Cхема діагностики та лікування ендемічного поворотного тифу (Typhus recurrens endemicus)

Епідеміологічний анамнез:

- перебування хворого в ендемічному регіоні (райони з помірним, субтропічним та тропічним кліматом);

- укуси кліщів;

- весняно-літня сезонність

ні

так. Клінічні ознаки:

- виникнення первинного афекту на місці укусу кліща: гіперемія, вузлик діаметром до 1 мм, темно-вишнева папула, довкола якої червоно-синє кільце діаметром до 30 мм, яке через 2-4 доби починає поступово зникати, папула може зберігатися протягом 2-4 тижнів, може турбувати свербіння шкіри протягом 10-20 днів;

- гострий початок, озноб, підвищення температури тіла до 39-40 ⁰С; головний біль, біль у великих суглобах; виражена інтоксикація, нудота, блювання; збудження хворих, марення, втрата свідомості; гіперестезія шкіри, гіперакузія; жовтяниця, гепатоспленомегалія; на 5-8-й день хвороби критичне зниження температури з інтенсивним потовиділенням, через 2-3 дні повторне підвищення температури, таких пароксизмів буває 10-20; пароксизми кожного разу вкорочуються, а періоди ремісії подовжуються, під час пароксизму обличчя гіперемійоване, відчуття ознобу, жару та потовиділення

Н

так, ендемічний поворотний тиф. Верифікація діагнозу:

ні

`

- мікроскопія мазків крові, забарвлених за Романовським-Гімзе; біологічна проба: введення 0,1-1 мл крові внутрішньочеревинно білим мишам або морським свинкам із подальшим, через 2-5 днів, дослідженням крові; серологічні дослідження: РНІФ, реакція ензиммічених антитіл (парні сироватки); ІФА; ПЛР

так

так. Діагноз підтверджено: ні

- визначення остаточного діагнозу, тяжкості, ускладнень

- диференціальний діагноз із епідемічним поворотним тифом, геморагічними гарячками, малярією, лептоспірозом

Лікування:

- етіотропне (доксициклін, бензилпеніцилін, цефалоспорини, макроліди);

- детоксикаційна терапія;

- симптоматична терапія

Одужання: виписування

- не раніше, ніж після 15 днів нормальної температури тіла

Диспансеризація:

- за клінічними показаннями

Схема діагностики та лікування ентеровірусної хвороби (Morbus enteroviralis)

Епідеміологічний анамнез:

- сезонність літньо-осіння;

- найчастіше хворіють діти і молоді особи;

- спілкування з хворим на подібну хворобу

ні

так. Клінічні ознаки:

- ентеровірусна діарея: незначні катаральні прояви (закладеність носа, кашель, гіперемія слизових оболонок ротоглотки), а через 2-3 дні з’являються диспепсичні ознаки (біль у животі, пронос, випорожнення 2-7 разів на добу, сигмоподібна кишка не спазмована).

- Респіраторна (катаральна) форма: підвищення температури, біль у м’язах, закладеність носа, гіперемія ротоглотки.

- Серозний менінгіт: загальномозковий, гіпертензійний, менінгеальний, лікворний синдроми, вогнищеві зміни.

- Епідемічні плеврозити (торакальна форма, абдомінальна форма): початок гострий, головний біль, переважання болю в кінцівках, біль посилюється при зміні положення тіла, під час дихання.

- Паралітична (поліомієлітоподібна) форма: мляві парези протягом 2-8 тижнів.

- Міокардит, енцефаломіокардит: ураження головного мозку: гарячка, блювання, діарея, задишка; тахікардія, глухість тонів та інші ознаки міокардиту.

- Епідемічна екзантема: плямисто-папульозні висипання на обличчі, тулубі, що з’являються на 1-2-й день хвороби на тлі гарячки, біль у м’язах.

- Геморагічний кон’юнктивіт: почервоніння, крововиливи, свербіж, сльозотеча.

- Герпангіна: гіперемія слизової оболонки м’якого піднебіння, дужок, нерідко дрібні везикули з прозорим вмістом, оточені червоним вінчиком

ні

так

так, ентеровірусна хвороба. Верифікація діагнозу: ні

- виділення вірусу зі змивів з носоглотки, фекалій, при серозному менінгіті – з цереброспинальної рідини; ІФА, РЗК, РНГА (збільшення титру в 4 рази); ПЛР; біологічне дослідження (миші-сосунці, хом’яки); динаміка змін у крові: на початку – помірний лейкоцитоз, потім лімфоцитоз, еозинофілія

так. Діагноз підтверджено: ні

- формулювання клінічного діагнозу з визначенням форми, поширення та локалізації процесу, ступеня тяжкості, ускладнень

- диференціальний діагноз із ГРВІ та грипом, кором, краснухою, аденовірусним фарингітом, вітряною віспою, кишковими інфекціями, поліомієлітом, лімфоцитарним хоріоменінгітом, апендицитом, холециститом, панкреатитом, радикулітом, міозитом, плевропневмонією

Лікування:

- госпіталізація в тяжких випадках та за епідпоказаннями; патогенетична терапія: інтерферон, дезоксирибонуклеаза, дезінтоксикація, регідратація; симптоматична терапія: десенсибілізувальні, протисудомні, седативні; тяжкі та ускладнені форми: глюкокортикоїди - 1-2 мг/кг; серозний менінгіт: люмбальна пункція, дегідратація

Одужання: виписування Диспансеризація:

- за клінічними показаннями

- зникнення клінічних симптомів; нормалізація лабораторних показників