Cхема діагностики та лікування скарлатини (Scarlatina)

Е

- контакт із хворими на скарлатину; контакт із здоровими носіями бета-гемолітичного стрептокока та хворими на ангіну, бешиху, хронічний тонзиліт, назофарингіт); початок відвідування дитячого садка

підеміологічний анамнез:

ні

так. Клінічні ознаки:

- гострий початок, температура підвищується до 39-40 ⁰С, озноб, блювання, біль у горлі під час ковтання, потім постійний; розеольозний, дрібнокрапковий висип на гіперемійованому тлі шкіри, з’являється у першу добу на обличчі, шиї, верхній частині грудей, швидко поширюється на тулуб і кінцівки, зливний на щоках, помірний свербіж; скупчення висипу у природних складках шкіри (пахвових, ліктьових, підколінних), пластинчасте лущення на долонях і підошвах, на обличчі та тулубі дрібною лускою; симптом Пастіа: темно-червоне забарвлення шкірних складок та крапкові крововиливи в складках і навколо них; симптом Філатова (носогубний трикутник блідий); симптом Розенберга – губи яскраво-червоні (вишневі) і потовщені; “палаючий зів” з чіткою межею м’якого і твердого піднебіння; язик обкладений густим білим нальотом, на 4-5-й день – “малиновий язик”; збільшення печінки, іноді селезінки; тахікардія, підвищення АТ; потім брадикардія та зниження АТ на 4-5-й день

Н

так

так, скарлатина. Верифікація діагнозу: ні

- аналіз крові клінічний – нейтрофільний лейкоцитоз, прискорення ШОЕ, а в кінці тижня еозинофілія;

- феномен згасання висипки – блідне та зникає в найближчі 6-12 годин навколо місця введення 0,2 мл антитоксичної протистрептококової сироватки;

- бактеріологічне дослідження мазків із носоглотки

`

- диференціальна діагностика із псевдотуберкульозом, кором, краснухою, стафілококовою інфекцією, токсикоалергічною скарлатиноподібною висипкою, пітницею

так, діагноз підтверджено: ні

-визначення остаточного діагнозу із визначенням форми, тяжкості, перебігу, ускладнень

Лікування:

- легкі форми в більшості випадків у домашніх умовах;

- обов’язкова госпіталізація дітей першого року життя, хворих із середньотяжкими і тяжкими формами;

- за епідпоказаннями (діти з багатодітних сімей, гуртожитків, закритих дитячих закладів);

- режим 5-6 днів постільний;

- етіотропна терапія: антибіотики, полоскання рота антисептиками;

- патогенетична терапія: дезінтоксикаційні, десенсибілізувальні засоби;

- вітамінотерапія;

- лікування ускладнень, запальних змін з боку носоглотки

Одужання: виписування

- не раніше 10-го дня хвороби за відсутності ускладнень і запальних змін з боку носоглотки; після нормальних контрольних досліджень крові та сечі

Диспансеризація:

- за клінічними показаннями (залишкові явища, ускладнення);

- через 10-12 днів після виписування – аналіз крові та сечі, повторний огляд;

- у випадку рецидиву (частіше на 3-4-му тижні) хворого госпіталізують

Схема діагностики та лікування СНІДу/ВІЛ-інфекції (AIDS)

Епідеміологічний анамнез:

- група ризику (повії, наркомани, гомосексуалісти);

- особи, які часто хворіють;

- реципієнти крові, органів та ін.;

- діти, народжені ВІЛ-інфікованими матерями

ні

так. Клінічні ознаки:

- грипоподібний синдром (біль у горлі, гарячка 2-3 тижні, температура тіла 38 ⁰С);

- персистуюча лімфаденопатія;

- мононуклеозоподібний стан та тривала гарячка;

- різноманітні захворювання шкіри (фолікуліти, себорея, екзема, мікози);

- схуднення;

- пневмоцистна пневмонія, дисеменований туберкульоз;

- цитомегаловірусна інфекція;

- герпетична інфекція рецидивна, генералізована;

- саркома Капоші;

- імунодефіцитний стан

так

так, СНІД. Верифікація діагнозу: ні

- ІФА – виявлення антитіл до ВІЛ;

- реакція імуноблотингу, ПЛР;

- імунологічні дослідження (Т4, Т8-лімфоцити, співвідношення Т4/Т8 лімфоцитів, еритроцити)

так. Діагноз підтверджено: ні

- формулювання діагнозу: стадія, опортуністичні захворювання

- диференціальна діагностика із уродженими і вторинними імунодефіцитами, інфекційним мононуклеозом, захворюваннями крові та ін.

Лікування:

- препарати, що пригнічують зворотну транскриптазу (зидовудин, ламівудин, диданозин, невірапін, індинавір та ін.);

- інгібітори протеази, інтегрази;

- дезінтоксикаційна терапія;

- лікування опортуністичних інфекцій (ацикловір, пентамедин, амфотерицин В, інтраконазол, бісептол, антибіотики)

Одужання: виписування

- клінічна ремісія, кількість Т4- лімфоцитів не менше 500 в мкл

Диспансеризація:

- протягом всього життя, періодичний контроль кількості Т4, Т8-лімфоцитів; профілактика вторинних інфекцій, приймання антиретровірусних препаратів протягом всього життя

Схема діагностики та лікування содоку (Sodoku)

Епідеміологічний анамнез:

- укуси тварин (щурі, кішки, собаки);

- вживання в їжу забруднених випорожненнями та сечею гризунів продуктів: води, молока та ін.

ні

так. Клінічні ознаки:

- гострий початок хвороби: різке підвищення температури до 39-40⁰ С і вище;

- летючі болі в суглобах, адинамія, марення, невралгії, парестезії;

- місцеві прояви: на місці укусу-почервоніння із ціанозом, набряк, болюче затвердіння тканин, інколи-некроз, формування виразки;

- лімфангоїт та реґіонарний лімфаденіт, рідше-мікрополіаденіт;

- тривалість лихоманки 4-6 днів з подальшим критичним зниженням температури та новим підйомом через 4-9 днів, такі напади можуть повторюватися 8-17 разів

н ннннннн ні

ні

ні

так

так, содоку. Верифікація діагнозу:

- бактеріологічне дослідження: виділення спірил содоку з мазка пунктату, взятого з місця укусу, або в товстій краплі крові; серологічне дослідження: позитивна реакція лізису спірил з сироваткою хворого; ІФА; біопроба: виявлення спірил у тканинах мишей, заражених кров’ю хворого через 5-10 днів після зараження; в крові: гіпохромна анемія, анізоцитоз, пойкілоцитоз, поліхроматофілія, лейкоцитоз до 20х10/9/л, ШОЕ 30-40 мм/год; у сечі може бути протеїнурія, еритроцитурія, циліндрурія

так. Діагноз підтверджено: ні

- визначення клінічної форми (типова, ревматоїдна, менінго-енцефалітична, шлунково-кишкова); тяжкості (легка, тяжка, абортивна); наявності ускладнень (виразка рогівки, ірит, гепатит, плеврит); наявність супутньої патології

- диференціальний діагноз із тифами, малярією, бруцельозом, туберкульозом, туляремією, менінгітами, ревматизмом, субенантемою Віслера-Фанконі, сепсисом, рикетсіозами, фелінозом

Лікування:

- обов’язкова госпіталізація;

- режим: постільний;

- етіотропна терапія: антибіотики групи пеніциліну, макроліди;

- посиндромна терапія: жарознижувальні, протисудомні, серцеві, гормональні препарати;

- вітаміни;

- дезінтоксикація;

- змочування місця укусу 5 % спиртовим розчином йоду

Одужання: виписування

- зникнення клінічних симптомів;

- нормалізація лабораторних показників

Диспансеризація:

- протягом року з проведенням контрольних аналізів крові та сечі

Схема діагностики та лікування східного енцефаломієліту коней

(Encephalomyelitis equorum orientalis)

Епідеміологічний анамнез:

- укус комара, не виключена можливість передачі через укус кліщів, вошей, що паразитують на птахах;

- епідемії виникають пізно восени та рано навесні;

- епізоотії у коней передують виникненню захворювання у людей за 1-2 тижні;

- частіше хворіють жителі сільської місцевості, діти молодшого віку та дорослі старше 55 років

ні

так. Клінічні ознаки:

- гострий початок з підвищення температури до 39-41⁰ С, сильного головного болю, блювання;

- через 1-2 дні значне покращення загального стану, через 2-3 дні знову підвищується температура;

- за короткий час (28-48 г) розвиваються менінгеальні симптоми, сонливість, порушення свідомості, кома, епілептиформні судоми;

- дифузне збільшення м’язового тонусу, рідко - опістотонус, можливі парези, паралічі;

- при враженні стовбура головного мозку – порушення дихання;

- у лікворі - високий плеоцитоз (до 1000 клітин в 1 мкл) з переважанням спочатку нейтрофілів, пізніше- лімфоцитів, збільшується вміст білка;

- у крові: нейтрофільний лейкоцитоз, може спостерігатися гіперлейкоцитоз;

- тривалість хвороби 1-3 тижні

н ннннннн ні

так так, східний енцефаломієліт коней. Верифікація діагнозу:

ні ні

- ІФА – виявляють специфічні антитіла класу ІgМ у спинномозковій рідині, крові;

- серологічні дослідження: РЗК, РН, РГГА в парних сироватках на початку хвороби і через 3-4 тижні (збільшення титру в 4 рази, діагностичний титр 1:80); ПЛР

- диференціальний діагноз із західним венесуельським енцефаломієлітом коней, серозними менінгітами, енцефалітами іншої етіології

так. Діагноз підтверджено:

- формулювання діагнозу із зазначенням форми, важкості, ускладнень

Лікування:

- патогенетичне: дезінтоксикаційна терапія (глюкоза, ізотонічні розчини та ін.);

- дегідратація (лазикс, манітол, сульфат магнію);

- симптоматична терапія;

- в гострому періоді: введення протиенцефалітичного кінського імуноглобуліну протягом 2-3 днів

Одужання: виписування

- покращання клінічного стану та нормалізація лабораторних показників (ліквор, кров)

- огляди інфекціоніста і невропатолога. Лікар-інфекціоніст спостерігає протягом 1 місяця, невропатолог - протягом року. При тяжких ускладненнях (сліпота, глухота, відставання в нервово-психічному розвитку) - протягом всього життя

Диспансеризація:

Схема діагностики та лікування токсоплазмозу (Toxoplasmosis)

Епідеміологічний анамнез:

- спілкування з котами;

- вживання сирого чи недостатньо термічно обробленого м’яса або м’ясного фаршу

ні

так. Клінічні ознаки:

- гарячка, довготривалий субфебрилітет;

- лімфаденопатія;

- гепатоспленомегалія;

- ураження нервової системи;

- менінгіт, менінгоенцефаліт;

- ретиніт, хореоретиніт;

- гідроцефалія, олігофренія, симптоматична епілепсія;

- викидні, мертвонародження

ні

- ІФА (визначення антитіл);

- паразитоскопія крові, центрифугату ліквору, біоптату лімфовузлів;

- біологічна проба на білих мишах;

- РЗК, РНГА, РНІФ, РЕМА;

- алергічна проба з токсоплазміном;

- ПЛР (визначення ДНК збудника)

так так, токсоплазмоз. Верифікація діагнозу:

так. Діагноз підтверджено: ні

- остаточний діагноз з визначенням клінічної форми, перебігу, ступеня тяжкості, ускладнень

- диференціальний діагноз із бруцельозом, пухлинами мозку, цистицеркозом, менінгоенцефалітами іншої етіології, трихінельозом та ін.

Лікування:

- етіотропна терапія курсами: хлоридин, делагіл, метронідазол, фансидар, сульфадиметоксин, антибіотики (роваміцин);

- імунотерапія токсоплазміном;

- патогенетична терапія;

- симптоматична терапія

Одужання: виписування

- зникнення клінічної симптоматики;

- нормалізація лабораторних даних

Диспансеризація:

- за клінічними показаннями

Схема діагностики та лікування туляремії (Tularemia)

Епідеміологічний анамнез:

- контакт з гризунами;

- вживання води та харчових продуктів, які забруднені виділеннями гризунів;

- інфікування під час полювання, купання у відкритих водоймищах, участь у сільськогосподарських роботах;

- перебування хворих у природних вогнищах туляремії

ні

так. Клінічні ознаки:

- гострий початок з явищами інтоксикації, гарячкою, м’язовими та головними болями, запамороченням;

- збільшення лімфатичних вузлів шийних, над- і підключичних, пахвинних, ліктьових та ін., не спаяних, малоболючих;

- наявність змін у зіві, ураження очей, зміни на шкірі, зміни з боку внутрішніх органів

ні

так

так, туляремія. Верифікація діагнозу:

- бактеріологічне дослідження пунктату з бубону, харкотиння;

- серологічне дослідження (РА, РНГА) тощо; ІФА, ПЛР;

- шкірно-алергічна проба з тулярином;

- біологічна проба

так. Діагноз підтверджено: ні

- визначення остаточного розгорнутого діагнозу із зазначенням форми, перебігу хвороби, тяжкості, ускладнень

- диференціальний діагноз із чумою, ангіною, лейкозом, інфекційним мононуклеозом, лімфогранулематозом, сибіркою, дифтерією, туберкульозом, сепсисом, малярією, висипним тифом, бруцельозом та ін.

Лікування:

- використання лікувальної туляремійної вакцини (в/м, п/ш або в/в);

- антибіотикотерапія (стрептоміцин, доксициклін, цефалоспорини); дезінтоксикація;

- десенсибілізувальні препарати; в тяжких випадках – кортикостероїди; патогенетична і симптоматична терапія; хірургічне лікування

Одужання: виписування

- зникнення клінічної симптоматики;

- нормалізація лабораторних показників

Диспансеризація:

- протягом 6-12 міс. тільки особи, які мають залишкові явища після перенесеного захворювання. Диспансеризація проводиться лікарем КІЗу та хірургом. Огляд щомісячно протягом перших 6 міс. і за необхідності – 1 раз у 2 міс. надалі

Схема діагностики та лікування харчових токсикоінфекцій (ХТІ)

(Toxicoinfectiones alimentares)

Епідеміологічний анамнез:

- вживання за кілька годин до захворювання недоброякісних продуктів;

- одночасне захворювання людей, що вживали один і той самий продукт;

- наявність гнійних захворювань у робітників харчових підприємств

ні

так. Клінічні ознаки:

- гострий початок хвороби;

- синдром гастроентериту (нудота, блювання, понос);

- больовий синдром (епі-, мезо-, гіпогастрій);

- синдром зневоднення (втрата маси тіла, блідість шкіри, судоми, тахікардія, гіпотонія, олігурія);

- короткочасний перебіг хвороби (1-4 дні)

н ннннннн ні

ні ні

так

так, ХТІ. Верифікація діагнозу:

- бактеріологічне дослідження калу, блювоти, промивних вод, залишків їжі (значне обсіменіння 1 г досліджуваного матеріалу, більше 1х10 ⁶/г; виділення одного і того самого збудника із різних матеріалів від хворого; серологічне дослідження (РА із аутоштамом); копрограма (еритроцити, лейкоцити, слиз); гемограма (згущення крові)

так. Діагноз підтверджено: ні

- формулювання остаточного діагнозу (клінічно, епідеміологічно, бактеріологічно) із зазначенням форми, ступеня тяжкості, ступеня дегідратації

- диференціальний діагноз із холерою, сальмонельозом, ешерихіозом, отруєннями, панкреатитом та ін.

Лікування:

- промивання шлунка;

- призначення ентеросорбентів;

- регідратаційна терапія;

- дієта № 4;

- замісна терапія (ферменти)

Одужання: виписування

- клінічне одужання;

- декретована група – одноразове бактеріологічне дослідження калу

Диспансеризація:

- диспансеризація не проводиться

Схема діагностики та лікування хвороби Лайма (Бореліоз системний кліщовий)

(Borreliosis ixodica systemica)

Епідеміологічний анамнез:

- перебування в ендемічній місцевості;

- укуси кліщів;

- частіше хворіють чоловіки 20-50 років;

- переважно у теплий період року (травень – серпень)

ні

так. Клінічні ознаки:

- гострий початок – з гарячки;

- типова мігруюча кільцеподібна еритема, що зберігається понад 10 діб;

- неврологічні розлади (менінгіт, радикуліт, ураження черепно-мозкових нервів);

- наявність моно- та поліартриту;

- порушення функцій серця (міокардит, перикардит)

так

так, хвороба Лайма. Верифікація діагнозу: ні

- клінічний аналіз крові (лейкоцитоз, іноді гіперлейкоцитоз, ШОЕ прискорена);

- виділення збудника (кров, ліквор, синовіальна рідина);

- РНГА, РНІФ (діагностичний титр 1:64 і вище);

- ІФА, ПЛР

так. Діагноз підтверджено: ні

- визначення остаточного розгорнутого діагнозу (форми хвороби, тяжкості та ускладнень)

- диференціальний діагноз із еризипелоїдом, алергічним дерматитом, поліартритом, менінгітом, полірадикулоневритом, міокардитами іншої етіології

Лікування:

- дезінтоксикаційна терапія;

- антибактеріальні препарати (цефалоспоріни, макроліди (азитроміцин), доксициклін, юнідокс);

- нестероїдні протизапальні препарати (індометацин, бруфен);

- симптоматична терапія

Одужання: виписування

- зникнення клінічної симптоматики;

- нормалізація лабораторних показників

Диспансеризація:

- за клінічними показаннями

Схема діагностики та лікування холери (Cholera)

Е

- перебування в ендемічному з холери регіоні;

- вживання для пиття води з відкритих водоймищ;

- контакт із хворими на холеру або з хворими з подібною клінікою;

- особи з асоціальних груп (безпритульні, алкоголіки)

підеміологічний анамнез:

ні

так. Клінічні ознаки:

- гострий початок;

- відсутність гарячки, больового синдрому;

- понос, що передує блюванню, випорожнення нагадують «рисовий відвар», часті;

- блювання без нудоти;

- швидкий розвиток зневоднення (сухість слизових оболонок, порушення тургору шкіри, судоми, тахікардія, гіпотонія, коефіцієнт Алговера більше 1)

н ннннннн ні

ні

так, холера. Верифікація діагнозу:

- виділення збудника (вібріона) із калу, блювоти (класичним або прискореним методом); позитивні серологічні реакції;

- згущення крові;

- гіпоелектролітемія;

- підвищення питомої ваги плазми

так

так. Діагноз підтверджено: ні

- диференціальний діагноз із іншими гострими кишковими інфекціями

-визначення форми, тяжкості, ступеня дегідратації

- створення НПЕК, інф-ормація у ВООЗ, заходи щодо локалізації осередку, карантинні заходи

Лікування:

- госпіталізація в стаціонар ОНІ;

- регідратація (сольові розчини);

- патогенетичні засоби;

- антибіотикотерапія (тетрацикліни, фторхінолони, макроліди)

Одужання: виписування

- клінічне одужання;

- негативні результати триразового бактеріологічного дослідження калу, а у декретованих осіб – також порції В і С жовчі одноразово

Диспансеризація:

- спостереження протягом 3 міс (КІЗ та санепідстанція); 1-й місяць – тричі (огляд та дослідження калу) наступні 2 міс. – один раз на місяць (огляд та дослідження калу)

Схема діагностики та лікування цитомегаловірусної інфекції (Cytomegalia)

Епідеміологічний анамнез:

- формулювання остаточного діагнозу із зазначенням форми, перебігу, тяжкості та ускладнень

Диференційний діагноз із гемолітичними жовтяницями, токсоплазмозом, лістеріозом, сифілісом, сепсисом

- етіотропна терапія (лаферон, неовір, фоскорнет);

- імуностимулювальна терапія;

- вітамінотерапія;

- людський імуноглобулін (вагітним у перші три місяці вагітності)

- зникнення клінічної симптоматики;

- нормалізація лабораторних показників

- за клінічними показаннями

- цитоскопія (сечі, біоптату, органів);

- вірусологічне дослідження;

- серологічне дослідження: РЗК, РНГА (збільшення титру в 4 рази);

- РІФА (виявлення антитіл, зв’язаних з ІgМ)

- формулювання остаточного діагнозу із зазначенням форми, перебігу, тяжкості та ускладнень

Диференційний діагноз із гемолітичними жовтяницями, токсоплазмозом, лістеріозом, сифілісом, сепсисом

- етіотропна терапія (лаферон, неовір, фоскорнет);

- імуностимулювальна терапія;

- вітамінотерапія;

- людський імуноглобулін (вагітним у перші три місяці вагітності)

- зникнення клінічної симптоматики;

- нормалізація лабораторних показників

- за клінічними показаннями

ні

так. Клінічні ознаки:

н ннннннн ні

ні

так, цитомегаловірусна інфекція. Верифікація діагнозу:

- цитоскопія (сечі, біоптату, органів);

- вірусологічне дослідження;

- серологічне дослідження: РЗК, РНГА (збільшення титру в 4 рази);

- РІФА (виявлення антитіл, зв’язаних з ІgМ)

так

так. Діагноз підтверджено: ні

- формулювання остаточного діагнозу із зазначенням форми, перебігу, тяжкості та ускладнень

Диференційний діагноз із гемолітичними жовтяницями, токсоплазмозом, лістеріозом, сифілісом, сепсисом

Лікування:

- етіотропна терапія (лаферон, неовір, фоскорнет);

- імуностимулювальна терапія;

- вітамінотерапія;

- людський імуноглобулін (вагітним у перші три місяці вагітності)

Одужання: виписування

- зникнення клінічної симптоматики;

- нормалізація лабораторних показників

Диспансеризація:

- за клінічними показаннями