Cхема діагностики та лікування краснухи (Rubeola)

Епідеміологічний анамнез:

- контакт із хворою людиною наприкінці інкубаційного періоду та протягом 2-5 днів від початку висипань; захворювання матері на краснуху під час вагітності; контакт із хворими з уродженою краснухою (контагіозні до 2 років)

ні

так. Клінічні ознаки:

- початок поступовий, загальний стан порушений незначно; за 1-2 дні до появи висипки буває кашель; під час висипань температура тіла підвищується до 38⁰С (може бути нормальною); збільшення задньошийних, потиличних, завушних та інших лімфатичних вузлів; висипання з’являється у перший день хвороби, густе, у вигляді блідо-рожевих, круглих або овальних плям, дрібних або великих, протягом кількох годин з’являється на обличчі, шиї і поширюється на все тіло з переважною локалізацією на розгинальних поверхнях кінцівок, спині, животі, сідницях, на незміненому тлі шкіри, не має тенденції до злиття, тримається 1-3 дні, не залишає пігментації і лущення; можлива енантема: окремі рожеві плями на м’якому піднебінні; дорослі переносять краснуху важче, з вираженою гарячкою, головними болями, інтоксикацією, висип густіший, іноді зі схильністю до злиття, більше виражений лімфаденіт; у хворих вагітних жінок уражається плід; у клінічному аналізі крові – лейкопенія, нейтропенія, відносний лімфоцитоз, моноцитоз ( до 20% і вище) та наявність плазматичних клітин і клітин Тюрка (до 10 – 25%)

Н

так, краснуха. Верифікація діагнозу: ні

- вірусологічний метод-виділення збудника з крові, носоглоткових змивів, сечі в перші 5-7 днів хвороби;

- серологічні методи - РГГА, РН (збільшення титру антитіл у 4 рази при дослідженні парних сироваток крові з інтервалом в 10-14 днів);

- виявлення в крові антитіл класу IgM (ІФА)

- диференціальний діагноз з інфекційним мононуклеозом, скарлатиною, токсико-алергічними дерматозами, ентеровірусною екзантемою, кором

` ні

так

- визначення остаточного діагнозу хвороби, тяжкості, ускладнень

Лікування:

- при неускладненій формі краснухи лікування в домашніх умовах;

- постільний режим увесь період висипань, велика кількість рідини, догляд за шкірою і слизовими оболонками;

- лікарські засоби в більшості випадків не застосовуються;

- при значній інтоксикації і густому висипі – дезінтоксикаційна та симптоматична терапія

-

Одужання: виписування

- не раніше 5-го дня з моменту висипання

Диспансеризація:

- за клінічними показаннями

Cхема діагностики та лікування кримської геморагічної гарячки (Febris haemorrhagica Krym)

Епідеміологічний анамнез:

- професія тваринника, пастуха, доярки, ветеринара; контакт з кров’ю хворих людей, тварин (зайці, їжаки, корови, вівці, кози); укуси кліщів; перебування в ендемічних осередках (південні області України, Крим, Полісся, Карпати та Закарпаття, центральні області Росії, Урал, Далекий Схід, Сибір, Казахстан)

так. Клінічні ознаки: ні

- початковий період: раптове підвищення температури до 39-40⁰ С, озноб, слабість, головний біль, біль у м’язах та суглобах, порушення свідомості, біль у литках, гіперемія та ін’єкція судин обличчя, склер, верхньої частини грудної клітки, глотки. Притаманні симптоми – блювання, що повторюється, не пов’язане з їжею, біль у попереку, біль у животі (епігастральна ділянка); геморагічний період (розпал): лихоманка продовжується 7-8 днів, двохвильова температурна крива; на 2-4-й день з’являється геморагічний висип на шкірі та слизових оболонках; гематоми в місцях ін’єкцій, шлунково-кишкові кровотечі; петехіальна енантема; порушення свідомості, збільшення печінки, її болючість, позитивний симптом Пастернацького, олігурія; ознаки гострої ниркової недостатності; період видужування (всі клінічні та лабораторні показники приходять до норми)

Н

так так, кримська геморагічна гарячка. Верифікація діагнозу:

- вірусологічне дослідження (культивування вірусу на культурах тканин);

- серологічне дослідження (РГГА, РНІФ, РДПА) методом парних сироваток; ІФА, ПЛР

` :

ні

так. Діагноз підтверджено:

ні

- визначення остаточного діагнозу із зазначенням форми, ступеня тяжкості, ускладнень

- диференціальний діагноз із геморагічними гарячками іншої етіології, менінгококовою хворобою, грипом, лептоспірозом, висипним тифом, тромбоцитопенічною пурпурою, геморагічним васкулітом, сепсисом

Лікування:

- всі хворі підлягають обов’язковій госпіталізації; дієта № 13; застосування імунної сироватки реконвалесцентів та гіперімунного імуноглобуліну; за наявності ДВЗ-синдрому: гепарин, інгібітори протеаз, нативна свіжозаморожена плазма, курантил, гемостатики; відновлення ОЦК, боротьба з ацидозом; дезінтоксикація, діуретики, десенсибілізація; кортикостероїди при тяжкому перебігу; гемодіаліз при недостатності нирок; антибіотики при нашаруванні бактеріальних інфекцій

Одужання: виписування

- зникнення клінічної симптоматики; нормалізація лабораторних показників

Диспансеризація:

- до повного клінічного одужання. Частота обстеження 2-3 рази на рік, аналіз крові, сечі, раз на півроку – пробу за Зимницьким

Схема діагностики та лікування криптоспороїдозу ( Criptosporoidosis )

Епідеміологічний анамнез:

- контакт з хворою людиною;

- контакт з хворими домашніми тваринами та гризунами (коти, собаки, телята, вівці, кози, кури, щури, миші);

- внутрішньогоспітальні та сімейні спалахи;

- виникнення діареї під час подорожі

так. Клінічні ознаки: ні

- гострий початок хвороби з появи водявого профузного поносу, що супроводжується нападоподібним болем у животі;

- підвищення температури до 39 ⁰С, нудота і блювання;

- тяжкий перебіг та виражена дегідратація у осіб з імунодефіцитом.

Респіраторна форма: катаральні прояви, помірні ознаки дегідратації;

- клінічна симптоматика зберігається протягом 5-11 днів

н ннннннн ні

так, криптоспороїдоз. Верифікація діагнозу: ні

- паразитологічне дослідження-виявлення ооцист (фарбування мазків випорожнень карбол-фуксином за Ціль-Нільсоном, азуреозином за Романовським-Гімзе), а також використовують метод флотації;

- метод непрямої імунофлуоресценції;

- серологічні дослідження (ІФА, МФА);

- ПЛР

так так. Діагноз підтверджено: ні

- визначення остаточного діагнозу із зазначенням форми, ступеня тяжкості, ускладнень

- диференціальний діагноз із пневмоцистозом, кандидозом, мікобактеріозом, захворюваннями, що супроводжуються діареєю

Лікування:

- госпіталізація за клінічними та епідеміологічними показаннями;

- дієта № 4;

- пероральна регідратація: регідрон, вітамінний чай, глюкосолан;

- загальнозміцнювальна терапія;

- антигістамінні препарати

Одужання: виписування

- нормалізація випорожнень;

- зникнення клінічної симптоматики;

- нормалізація лабораторних показників

Диспансеризація:

- за клінічними показаннями

Схема діагностики та лікування Ку-гарячки (Q-febris)

Епідеміологічний анамнез:

- перебування в ендемічних регіонах;

- вживання інфікованого молока (сирого або пастеризованого);

- контакт з тваринами

так. Клінічні ознаки: ні

- гострий початок з високої гарячки, ознобу;

- гепатомегалія, рідше гепатоспленомегалія;

- нудота, послаблення випорожнення;

- кашель сухий з невеликою кількістю харкотиння;

- задишка різної інтенсивності;

- мізерні об’єктивні зміни у легенях, відсутність чіткої вогнищевості;

- рентгенологічні ознаки інтерстиціальної пневмонії

н ннннннн ні

ні

так, Ку-гарячка. Верифікація діагнозу:

- посів крові, сечі, харкотиння на тканинні середовища;

- РНІФ, РЗК, РА з рикетсіями Берета, ІФА, ПЛР;

- шкірно-алергічна проба

так так. Діагноз підтверджено: ні

- визначення остаточного розгорнутого діагнозу із зазначенням тяжкості, перебігу, ускладнень

- диференціальний діагноз із висипним та черевним тифом, паратифами А та В, грипом, інтерстиціальними пневмоніями іншої етіології, орнітозом, туляремією

Лікування:

- етіотропна терапія (доксициклін, левоміцетину сукцинат, макроліди, цефалоспорини);

- дезінтоксикація, вітаміни, преднізолон;

- симптоматична терапія

Одужання: виписування

- зникнення клінічної симптоматики;

- нормалізація лабораторних показників

Диспансеризація:

- за клінічними показаннями

Схема діагностики та лікування легіонельозу (Legionellosis)

Епідеміологічний анамнез:

- користування кімнатними зволожувачами, кондиціонерами;

- земляні та меліоративні роботи;

- проживання біля відкритих водоймищ;

- частіше хворіють люди похилого та старечого віку

так. Клінічні ознаки: ні

- гострий початок із ознобу, головного болю, м’язового болю, підвищення температури тіла до 38-40 ⁰С;

- клініка пневмонії, що важко піддається лікуванню;

- наявність катарального синдрому

н ннннннн ні

так, легіонельоз. Верифікація діагнозу:

- реакція імунофлуоресценції;

- РНГА, ІФА, РІА, ПЛР;

- реакція мікроаглютинації (діагностичний титр 1:128);

- виділення легіонел із харкотиння, плевральної рідини

ні

так. Діагноз підтверджено: ні

- визначення кінцевого розгорнутого діагнозу (тяжкості, форми хвороби та ускладнень)

- диференціальний діагноз із ГРВІ, пневмоніями іншої етіології, орнітозом, Ку-гарячкою, туберкульозом легень, інфарктом легень

так ні

Лікування:

- антибактеріальна терапія (фторхінолони, макроліди);

- дезінтоксикаційна терапія;

- симптоматична терапія;

- антигістамінні препарти

Одужання: виписування

- зникнення клінічної симптоматики;

- нормалізація лабораторних даних

Диспансеризація:

- за клінічними показаннями

Схема діагностики та лікування лейшманіозу вісцерального (Leishmaniosis visceralis)

Епідеміологічний анамнез:

- перебування в ендемічному регіоні (Середня Азія, Закавказзя та ін.); вік від 10 до 30 років; особи, які мешкають у сільській місцевості, в низинних районах із великою кількістю опадів; укуси самок москітів Phlebotomus; наявність в оточенні людей хворих на лейшманіоз тварин (собак, шакалів, лисиць, щурів)

так. Клінічні ознаки: ні

- індійський вісцеральний лейшманіоз: початок поступовий; з’являється слабість, адинамія, знижується апетит, відзначається блідість шкіри та слизових, збільшення селезінки, температура 39-40⁰С, з великими коливаннями та періодичними ремісіями; гепатоспленомегалія, селезінка щільна і займає значну частину черевної порожнини; зростає анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, ШОЕ значно прискорена; гіпоальбумінемія, портальна гіпертензія, набряки, асцит; кахексія, атонія м’язів, шкіра темна, майже чорна; геморагічний синдром, гіпотонія, тахікардія; тривалість хвороби 3-6 місяців, через 1-2 роки можливий розвиток шкірного лейшманіозу. Середньоазіатський вісцеральний лейшманіоз: поява первинного афекту (папула іноді вкрита лусочками) на місці укусу москіта: симптоматика подібна такій при індійському; наявність лімфаденопатії, вторинної пневмонії; відсутність шкірного лейшманоїду; шкіра бліда, сірого кольору; може мати гострий, підгострий та затяжний перебіг. Східноафриканський вісцеральний лейшманіоз: симптоматика подібна до середньоазіатського лейшманіозу; частіше розвивається первинний афект (папула, вкрита виразками в центрі); часто шкірний лейшманоїд

ні

ні

так, вісцеральний лейшманіоз. Верифікація діагнозу: ні

- мікроскопія мазків із пунктатів кісткового мозку, крові, забарвлених за Романовським-Гімзою;

- висів на середовище NNN пунктату кісткового мозку, печінки, селезінки; біологічна проба: зараження хом’яків; серологічне дослідження: РЗК, РЛА, РНІФ, РЕМА із антигеном з культури збудника, ІФА, ПЛР

так ні

т ак.:

ні

так. Діагноз підтверджено:

- формулювання остаточного діагнозу із зазначенням клінічної форми, перебігу, тяжкості, наявності ускладнень

- диференціальний діагноз із малярією, бруцельозом, тифо-паратифозними хворобами, лейкозами, сепсисом, лімфогранулематозом

Лікування:

- госпіталізація;

- етіотропна терапія: солюсурмін, неостібозан, глюкантим внутрішньом’язово або внутрішньовенно;

- антибіотики при ускладненому перебігу;

- дезінтоксикація, десенсибілізація;

- вітамінотерапія

Одужання: виписування

- клінічне одужання або стійка ремісія

Диспансеризація:

- до повного видужання із періодичними оглядами та лабораторними обстеженнями

Схема діагностики та лікування лейшманіозу шкірного (Leishmaniosis cutanea)

Епідеміологічний анамнез:

- перебування в ендемічних районах протягом останніх 2 місяців (Середземноморський, Ближнього та Середнього Сходу регіони); наявність укусів москітів; контакт із хворими на лейшманіоз тваринами (собаки, гризуни)

так. Клінічні ознаки: ні

- первинна лейшманіома:

- на місці укусу з’являється папула, яка поступово збільшується, змінюється забарвлення до буро-червоного кольору, покрита кіркою.

Послідовна лейшманіома:

- некротизація папули, утворення виразки, виразка болюча, неглибока, з підритими краями, навколо виразки формуються вторинні вузлики, які з часом укриваються виразками, лімфангіт, реґіонарний лімфаденіт, рубцювання виразок через 6-7 місяців.

Дифузно-інфільтративна лейшманіома:

- інфільтрація не супроводжується виразкуванням.

Туберкулоїдний лейшманіоз:

- навколо рубців формуються зливні горбики, які не виразкуються, але залишають рубці; процес триває роками

ні

ні

так, шкірна форма лейшманіозу. Верифікація діагнозу:

- виявлення збудника у матеріалі з вузла або інфільтрату;

- серологічні дослідження: РЗК, ІФА, латекс-аглютинація;

- біопроба на білих мишах;

- шкірна проба з лейшманіном;

- ПЛР

ні

так

ні

так. Діагноз підтверджено:

- визначення остаточного діагнозу, форми хвороби, ступеня тяжкості, ускладнень

- диференціальний діагноз із сифілісом, туберкульозом шкіри, фурункульозом, проказою, епітеліомами, трофічними виразками, сибіркою

Лікування:

місцеве:

- примочки з фурациліном, граміцидином;

- мазі (акрихінова, мономіцинова, Вишневського);

- присипки;

- лазерна терапія;

- у випадках численних виразок – парентерально антибіотики (мономіцин, роваміцин); амінохінол, глюкантим, неостібазон;

- імуномодулятори

- вітамінотерапія

Одужання: виписування

- зникнення клінічних симптомів

Диспансеризація:

- за клінічними показаннями

Схема діагностики та лікувавння лептоспірозу (Leptospirosis)

Епідеміологічний анамнез:

- купання у водоймищах;

- робота на заливних полях, сінокосі;

- догляд за тваринами, наявність у приміщенні гризунів;

- наявність травм та мікротравм шкіри

так. Клінічні ознаки: ні

- гострий початок хвороби, висока гарячка, виражена інтоксикація;

- міалгії, особливо в литкових м’язах;

- синдроми - ренальний, геморагічний, гепаторенальний, менінгеальний

н ннннннн ні

так, лептоспіроз. Верифікація діагнозу:

ні

- мікроскопія в темному полі зору крові, сечі, ліквору;

- серологічні реакції РАЛ (1:200); РНГА (1:100); ІФА, ПЛР;

- бактеріологічне дослідження (крові, сечі, ліквору);

- біологічна проба на морських свинках

так. Діагноз підтверджено:

- визначення клінічного діагнозу, ступеня тяжкості, ускладнень

ні

- диференціальний діагноз із геморагічними гарячками, рикетсіозами, медикаментозною хворобою, менінгококовою інфекцією, сепсисом та ін.

так

Лікування:

- специфічне: протилептоспірозний імуноглобулін;

- етіотропне: антибіотики пеніцилінового ряду, цефалоспорини, макроліди;

- патогенетичне: дезінтоксикація, сечогінні, гепарин, інгібітори протеаз, вітаміни;

- симптоматичне;

- лікування ускладнень

Одужання: виписування

- клінічне одужання;

- нормалізація лабораторних показників (крові, ліквору, сечі)

Диспансеризація:

- протягом 6-12 міс. огляд, за необхідності лабораторне обстеження (кров, сеча)

Схема діагностики та лікування лімфоцитарного хоріоменінгіту (Choriomeningitis limphocitaris)

Е підеміологічний анамнез:

так. Клінічні ознаки: ні

ні

ні

так так, лімфоцитарний хоріоменінгіт. Верифікація діагнозу:

:

так. Діагноз підтверджено: ні

Лікування:

Диспансеризація:

Одужання: виписування

Схема діагностики та лікування лістеріозу (Listeriosis)

Епідеміологічний анамнез:

- обробка туш забитих або загиблих тварин;

- вживання недостатньо термічно обробленого молока, м’яса;

- переважно хворіють особи, які мешкають у сільській місцевості

ні

так. Клінічні ознаки:

- гострий початок хвороби: з ознобу, підвищення температури тіла, головного болю, міалгії;

- наявність поліаденіту;

- часто поліморфна розеольозна висипка;

- катаральні явища;

- наявність виразково-плівчастого тонзиліту та кон’юнктивіту;

- ознаки септичного стану;

- симптоми менінгоенцефаліту

н ннннннн ні

так, лістеріоз. Верифікація діагнозу:

ні

- клінічний аналіз крові (лейкоцитоз із характерним збільшенням кількості мононуклеарів до 60-80 %, прискорення ШОЕ);

- внутрішньошкірна проба з лістеріозним алергеном із 6-9-го дня хвороби;

- РА (діагностичний титр 1:400), РЗК (1:10), РНГА (1:80) з лістеріозним антигеном (обов’язково парні сироватки);

- ІФА (визначення IgM), ПЛР (визначення ДНК лістерій)

так

так. Діагноз підтверджено: ні

- визначення остаточного розгорнутого діагнозу (ступеня тяжкості, форми хвороби та ускладнень)

- диференціальний діагноз із ангіною, інфекційним мононуклеозом, дифтерією, менінгітом і менінгоенцефалітом, ангінозно-бубонною формою туляремії, черевним тифом, сепсисом іншого походження

Лікування:

- антибактеріальні препарати (доксициклін, макроліди, фторхінолони, цефалоспорини);

- дезінтоксикаційна терапія;

- форсований діурез;

- глюкокортикоїди при тяжкому перебігу

Одужання: виписування

- зникнення клінічної симптоматики;

- нормалізація лабораторних показників

Диспансеризація:

- за клінічними показаннями

Схема діагностики та лікування малярії (Malaria)

Епідеміологічний анамнез:

- перебування в ендемічному районі за два роки і менше до початку захворювання;

- гемотрансфузії та інші парентеральні маніпуляції в період трьох місяців і менше до початку захворювання

-

так. Клінічні ознаки:

- гострий розвиток хвороби з високою нападоподібною лихоманкою, що проходить з ознобами, жаром та пітливістю;

- періодичність нападів: через добу – при триденній, ovale-малярії; через 2 доби – при чотириденній; нашарування декількох нападів при тропічній;

- збільшення печінки та селезінки;

- жовтяниця;

- анемія

- мізерні об’єктивні зміни у легенях, відсутність чіткої вогнищевості;

- рентгенологічні ознаки інтерстиціальної пневмонії

ні

н ннннннн ні

ні

так, малярія. Верифікація діагнозу:

- знаходження малярійних плазмодіїв у периферичній крові (мазок, товста крапля);

- позитивні серологічні реакції (ІФА, РФА, РНГА та ін.)

так. Діагноз підтверджено: ні

- визначення виду малярії, форми, тяжкості хвороби, ускладнень захворювання

- диференціальний діагноз із грипом, лептоспірозом, вірусними гепатитами, сепсисом, тифо-паратифозними захворюваннями, бруцельозом, лімфогранулематозом, геморагічними гарячками

так

Лікування:

- проведення етіотропної радикальної терапії з урахуванням чутливості паразитів до протималярійних препаратів, форми, тяжкості хвороби і характеру ускладнень: припинення гострих нападів (хінін, артесунат, ларіам, фансідар протягом 5-14 діб); знешкодження тканинних шизонтів при триденній і ovale малярії (примахін протягом 14 діб);

- патогенетичне: дезінтоксикація, антигістамінні засоби, діуретики;

- симптоматична терапія

Одужання: виписування

- зникнення клінічної симптоматики;

- закінчення курсу лікування;

- негативне триразове паразитоскопічне дослідження крові

Диспансеризація:

- протягом 2 років, паразитоскопія крові (щомісяця в сезон можливої передачі збудника, тобто з травня до жовтня та один раз у 3 міс. в інші періоди);

- профілактичний та протирецидивний курси лікування примахіном

Схема діагностики та лікування марсельської гарячки (Marseilles febris, ixodorickettsiosis)

Епідеміологічний анамнез:

- перебування в ендемічній місцевості: прибережні райони Середземного (Південна Європа та Північна Африка), Чорного (Крим, Кавказ, Закавказзя) та Каспійського (Закавказзя, Кавказ, Астраханська область) морів, Індія; контакт із собаками; наявність укусів кліща; втирання в шкіру та в слизові оболонки роздавлених інфікованих кліщів

так. Клінічні ознаки: ні

- наявність первинного афекту: “чорна пляма” за 5-7 діб до початку хвороби (зона гіперемії, в центрі - ділянка некрозу 2-3 мм, поступове збільшення розмірів); гострий початок із швидким підвищенням температури тіла до 38-40⁰ С (зберігається протягом 3-10 днів), озноб; гіперемія, одутлість обличчя; сильний головний біль, міалгія, артралгія, безсоння; реґіонарний лімфаденіт; можливе блювання; поява на 3-4-й день хвороби густої поліморфної висипки на всьому тілі, включаючи підошви та долоні, обличчя (плями, папули, везикули); ін’єкція судин склер та слизових оболонок; зниження АТ, брадикардія; збільшення печінки та селезінки; у крові помірний лейкоцитоз, невелике збільшення ШОЕ; на ногах висип найбільший, елементи яскравіші та великі, висипка зберігається 8-10 днів, іноді 2-3 місяці, зникає, залишаючи пігментацію

ні

ні ні

так

так, марсельська гарячка. Верифікація діагнозу:

- серологічні методи: РНІФ, РНГА (із специфічним антигеном та іншими рикетсіозними антигенами Провачека і Музера з метою виключення інших рикетсіозів), ІФА;

- ПЛР (визначення ДНК рикетсій)

так. Діагноз підтверджено: ні

- диференціювати з висипним тифом, блошиним ендемічним рикетсіозом, везикульозним рикетсіозом, сибіркою, Ку-гарячкою, шкірною формою чуми

- формулювання діагнозу із зазначенням форми, тяжкості, ускладнень

Лікування:

- госпіталізація за клінічними показаннями;

- симптоматична терапія (жарознижувальні, знеболювальні);

- в тяжких випадках: дезінтоксикаційна терапія

- антибактеріальна терапія (макроліди, цефалоспорини)

Одужання: виписування

- клінічне одужання;

- нормалізація лабораторних показників

Диспансеризація:

- спостереження за клінічними показаннями

Схема діагностики та лікування медикаментозної хвороби

Алергологічний анамнез:

- наявність скарг, пов’язаних з прийомом ліків у минулому;

- препарати, дози, ускладнення після застосування ліків, їх проява у минулому;

- наявність професійного контакту з медикаментами;

- алергологічні захворювання в анамнезі (бронхіальна астма, поліноз, алергічний риніт);

- введеня сироваток, імуноглобулінів, препаратів крові

ні

так. Клінічні ознаки:

- медикаментозного анафілактичного шоку;

- нападу бронхіальної астми;

- алергічного риніту, кон’юнктивіту;

- сироваткової хвороби;

- гематологічні відхилення;

- ураження шкіри;

- ураження легень;

- ураження з боку шлунково-кишкового тракту;

- вісцеральні прояви (міокардит, гепатит, ентероколіт, ураження нирок та сечових шляхів)

так, медикаментозна хвороба. Верифікація діагнозу:

- позитивні шкірні проби з алергенами;

- пробірочні імунологічні тести;

- реакція гальмування міграції лейкоцитів

так

так. Діагноз підтверджено: ні

- визначення остаточного діагнозу з зазначенням форми, тяжкості перебігу

ні

- диференціальний діагноз із токсичними або псевдоалергічними реакціями; колагенозами та ін.

Лікування:

- блокування надходження ліків у кров;

- нейтралізація біологічно активних речовин;

- компенсація адренокортикальної недостатності;

- глюкокортикоїди;

- відновлення функцій кровообігу та дихання;

- відновлення мікробіоценозу;

- симптоматична терапія

Схема діагностики та лікування меліоїдозу (Melioidosis)

Епідеміологічний анамнез:

- перебування в ендемічних регіонах (тропічна зона, Австралія, Південно-Східна Азія);

- працівники тваринницьких ферм;

- наявність епізоотій серед гризунів, тварин;

- користування водою із застійних водоймищ

так. Клінічні ознаки: ні

- гарячка, суглобові та м’язові болі; можливий менінгеальний синдром;

- екзантема (еритема, пустули, геморагічні пухирці);

- гепатоспленомегалія, лімфаденопатія

так, меліоїдоз. Верифікація діагнозу: ні

- бактеріологічне та серологічне дослідження крові;

- біологічна проба (феномен Штрауса);

- шкірна проба з уітморином або меліоїдином (тварини)

так

так. Діагноз підтверджено:

- визначення остаточного розгорнутого діагнозу (форми хвороби, тяжкості та ускладнень)

ні

- диференціальна діагностика із сапом, холерою, сепсисом, чумою, малярією, стафілококовою інфекцією та ін.

Лікування:

- антибактеріальні препарати (доксициклін, фторхінолони, макроліди);

- патогенетична терапія;

- гормональна терапія (тяжкий перебіг);

- симптоматичні засоби

Одужання: виписування

- зникнення клінічної симптоматики;

Диспансеризація:

- за клінічними показаннями від 6 до 12 міс.

Схема діагностики та лікування менінгококової інфекції (Morbus meningococceus)

Епідеміологічний анамнез:

- cпілкування з хворими назофарингітом або іншими хворими з підвищеною температурою;

- спілкування з реконвалесцентами або здоровими носіями менінгокока

ні

так. Клінічні ознаки:

- гострий або блискавичний початок із високї температури, помірного головного болю, болю у мязах і суглобах;

- тахікардія, гіпотонія;

- наявність крововиливів, частіше геморагічної висипки неправильної форми у вигляді зірочок через 5-15 год від початку захворювання на кінцівках, спині, сідницях;

- може бути тотальний ціаноз із так званими трупними плямами (при ІТШ);

- наявність герпесу;

- менінгеальні знаки, гіперестезії, порушення свідомості;

- розвиток гострої недостатності кори наднирникових залоз

н ннннннн ні

ні

так, менінгококова інфекція. Верифікація діагнозу:

- вивчення гемограми і ліквору; бактеріоскопія ліквору; бактеріологічне дослідження ліквору, слизу із носоглотки, крові; люмінесцентна мікроскопія; дослідження очного дна; РНГА, реакція коаглютинації, латекс-аглютинації; ІФА, ПЛР

так

так. Діагноз підтверджено: ні

- визначення остаточного розгорнутого діагнозу з урахуванням форми, тяжкості перебігу, ускладнень

- диференціальний діагноз із туберкульозним, пневмококовим, стафілококовим та ін. менінгітами, а також з субарахноїдальним крововиливом, сепсисом, медикаментозною хворобою, висипним тифом, грипом, лептоспірозом, геморагічними гарячками, тромбоцитопенічною пурпурою, геморагічним васкулітом, хворобою Верльгофа

Лікування:

- етіотропне (антибіотики: левоміцетину сукцинат, цефалоспорини);

- патогенетична терапія: дезінтоксикація, дегідратація, кортикостероїди, антикоагулянти;

- протисудомні препарати, оксигенотерапія;

- реанімаційні заходи при тяжкому перебігу та розвитку ускладнень

Одужання: виписування

- клінічне та лабораторне одужання

Диспансеризація:

- за клінічними показаннями протягом року в невропатолога

Схема діагностики та лікування мукоромікозу (Mucoromycosis)

Епідеміологічний анамнез:

- робота, пов’язана з обробкою грунту або зернових культур, із доглядом за птахами;

- робота на підприємствах, де багато пилу, робота на луках

так. Клінічні ознаки: ні

- початок частіше з незначного підвищення температури, болі у ділянці придаткових пазух носа, кров’янистих виділень із носа, потім виразка та некроз слизової оболонки носових раковин;

- через кілька днів значне підвищення температури, диплопія, птоз;

- запалення може переходити на шкіру шиї, розвивається тромбоз мозкових синусів, інколи сліпота.

Легеневий мукоромікоз: у вигляді прогресуючої тяжкої пневмонії з гарячкою гектичного типу, вираженою інтоксикацією, ознобами; в легенях великі інфільтрати, які некротизуються з утворенням порожнин.

Ураження шлунково-кишкового тракту: утворюються виразки з тенденцією до перфорації.

Генералізація інфекції: надзвичайно тяжкий стан, симптоми гнійного менінгіту, енцефаліту, пневмонії, можливий розвиток абсцесів мозку та інших органів

ні

ні

так, мукоромікоз. Верифікація діагнозу:

- виявлення пліснявих грибів родини мукорових при мікроскопічному дослідженні матеріалу із уражених тканин, шматочків органів, мокротиння або біоптованої тканини;

- виділення пліснявих грибів при посівах патологічного матеріалу на поживне середовище Сабуро

ні

так так. Діагноз підтверджено: ні

- формулювання остаточного діагнозу із визначенням форми хвороби, тяжкості, ускладнень

- диференціальний діагноз із бактеріальними менінгітами, аспергильозом та іншими глибокими мікозами, неспецифічним виразковим колітом, септичними станами, СНІДом

Лікування:

- обов’язкова госпіталізація;

- антимікотична терапія: амфотерицин В, кетокеназол (нізорал), дифлюкан, курс 10-12 тижнів;

- місцеве лікування: антимікотичні засоби у вигляді аерозолів;

- дезінтоксикаційна, десенсибілізувальна терапія;

- вітамінотерапія;

- симптоматична терапія;

- імуностимулювальна терапія

Одужання: виписування

- зникнення клінічної симптоматики;

- нормалізація лабораторних показників

- за клінічними показаннями

Диспансеризація:

Cхема діагностики та лікування некробацильозу (Necrobacillosis)

Епідеміологічний анамнез:

- контакт із хворими домашніми тваринами: корови, свині, вівці та з інфікованими продуктами тваринництва

ні

так. Клінічні ознаки:

- на шкірі: гіперемія діаметром більше 10 мм, у центрі папула, потім везикула, виразка з некротичним дном темного кольору та гнійно-некротичними виділеннями;

- гіперемія та набряк оточуючих ділянок шкіри;

- реґіонарний лімфаденіт;

- гарячка до 39-40⁰ С, інтоксикація;

- прояви гематогенної дисемінації: артрит, пневмонія, абсцес легень, печінки, перитоніт;

- інфекційно-токсичний шок;

- тромбогеморагічний синдром

Н

так, некробацильоз. Верифікація діагнозу:

- мікробіологічне дослідження виділень із виразки;

- біологічна проба: зараження білих мишей у корінь хвоста, після появи некротичних змін у місці введення взяття мазків на мікробіологічне дослідження

ні ні

- диференціальний діагноз із бешихою, шкірною формою сибірки, сепсисом іншої етіології та ін.

`

так так. Діагноз підтверджено:

- визначення остаточного діагнозу з урахуванням синдрому, тяжкості перебігу, форми

Лікування:

- госпіталізація, при тяжкому перебігу – постільний режим;

- етіотропне: цефалоспорини, фторхінолони, метронідазол протягом 5-7 днів;

- патогенетичне: дезінтоксикація (вживання великої кількості рідини, внутрішньовенні інфузії глюкози, фізрозчину);

- симптоматичне: нестероїдні протизапальні препарати (ібупрофен, індометацин);

- вітамінотерапія

Одужання: виписування

- зникнення клінічної симптоматики;

- негативні результати мікробіологічних досліджень

Диспансеризація:

- спостереження лікаря КІЗу протягом 2 років