Cхема діагностики та лікування аспергільозу (Aspergillosis)
Епідеміологічний анамнез:
-
вдихання
повітря, що забруднене пилом,
який містить аспергіли: професійні
групи робітників сільського господарства,
ткацьких, бавовнопрядильних підприємств
так. Клінічні ознаки: ні
бронхолегеневий
аспергільоз: а) аспергільозний бронхіт,
трахеобронхіт:
хронічний перебіг, слабість, кашель з
відходженням харкотиння сірого кольору,
інколи з прожилками крові, може містити
грудочки з аспергілами; б) аспергільозна
пневмонія:
гострий перебіг – гарячка неправильного
типу, озноби, які повторюються: кашель
з великою кількістю в’язкого
слизово-гнійного харкотиння, що може
містити зелено-сірі грудочки з міцелієм
та спорами гриба; задишка, біль у грудях,
нічне потовиділення; наростаюча
слабість, схуднення:
аускультативно-дрібнопухирчасті
вологі хрипи, інколи шум тертя плеври;
лейкоцитоз, прискорення ШОЕ, еозинофілія;
рентгенологічно – овальні, округлі
інфільтрати, які схильні до розпаду,
навколо широкий інфільтративний вал;
хронічний
перебіг:
частіше розвивається як вторинне
захворювання на фоні симптомів основного
захворювання (бронхоектази, абсцеси,
каверни); запах плісняви з рота; в
харкотинні зеленуваті грудочки;
рентгенологічно – заповнення порожнин,
які утворились у результаті основного
захворювання, тінню у вигляді кулі з
повітряним ореолом. Септична
форма:
розвивається на фоні імунодефіциту;
метастази у різні органи; ураження
шлунково-кишкового тракту (нудота,
блювання, запах плісняви з рота, водяве,
пінисте випорожнення); абсцеси головного
мозку; ураження шкіри у вигляді вузликів.
Аспергільоз
ЛОР-органів:
зовнішній або середній отит, після
операцій на середньому вусі; ураження
слизових оболонок носа, придаткових
пазух; аспергільоз гортані. Аспергільоз
у хворих на СНІД: швидко
розвивається, спочатку у вигляді
легеневого аспергільозу, який далі
переходить у септичну форму; тяжкий
перебіг
Н
` так, аспергільоз. Верифікація діагнозу: ні
- бактеріологічне
дослідження харкотиння, матеріалу з
бронхів, біоптатів органів; серологічне
дослідження РЗК з антиаспергільозними
антигенами; шкірна проба із специфічним
аспергільозним антигеном (в осіб з
доброякісним перебігом мікозу, в осіб
з нормальною імунною системою),ІФА
так
т ак. Діагноз підтверджено: ні
-
визначення остаточного розгорнутого
діагнозу (форми, перебігу, основного
захворювання)
- диференціальний
діагноз із нокардіозом, абсцесами
легень, новоутвореннями, хронічним
бронхітом, гістоплазмозом, кандидозом,
туберкульозом легень та ін.
Лікування:
-
госпіталізація обов’язкова; етіотропне
лікування: амфотерицину В 5 % розчин
50000 ОД на 450 мл 5 % розчину глюкози,
внутрішньовенно краплинно – 2-3 рази
на тиждень, курс лікування 4-8 тижнів;
дифлюкан, флюконазол, інтраконазол;
інгаляції з ністатином, йодидом натрію,
діамантовим зеленим; патогенетична
терапія: калію йодид; вітамінотерапія,
загальнозміцнююча терапія; при ураженні
шкіри: місцево протизапальні та
протимікозні препарати; хірургічне
лікування: лобектомія з резекцією
уражених частин легені при легеневих
формах з обмеженими інфільтратами
Одужання:
виписування
- зникнення
клінічної симптоматики або ремісія
та нормалізація лабораторних показників
Диспансеризація:
- за клінічними
показаннями від 6 до 12 місяців
Схема діагностики і лікування аденовірусної інфекції (Morbus adenoviralis)
Епідеміологічний анамнез:
-
наявність контакту
з
хворими із гарячкою і катаральними
проявами; перебування в епідемічному
осередку ГРВІ
так. Клінічні ознаки: ні
-
гострий початок; субфебрильна гарячка
1-2 тижні, двохвильова; лімфаденіт,
гепатоспленомегалія; ознаки фарингіту,
риніту, кон’юнктивіту. Фарингокон’юнктивальна
гарячка: нежить,
набряк обличчя, сльозотеча, кон’юнктивіт,
фарингіт
н
ннннннн
ні
так, аденовірусна інфекція. Верифікація діагнозу: ні
- люмінесцентна
мікроскопія; культивування вірусів
на клітинах нирок людського ембріона;
серологічні методи: РНГА, РН (з
аденовірусними антигенами, діагностичне
збільшення титру у 4 рази і більше),
ІФА, ПЛР
y
так. Діагноз підтверджено: ні
- визначення
остаточного діагнозу з урахуванням
синдрому, тяжкості, форми
- диференціальна
діагностика із геморагічними гарячками,
кором, лептоспірозом, інфекційним
мононуклеозом, дифтерією, гострими
кишковими інфекціями, ГРВІ, грипом,
висипним тифом
так
Лікування:
-
госпіталізація за епідемічними та
клінічними показаннями; етіотропна
терапія – 0,05 % розчин дезоксирибонуклеази
по 1-2 краплі в носові ходи, 0,02 % розчин
у кон’юнктивальну складку; патогенетична
терапія: індуктори ендогенного
інтерфероноутворення (арбідол, амізон,
аміксин, мефенамова кислота і т.д.),
дезінтоксикація, десенсибілізувальні
засоби; симптоматична терапія;
вітамінотерапія
Одужання: виписування
- зникнення
клінічної симптоматики; -
нормалізація лабораторних показників
Диспансеризація:
-
за
клінічними показаннями (за наявності
ускладнень)
Схема діагностики та лікування кишкового альвеококозу (Alveococcosis)
Епідеміологічний анамнез:
-
перебування в ендемічних районах,
вживання сирої води, лісових ягід; -
обробка шкір песців та інших диких
тварин
ні
так. Клінічні ознаки:
-
тривалий час самопочуття задовільне;
правочасткова гепатомегалія, болюча,
“кам’янистої”
консистенції;
непостійний
біль
ниючого характеру в правому підребер’ї,
диспепсичні розлади; в загальному
аналізі крові помірна еозинофілія; з
часом виражена загальна слабість,
нудота, зниження апетиту; жовтяниця,
розвиток портальної гіпертензії і
міліарного цирозу печінки; кахексія;
геморагічні прояви; метастази в легені,
головний мозок, нирки, кістки; в
загальному аналізі крові –
гіпергаммаглобулінемія, гіпоальбумінемія,
підвищення ШОЕ, тимолової проби
н ннннннн ні
так, альвеококоз. Верифікація діагнозу: ні
-
рентгенографія; УЗД; КТ; МРТ; серологічні
методи (РЗК, РНГА) широко не використовуються,
ІФА, ПЛР
так
так. Діагноз підтверджено: ні
- формулювання
заключного діагнозу з визначенням
клінічної форми, тяжкості перебігу,
ускладнень
-
диференціальний
діагноз із шигельозом, сальмонельозом,
вірусними гепатитами, хронічними
гепатитами різного ґенезу
:
Лікування:
- в умовах стаціонару; -
дієта № 5, № 13; -
хірургічне лікування (резекція печінки); -
альбендазол 20 мг/кг на добу в 2 прийоми
на протязі 2-4 років (часто як ускладнення
розвивається лейкопенія, агранулоцитоз,
токсичний гепатит)
Одужання: виписування
- зникнення
клінічних симптомів; -
нормалізація лабораторних показників
Диспансеризація:
- не менше 8 років; -
частота обстеження 1 раз у 2 роки
Схема діагностики та лікування аскаридозу (Ascaridosis)
Епідеміологічний анамнез:
-
праця, пов’язана
з землеробством, а також робітники
плодоовочевих підприємств, магазинів; -
вживання немитих овочів, фруктів, ягід,
зелені, некип’яченої води
ні
так. Клінічні ознаки:
Міграційна
фаза:
можливі
алергічні
реакції;
-
загальнотоксичні прояви: підвищення
температури, артралгії, міалгії,
загальна слабкість, свербіж, шкірні
висипиання;
-
ознаки ураження дихальних шляхів:бронхіти,
пневмонії, ринофарингіти;
-
характерний синдром Лефлера – поєднання
нестійких інфільтратів у легенях із
еозинофілією крові;
Пізня
(кишечна) фаза:
зниження апетиту, нудота, відрижка,
здуття живота, запори, біль у животі в
ділянці пупка; підвищена втомлюваність,
поганий сон, зниження пам’яті;
-
у
дітей можливий розвиток: епілептоїдних
судом; затримка психомоторного розвитку;
-
гіповітаміноз
н ннннннн ні
ні
так, аскаридоз. Верифікація діагнозу:
- овоскопія
випорожнень, харкотиння; -
серологічні реакції: РЗК, РНГА, реакція
латекс-аглютинації, ІФА
так. Діагноз підтверджено: ні
- формулювання
діагнозу; -
визначення форми, ускладнень
-
диференціальний
діагноз із ГРВІ,пневмоніями,
апендицитом,туберкульозом, медикаментозною
алергією, гастритом, колітом, панкреатитом
та ін.
Лікування:
- підлягають
госпіталізації хворі з тяжкими
ускладненнями;
-
вермокс, тіабендазол, декарис, комбантрин;
-
десенсибілізувальна терапія; -
вітамінотерапія; -
дезінтоксикаційна терапія( за
показаннями)
Одужання: виписування
- клінічне одужання; -
три негативні результати аналізу
фекалій через 2-3 тижні після лікування
Диспансеризація:
- спостереження
протягом 2-3 тижнів; -
контрольні дослідження калу
Схема діагностики та лікування балантидіазу (Balantidiasis)
Епідеміологічний анамнез:
-
догляд
за тваринами (свиньми, собаками);
- недотримання
правил особистої гігієни;
- вживання
забрудненої цистами балантидій води,
овочів, фруктів та ін. харчових продуктів
так. Клінічні ознаки: ні
-
гострий перебіг:
- на початку:
гарячка, озноб, головний біль, метеоризм,
іноді нудота, блювання;
- у розпалі: понос
до 15-20 разів на добу, велика кількість
калу, він рідкий, смердючий, з домішками
слизу та крові, іноді гною;
- зниження маси
тіла.
Хронічний
рецидивний балантидіаз:
- живіт здутий,
болючий у ділянці сліпої та висхідного
відділу товстої кишки;
- гепатомегалія;
- випорожнення
2-3 рази на добу (рідкі, з домішками слизу
та крові);
- чергування
загострень (10-30 днів) та ремісій протягом
3-6 місяців
н
ннннннн
ні
так, балантидіаз. Верифікація діагнозу: ні
- паразитоскопія
свіжих випорожнень (живі балантидії,
які швидко рухаються); -
серологічні реакції: РЗК, преципітації
в агарі, мобілізації, ІФА; -
виділення балантидій на середовищі
Павлової; -
ректороманоскопія: вогнищевий або
дифузний інфільтративно-ерозивно-виразковий
коліт
так. Діагноз підтверджено:
так
так. Діагноз підтверджено: ні
- формулювання
діагнозу;
-
визначенням форми, ускладнень
- диференціальний
діагноз із НВК, шигельозом, амебіазом,
дисбактеріозом
Лікування:
- підлягають
госпіталізації всі хворі;
- антибіотики:
мономіцин, доксициклін;
- антипротозойні:
метронідазол, мератин, тинідазол;
- десенсибілізувальна
терапія;
- вітамінотерапія;
- дезінтоксикаційна
терапія (за показаннями)
Одужання: виписування
- клінічне одужання; -
три негативні результати аналізу
фекалій протягом тижня
Диспансеризація:
- спостереження
протягом 12 місяців;
- контрольні
дослідження калу на балантидії (тричі
на рік)
Схема діагностики та лікування бешихи (Erysipelas)
Епідеміологічний анамнез:
-
контакт з хворими на бешиху або інші
стрептококові захворювання; наявність
в анамнезі різних хронічних захворювань
з млявим перебігом
ні
так. Клінічні ознаки:
-
гострий початок з ознобу, гарячки,
головного болю, іноді блювання та інших
проявів інтоксикації; наявність на
обличчі або кінцівках, рідше на тулубі
місцевих проявів у вигляді яскравої
еритеми з нерівними (“язики
полум’я”) і чіткими (валик по периферії)
межами ділянки ураження, бул, геморагій
н
ннннннн
ні
так, бешиха. Верифікація діагнозу:
- за наявності
симтомів інтоксикації та виражених
змін на шкірі у вигляді яскравої
гіперемії, болючої при дотику, набряку,
бул, геморагій. Виявлення стрептококу
ні
так. Діагноз підтверджено: ні
- остаточний
діагноз із визначенням клінічної
форми, ступеня тяжкості, кратності
захворювання та локалізації
- диференціальний
діагноз із еритемами, дерматитами,
екземою, флегмоною, еризипелоїдом,
шкірною формою сибірки
так
Лікування:
- антибіотики,
сульфаніламіди; -десенсибілізувальні,
вітаміни; -
дезінтоксикація, кортикостероїди (у
важких випадках); -
фізіотерапія
Одужання: виписування
- після повного
клінічного одужання
Диспансеризація:
-
при
первинній та повторній бешисі
спостереження в КІЗі до 1 року, при
рецидивній – до 2 років. Профілактика
біциліном-5 - щомісячно
Схема діагностики та лікування ботулізму (Botulismus)
Епідеміологічний анамнез:
- вживання харчових
продуктів, особливо консервованих,
без достатньої термічної обробки;
наявність ран, забруднених землею;
порушення санітарно-гігієнічних та
технологічних норм під час розбирання
туш тварин
так. Клінічні ознаки: ні
-
гострий початок хвороби з нудоти,
блювання, проносу; офтальмоплегічний
синдром (сітка, туман, двоїння,
неможливість читати, ністагм, птоз,
мідріаз, анізокорія, стробізм, порушення
реакції на світло); фаго-, назо-,
глосоплегічний синдром (сухість у
роті, спрага, розлади ковтання, парез
м’якого
піднебіння); фоноларингоплегічний
синдром (осиплість голосу, гугнявість,
афонія);
брадикардія; метеоризм, запори; пониження
тонусу м’язів
кінцівок, атаксична
хода
н
ннннннн
ні
так, ботулізм. Верифікація діагнозу: ні
- біологічна проба
(реакція нейтралізації на білих мишах),
досліджують кров, блювоту, промивні
води, залишки їжі, кал, сечу
так так. Діагноз підтверджено: ні
- визначення
тяжкості, типу ботулотоксину, ускладнень
- диференціальний
діагноз із отруєннями метиловим
спиртом, беладоною, грибами, солями
цинку, свинцю, міді
Лікування:
- протиботулінічні
сироватки (типи А, В, Є); -
дезінтоксикаційна терапія; -
левоміцетин; -
антихолінестеразні препарати; -
симптоматична терапія
Одужання: виписування
- зникнення
клінічної симптоматики
Диспансеризація:
-
за
клінічними показаннями, оглядають
спільно окуліст та невропатолог
Схема діагностики та лікування бруцельозу (Brucellosis)
Епідеміологічний анамнез:
-
контакт із свійськими тваринами;
професійний характер захворювання;
вживання продуктів: м’яса,
бринзи, сухого молока (термічно не
оброблених); робота в бруцельозних
господарствах
ні
так. Клінічні ознаки:
-
гострий або поступовий початок хвороби
з підвищення температури, нездужання;
- біль у м’язах,
великих суглобах;
- довготривала
хвилеподібна гарячка з ремісіями,
пітливість;
- гепатолієнальний
синдром;
- лімфаденопатія;
-
наявність уражень посмугованих м’язів,
опорно-рухового апарату
н
ннннннн
ні
так, бруцельоз. Верифікація діагнозу:
- алергічна проба
Бюрне; реакція аглютинації Райта та
Хеддельсона; РЗК, РНГА; опсонофагоцитарні
реакції імунофлуоресценції, реакція
Кумбса; бактеріологічне дослідження
крові, сечі, калу, жовчі, препаратів
лімфатичних вузлів та кісткового
мозку; біологічна проба; ІФА, ПЛР
так так. Діагноз підтверджено: ні
- визначення
остаточного діагнозу з урахуванням
форми, тяжкості, перебігу, ускладнень
- диференціальний
діагноз із грипом, черевним тифом,
малярією, сепсисом, лімфогранулематозом,
ревматичним поліартритом,
кістково-суглобовим туберкульозом
Лікування:
- імунотерапія
(вакцинотерапія в/ш, п/ш, в/м, в/в);
- антибактеріальна
терапія (тетрацикліни, аміноглікозиди,
цефалоспорини);
- імуномодулятори;
- вітаміни,
десенсибілізувальний препарати,
седативні, анальгетики;
- фізіотерапія;
- санаторно-курортне
лікування
Одужання: виписування
- гострий бруцельоз
– після одужання або покращання стану
та закінчення курсу антибіотикотерапії; -
підгострий, хронічний – після завершення
курсу антибіотико- і вакцинотерапії
Диспансеризація:
-
після
гострого або підгострого бруцельозу
спостереження протягом 3 років; -
хронічний бруцельоз – обстеження
щоквартально протягом усього життя
Схема діагностики та лікування везикульозного рикетсіозу (Gamasorickettsiosis vesiculosa)
Епідеміологічний анамнез:
-
перебування хворих в ендемічних
осередках (Донецька область України,
Молдова, Білорусь, США, Африка, Південна
Корея);
- укуси гамазового
кліща; сезонність - травень-червень;
- можливість
сімейних спалахів
ні
так. Клінічні ознаки:
- інкубаційний
період – 10-12 днів;
- на місці укусу
– характерний первинний афект: підлягає
метаморфозу (червона пляма-папула з
обідком гіперемії – везикула – чорний
некротичний струп), супроводжується
реґіонарним лімфаденітом, безболісний,
первинний афект найбільш виражений
до початку гарячки;
- гострий початок
(через 6-14 днів після виникнення
первинного афекту: фебрильна гарячка
ремітуючого типу з ознобами (триває
5-7 днів);
- інтоксикаційний
синдром (головний біль, слабість,
адинамія, запаморочення);
-
плямисто-папульозно-везикульозний
висип: з’являється на 2-4-й день гарячки,
висипає одночасно на голові, грудях,
кінцівках, відсутній на підошвах;
-
метаморфоз екзантеми: плямисто-папульозний
висип, вторинна везикула – пустула –
чорні некротичні кірочки, відпадають
без утворення рубців, можливе підсипання,
екзантема зберігається протягом 7-10
днів і переживає гарячку;
-
при зараженні через слизові оболонки
– кон’юнктивіт, афтозний стоматит
н ннннннн ні
так, везикульозний рикетсіоз. Верифікація діагнозу:
ні
-
РЗК
із специфічним антигеном (діагностичний
титр: 1:10 -1:80); РНГА, ІФА, ПЛР -
РНІФ
- диференціальний
діагноз із грипом, натуральною і
вітряною віспою, хворобою Бріла,
кліщовим висипним тифом, інфекційною
еритемою
так так. Діагноз підтверджено:
- формулювання
діагнозу із зазначенням ступеня
тяжкості та ускладнень
Лікування:
- госпіталізація
за клінічними показаннями;
- режим-ліжковий
до 3-го дня нормальної температури;
- етіотропна
терапія - антибіотики (тетрацикліни,
цефалоспорини, макроліди);
- патогенетична
терапія: дезінтоксикація, антигістамінні
препарати; підвищення резистентності
судин;
- симптоматична
терапія
Одужання: виписування
- зникнення
клінічної симптоматики;
-
нормалізація лабораторних показників
Диспансеризація:
- за клінічними
показаннями (ускладнені форми хвороби)
Схема діагностики та лікування вірусного гепатиту А (Hepatitis virosaе A)
Епідеміологічний анамнез:
- спілкування з
особами, що мають ВГА або жовтяницю,
за 3-6 тижнів до захворювання; відсутність
парентеральних втручань протягом
останніх 6 місяців; молодий вік (від 1
до 30 років); осінньо-зимова сезонність
ні
так. Клінічні ознаки:
- гострий початок,
початковий період триває 5-7 днів;
-
наявність продрому (грипоподібний,
диспепсичний варіанти);
- потемніння сечі,
пожовтіння слизових оболонок, потім
шкіри, знебарвлення калу;
- наявність
гепатомегалії, іноді спленомегалії;
- жовтяничний
період від декількох днів до 1-2 тижнів;
- жовтяниця швидко
наростає, після її появи самопочуття
покращується;
- переважання
легких форм
н
ннннннн
ні
так, вірусний гепатит А. Верифікація діагнозу: ні
- ІФА - виявлення
антитіл до вірусу класу IgM (для
ретроспективних досліджень – антитіл
класу IgG); відсутність у крові маркерів
інших гепатитів; біохімічне дослідження
крові (білірубін, АлАТ, АсАТ, ЛДГ, ГТПД,
лужна фосфатаза, диспротеінемія),
характерна помірна гіпербілірубінемія
та гіперферментемія, які швидко
зменшуються, значне підвищення тимолової
проби; загальний аналіз крові (лейкопенія,
тромбоцитопенія, відносний лімфомоноцитоз);
сеча - білірубінурія; кал - відсутність
стеркобіліну
так так. Діагноз підтверджено: ні
- визначення
клінічної форми, тяжкості, наявності
ускладнень, супутньої патології,
циклічності перебігу
- диференціальний
діагноз із іншими жовтяницями
(гемолітичною, механічною), лептоспірозом,
малярією, інфекційним мононуклеозом,
функціональними гіпербілірубінеміями,
харчовими токсикоінфекціями, грипом,
псевдотуберкульозом, медикаментозними
жовтяницями
Лікування:
-
базисна терапія: дієта № 5 із підвищеною
кількістю рідини; постільний режим до
посвітління і збільшення об’єму сечі;
дезінтоксикація (ентеросорбенти, 5-10
% розчин глюкози, ізотонічний розчин
хлориду натрію тощо);
-
препарати, що поліпшують обмін речовин
(аскорбінова кислота, кокарбоксилаза,
пангамат кальцію);
-
імунокорегувальна терапія (мефенамінова
кислота, кверцитин);
- ферментні
препарати, гепатопротектори;
-
симптоматична терапія
Одужання: виписування
- зникнення
клінічної симптоматики; -
нормалізація лабораторних показників
Диспансеризація:
-
спостереження
протягом 3 місяців (огляд, біохімічне
дослідження крові: білірубін, його
фракції, активність ферментів, сулемова
і тимолова проби)
Схема діагностики та лікування вірусного гепатиту В (Hepatitis virosae B)
Епідеміологічний анамнез:
-
проведення за 1,5-6 міс. парентеральних
маніпуляцій,
оперативних втручань, вливань крові
та її препаратів, внутрішньовенне
введення наркотиків; статеві контакти
з хворими на вірусний гепатит В; безладні
статеві стосунки; стоматологічні
маніпуляції; побутові мікротравми;
немедичні маніпуляції (проколювання
мочки вуха, манікюр, татуювання); контакт
з предметами, що забруднені біологічними
рідинами, кров’ю,
слиною,
спермою,
вмістом
носоглотки;
інфікування
плода
під
час
пологів,
можливе трансплацентарне; вік хворих
- до 1 року або більше 30 років
Н
ні
так. Клінічні ознаки:
-
поступовий початок хвороби, погіршення
загального стану; наявність продрому:
артралгічний, диспепсичний,
астеновегетативний, грипоподібний,
змішаний варіанти, що тривають 2 тижні
та більше;
наявність
гепатомегалії, іноді спленомегалії,
свербіння шкіри; брадикардія, гіпотензія;
повільне наростання жовтяниці з
погіршенням стану, тривалість жовтяниці
більше 1 місяця; пожовтіння слизових
оболонок, шкіри, різноманітні висипання
(частіше уртикарні); потемніння сечі,
знебарвлення випорожнень; переважання
тяжких форм; частий розвиток рецидивів;
виражений астенічний синдром під час
всього перебігу хвороби; перехід у
хронічну форму; жовтяничний період
від декількох днів до 1-2 тижнів
так. Вірусний гепатит А. Верифікація діагнозу ні
так, вірусний гепатит В. Верифікація діагнозу:
-
виявлення НВsAg, anti-HBs, HBeAg, anti-HBe, anti-HBc IgM
(ІФА); ПЛР; висока тривала гіпербілірубінемія;
гіперферментемія - збільшення АлАТ,
АсАТ, ЛДГ, ГТПД, лужної фосфатази;
зниження рівня протромбіну, показника
сулемової проби, вмісту альбумінів; у
крові лейкопенія, тромбоцитопенія,
відносний лімфоцитоз
- диференціальний
діагноз із іншими різновидами вірусного
гепатиту, з іншими жовтяницями
(функціональними, гемолітичною,
механічною), лептоспірозом, малярією,
інфекційним мононуклеозом, хронічними
ураженнями печінки
- формулювання
остаточного діагнозу із визначенням
форми хвороби, тяжкості, ускладнень
Лікування:
-
базисна терапія: дієта № 5 або 5а (при
ураженні підшлункової залози) із
підвищеною кількістю рідини до 3 л на
добу, постільний режим до просвітління
сечі та збільшення її кількості;
вітаміни (комплекс: vit C - 300 мг, vit PP -
60мг, vit B1, B2, B6 по 6мг); дезінтоксикаційна
терапія: ентеросорбенти (СКН, карбосфер,
ентеросгель, полісорб, полікарая,
карбосилан), розчини: глюкоза з панангіном
та інсуліном, Рінгера та ін.; при тяжкому
перебігу: глюкокортикоїди (загроза
розвитку гепатонекрозу); гінколід В
(при ДВЗ-синдромі); антилімфоцитарний
гамаглобулін (загроза розвитку
гепатонекрозу); імуностимулятори;
гепатопротектори: кверцетин, конвафлавін,
карсил, легалон, дафлон, камефлон;
апаратне лікування: гемосорбція,
біосорбція, гемодіаліз, плазмоферез;
гіпербарична оксигенація 1,5-2 атм 45
хвилин протягом 7-10 днів
Одужання: виписування
- зникнення
клінічної симптоматики, нормалізація
лабораторних показників (зниження
рівня білірубіну, трансаміназ)
Диспансеризація
Диспансеризація:
-
перший огляд не пізніше 5-10 днів після
виписки, краще в стаціонарі, де перебував
хворий на лікуванні: при сприятливому
перебігу - спостереження в КІЗі
поліклініки в динаміці протягом 3-6
місяців (огляд, контрольні лабораторні
дослідження)
Схема діагностики та лікування вірусного гепатиту Д (Hepatitis virosae D)
Епідеміологічний анамнез:
-
проведення
протягом 6 місяців парентеральних
маніпуляцій, перенесений вірусний
гепатит В, оперативні втручаня, вливання
крові або її препаратів; -
внутрішньовенне введення наркотиків,
безладні статеві стосунки; -
спілкування з особами, що мають ВГ або
жовтяницю
н і
так. Клінічні ознаки:
-
може бути в формі коінфекції, коли
перебігає одночасно з вірусним гепатитом
В, та суперінфекції, коли нашаровується
на вірусний гепатит В.
Особливості
вірусного гепатиту Д при коінфекції:
продромальний
період проходить за грипоподібним або
диспепсичним варіантами; тяжкий перебіг
супроводжується геморагічним та
анемічним синдромами; часті ускладнення,
які супроводжуються ознобом; домінує
холестаз з високими показниками
білірубіну; часто затяжний перебіг.
Особливості
вірусного гепатиту Д при суперінфекції:
хронізація
процесу за типом хронічного активного
гепатиту; у 1/3 розвивається портальна
гіпертензія; переважає холестаз;
артралгії; уртикарна висипка; стійка
гепатоспленомегалія; в 1/3 хворих
постійно рецидивний перебіг (2-3 рази
на рік); рання поява позапечінкових
ознак ураження печінки; швидко формується
цироз печінки, висока летальність.
Загальні
симптоми для обох форм: потемніння
сечі; пожовтіння слизових оболонок,
шкіри; знебарвлення калу; гепатомегалія,
інколи спленомегалія; брадикардія,
гіпотонія
н
ннннннн
ні
ні
так, вірусний гепатит Д. Верифікація діагнозу:
-
виявлення антигенів вірусу (HDVAg);
виявлення антитіл до вірусу (anti-HDV IgM);
при коінфекції-виявлення антигенів
та антитіл до вірусів гепатиту В і Д
(HBsAg,
anti-HBe IgM, HDVAg, anti-HDV IgM);
при суперінфекції виявляються – HDVAg,
anti-HDV IgM
і відсутність anti-HBe ІgM
(ІФА), ПЛР
- диференціальний
діагноз із іншими вірусними гепатитами,
з іншими жовтяницями (гемолітичною,
механічною), лептоспірозом, малярією,
інфекційним мононуклеозом, функціональними
гіпербілірубінеміями, хронічними
ураженнями печінки
так. Діагноз підтверджено: ні
- визначення
клінічної форми, типу вірусу, тяжкості,
періоду, ускладнень, супутньої патології
так
Лікування:
-
базисна терапія: дієта № 5 із підвищеною
кількістю рідини, постільний режим до
просвітлення і збільшення кількості
сечі; вітамінотерапія; дезінтоксикація:
ентеросорбенти, розчини внутрішньовенно;
противірусні препарати: рекомбінантний
інтерферон альфа-2b (інтрон-А, пегінтрон,
лаферон, роферон
тощо); гепатопротектори
Одужання: виписування
- зникнення
клінічної симптоматики;
-
нормалізація лабораторних показників
Диспансеризація:
-
через 10 днів після виписки – огляд
лікарем стаціонару; далі спостереження
в КІЗі, де обстежуються через 1, 3, 6
місяців, за необхідності через 9 і 12
місяців (клінічний огляд, біохімічне
дослідження крові на білірубін та його
фракції, АлАТ, АсАТ, сулемова і тимолова
проби); за наявності ускладнень
тривалість диспансеризації визначається
індивідуально
Схема діагностики та лікування вірусного гепатиту Е (Hepatitis virosae Е)
Епідеміологічний анамнез:
-
спілкування
з особами, що мають вірусний гепатит
або жовтяницю; перебування в епідемічно
несприятливому районі (Азія, Африка,
Індія, Центральна Америка) за 10-40 днів
до захворювання; висока захворюваність
у сезон дощів; вибухоподібний характер
водних спалахів; частіше хворіють люди
віком 15-30 років
ні
так. Клінічні ознаки:
-
початок захворювання поступовий;
переджовтяничний період короткий (5-6
діб), переважають диспепсичні прояви
і больовий синдром у правому підребер’ї
та епігастрії; з появою жовтяниці стан
не поліпшується; у період жовтяниці –
помірна інтоксикація,
значна гепатомегалія до 5 см і більше;
перебіг хвороби переважно середньотяжкий;
загострення і перехід у хронічну форму
не відбувається; у вагітних – тяжкі
та фульмінантні форми хвороби, які
супроводжуються геморагічним синдромом,
недостатністю нирок, больовим синдромом;
частіше спостерігаються передчасні
пологи, викидні, після яких (через 1-3 -
доби) розвивається печінкова
енцефалопатія; висока летальність,
особливо небезпечна хвороба на 38-40-му
тижні вагітності
так.
так, вірусний гепатит Е. Верифікація діагнозу: ні
-
серологічні дослідження: ІФА, полімеразна
ланцюгова реакція (виявлення РНК вірусу
та антитіл – анти-НЕV IgM); виключення
вірусного гепатиту А і В (у хворих немає
в крові HBsAg, анти-HBs, анти-HBc ІgM, анти-HAV
ІgM); гемограма: лейкопенія, тромбоцитопенія,
лімфо- і моноцитоз, ШОЕ в нормі або
знижена; в крові збільшений вміст
білірубіну за рахунок прямої фракції,
підвищення активності АлАТ, АсАТ, ЛДГ,
тимолової проби, зменшення показників
сулемової проби, диспротеїнемія,
підвищення рівня лужної фосфатази;
сеча – на початку уробілінурія, далі
– білірубінурія; кал – відсутність
стеркобіліну
так
так. Діагноз підтверджено:
- визначення
клінічної форми, тяжкості, наявності
ускладнень, супутньої патології
- диференціальний
діагноз із іншими гепатитами,
лептоспірозом, малярією, інфекційним
мононуклеозом, цитоме-галовірусною
хворобою, гемолітичною та механічною
жовтяницею, псевдотуберкульозом,
токсичними та алкогольними гепатитами,
жировими та пігментними гепатозами,
цирозом печінки, хронічними ураженнями
печінки. У початковий період при
диспепсичному синдромі: з харчовою
токсикоінфекцією; при больовому
синдромі: з гострим гастритом,
холециститом
-
обов’язкова
госпіталізація; базисна
терапія (постільний режим до просвітлення
та збільшення кількості сечі); дієта
– стіл № 5, 5-а, рідини до 3 л/добу;
дезінтоксикаційна терапія (5-10 % розчин
глюкози, ізотонічний розчин хлориду
натрію, ентеросорбенти); препарати, що
поліпшують обмін речовин у печінкових
клітинах (пангамат кальцію, аскорбінова
кислота, тіамін, піридоксин, рибофлавін);
ферментні препарати (фестал, панзинорм);
гепатопротектори; глюкокортикоїди
(при загрозі гострого гепатонекрозу);
екстракорпоральна сорбційна детоксикація;
гіпербарична оксигенація
Одужання: виписування
- зникнення
клінічної симптоматики: нормалізація
лабораторних показників (рівень АлАТ
не повинен перевищувати норму в 2 рази,
вміст білірубіну 20-30 мкмоль/л)
:
Диспансеризація:
- протягом 3 місяців
(раз на місяць огляд інфекціоніста з
біохімічним дослідженням крові)
Схема діагностики та лікування вірусного гепатиту C (Hepatitis virosaе C)
Епідеміологічний анамнез:
-
наявність парентеральних втручань,
лікувально-діагностичних маніпуляцій
(введення наркотиків, крові та її
препаратів за 3-7 тижнів до захворювання);
вік – 15-29 років
н і
так. Клінічні ознаки:
- початок поступовий,
дуже рідко гострий; варіанти продромального
періоду: диспепсичний, катаральний,
змішаний, його тривалість – 1 тиждень;
у жовтяничному періоді - гепатомегалія,
рідше - спленомегалія, інколи - підвищення
температури протягом 3-7 днів до
субфебральних цифр; тривалість
жовтяничного періоду – 2-3 тижні;
позапечінкові ураження і артрит,
гломерулонефрит, апластична анемія,
вузликовий періартеріїт, змішана
кріоглобулінемія; перехід у хронічні
форми; виникнення загострень та
рецидивів
н
ннннннн
ні
так
так, вірусний гепатит С. Верифікація діагнозу: ні
- полімеразна
ланцюгова реакція – виявлення РНК
вірусу, виявлення антитіл методом ІФА
в сироватці крові; в аналізах крові -
лейкопенія з відносним лімфо- і
моноцитозом; збільшення вмісту
білірубіну за рахунок прямої фракції,
підвищення активності АлАТ, підвищення
показника тимолової і зниження сулемової
проб; уробілінурія, пізніше - білірубінурія,
відсутність стеркобіліну в калі
ні
т
-
диференціальний діагноз із ГРВІ,
харчовими токсикоінфекціями, гострими
кишковими інфекціями; у жовтяничному
періоді з іншими вірусними гепатитами,
цитомегаловірусною інфекцією, герпесом,
гемолітичними, медикаментозними,
токсичними жовтяницями, лептоспірозом,
малярією, інфекційним мононуклеозом,
обтурацією жовчовивідних шляхів
- визначення
кінцевого діагнозу з урахуванням
синдрому, тяжкості, форми, ускладнень
Лікування:
-
госпіталізація обов’язкова; постільний
режим до появи сечової кризи (посвітління
сечі та збільшення її кількості); дієта
№ 5 з великою кількістю рідини;
етіотропне: рекомбінантний
інтерферон альфа-2b (інтрон-А, пегінтрон,
лаферон, роферон
тощо, залежно від генотипу вірусу);
патогенетичне: ентеросорбція (СКН,
карбосфер, ентеросгель, полісорб,
карбосілан), дезінтоксикація (розчини
глюкози, Рінгера та інші); імуномодулятори;
гепатопротектори; симптоматичне:
холекінетики, спазмолітики
Одужання: виписування
- зникнення
клінічної симптоматики; -
нормалізація лабораторних показників
Диспансеризація:
-
спостереження лікаря КІЗу або дільничного
лікаря під контролем і керівництвом
інфекціоніста при залишкових явищах
хвороби протягом 3 місяців - огляд,
контрольні лабораторні дослідження
Схема діагностики та лікування вітряної віспи (Varicella)
Епідеміологічний анамнез:
- контакт з людиною,
хворою на вітрянку або оперізувальний
герпес; -
частіше хворіють діти від 5 до 9 років; -
переважно зимово-весняний період
ні
т ак. Клінічні ознаки:
-
початок поступовий з помірно вираженої
слабості, нездужання, субфебрильної
температури; поява на шкірі везикульозної
екзантеми: уражаються в першу чергу
живіт, плечі, груди, верхні та нижні
кінцівки, потім обличчя та волосиста
частина голови; періодичність висипань
з інтервалом у 24-48 годин; нові елементи
з’являються між старими і загальна
їх кількість збільшується; спочатку
з’являється пляма овальної форми
діаметром від 5 до 10 мм, потім у центрі
плями з’являється папула, котра
перетворюється у везикулу, заповнену
прозорою рідиною; везикули мають
різноманітну форму (округлу, овальну)
та розміри від 8 до 10 мм, ненапружені;
після другої доби на місці везикули
утворюється кірка, яка з 6-8-го дня
відпадає, не залишаючи після себе
рубців, іноді вміст везикули мутніє,
утворюється пустула; поява везикульозної
енантами на слизових оболонках; енантема
локалізуються на твердому піднебінні,
на слизових оболонках щік, яснах, язиці,
на задній стінці глотки, а у дівчат
може з’являтися на слизових оболонках
статевих органів; вітрянкові везикули
швидко пошкоджуються і утворюють
невеликі поверхневі ерозії
ні
так
- фарбування вмісту
пухирців або пустул за Романовським
та мікроскопія (виявлення тілець
Арагона); ІФА; РЗК з 4-кратним збільшенням
титру антитіл; ПЛР
так. Діагноз підтверджено: ні
-
визначення
кінцевого діагнозу з урахуванням
тяжкості, форми, ускладнень
-
диференціальний діагноз із везикульозним
рикетсіозом, герпетичною інфекцією,
оперізувальним герпесом, укусами
комах, кліщів, бліх
Лікування:
- постільний режим
терміном на 1 тиждень; місцево 5-10 %
розчин марганцевокислого калію або
1 % розчин діамантового зеленого;
етіотропна терапія (тяжкий перебіг та
генералізовані форми): в/в відарабін
у дозі 15 мг/кг на добу у вигляді тривалої
(близько 12 годин) внутрішньовенної
інфузії; лейкоцитарний людський
інтерферон, реаферон, імуноглобулін;
полівітаміни, десенсибілізуючі та
симптоматичні засоби; при наявності
пустульозної висипки - антибіотики
Одужання: виписування
- зникнення
клінічної симптоматики, але не раніше
5-го дня з моменту останніх висипань;
нормалізація лабораторних показників
Диспансеризація:
-
за клінічними показаннями (генералізовані
форми)
Схема діагностики та лікування волинської гарячки (Febris wolhynica seu quintana)
Епідеміологічний анамнез:
-
наявність
педикульозу; контакт з хворою людиною; -
спалахи під час великих соціальних та
природних катаклізмів
ні
так. Клінічні ознаки:
-
раптовий початок, озноб, підвищення
температури, гарячка зворотного типу
(до 3-8 нападів);
-
після нападу – період апірексії (3-8
днів);
-
слабість, сильний головний біль, біль
у ногах, попереку, спині, в очних яблуках;
- під час огляду:
гіперемія обличчя, ін’єкція судин
склер, регіонарний лімфаденіт;
- з’являється
макульозно-папульозна висипка на
тулубі, потім на кінцівках, окремі
плями зливаються в еритематозні поля;
- тахікардія,
зниження артеріального тиску;
- збільшення
печінки і селезінки (з 3-4-ї доби);
- перебіг захворювання
у вигляді нападу, тривалість якого
біля 5 діб
н ннннннн ні
так, волинська гарячка. Верифікація діагнозу: ні
- виділення збудника
(культивування рикетсій на курячому
ембріоні або на культурах тканин);
-
серологічне дослідження: РЗК із
специфічним антигеном (титри 1:32-1:64);
РНГА, ІФА, ПЛР;
- загальний аналіз
крові: нейтрофільний лейкоцитоз,
прискорення ШОЕ;
- аналіз сечі:
білок, циліндри, еритроцити, лейкоцити
так так. Діагноз підтверджено: ні
- формулювання
остаточного діагнозу із визначенням
форми, тяжкості, ускладнень
- диференціальний
діагноз із іншими рикетсіозами,
геморагічними гарячками, черевним
тифом, паратифами А і В, епідемічним
висипним тифом, плямистою гарячкою
Скелястих гір, малярією
Лікування:
-
обов’язкова
госпіталізація;
-
постільний режим весь період гарячки;
-
дієта № 5;
- антибіотики
(тетрацикліни, фторхінолони, цефалоспорини,
макроліди);
- патогенетична
терапія (дезінтоксикація, десенсибілізація);
- вітамінотерапія;
-
симптоматична терапія
Одужання: виписування
- зникнення
клінічної симптоматики;
- нормалізація
лабораторних показників
Диспансеризація:
- спостерігається
лікарем-інфекціоністом протягом 1
місяця з контролем показників крові
і сечі
Схема діагностики та лікування гарячки Західного Нілу (Encephalitis Nili occidentalis)
Епідеміологічний анамнез:
-
наявність укусів комарів, кліщів (за
3-6 днів до захворювання);
- сезонність -
літньо-осіння;
-
перебування в ендемічних регіонах:
Середземномор’є,
Молдова,
Одеська
область
ні
так. Клінічні ознаки:
-
починається раптово з швидкого
підвищення температури до 38-40 0С,
ознобу;
- гарячковий період
5-7 діб, гарячка ремітуючого типу із
підвищеною пітливістю та ознобом;
- синдром
інтоксикації;
-
больовий синдром (з нестерпним головним
та м’язовим болем, артралгії);
- багаторазове
блювання;
- гіперемія шкіри,
іноді макуло-папульозна висипка;
-
гіперемія повік, кон’юнктив, ін’єкція
склер, біль при надавлюванні на очні
яблука;
- лімфаденопатія
(генералізована);
- при пальпації –
біль у черевній порожнині;
- диспепсичні
явища;
- явища серозного
менінгіту (менінгеальний та лікворний
синдроми);
- неврологічна
симптоматика (горизонтальний ністагм,
хоботковий рефлекс, симптом
Маринеску-Рудовича, зниження сухожильних
та відсутність черевних рефлексів);
- симптоми
радикулоалгії без ознак випадіння,
тривале збереження соматоцереброгенної
астенії
н ннннннн ні
ні
так так, гарячка Західного Нілу. Верифікація діагнозу: ні
- серологічні
дослідження: РГГА, РЗК, РН - метод парних
сироваток, збільшення титру в 4 рази;
ІФА, ПЛР;
- виділення вірусу
на культурі тканини або при
внутрішньомозковому зараженні
мишей-сосунків;
- дослідження
ліквору: лімфоцитарний плеоцитоз;
- аналіз крові
загальний: лейкопенія
- диференціальний
діагноз із мікоплазмозом, орнітозом,
лістеріозом, токсоплазмозом, грипом,
ГРВІ, ентеровірусною інфекцєю,
туберкульозом, рикетсіозом, сифілісом
так. Лікування:
- госпіталізація,
постільний режим; -
патогенетична терапія (дезінтоксикація,
десенсибілізація); -
вітамінотерапія; -
симптоматична терапія; -
при вираженому менігеальному синдромі
показана повторна спинномозкова
пункція і лікування стероїдними
гормонами
Одужання: виписування
- зникнення
клінічної симптоматики;
-
нормалізація лабораторних показників
Диспансеризація:
- спостереження
лікаря КІЗу протягом 1 місяця з повторними
лабораторними обстеженнями
Схема діагностики та лікування геморагічної гарячки з нирковим синдромом
(Febris haemorrhagica cum syndrome renale)
Епідеміологічний анамнез:
-
контакт з мишоподібними
гризунами (аліментарний, повітряно-пиловий
і контактний шляхи передачі);
- перебування
хворих в ендемічних районах України:
Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська
області, Полісся, Карпати і Закарпаття
ні
так. Клінічні ознаки:
-
інкубаційний
період
– 4-49 днів, виражена циклічність;
-
І
період початковий:
триває від 1 до 4 діб: гострий початок,
підвищення температури тіла до 38-40 0С,
озноб, різкий головний біль, сухість
у роті, спрага, гіперемія обличчя, шиї,
верхньої частини грудної клітки,
ін’єкція судин склер і кон’юнктив,
геморагічна екзантема на м’якому
піднебінні; петехіальний висип у
пахових ділянках, підключичній ділянці,
внутрішній поверхні плечового пояса
(удар батога) на 4-6-ту добу; тахікардія,
гіпотонія;
-
ІІ
період олігуричний:
триває з 3-4-ї по 8-12-ту добу - короткочасне
зниження температури тіла, посилюються
геморагічні висипання, крововиливи в
шкіру, в склери, кровотеча із органів,
біль у попереку, животі (оперізувальний);
блювання, не пов’язане з прийманням
їжи; зменшення кількості сечі до 200-400
мл/добу, зміна кольору – темно-коричневий;
-
ІІІ період поліуричний: спостерігається
зворотний розвиток симптомів - зникають
біль, температура, озноб; спостерігається
збільшення кількості сечі (до 3-5 л);
з’являється ніктурія, гіпоізостенурія;
-
ІV
період реконвалесценції: триває
від 1 до 6 місяців; зменшення кількості
сечі до нормального об’єму; відновлення
функцій органів і систем
так
так, геморагічна гарячка з нирковим синдромом. Верифікація діагнозу: ні
- вірусологічне
дослідження: культивування вірусу на
культурах тканин;
- серологічне
дослідження (РЗК, РН, РНІФ, ІФА); ПЛР;
- аналіз крові:
підвищення рівня залишкового азоту,
сечовини, креатиніну;
- аналіз сечі:
протеїнурія, гематурія, гіалінові та
фібринові циліндри, клітини ниркового
епітелію
так. Діагноз підтверджено: ні
-
визначення
остаточного діагнозу із зазначенням
форми, ступеня тяжкості, ускладнень
-
диференціальний діагноз із грипом,
лептоспірозом, кліщовим енцефалітом,
висипним тифом, кліщовим рикетсіозом,
з іншими геморагічними гарячками
Лікування:
- обов’язкова
госпіталізація, постільний режим до
зниження температури, відновлення
діурезу; дієта № 7; патогенетична
терапія: дезінтоксикація в режимі
форсованого діурезу, ентеросорбція;
інгібітори протеаз; заходи щодо
ліквідації ДВЗ-синдрому; тяжкий перебіг
- апаратні методи лікування (гемодіаліз,
гемосорбція, плазмоферез),
глюкокортикостероїди; десенсибілізувальні
засоби; загальнозміцнювальні
Одужання: виписування
- зникнення
клінічної симптоматики; нормалізація
лабораторних показників
Диспансеризація:
- за клінічними
показаннями (огляд, контрольні
лабораторні дослідження)
Схема діагностики та лікування гемофільної інфекції (Haemophilus infectio)
Епідеміологічний анамнез:
- наявність контакту
з хворим (найчастіше – дитиною) на
гострий запальний процес органів
дихання або ЦНС; перебування в місцях
великого скупчення людей; діти у віці
6-8 місяців; зимово-весняна сезонність;
наявність імунодефіциту,
серпоподібно-клітинної анемії,
лімфогранулематозу, після спленектомії
та хіміотерапії
ні
так. Клінічні ознаки:
-
гнійний менінгіт: гострий
початок із катаральних симптомів,
потім симптоматика бактеріальних
менінгітів, тяжкий перебіг; іноді
приєднання гнійного артриту, запалення
надгортанника; целюліту.
-
Гемофільна пневмонія: вогнищева
або крупозна, дуже часто з приєднанням
гнійного плевриту; можливі ускладнення
- гнійний перикардит, запалення
середнього вуха; може мати затяжний
перебіг.
-
Гемофільний сепсис: симптоми
тяжкої септицемії з бурхливим перебігом
та септичним шоком; септикопіємія не
спостерігається.
-
Целюліт:
частіше
локалізується на обличчі, починається
з картини ГРЗ: характеризується
обмеженою припухлістю, гіперемією з
ціанотичним відтінком; локалізація -
щока або очна ямка; температура
субфебрильна, інтоксикація не виражена.
- Запалення
надгортанника (епіглотит): гострий
початок, швидке підвищення температури
тіла, значна інтоксикація, швидко
прогресуюча; часто бактеріємія.
-
Гнійний
артрит: часто
з остеомієлітом, інші прояви рідше
ні
т ак
так, гемофільна інфекція. Верифікація діагнозу: ні
- виділення збудника
(з гною, харкотиння, спинномозкової
рідини, матеріалу із слизової оболонки);
- визначення
капсульного АГ гемофільної палички в
спинномозковій рідині (іноді у сечі)
в реакції зустрічного імуноелектрофорезу
або ІФА; ПЛР
так. Діагноз підтверджено: ні
- визначення
кінцевого розгорнутого діагнозу
(форми, ступеня тяжкості, ускладнень)
- диференціальний
діагноз із менінгітами і сепсисом
іншої етіології, артритом і остеомієлітом
іншої етіології, з грипом та іншими
ГРВІ, пневмоніями
Лікування:
- обов’язкова
госпіталізація;
- етіотропна
терапія: антибактеріальні препарати
– цефалоспорини (при обов’язковому
визначенні чутливості збудника до
антибіотиків) переважно внутрішньовенно,
при легких формах – макроліди,
фторхіноліни;
- дезінтоксикаційна
терапія;
- десенсибілізувальні
препарати;
- вітаміни;
- симптоматична
терапія
Одужання: виписування
- зникнення
клінічної симптоматики;
-
нормалізація лабораторних показників
Диспансеризація:
- за клінічними
показаннями