Cхема діагностики та лікування грипу і парагрипу (Grippus, Paragrippus)
Епідеміологічний анамнез:
- контакт із хворими
з гарячкою і катаральними проявами;
перебування в ендемічному осередку
грипу і парагрипу; сезонність - зима
ні
так. Клінічні ознаки:
-
при
грипі – гострий
початок, підвищення температури до
39-40 0С
за 2-3 години, гектична температурна
крива, падіння температури критичне
або прискорений лізис, переважає
синдром інтоксикації, катаральні явища
виражені незначно, симптом Фезана:
язик вкритий синювато-білим нальотом
з порцеляновою опалесценцією; симптом
Морозкіна: зернистість піднебіння,
задньої стінки глотки, гіперемія і
точкові крововиливи відразу ж; тривалість
хвороби до 3-5 днів.
-
При парагрипі – катаральні
явища переважають над інтоксикацією,
тривалість хвороби до 2 тижнів,
температура до 38 0С;
ларингіт, часто в дітей стеноз гортані:
І ступінь – дихальної недостатності
немає; ІІ ступінь – стенотичне дихання,
задишка, блідість і ціаноз носогубного
трикутника; ІІІ ступінь – голосне
стенотичне дихання, неспокій, втягування
міжреберних проміжків; IV
ступінь – втрачає свідомість, дихання
Чейна-Стокса, асфіксія
так, грип або парагрип. Верифікація діагнозу: ні
- диференціальний
діагноз з усією групою ГРВІ, менінгококовою
інфекцією, кором, менінгітами,
енцефалітами різної етіології,
лептоспірозом, вірусними гепатитами
в продромі, парагрипом, з дифтерійним
крупом
-
виділення вірусу із змивів шляхом
інфікування курячих ембріонів;
імунофлюоресцентний метод - обробка
мазків-відбитків зі слизової сироватками
із міченими антитілами; серологічна
діагностика - РНГА, ІФА, збільшення
титру в 4 рази і більше, досліджують
парні сироватки на 1-й і на 7-10-й дні
хвороби; ПЛР
так. Діагноз підтверджено:
- визначення
остаточного діагнозу з урахуванням
етіології, синдрому, тяжкості, ускладнень
Лікування:
- при легких формах:
ізоляція і лікування в домашніх умовах;
при тяжких формах - госпіталізація і
постільний режим; дієта № 15, тепле
пиття; специфічне - інтерферон,
ремантадин, оксолін, мефенамінова
кислота, озельтамівір, занамивір;
патогенетичне - вітамін С, рутин,
полівітаміни; антигістамінні;
симптоматичне - відхаркувальні,
протикашльові засоби, ненаркотичні
анальгетики; при приєднанні бактеріальних
ускладнень - антибіотики; при стенозі
гортані - інгаляції з содою, бронхолітиками,
аміназин, глюкокортикоїди, інтубація,
трахеотомія, транквілізатори, седативні,
киснева палатка
Одужання: виписування
- зникнення
клінічної симптоматики; нормалізація
лабораторних показників
Диспансеризація:
- після перенесеної
пневмонії спостереження дільничного
лікаря протягом місяця; після ускладнень
з боку ЛОР-органів спостереження
отоларинголога
Cхема діагностики та лікування ДВЗ-синдрому (Syndromum coagulationis intravascularis dessiminantae)
Етіопатогенез:
- активація зсідання
крові (активація тромбоцитарної ланки
гемостазу; активація зовнішнього шляху
плазменного гемостазу; активація
внутрішнього шляху плазменного
гемостазу); зменшення антикоагуляційного
потенціалу (природжений та набутий
дефіцит антитромбіну ІІІ); при
довготривалій активації системи
зсідання крові
ні
так. Клінічні ознаки:
-
ускладнений перебіг основного
захворювання (завжди вторинний); основні
синдроми захворювання; - тромботичні
прояви:
нехарактерні тромбози великих кровоносних
судин, тромбози у змінених судинах
(атеросклеротичні прояви), місцеві
порушення циркуляції: тромбози голок
при отриманні крові, тромбози катетерів;
тромби в пробірках з цитратом натрію.
-
Мікроциркуляторні
порушення:
розвиток поліорганної патології,
порушення функції нирок – олігурія,
може бути ГНН, порушення функції печінки
– трансфераземія, жовтяниця із зниженням
білковосинтетичної функції печінки,
порушення в легенях – дистрес-синдром.
-
Геморагічний
синдром:
кровоточивість гематомно-петехіального
характеру, носові кровотечі, синці на
шкірі (позитивний симптом щипка,
манжетки), кровотечі із органів
шлунково-кишкового тракту та маточні
кровотечі – при тяжких формах.
-
Порушення
репарації тканин: розвивається
мієлосклероз, активуються процеси
розвитку сполучної тканини – колоїдні
рубці.
-
Анемічний
синдром: знижена
концентрація гемоглобіну, еритроцитів,
зменшення ОЦК, збільшення кількості
ретикулоцитів.
-
Порушення гемодинаміки: утворення
мікротромбів, зниження периферійного
опору і артеріального тиску, централізація
кровотоку
Н
` так, ДВЗ-синдром. Верифікація діагнозу:
- позитивні
паракоагуляційні тести (етаноловий,
протамінсульфатний, бета-нафтоловий,
ортофенантроліновий); зниження рівня
тромбоцитів; підвищення рівня
тромбоцитарних факторів; зниження
рівня антитромбіну ІІІ, плазміногену;
орієнтовні тести (автокоагуляційний
тест); агрегація тромбоцитів
ні
так
так. Діагноз підтверджено: ні
-
визначення остаточного діагнозу із
зазначенням форми, стадії, ступеня
тяжкості
- диференціальний
діагноз із хворобою Верльгофа,
тромбоцитопатіями, хворобою
Стюарта-Прауера, хворобою Шенлейн-Геноха,
геморагічною телеангіектазією
Лікування:
- посилення
антикоагуляційної активності: гепарин
(за наявності антитромбіну ІІІ) – або
фраксіпарин; свіжозаморожена плазма
(джерело антитромбіну ІІІ); антиагрегаційна
активність (трентал, курантил, аспірин,
реополіглюкін, тиклід); для зменшення
кількості активаторів зсідання крові
– трасилол, контрикал; для активації
фібринолізу – стрептокіназа, урокіназа,
дефібротид; для зменшення концентрації
продуктів антикоагуляційної і
антиагрегаційної активності - плазмоферез
Одужання: виписування
- при повному
зникненні клінічних ознак
Диспансеризація:
- за клінічними
показаннями
Схема діагностики та лікування дисбактеріозу (Disbacteriosis)
Епідеміологічний анамнез:
-
застосування антибіотиків та інших
антибактеріальних препаратів, гормонів;
часті ГКІ; гострі та хронічні захворювання
органів травлення, гастродуоденальної
і гепатобіліарної систем з порушенням
процесу травлення, з наявністю синдрому
мальабсорбціі (панкреатити, ентерити,
коліти, хронічний гастрит зі зниженою
секрецією); імунодефіцитні стани
(первинні або вторинні); - алергози;
інструментальні та хірургічні втручання
ні
так. Клінічні ознаки:
-
латентна форма: гіповітаміноз,
схильність до запорів, метеоризм,
повторні простудні захворювання,
астеновегетативні розлади, алергічні
прояви.
-
Маніфестна
(локальна) форма: дистрофічно-запальний
процес товстої кишки (коліт), дискінетичний
синдром, диспепсичний синдром.
-
Розповсюджена
форма: клініка
ентероколіту, синдром мальабсорбції,
схуднення. Загальні ознаки: гарячка,
відсутність апетиту, нудота, блювання,
біль у животі, зниження маси тіла
так, дисбактеріоз. Верифікація діагнозу: ні
- бактеріологічне
дослідження калу, харкотиння, слизу з
ротоглотки; копрограма; ректороманоскопія
так. Діагноз підтверджено:
так
-
всебічне обстеження для з’ясування
причини виникнення синдрому дисбактеріозу,
виключити кишкові інфекційні захворювання,
особливо спричинені умовно-патогенними
мікроорганізмами (т.зв. опортуністичну
інфекцію)
Лікування:
- легкі форми
лікують амбулаторно, середньотяжкі та
тяжкі в стаціонарі; дієта № 4 з
використанням молочнокислих сумішей;
переглянути антибактеріальну терапію;
відновлення нормального біоценозу
шляхом застосування біопрепаратів
(біфідумбактрин, лактобактрин, біфікол,
біфіформ, лактовіт); корекція імунітету
(вітаміни, імуномодулятори); ферментні
препарати (мексаформ, мексаза);
десенсибілізувальна терапія
Одужання: виписування
- зникнення клінічної
симптоматики; -
покращання показників бактеріологічного
дослідження калу
Диспансеризація:
-
здійснюють лікарі відповідного фаху,
частіше гастроентерологи
Схема діагностики та лікування дифтерії (Diphtheria)
Епідеміологічний анамнез:
- контакт із хворим
на дифтерію у найближчі 14 днів, контакт
із реконвалесцентом-носієм або із
здоровим носієм;
-
відсутність щеплень проти дифтерії
ні
так. Клінічні ознаки:
-
початок хвороби гострий, помірні явища
інтоксикації, біль у горлі незначний;
при огляді зіва: застійна неяскрава
гіперемія з ціанотичним відтінком
слизової; мигдалики набряклі, на їх
поверхні суцільні білуваті з перламутровим
відтінком фібринозні нальоти, які
виходять за межі мигдаликів, поширюються
на дужки, язичок, м’яке піднебіння;
погано знімаються шпателем, при цьому
підлегла слизова оболонка кровоточить
(“симптом
кров’яної роси”);
дифтерійна плівка тоне у воді, не
розтирається між шпателями; через
15-20 хв. після змащування 2 % розчином
телуриту калію плівка чорніє; реґіонарні
лімфовузли збільшені, помірно болючі
н ннннннн ні
так, дифтерія. Верифікація діагнозу:
- мікроскопія
мазка із зіва та носа; -
бактеріологічне дослідження мазка із
зіва та носа; -
РНГА з антигеном Corinebacterium
diphtheriae,
ІФА; ПЛР
ні
так так. Діагноз підтверджено: ні
- визначення
тяжкості, поширення процесу, характеру
нальоту, типу збудника, ускладнень
- диференціальний
діагноз із ангінами, інфекційним
мононуклеозом, скарлатиною,
псевдотуберкульозом, ангінозно-бубонною
формою туляремії, грибковим ураженням
мигдаликів, аденовірусною інфекцією,
гострим лейкозом та агранулоцитозом,
хімічними та термічними опіками
Лікування:
- антитоксична
протидифтерійна сироватка (10000-150000
ОД);
-
антибіотики (бензилпеніцилін,
цефалоспорини, макроліди);
-
дезінтоксикаційна терапія;
-
глюкокортикостероїди;
-
симптоматична терапія
Одужання: виписування
- зникнення
клінічних симптомів; негативні
результати двох бактеріологічних
досліджень слизу із зіва та носа на
збудника дифтерії з дводенним інтервалом
Диспансеризація:
- реконвалесценти
перебувають під наглядом лікаря КІЗу;
вони звільняються від занять спортом
і важкої фізичної праці протягом 3-6
міс.; за наявності ускладнень спостереження
у кардіолога і невропатолога протягом
року
Схема діагностики та лікування доброякісного лімфоретикулоьзу (Lymphoretikulosis behigna)
Епідеміологічний анамнез:
- догляд за котами; -
зараження через ушкоджену шкіру або
слизові оболонки; -
частіше хворіють діти та особи молодші
20 років, спостерігаються сімейні
спалахи
ні
так. Клінічні ознаки:
- на шкірі (в ділянці
вхідних воріт інфекції) - первинний
афект; папула запального характеру з
невеликим гнійним фокусом у центрі,
де в подальшому може утворитися невелика
виразка (зберігається протягом 1-1,5
місяців); хвороба починається поступово,
з появи первинного афекту, ознобу,
гарячки, головного болю, гарячковий
період 1-2 тижні, температура тіла
неправильного типу; реґіонарний
лімфаденіт; збільшення печінки і
селезінки зберігається до 2 тижнів;
може бути плямисто-папульозний висип,
іноді еритема на шкірі тулуба або
нижніх кінцівок, що зникає через 1-2
тижні; частіше хвороба має гострий
перебіг; ускладнення - міокардит,
неврит, мієліт, енцефаліт, серозний
менінгіт, тромбоцитопенічна пурпура,
абсцес селезінки
ні
так, доброякісний лімфоретикульоз. Верифікація діагнозу:
так
- серологічна
діагностика (РЗК зі спорідненим
орнітозним або гомологічним антигеном
методом парних сироваток - збільшення
титру антитіл у 4 рази і більше); ІФА,
ПЛР; внутрішньошкірна алергічна проба
з гомологічним антигеном, ущільнення
шкіри (папула) розмірам 5 мм та більше,
результати досліджень позитивні з
30-го дня хвороби; у крові – нейтрофільний
лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної
формули вліво
так. Діагноз підтверджено: ні
- визначення
остаточного діагнозу із зазначенням
тяжкості, перебігу, ускладнень
- диференціальний
діагноз із содоку, шкірно-бубонною
формою туляремії, інфекційним
мононуклеозом, лімфогранулематозом,
туберкульозом лімфатичних вузлів
Лікування:
- госпіталізація
хворих: при нагноєнні лімфатичних
вузлів, з ускладненим та тяжким
перебігом; етіотропна терапія:
тетрациклін - 0,2-0,3г ×4 р на день до 5-го
дня нормальної температури тіла,
доксициклін, цефалоспорини; патогенетична
терапія: протизапальні, десенсибілізувальні
препарати, при тяжкому перебігу –
глюкокортикостероїди; фізіотерапія
на уражені (без нагноєння) лімфовузли
(УВЧ, діатермія); при нагноєнні лімфатичних
вузлів – хірургічне втручання
Одужання: виписування
- зникнення
клінічних симптомів; нормалізація
лабораторних показників
Диспансеризація:
- за клінічними
показаннями
Схема діагностики та лікування ендемічного (щурячого) висипного тифу
(Typhus exanthematicus endemicus)
Епідеміологічний анамнез:
-
перебування
в природних осередках
(портові міста); наявність великої
кількості гризунів; вживання продуктів,
забруднених екскрементами гризунів;
укуси гамазових кліщів; літньо-осіння
сезонність
ні
так. Клінічні ознаки:
-
інкубаційний період 5-15 днів; гострий
початок з гарячки до 39-40 0С,
яка триває від 4 до 25 днів; головний
біль, озноб, болючість у суглобах і
м’язах; гіперемія обличчя та склер;
розеольозно-папульозна висипка з
4-7-го дня захворювання на обличчі,
тулубі, кінцівках, долонях і стопах;
відсутність петехіальних елементів,
перехід розеол у папули; екзантема
зникає через 4-11 днів без пігментації;
з боку нервової системи: ейфорія,
дифузний головний біль, у тяжких
випадках короткочасне марення, втрата
свідомості, менінгеальний синдром
н ннннннн ні
так, ендемічний висипний тиф. Верифікація діагнозу: ні
- РЗК (1:160), РНГА
(1:1000) з рикетсіями Музера і Провачека
при незначній різниці між титрами
антитіл (менше ніж у 2-3 рази); біологічна
проба на морських свинках (самцях):
рикетсіозний періорхіт; ІФА; ПЛР
і
так так. Діагноз підтверджено: ні
- визначення
остаточного діагнозу з урахуванням
тяжкості, ускладнень, супутньої
патології
-
диференціальний діагноз із черевним
тифом, паратифами, епідемічним висипним
тифом, менінгококовим менінгітом,
геморагічними гарячками, кором, сепсисом
Лікування:
- в умовах стаціонару,
постільний режим весь гарячковий
період; -
етіотропна терапія: антибіотики
(доксициклін, цефалоспорини, макроліди);
-
дезінтоксикаційна терапія;
-
десенсибілізувальна терапія;
-
загальнозміцнювальні засоби
Одужання: виписування
- зникнення
клінічної симптоматики
Диспансеризація:
- проводиться
згідно з клінічними показаннями
(несприятливі залишкові явища,
ускладнення)