Cхема діагностики та лікування інфекційно-токсичного шоку
Епідеміологічний анамнез:
- наявність
вогнищевої інфекції у хворого; -
хворі з високим ступенем вірогідності
шокових реакцій (генералізована форма
менінгококової інфекції, сепсис та
інше); -
введення великих доз антибіотиків
бактерицидної дії
yyyyyy
так. Клінічні ознаки: ні
рання фаза (І
ступінь): Масивна
дія на організм мікробних токсинів,
інтоксикація, гарячка, озноб, головний
біль, біль у черевній порожнині; шкіра
звичайного кольору, суха, тепла; АТ
систолічний – 90-140 мм рт. ст. зменшення
пульсового тиску; зниження темпу
сечовиділення; шоковий індекс 0,7-1,0. Виражений
шок (ІІ ступінь): зниження
температури, порушення свідомості;
шкіра бліда, волога, холодна, посилюється
ціаноз; АТ систолічний < 90 мм рт. ст.,
пульс 120-140 за хвилину; шоковий індекс
1,0-1,4; задишка, інтерстиціальний набряк
легенів; олігоанурія (виділення сечі
менше 25 мл/г); метаболічний ацидоз. Пізня
фаза шоку (ІІІ ступінь): шкіра
холодна, землистого відтінку, геморагії
навколо суглобів; температура нижче
36,00
С; пульс ниткоподібний, АТ систолічний
на критичному рівні; шоковий індекс
1,5 та вище, розлади дихання, анурія;
втрата свідомості
Н
ys
yyyy
так, інфекційно-токсичний шок. Верифікація діагнозу:
- бактеріологічне
дослідження крові, ліквору, сечі, жовчі
та інших біологічних субстратів;
загальний аналіз крові (лейкоцитоз,
еритроцитоз, тромбоцитопенія, прискорення
ШОЕ); наявність змін у сечі (еритроцити,
лейкоцити, білок, циліндри); біохімічний
аналіз крові (підвищені показники
білірубіну, креатиніну, індикану,
сечовини); коагулограма (порушення
згортувальної функції крові); визначення
кислотно-лужного стану (ацидоз)
`
ні
так
так. Діагноз підтверджено: ні
-
сформулювати діагноз із зазначенням
основного захворювання, яке ускладнилось
інфекційно-токсичним шоком, ступеня
тяжкості
- диференціальний
діагноз із шоками іншої етіології,
ДВЗ-синдромом, бактеріальними інфекціями,
які супроводжуються гарячкою
Лікування:
-
хворих заборонено транспортувати;
дезінтоксикаційна терапія; етіотропна
терапія (антибіотики бактеріостатичної
дії); глюкокортикоїди (ІІ-ІІІ ступінь
шоку); корекція мікроциркуляції
(гепарин, трентал); сечогінні (манітол,
маніт); інгібітори протеаз; вітамінотерапія
Одужання: виписування
-
зникнення
клінічної симтоматики основного
захворювання;
нормалізація лабораторних показників
Диспансеризація:
- згідно з основним
захворюванням
Схема діагностики та лікування інфекції ротавірусної (Rotavirosis)
Епідеміологічний анамнез:
- вживання харчових
продуктів, що не пройшли належної
термічної обробки; немиті овочі та
фрукти; контакт із хворим на діарею і
катаральними ураженнями верхніх
дихальних шляхів; частіше хворіють
діти до 3 років; захворюваність частіше
має вигляд групових спалахів; зимова
сезонність
ні
так. Клінічні ознаки:
- гострий початок,
водяві випорожнення без патологічних
домішок із частотою до 10-15 разів на
добу, нудота, блювання; дегідратація
при помірно вираженій температурній
реакції і симптомах загальної
інтоксикації; явища риніту, фарингіту,
збільшення шийних лімфовузлів; болючість
в епігастрії і навколопупковій ділянці,
сильне буркотіння у правій здухвинній
ділянці; тривалість хвороби – 2-7 днів
н
ннннннн
ні
ні
ні
так, ротавірусна інфекція. Верифікація діагнозу:
-
вірусологічне дослідження – виявлення
ротавірусів у калі протягом перших
6-8 днів хвороби; серологічні дослідження:
РН, РГГА з ротавірусним АГ (діагностичний
титр 1:16 і вище); ІФА, ПЛР; у загальному
аналізі крові в період розпалу –
лейкопенія із зниженням кількості
паличкоядерних гранулоцитів з відносним
лімфо- і моноцитозом; копрограма: у
калових масах багато неперетравленої
клітковини, зерен крохмалю, незмінених
м’язових
волокон
і
так
так. Діагноз підтверджено: ні
- визначення
остаточного діагнозу з зазначенням
ступеня тяжкості хвороби, форми
- диференціальний
діагноз із холерою, шигельозом,
ешерихіозом, гастроентерити-чними
формами сальмонельозу, аденовірусною
інфекцією, кишковим єрсиніозом,
протозойними захворюваннями (лямбліоз,
криптоспороїдоз, балантидіаз)
Лікування:
-
госпіталізація
за клінічними показаннями, ізоляція
на 10-15 діб; дієта: виключення молока і
молочних продуктів, обмеження вуглеводів;
патогенетична терапія: регідратація
(при І і ІІ ступені дегідратації –
перорально (розчин Рінгера з глюкозою,
чай, морс, мінеральна вода); при тяжкому
зневодненні – в/в регідратаційна
терапія); поліферментні препарати:
мексаза, фестал, панкреатин; ентеросорбенти
Одужання: виписування
-
зникнення
клінічної симптоматики; -
нормалізація лабораторних показників
Диспансеризація:
-
діти,
які перехворіли на тяжку форму
ротавірусної інфекції, перебувають
під лікарським наглядом протягом 6
місяців
Схема діагностики та лікування кампілобактеріозу (Сampylobacteriosis)
Е
-
вживання непастеризованого молока,
м’ясних продуктів, які не пройшли
належної термічної обробки; прямий
контакт із хворими тваринами (домашня
худоба, коти, собаки, кури); проживання
у приміщеннях, в яких є миші або щури,
контакт із дикими гризунами за характером
професійної діяльності (лаборант,
зоолог); можливе інфікування новонароджених
від батьків та персоналу; частіше
хворіють діти, вагітні, люди похилого
віку; переважає літня сезонність
ні
так. Клінічні ознаки:
-
гастроінтестинальна
форма: гострий
початок з гарячки, симптомів загальної
інтоксикації; синдром гастроентериту
(нудота, блювання, болі в животі навколо
пупка, рідше в епігастральній ділянці,
кал рідкий, пінистий); при тяжкому
перебігу – симптоми зневоднення;
плескіт, бурчання в навколопупковій
ділянці і за ходом товстої кишки,
нерідко різка болючість, спазмування
та ущільнення сигмоподібної кишки.
Генералізована
(септична) форма з
типовими проявами септикопіємічного
процесу. Субклінічна
(інапарантна,
безсимптомна) форма. Хронічна
форма:
тривалий хвилеподібний субфебрилітет,
астенічний синдром, можливий кон’юнктивіт,
кератит, вагініт, вульвовагініт,
ендоцервіцит, можливе безпліддя, іноді
під час загострення з’являються ознаки
менінгіту (серозного чи гнійного)
ні
так
так, кампілобактеріоз. Верифікація діагнозу:
- виділення збудника
з фекалій, крові, спинномозкової рідини,
тканини абортованого плода; посів на
спеціальні селективні тверді поживні
середовища з діамантовим зеленим, з
тіогліколятом або на триптиказосоєвий
бульйон з 5 % баранячої або кінської
крові й антибіотиками; серологічна
діагностика: парні сироватки, взяті з
інтервалом 10-14 днів- РНГА (титр
1:320-1:650), РЗК, РА, РПГА, ІФА, РІФ, ПЛР
так. Діагноз підтверджено: ні
- визначення
остаточного діагнозу з зазначенням
форми і ступеня тяжкості хвороби,
ускладнень
- диференціальний
діагноз із гастроінтестинальною формою
сальмонельозу, шигельозом, ротавірусною
інфекцією, гастроентеритом, зумовленим
вірусом Норфолк, отруєнням стафілококовим
ентеротоксином; при розвитку синдрому
дегідратації з холерою; при сильних
болях у животі-гострим апендицитом,
панкреатитом; генералізована форма -
з сепсисом іншої етіології; хронічна
форма - з бруцельозом, токсоплазмозом
Лікування:
- госпіталізація
за клінічними показаннями; етіотропна
терапія: еритроміцин і фторхінолони,
аміноглікозиди; при хронічних
формах-повторні курси антибіотикотерапія
з інтервалом 7-10 днів між ними;
загальнозміцнювальна терапія;
патогенетична терапія – дезінтоксикація,
регідратація
Одужання: виписування
- зникнення
клінічних симптомів, нормалізація
лабораторних показників
Диспансеризація:
- протягом 1 місяця
після клінічного одужання
Схема діагностики та лікування кандидозів (Candidosis)
Епідеміологічний анамнез:
-
тривале лікування антибактеріальними
препаратами, кортикостероїдами,
цитостатиками, систематичне застосовування
гормональних контрацептивів; тяжкі
гострі й хронічні інфекційні та
соматичні захворювання; тяжкі хірургічні
втручання; ендокринопатії (цукровий
діабет, гіпопаратиреоїдоз), гемобластози,
ферментопатії, порушення функції
імунної системи (функцій макрофагів,
Т-лімфоцитів; тимома, хвороба Ходжкіна);
дисбактеріоз кишечнику; порушення
харчування; дія іонізуючої радіації,
ВІЛ-інфекція, недотримання гігієнічних
норм; частіше уражаються діти і особи
похилого віку
ні
так. Клінічні ознаки:
-
ураження слизових оболонок: білі
нальоти, що легко знімаються. Шкірний
кандидоз: гіперемія,
мацерація, свербіж в анусі, пароніхії,
гіперкератоз, ураження нігтів, вогнищеве
облисіння.
Дисеміновані форми: ураження
слизових оболонок стравоходу, шлунка,
трахеї, бронхів. Кандидоз
стравоходу: болі
та відчуття перешкоди при ковтанні,
загрудинні болі. Кандидозний
сепсис: тяжкий
перебіг, висока гарячка неправильного
типу з ознобами, значна загальна
інтоксикація, декілька вогнищ ураження
– сітківка, склоподібне тіло, легені,
можливий гнійний менінгіт і абсцес
мозку. Кандидоз
кишечнику: пронос,
домішки крові у випорожненнях. Можливий
абсцес нирок з азотемією, артрити,
остеомієліти, міозити
н
і
так
так, кандидоз. Верифікація діагнозу: ні
- мікроскопія
мокротиння, випорожнень, матеріалу із
зіву; виділення збудника із крові,
спинномозкової та внутрішньосуглобової
рідини, з біопсійних тканин; -
серологічна діагностика: РЗК та РА
(титр 1:160-1:1600 або збільшення титру АТ
в динаміці (у ВІЛ – інфікованих
серологічні тести негативні), ІФА
так. Діагноз підтверджено: ні
-
визначення кінцевого розгорнутого
діагнозу (форми, тяжкості, локалізації,
ускладнень)
- диференціальний
діагноз із туберкульозом, бактеріальними
пневмоніями, аспергильозом, нокардіозом,
гістоплазмозом, хірургічною патологією
Лікування:
- усунення факторів,
які зумовили розвиток кандидозу;
вітамінотерапія (вітамини групи В і
С); етіотропна терапія: при шкірній
формі – протимікозні мазі, лікування
відкритим методом; при ураженні слизових
– місцево суспензії з ністатином; при
дисемінованих, вісцеральних та септичній
формах – дифлюкан, амфотерицин В,
кетоконазол; симптоматичне лікування
Одужання: виписування
- зникнення
клінічної симптоматики;
-
нормалізація лабораторних показників
Диспансеризація:
- за клінічними
показаннями
Схема діагностики та лікування кашлюка (Рertussis)
Епідеміологічний анамнез:
- контакт із хворою
людиною в катаральному та в перший
тиждень спазматичного періоду (25-30
днів);
- найчастіше
хворіють діти 1-5 років; - сезонність
осінньо-зимова
так. Клінічні ознаки: ні
-
катаральний
період (триває
3-14 днів): початок з катаральних явищ
(кашель, нежить, чхання); загальний стан
задовільний, температура нормальна,
рідко – субфебрильна; сухий кашель
поступово посилюється, набуває стійкого
характеру і не піддається звичайним
засобам лікування. Спазматичний
період (триває
2-4-6-тижнів): типовий напад у вигляді
серії кашльових поштовхів на фоні
неповного утрудненого видоху на тлі
задовільного стану, реприз (форсований
свистячий вдих); під час нападу обличчя
одутле, червоніє, синіє, очі сльозяться,
вени шиї набухають: у тяжких випадках
– крововиливи в склери, носові кровотечі,
корчі, непритомність, апное, самовільне
виділення сечі, випорожнення, виразка
на вуздечці язика; число нападів від
10 до 40 і більше; можливість спровокованого
нападу (плачем, прийманням їжі); виділення
склоподібного харкотиння після нападу,
можливе блювання; між нападами обличчя
одутле, бліде, з крововиливами в склеру,
в шкіру, підшкірна емфізема; над легенями
коробковий перкуторний звук;
рентгенологічно:підвищена прозорість
легеневих полів, посилений бронхіальний
малюнок; у крові: лейкоцитоз, лімфоцитоз;
“кашлюкова сеча”; висока відносна
густина, незначне забарвлення, велика
кількість сечової кислоти, що осідає
у вигляді порошку. Стадія
видужання триває
до 3 місяців: напади поступово слабшають
і зникають
н ннннннн ні
:
так, кашлюк. Верифікація діагнозу: ні
- бактеріологічне
дослідження – метод кашльових пластинок
– на чашку Петрі з кров’яним агаром
або за допомогою сухих, не змочених у
поживному середовищі тампонів висівають
на рідкі живильні середовища слиз із
задньої стінки глотки; серологічні:
РА, РЗК, РНГА в парних сироватках
(діагностичний титр 1:80, збільшення
титру антитіл у 4 рази), ІФА, ПЛР
ні
- диференціальний
діагноз із бронхолегеневою формою
муковісцидозу, туберкульозу,
бронхоаденітом, бронхоектазами,
енцефалітом з бульбарними розладами,
грипом, кором
так
Лікування:
- госпіталізують
дітей першого року з середніми та
тяжкими формами, з наявністю ускладнень,
за епідеміологічними показаннями;
режим (усунення подразників, провітрювання,
вологе прибирання); етіотропна терапія:
в катаральному періоді – антибіотики
(азитроміцин, сумамед, цефалоспорини)
7-10 днів, також – при ускладненнях;
нейролептики (аміназин, пропазин,
седуксен, реланіум, дроперідол);
новокаїнова блокада; киснева терапія,
палата мікроклімату; гіпербарична
оксигенація; антигістамінні препарати
(димедрол, супрастин); муколітичні,
бронхорозширювальні препарати
Одужання: виписування
- нормалізація
клінічної симптоматики;
Диспансеризація:
- за наявності
ускладнень: контроль дільничного
лікаря протягом місяця
Схема діагностики та лікування кишкового клостридіозу (Clostridiosis intestinalis)
Епідеміологічний анамнез:
-
довготривала антибіотикотерапія або
хіміотерапія; -
овочі, фрукти, забруднені землею; -
порушення санітарно-гігієнічного
режиму
ні
так. Клінічні ознаки:
-
гострий
початок хвороби – з поносу; -
гіпертермія
39-40 0С; -
рясний
рідкий водявий стул зеленого кольору,
з гнильним запахом; -
сильний
переймоподібний біль у животі; -
спазм
і болючість кишечника; -
пониження
тонусу м’язів
кінцівок, атактична хода
н ннннннн ні
ні
так, кишковий клостридіоз. Верифікація діагнозу:
- бактеріологічне
дослідження калу, продуктів; -
виявлення специфічних токсинів (токсин
А і Б) у випорожненнях; -
ІФА
так
так. Діагноз підтверджено:
ні
- визначення клінічної форми, тяжкості
перебігу, ускладнень
- диференціальний діагноз із стафілококовим
ентероколітом, сальмонельозом,
шигельозом, ХТІ
Лікування:
- відміна
антибіотикотерапії, хіміотерапії; -
ванкоміцин по 0,5 – 2 г 3 рази на добу 10
днів; -
дезінтоксикаційна терапія; -
симптоматична терапія
Одужання: виписування
-
зникнення клінічної
симптоматики
Диспансеризація:
- за клінічними
показаннями
Схема діагностики та лікування кліщового енцефаліту (Encephalitis acarinarum)
Епідеміологічний анамнез:
-
перебування в ендемічному регіоні
(Полісся, передгір'я Карпат, гірські
райони Криму); укуси кліщів Ixodes
persulcatus, Ixodes ricinus; вживання сирого козячого
молока хворих тварин; весняно-літня
сезонність
так. Клінічні ознаки: ні
-
гострий початок (озноб, сильний головний
біль, нудота, блювання, підвищення
температури до 39-40 0С,
міалгії, парестезії); локалізована
гіперемія шкіри обличчя, шиї, слизових
оболонок, ін’єкція судин склер; з
2-3-го дня менінгеальні симптоми; мляві
парези, паралічі м’язів шиї (звисаюча
голова), плечового пояса; можливі
спастичні парези нижніх кінцівок,
порушення функції черепних нервів,
бульбарні розлади; в цереброспінальній
рідині незначний лімфоцитоз, збільшення
білка. Гарячкова
форма: доброякісний
перебіг, підвищення температури не
більше 5-6 днів; головний біль, нудота
помірна; неврологічна та менінгеальна
симптоматика швидко зникає. Двохвильова
молочна гарячка: аліментарне
зараження – споживання сирого молока;
гострий початок; перша температурна
хвиля триває 2-7 днів: період апірексії
5-12 днів; другий гарячковий період
починається гостро; з’являється
загальномозкова та вогнищева симптоматика
ураження мозку. Менінгеальна
форма: гарячка
триває 7-10 днів; різкий головний біль,
блювання, чіткі менінгеальні симптоми;
зміни в цереброспінальній рідині
протягом 2-4 тижнів. Менінгоенцефалітична
форма: з
2-4 дня на тлі гіпертермії – виражений
менінгеальний синдром, марення,
психомоторне збудження, галюцинації,
судоми; оглушеність з перших днів
часто
переходить у патологічну сонливість,
з якої важко вивести; порушення функції
черепних нервів; спастичні парези,
альтернувальний синдром. Поліомієлітоподібна
форма: гарячка,
загальмованість, менінгеальний синдром
помірно виражений; рано розвиваються
периферичні мляві паралічі та парези
м’язів шиї, плечового пояса; через 2-3
тижні починається атрофія уражених
м’язів, яка веде до стійких резидуальних
змін. Полірадикулоневротична
форма:
значний біль за ходом нервових стовбурів:
парестезії, розлади чутливості у
дистальних відділах кінцівок (за типом
«шкарпеток», «рукавичок»)
н ннннннн ні
так
так, кліщовий енцефаліт. Верифікація діагнозу: ні
-
кров’ю,
цереброспінальною рідиною, гомогенатом
мозку внутрішньомозково заражують
новонароджених мишей з подальшою
ідентифікацією вірусів РН або РГГА;
серологічна діагностика: РЗК, РГГА в
парних сироватках, діагностичний титр
1:100, збільшення титру в 4 рази, ІФА, ПЛР
- диференціальний
діагноз із серозними менінгітами,
первинними та вторинними менінгоенцефалітами,
епідемічним летаргічним енцефалітом
Економо, поліомієлітом, грипом,
вторинними вірусними енцефалітами,
неінфекційною патологією мозку
(крововиливи, пухлини)
ні
Лікування:
- режим: 2-3 тижні
суворий постільний режим; етіотропне:
гетерогенний кінський імуноглобулін,
рибонуклеаза, інтерферон; патогенетичне:
дезінтоксикаційна терапія (глюкоза,
ізотонічний розчин натрію хлориду);
дегідратація (лазикс, манітол); седативні
(седуксен, реланіум); протисудомні
(оксибутират натрію, фенобарбітал);
глюкокортикостероїди при тяжкому
перебігу; симптоматична терапія;
реанімаційні заходи при загрозі
бульбарних розладів, парезах дихальних
м’язів; імуностимулювальні препарати
(тактивін, тималін); розсмоктувальні
(лідаза); масаж, гімнастика, прозерин,
дібазол
Одужання: виписування
- покращання
клінічного стану, можливість подальшого
амбулаторного лікування
Диспансеризація:
- у невропатолога.
Перший рік: огляд через 1 місяць, на
другий рік – 1 раз на 6 місяців. Зняття
з обліку через 2 роки при нормалізації
стану
Схема діагностики та лікування кокцидіомікозу (Coccidioidomycosis)
Епідеміологічний анамнез:
-
хворіють
найчастіше люди, зайняті на земельних
роботах; підвищення захворювань після
сезону дощів, коли встановлюється суха
погода та утворюється багато пилу;
наявність ран, забруднених землею;
ендемічні осередки (напівпустельні і
степові місцевості)
так. Клінічні ознаки: ні
-
безсимптомна форма – підтверджується
на основі результатів серологічних
досліджень або внутрішньошкірної
алергічної проби. Легенева
форма: гострий
катар верхніх дихальних шляхів,
лімфаденіт, фліктенульозний кон’юнктивіт,
артралгія, геморагічний синдром,
екзантема вузлувата та поліморфно-ексудативна,
задишка, кашель з кров’янистим
харкотинням, фізикальні ознаки
пневмонії. Позалегенева
форма: клінічні
ознаки залежать від місця проникнення
збудника. Гостра
дисемінована форма: загальноінтоксикаційний
синдром, токсичне ураження ЦНС:
загальномозковий, гіпертензійний
синдроми, синдроми вогнищевих змін,
менінгеальних ознак. Хронічна
генералізована форма: ураження легень,
кісткової системи, лімфополіаденопатія
н
ннннннн
ні
ні
так, кокцидіомікоз. Верифікація діагнозу:
- мікроскопія
мокротиння, гною, вмісту виразок,
абсцесів, спинномозкової рідини;
виділення Coccidioides immitis з патологічного
матеріалу (посів на середовище Сабуро);
шкірна алергічна проба з кокцидіоїдином;
РЗК- позитивна з кінця 1-го тижня
захворювання, діагностичний титр 1:4 –
1:32; біопсія уражених ділянок шкіри,
внутрішніх органів; ІФА, ПЛР
так. Діагноз підтверджено: ні
- формулювання
клінічного діагнозу з визначенням
форми, тяжкості, ускладнень
- диференціальний
діагноз із мікозами (гістоплазмозом,
актиномікозом, нокардіозом), туберкульозом,
сифілісом, легеневою формою туляремії,
остеомієлітом, раком легенів, саркоїдозом
так
Лікування:
-
госпіталізація: за епідпоказаннями,
за клінічними показаннями (гострі
форми, генералізовані форми, тяжкий
перебіг); етіотропна терапія: сульфадимезин
із стрептоміцином; при генералізованих,
хронічних формах – амфотерицин В; при
менінгіті – дифлюкан; симптоматична
терапія; загальнозміцнювальні,
імунокорегувальні засоби
Одужання: виписування
- зникнення
клінічних симптомів; -
нормалізація лабораторних даних
Диспансеризація:
- за клінічними
показаннями
Схема діагностики та лікування комариного енцефаліту (Еncephalitis culicide)
Епідеміологічний анамнез:
-
укуси комарів роду Culex i Anopheles; -
перебування в ендемічному
регіоні; -
літньо-осіння сезонність
ні
так. Клінічні ознаки:
-
гострий початок з ознобу, підвищення
температури до 39-40 0С;
гіперемія шкіри обличчя, шиї, верхньої
частини тулуба, ін’єкція склер;
слинотеча, гіпергідроз; на тлі гіпертермії
– ознаки менінгоенцефаліту: різкий
головний біль, блювання, гіперестезія,
ригідність м’язів потилиці, симптоми
Керніга, Брудзинського; з 2-3-го дня
хвороби-галюцинації, затьмарення або
втрата свідомості; загальне підвищення
тонусу м’язів – вимушена поза;
гіперкінезія м’язів обличчя, кінцівок,
тонічні судоми; стереотипії (багаторазове
повторення одних і тих же рухів);
нестійкі парези; стовбурові розлади,
розлади мовлення, ковтання; патологічні
рефлекси Бабинського, Опенгейма;
цереброспінальна рідина прозора,
витікає під підвищеним тиском, незначно
підвищений вміст білка, помірний
лімфоцитарний плеоцитоз; тахікардія,
підвищення артеріального тиску; в
крові: значний лейкоцитоз, нейтрофільоз,
прискорення ШОЕ; після 10-го дня симптоми
ураження мозку швидко зникають, довго
триває астенія, психічні розлади,
можливе зниження інтелекту, психози
н ннннннн ні
так,
комариний енцефаліт. Верифікація
діагнозу:
ні
так ні
- біологічний
метод: кров, цереброспінальну рідину
вводять білим мишам або культивують
на курячих ембріонах; далі вірус
ідентифікують у РН, РГГА; серологічний
метод: РГГА, РЗК у парних сироватках
(збільшення титру антитіл у 4 рази);
ІФА, ПЛР
- диференціальний
діагноз із хворобою Лайма, поліомієлітом,
кліщовим енцефалітом, летаргічним
енцефалітом Економо, грипом, ГРВІ,
іншими вірусними менінгоенцефалітами
Лікування:
- обов’язкова
госпіталізація; суворий постільний
режим; специфічна терапія: гіперімунний
кінський імуноглобулін або сироватка,
сироватка реконвалесцентна або
донорський імуноглобулін; рибонуклеаза,
інтерферон, ацикловір; дезінтоксикаційна
терапія; корекція водно-сольового
обміну; дегідратаційна терапія (манітол,
лазикс); седативна і проти судомна
терапія (седуксен, оксибутират натрію,
фенобарбітал); при бульбарних розладах
реанімаційні заходи; у тяжких випадках:
кортикостероїди, імуностимулятори;
антибіотики при загрозі вторинної
бактеріальної інфекції; у період
реконвалесценції – розсмоктувальні
засоби (лідаза); психотропні препарати;
масаж, лікувальна гімнастика
Одужання: виписування
- покращання
клінічного стану, можливість амбулаторного
лікування
Диспансеризація:
- у невропатолога.
Перший рік: огляд через 1 міс., на другий
– 1 раз на 6 міс. Зняття з обліку через
2 роки при нормалізації стану
Схема діагностики та лікування кору ( Morbillis )
Е
-
контакт із хворою людиною – з останніх
2 днів інкубаційного періоду до 5-го
дня появи висипки; відсутність вакцинації
на кір у дітей після 12 місяців
так. Клінічні ознаки: ні
-
гострий початок, підвищення температури
тіла до 38 0С,
нежить, кашель, світлобоязнь, одутлість
обличчя, набряк повік, почервоніння
кон’юнктив,
плями Бельського-Філатова-Коплика
(рожеві плями з білуватими цятками в
центрі на внутрішній поверхні щік
навпроти нижніх молярів), плямиста
енантема на слизовій оболонці м’якого
піднебіння; на 3-4-й день хвороби стан
погіршується, температура підвищується
до 40 0С,
наростають катаральні явища, симптоми
інтоксикації; екзантема: у вигляді
блідо-рожевих плям з’являється
поза вухами, протягом доби поширюється
на обличчя, шию і верхню частину грудей
та спини, на 2-й день – на тулуб і верхні
кінцівки, на 3-й день – нижні кінцівки;
елементи висипу збільшуються за
розмірами, підвищуються над рівнем
шкіри, перетворюються в плямисто-папульозні,
стають темно-червоними, виникають на
тлі незміненої шкіри, з нерівними
краями, мають тенденцію до злиття,
зберігаються 3-4 дні, згасають протягом
2-3 днів, зникають у такій самій
послідовності, як і висипали, залишаючи
пігментацію, висівкоподібне лущення;
виражений кон’юнктивіт;
збільшення задньошийних, потиличних,
пахвових лімфатичних вузлів
ні
ні ні
так
так, кір. Верифікація діагнозу:
-
вірусологічне дослідження (ідентифікація
вірусу в перші дні з носоглоткового
змиву, секрету кон’юнктив
на культурі тканини або методом
імунофлуоресценції); серологічні
методи (РН, РЗК, РГГА, РНГА, ІФА з коровим
антигеном у динаміці хвороби) –
збільшення титру протикорових антитіл
у 4 рази і більше; ПЛР; аналіз крові –
лейкопенія, лімфоцитом, зниження
кількості еозинофілів, моноцитів,
помірно прискорюється ШОЕ
ні
т
- диференціальний
діагноз із грипом, іншими ГРВІ, краснухою,
ентеровірусною (бостонською) екзантемою,
інфекційним мононуклеозом,
менінгококцемією, алергічними
екзантемами, скарлатиною
- визначення
остаточного діагнозу хвороби, тяжкості,
ускладнень
Лікування:
-
переважно в домашніх умовах, за винятком
хворих із ускладненнями і за епідемічними
показаннями; - ізоляція в окрему, добре
провітрювану кімнату; постільний режим
7-10 днів, повноцінне харчування, велика
кількість рідини; догляд за шкірою і
слизовими оболонками; симптоматична
терапія (при гнійному кон’юнктивіті
– розчин сульфацилу натрію, при нежиті
– у ніс протаргол, галазолін; при кашлі
– бромгексин, лібексин); антигістамінні
препарати при тяжких формах;
антибіотикотерапія при ускладненнях
Одужання: виписування
- не раніше 4-го
дня від початку висипань, при ускладненнях
– не раніше 10-го дня
Диспансеризація:
- за клінічними
показаннями