10. Поняття й ознаки системи права України як явища обєктивного характеру. Дайте стислу х-ку структурних елементів системи права. Що таке структура правової норми?

Система права - це внутрішня структура права, котра виражається в єдності й погодженості всіх діючих норм права даної держави, а також у їхньому розподілі по галузях і інститутам права.

Право як система характеризується наступними ознаками:

По-перше, право - це органічно ціле правове явище, а не випадковий набір правових норм. Система права характеризується об'єктивністю. Вона не може створюватися за суб'єктивним розсудом людей, оскільки обумовлена ​​реально існуючою системою суспільних відносин. Право, з одного боку, відображає у специфічній формі цю систему відносин, а з іншого боку, робить на неї регулюючий вплив. Якщо право у своїх нормах неадекватно відображає потреби суспільного життя, то воно стає гальмом суспільного прогресу. Так звані «мертві» закони або норми є результатом довільного правотворчості, що не враховує або не зазнала об'єктивних потреб суспільного життя.

Для системи права характерні єдність і взаємозв'язок норм, її складових. Вони не можуть функціонувати ізольовано. Їх регулююча сила полягає у взаємоузгодженості і загальної цілеспрямованості. Будь-який структурний елемент, витягнутий з системи права, позбавляється системних функцій, а, отже, і соціальної значущості. [4, с. 289]

По-друге, система права - це різноманітне правове яв ня, що включає неоднакові за своїм змістом та обсягом структурні елементи. Будучи цілісним утворенням, система права у той же час підрозділяється на норми права, інститути права, підгалузі і галузі права. Такий розподіл пояснюється великою різноманітністю суспільних відносин, які відображає і регулює система права.

Основні структурні елементи системи права:а) норми права;б) інститути права,в) галузі права.

Норми права - вихідний компонент, ті "цеглинки", з яких і складається в остаточному підсумку всі "будинок" системи права Норма права завжди є структурним елементом певного інституту права й певної галузі права

Інститут права- це відособлена частина галузі права, сукупність правових норм, що регулюють певну сторону якісно однорідних суспільних відносин (наприклад, право власності, спадкоємне право - інститути цивільного права).

Галузь права - це самостійна частина системи права, сукупність правових норм, що регулюють певну сферу якісно однорідних суспільних відносин (наприклад, цивільне право регулює майнові відносини).

Структура норми права визначається як сукупність чітко визначених елементів, які у процесі взаємодії забезпечують функціональну самостійність норми.

Структура норми:

— це ідеальна логічна конструкція, що забезпечує процес регулювання відносин між людьми;

— це модель можливої поведінки, яка сформувалась у процесі суспільного розвитку;

— це засіб пізнання та використання правової дійсності;

— це об'єктивований результат відображення у правовій нормі певного суспільного відношення з точки зору особливостей його типу, виду, суб'єктів, об'єктів, поширеності і повторюваності;

— це єдність ідеальної (відображає набір логічно взаємодіючих елементів) та реальної (як результат правового опосередкування суспільних відносин) структури;

— це система взаємопов'язаних елементів, що взаємодіють між собою;

— це категорія, що залежить від законодавця з точки зору формування структурних елементів та їх залежності від системи юридичних фактів;

— це динамічна категорія, що забезпечує прояв різноманітних властивостей структурних елементів залежно від зміни фактичних обставин, різновиду суб'єктів та мети регулювання;

— це категорія, що забезпечує стійкість правових норм як єдиного державно-владного засобу упорядкування відносин у межах суспільства.

11.Правові відносини. Правоздатність та дієздатність суб’єктів правовідносин.Як вони співвідносяться?Від яких факторів залежить зміст і об’єм дієздатності.

Правові відносини — це специфічні суспільні відносини, що виникають на основі норм права, учасники яких є носіями суб'єктивних прав та юридичних обов'язків.

Юридичний зміст правовідносин — це можливість певної поведінки уповноваженого, необхідність відповідних дій або необхідність утримання від заборонених дій зобов’язаного суб'єкта.

Фактичний зміст — реальна поведінка суб'єктів.

Суб'єктами права є особи чи організації, за якими визнано законом особлива юридична властивість (якість)правосуб'єктності, що дає можливість брати участь у різних правовідносинах з іншими особами та організаціями.

Правосуб'єктність включає правоздатність та дієздатність, а також правовий статус суб'єкта права. Під правоздатністю розуміється здатність мати права та обов'язки, передбачені законом, тобто конкретні позитивні права та обов'язки учасників різних правовідносин. Під дієздатністю мається на увазі здатність своїми діями набувати права і створювати для себе юридичні обов'язки.

Цивільна дієздатність. На відміну від правоздатності, яка гарантує фізичній особі можливість мати цивільні права і обов'язки незалежно від її волі, цивільна дієздатність пов'язана з активним волевиявленням.

Для того, щоб вільно виявляти свою волю особа повинна бути волездатною, тобто здатною самостійно оцінювати ті життєві ситуації, в яких вона опинилась, приймати адекватні рішення щодо виходу з них, самостійно нести відповідальність за свої юридичні дії. Для таких осіб більшість життєвих ситуацій не викликають ніяких проблем. Якщо ж особа не володіє або володіє недостатньо волездат-ністю, то її дії, як правило, не мають юридичної сили.