічна терапія.
- •48. Патогенні спірили. Збудник гарячки від укусу щурів. Мб діагностика захворювання.
- •50. Умови виникнення внутрішньолікарняної інф-ії. Мб роль гнійно-запальних, опікових інфекцій, та інфекцій ран, спричинених лікарняними штамами.
- •56. Санітарно-показові мікроорганізми, вимоги до них, їх значення для характеристики об'єктів навколишнього середовища.
- •57. Принципи санітарно-мікробіологічних досліджень об'єктів навколишнього середовища, їх оцінка. Санітарно-бактеріологічний контроль за якістю питної води. Вимоги Державного стандарту до питної води.
- •59/58 Мікрофлора води. Фактори самоочищення води. Виживання патогенних мікроорганізмів у воді. Роль води у передачі інфекційних захворювань
- •58/59. Вода як середовище проживання і зберігання мікроорганізмів. Автохтонна і алохтонна мікрофлора відкритих водоймищ. Сапробність. Мікроорганізми -показники процесу самоочищення води.
- •60. Екологія мікроорганізмів. Мікрофлора навколишнього середовища: повітря, води, ґрунту. Методи дослідження
- •61. Санітарно-показові мікроорганізми, які використовують при оцінці якості води
- •62. Методи санітарно-бактеріологічного дослідження води та їх оцінка.
- •63. Мікрофлора грунту. Роль грунту у передачі інфекційних захворювань. Фактори, які впливають на виживаність патогенних мікроорганізмів у ґрунті.
- •64. Санітарно-показові мікроорганізми, які використовують при оцінці забруднення грунту. Методи санітарно-мікробіологічного дослідження ґрунту.
- •65. Мікрофлора повітря, її характеристика. Роль повітря у передачі інфекційних захворювань.
- •66. Мікробне число і санітарно-показові мікроорганізми повітря закритих приміщень, методи визначення, їх оцінка.
- •67 Санітарно-показові мікроорганізми повітря, методи їх виявлення. Критерії оцінки чистоти повітря закритих пФСриміщень.
- •69 Збудники харчової токсикоінфекції. Принципи санітарно-бактеріологічних досліджень харчових продуктів.
- •72. Санітарно бактеріологічне дослідження харчових пробуктів на виявлення патогенних стафілококів
- •73 Санітарна вірусологія, предмет завдання значення санітароної вірусології в діяльності лікаря.
- •77 Роль повітряного середовища у поширенні збудників респіраторних вірусних інфекцій. Методи відбору проб повітря та індикації респіраторних вірусів.
60. Екологія мікроорганізмів. Мікрофлора навколишнього середовища: повітря, води, ґрунту. Методи дослідження
ЕКОЛОГІЯ МІКРООРГАНІЗМІВ
Живий мікросвіт людини і нашого довкілля зазнав великих змін. Продовжується інтенсивна мікробна корозія землі, колонізація різних об'єктів зовнішнього середовища й харчових продуктів зміненими бактеріями, грибами, вірусами. З року в рік зростають носійство патогенних бактерій серед медичного персоналу та різноманітні дисбактеріози відносно здорових і хворих людей. Все частіше виникають шпитальні інфекції, спричинені патогенними й умовно-патогенними мікроорганізмами. Все це вимагає розробки нових і вдосконалення існуючих методів лабораторного дослідження мікрофлори води, повітря, грунту, інших об'єктів оточуючого середовища, харчових продуктів. Важливого значення набуває визначення дисбактеріозів людини, носійства золотистих стафілококів, менінгококів, збудників дифтерії, холери, черевного тифу, дизентерії. Лікар будь-якого профілю повинен знати, як правильно взяти досліджуваний матеріал, доставити його до профільної лабораторії, провести мікробіологічне дослідження, правильно оцінювати його результати
Санитарное состояние объектов окружающей среды регламентируется по различным физико-химическим и санитарно-микро-биологическим показателям.
Загрязненность воды микробами контролируют по 4 основным показателям: 1) микробному числу воды; 2) коли-титру и коли-индексу; 3) по обнаружению патогенных бактерий кишечной группы; 4) количеству термофилов в почве.
Микробное число (количество микроорганизмов в 1 мл исследуемой воды) определяют количественным высевом разведенной в 10, 100 и 1000 раз воды в чашки Петри с мясопептонным агаром с последующим подсчетом числа выросших колонии.
Для определения коли-титра используют такие показатели: наличие как обычной фекальной кишечной палочки, так и БГКП. Данных бактерий выявляют методом бродильной пробы. Сущность метода заключается в посеве уменьшающихся объемов исследуемой воды в среды накопления (например, глюкозо-пептонная среда с индикатором pH и газообразования), последующим культивированием и высеве помутневших (забродивших) проб на среду Эндо. Кишечную палочку определяют по росту колоний красного цвета (лактозоположительные), состоящих из грамотрицательных палочек, которые не продуцируют оксидазу. Затем по расчетным таблицам определяют коли-титр и коли-индекс.
Коли-индекс можно определить, профильтровав исследуемую воду через мембранный фильтр и поместив последний на среду Эндо. Из осевших на фильтре кишечных палочек вырастают колонии красного цвета, состоящие из грамотрицательных палочек. При коли-индексе питьевой воды более 10 БГКП (10 бактерии на 1 л воды) дают немедленный ответ о факте фекального загрязнения воды.
Санитарно-микробиологическую оценку почвы проводят путем определения ее фекального загрязнения по коли-титру, титру энтерококка и перфрингенс-титру. Одновременно определяют и микробное число почвы. Обычно фекальное загрязнение сопровождается увеличением в почве количества БГКП и спорообра-зующих анаэробов группы Clostridium perfringens. В результате самоочищения почвы бактерии группы кишечной палочки (БГКП) исчезают, но еще в течение определенного времени в ней находят Clostridium perfringens. Следовательно, присутствие в почве определенного количества Clostridium perfringens и отсутствие БГКП свидетельствуют о старом фекальном загрязнении.